4. Порядок складання й надання податкової звітності

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у від­повідній формі податкової звітності.

Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника по­датку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку само­стійно, так і його представник або податковий агент.

На платника податку покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо Податковим Кодексом на нього покладено обов'язок зі сплати податку.

Платник податків може не надавати податковому органу по­даткову звітність, якщо;

1) звітність про виконання податкового обов'язку надає по­датковий агент;

2) платник податків входить до складу консолідованої гру­пи платників по податках, звітність за якими надається голов­ним підприємством.

Податкова звітність реалізується шляхом подання платни­ком податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку. При цьому слід розрізняти податкову і фінансову звітність. Під фінансо­вою звітністю розуміють бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансово-господарський стан і результати діяльності господарюючого суб'єкта за звітний період. Фінан­сова звітність відповідно до законодавства має дві форми: ба­ланс і звіт про фінансові результати. Здійснення фінансової звітності регулюється Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p., постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р., якою затверджений Порядок подання фінансової звітності й іншими нормативними актами. Податкова звітність — це вужче поняття, яке містить винятково питання з оподаткування. У податковій документації фіксується саме процес нарахуван­ня і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Особли­вістю податкової документації є те, що в її складі немає спеціалізованих «податкових» первинних документів, оскільки під­ставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здій­снення господарської операції. Виходячи з цього, інші відо­мості не можуть бути предметом податкової документації і по­даткові органи не мають права вимагати від платника податків подання відомостей, не передбачених законодавством про опо­даткування, або подання податкової документації до настання термінів звітності.

Податкову звітність подають до податкових органів за під­сумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлю­ються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчен­ня звітного податкового періоду. Якщо останній день подан­ня податкової звітності є вихідним або святковим, то днем по­дання звітності вважається наступний за вихідним або свят­ковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за пра­вилами і на підставах, передбачених податковим законодав­ством.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник по­датків подає в податкові органи такі види податкових доку­ментів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті:

1. Розрахунково-звітну документацію — документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожно­му податку існує єдиний податковий документ, в якому плат­ник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декла­рація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації може бути декларація про прибуток підпри­ємства, обов'язок надання якої закріплений Податковим Кодексом

2. Супутню (чи довідкову) документацію — документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки. Така документація поділяється на:

а) документи, необхідні для обчислення податків;

б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків.

3. Облікову документацію — це документи, що являють со­бою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизують­ся в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупова­них документів визначається сума податків, що підлягає вне­сенню у відповідні фонди.

4. Податкові повідомлення — документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про термі­ни та суми податку, що підлягає сплаті.

На практиці найчастіше податкова звітність полягає у по­данні податкової декларації. Податковою декларацією є документ, який подає платник по­датків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору.

Податкову декларацію подають до податкового органу за місцем обліку платника у двох примірниках, один з яких по­вертається платнику з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений. Податкові декларації приймають контролюючі органи без попередньої перевірки зазначених у них даних. Фор­му податкової декларації (розрахунку) встановлює централь­ний (керівний) орган контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. Затверджені форми податкових дек­ларацій мають нормативно-правовий характер, що означає обов'язковість їх дотримання як для платника податків, так і для податкових органів.

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу чи календарному півріччю — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) — до 1 квітня року, наступного за звітним.

Платник податків мас право вибрати один з таких порядків подання податкової декларації:

а) особисто (з відміткою про дату подання на копії декларації);

б) пересиланням (датою подання декларації вважатимуть дату відправлення рекомендованого листа). У такому разі плат­ник податків повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчен­ня граничного строку подання декларації надіслати її на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України;

в) в електронному вигляді, що означає: податковий орган зобов'язаний прийняти податкову звітність за дотримання відповідних умов.

Податковий орган зобов'язаний прийняти декларацію, при цьому факт прийняття цього документу засвідчується поміткою на копії декларації. Цей момент є особливо важливим, оскільки виконання обов'язку щодо податкової звітності має чітко визначені часові межі, і платник повинен подати податкову декларацію у встановлений законодавством строк. Податкова декларація містить такі обов'язкові відомості:

1) ідентифікаційний код платника податку;

2) повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

3) період, за який подається декларація, чи дата, за станом на яку подається декларація;

4) дату подання до податкового органу податкової декларації;

5) розмір бази оподаткування;

6) суму і розмір витрат і пільг;

7) суму, що не оподатковується податком;

8) ставку оподаткування;

9) суму податку, що підлягає сплаті.

Декларацію підписує платник податків або його представ­ник у межах своїх повноважень.

Податкову декларацію подає платник податків щодо кожно­го податку окремо за місцем його обліку у встановлений строк.

СП «Скандік - Юг» не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подає до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал (Додаток А), розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету подаються підприємством до банківської установи до настання строку платежу.

СП «Скандік - Юг» як платник ПДВ веде окремий облік з продажу та придбання товарів, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях. СП «Скандік - Юг» веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді за встановленою формою. Щомісяця в терміни, передбачені для подання податкової звітності, податковій службі подають копії записів у реєстрах в електронному вигляді.

Податкова декларація надається в податкову службу протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

У податковій декларації записують податкові зобов'язання, суми податкового кредиту та визначають суму зобов'язань перед бюджетом за ПДВ. Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

СП «Скандік - Юг» подає у встановлений термін до податкових органів також:

1. Декларацію акцизного податку.

2. Податкову декларацію з плати за землю.

5. Особливості обліку розрахунків з бюджетом з використанням ПК

Для удосконалення управління підприємством «Скандік - Юг» були використані нові методи управління і сучасні технічні засоби будування інформаційних систем. Перш за все була проведена реконструкція його технічної та інформаційної бази на основі впровадження автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту, у склад якої входять автоматизовані робочі місця бухгалтера (АРМБ).

Вирішальним заходом вдосконалення обліку і звітності є широка механізація і комп’ютеризація облікових і обчислювальних робіт.

Програми автоматизації бухгалтерського обліку – це програми, що дозволяють вести бухгалтерський облік за допомогою комп’ютерів (вводити та накопичувати дані по бухгалтерських операціях, первинні документи, автоматично формувати звітність).

Комп’ютерна система обліку оперативно відображає основні процеси, які пов’язані з отриманням різних зведених показників, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

В умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку стадія відображення облікової інформації, тобто надання систематизованих облікових даних в зручному для користувача вигляді, як правило, є самостійним процесом, не пов’язаним із стадіями накопичення, узагальнення і систематизації.

Використання засобів автоматизації дозволяє практично повністю вирішити проблему точності і оперативності інформації.

Автоматизація обробки облікової і контрольної інформації охоплює весь комплекс завдань з синтетичного та аналітичного обліку.

На СП «Скандік - Юг» для автоматизації обліку використовується програма 1С: Бухгалтерія.

1С: Бухгалтерія може підтримувати різні системи обліку і вести облік по декільком підприємствам в одній інформаційній базі. Різнобічні можливості системи дозволяють використовувати її і як доступно простий, і наглядний інструмент бухгалтера, і як засіб повної автоматизації обліку починаючи від введення первинних документів до формування звітності.

Система 1С:Бухгалтерія може бути використана для ведення будь-яких розділів бухгалтерського обліку :

- облік операцій по банку і касі;

- облік основних засобів і нематеріальних активів;

- облік матеріалів і малоцінного інвентарю;

- облік товарів, послуг і виробництва продукції;

- облік валютних операцій;

- облік взаєморозрахунків з організаціями, дебіторами, кредиторами, підзвітними особами;

- облік розрахунків по заробітній платі;

- облік розрахунків з бюджетом;

- другі розділи обліку.

Система 1С: Підприємство має можливості організації обліку:

- синтетичний облік по плану рахунків;

- багатомірний аналітичний облік;

- кількісний облік;

- облік по декільком підприємствах в одній інформаційній базі.

Ввід інформації в 1С:Підприємство може бути організований з різним рівнем автоматичності:

- режим ручного вводу операцій;

- режим типових операцій;

- режим автоматичного формування операцій по документах.

Важливими відмінностями бухгалтерського обліку від других типів даних являється можливість введення самих рахунків як в конфігурації, так і в самій інформаційній базі. Включення конкретних рахунків в конфігурацію використовується в тому випадку, якщо сама конфігурація використовує ці рахунки і їх конкретні властивості.

Функціонування системи 1С:Підприємство ділиться на два розділених по часу процесу: конфігурування і робота по веденню обліку або виконання розрахунків.

Якими б важливими не були довідники, журнали, документи, та все ж кінцевою метою ведення обліку є складання звітів. Намагання створити винятково повні довідники зі зручним розподілом елементів на групи, акуратне введення документів були б марними, якби унаслідок цього не можна було отримати різноманітні бухгалтерські звіти. За принципом створення і наповнення довідкової бази, введення даних на підставі первинних документів, і після цього одержання потрібних звітів побудовані практично всі програми бухгалтерського обліку.

До комплекту типової конфігурації належить набір регламентованих звітів. Це, передусім, податкові і бухгалтерські звіти, призначені для подання податковим органам, а також звіти, призначені для подання до різних фондів.

Розглянемо організацію роботи з регламентованими звітами. Оскільки регламентовані звіти періодично змінюються відповідно до чинних нормативних документів, то вони не належать до самої конфігурації, їх поставляють у вигляді окремих файлів – зовнішніх звітів (з розширенням ert). Ці файли розміщені в папці Ext Forms, яка підпорядкована папці з інформаційною базою. Всі зовнішні звіти згруповані в папки для різних звітних періодів. Крім того, в папці, що містить групу звітів, розміщений текстовий файл RpList.txt з переліком звітів цієї групи та імен файлів, що їм відповідають.

Типова конфігурація має режим перегляду списку звітів звідки можна до них звертатися. Для виклику режиму роботи з регламентованими звітами потрібно скористатися командою головного меню Регламентированные отчеты/Регламентовані звіти з пункту Отчетность/Звітність.

Для одержання конкретного звіту треба вибрати потрібну групу і розмістити курсор у списку на потрібному звіті. Після цього натискають на кнопку Открыть/Відкрити або двічі клацають мишкою в списку на потрібному рядку: відкривається діалогова форма регламентованого звіту. Робота з регламентованим звітом практично нічим не відрізняється від роботи з будь – яким іншим звітом. Набір параметрів налагодження конкретних регламентованих звітів залежить від їхнього призначення і принципів роботи.

Список звітів доволі великий і складається з декількох розділів відповідно до контрольних органів, куди ці звіти подають.

Після вибору звіту на екрані з’являється форма звіту. Практично для всіх звітів форми мають однаковий вигляд.

Практично в кожному звіті наявний реквізит Період звітності. Для різних звітів він може бути або квартал, або місяць, або рік. Період звітності можна змінити за допомогою кнопок < і >, розміщених ліворуч та праворуч від поля введення періоду звітності. Крім того, всі регламентовані звіти сучасної конфігурації містять реквізит з метою вибору фірми, для якої формують звіт.

Отже, застосування цієї програми дозволяє значно скоротити обліковий процес, зменшити використання облікових регістрів, зробити дані обліку більш достовірними і точними.