
- •1.Поняття, предмет та визначення кримінології.
- •2.Предмет та система кримінології.
- •3.Методологія та завдання кримінології.
- •4.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •5.Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •6.Дискусії соціального та правового у формуванні кримінології.
- •8.Поняття та ознаки злочинності.
- •9.Визначення злочинності.
- •11.Відмінність злочинності від злочину.
- •15.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •16.Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •17.Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •19.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •20.Латентна злочинність та її види.
- •22.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •23.Класифікація злочинців, її основи та практичне значення.
- •24.Структура особистості злочинця. Основні ознаки кримінологічної характеристики особистості злочинця.
- •25.Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини.
- •26.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •27.Механізм злочинної поведінки.
- •28.Поняття механізму злочинної поведінки.
- •29.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •30.Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •31.Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
- •32.Теорія диференційованого зв’язку. Е.Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •33.Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •34.Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •35.Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •36.Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •37.Психологічні теорії причин злочинності.
- •38.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •39.Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •40.Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
8.Поняття та ознаки злочинності.
Злочинність — це відносно масове, історично мінливе соціальне явище, яке має певну територіальну і часову поширеність, являє собою цілісну, засновану на статистичних закономірностях систему одиничних суспільно небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом.
Беручи визначення злочинності за основу, необхідно розглянути ознаки злочинності з метою більш детального розкриття змісту поняття "злочинність".
Злочинність - явище негативне, що завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема. Одночасно деякими мислителями ставилося під сумнів таке потрактування. Проте біди, що їх злочинність несе людям, навряд чи дозволяють говорити про неї інакше, ніж як про негативне явище.
Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві. Вона соціальна тому, що складається з дій, скоєних людьми в суспільстві проти інтересів всього суспільства чи певної його частини. Неможливо намагатися вплинути на злочинність, не змінивши соціальних умов, які її породжують. Якщо в основі злочинності лежать об'єктивні фактори, то ні жорстокі покарання, ні найдосконаліше кримінальне законодавство не зможуть радикально вплинути на стан злочинності.
Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.
Стан злочинності неоднаковий у різних соціально-економічних формаціях. її рівень і структура змінюються й на певних етапах розвитку визначеної формації залежно від змісту й тенденцій, причин та умов злочинів, а також від визначення державами кола діянь, які є злочинними. Мінливість злочинності чітко відображена в історії кримінального законодавства всіх держав.
Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.
Злочинність має кримінально-правову характеристику. Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміналізація тих або тих діянь впливає на всі її показники.
Кримінологія, вивчаючи злочинність та її причини, керується поняттям протиправності, трактуючи його як юридичний вияв суспільної небезпеки. Якщо в діях людини немає складу злочину, передбаченого кримінальним правом, то вона не може бути об'єктом кримінального переслідування.
Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище. Як будь-яке явище, воно закономірне за при чиновонаслідковою залежністю та зв'язком, за взаємодією з іншими соціальними явищами - економікою, політикою, ідеологією, психологією суспільства та соціальних спільнот, управлінням, правом тощо. Інтенсивність і характер злочинності визначаються суперечностями взаємодії соціальних процесів і явищ криміногенного, антикриміногенного та мішаного характеру.
характеру, географії, це взаємозв'язок соціального та правового явища, історично-мінливого і перехідного характеру. Тому зміна одного аспекту злочинності завжди веде до зміни іншого.
Злочинність - це не механічна сукупність, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Крім цього, її елементи - окремі злочини та їх групи (підсистеми) - перебувають у визначених статистично вимірюваних взаємозалежностях і взаємодіях.
Злочинності притаманна ознака самодетерміпувального явища, тобто самовідтворення, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів та ін.
Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.
Злочинності притаманна іррегулярність. Іррегуляриість стосовно злочинів проявляється в тому, що індивідуальні акти поведінки (крім співучасті), належні до масової сукупності, здійснюються незалежно один від одного. Неможливо сказати заздалегідь, ким безпосередньо, коли та як буде вчинено злочин. Ця незалежність окремих актів поведінки, їх іррегулярність і надає правопорушенням загалом статистичного характеру.
Злочинність має масовий характер. Стосовно злочинності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукупності дій.
Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі порівняно масові явища не можуть змінюватися дуже швидко. Різкі коливання деяких показників швидше свідчать про недоліки обліку, ніж про реальні зміни в стані певного явища.