40.Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.

Теорія соціального інтеракціонізму - вчення, за яким девіантну поведінку визначає група, що диктує норми такої поведінки. Прихильники цього вчення сформулювали два теоретичні положення: по-перше, кожне суспільство само визначає поведінку, яка кваліфікується як девіантна та оголошується небажаною; по-друге, реакція з боку суспільства, навіть при великому поширенні девіантності, може бути спрямована не на всі, а лише на окремі види такого роду поведінки.

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли поглиблюється прірва між добром і злом, потреба в глибоких кримінологіч­них дослідженнях виявляється дуже гостро, оскільки злочин є одним із крайніх проявів зла й потребує глибокого осмислення з позицій як філософії, так і практики юриспруденції. До сучасних кримінологічних теорій і концепцій належать стратифікація, конфлікт культур, інтеракціонізм та стигматизація. Концепція стратифікації з'явилася під упливом соціології, що поглиблює уявлення про структуру сучасного суспільства. Суспільство складається не тільки з класів, а й з інших соціаль­них груп, які створюються на різноаспектній основі (про­фесійній, національній, віковій, ідейній, статевій та ін.). Між цими групами (стратами) існують суперечності, виникають конфлікти, що стають джерелом невдоволення, а іноді й поштовхом до по­рушення закону. Окремим (частковим) випадком є конфлікт культур. Яскравим прикладом прояву конфлікту культур є міг­ранти, котрим важко адаптуватися в умовах життя, що склались у корінного населення. Інтеракціонізм (учення про взаємодію). Згідно з цією концепцією, причини злочинності можна подати схематично. Ядром концепції є постулат про те, що злочинна поведінка - це результат взаємодії особи та середовища. Зауважимо, що радянська кримінологія свого часу значно збагатилась ідеями інтеракціонісгів, насамперед, щодо пояснення механізму вчинення конкретного злочину, що є наслідком зіткнення особи, котра має негативні нахили, із несприятливою життєвою ситуацією.

41.Причини та умови злочинності в Україні на сучасному етапі.

42.Соціальні процеси розвитку та їх роль в детермінації злочинності (урбанізація, міграція, маргіналізація).

43.Поняття попередження, профілактики, обмеження, контролю злочинності.

44.Мотивація злочинної поведінки.

45.Методи кримінологічних досліджень: загальна характеристика.

46.Психологічні методи, що застосовуються в кримінологічних дослідженнях.

47.Інтерв’ю. Техніка кримінологічного інтерв’ювання.

48.Кримінологічне прогнозування: види, завдання, методи, функції.

49.Спеціально-кримінологічна протидія злочинності: поняття та види.

50.Світові тенденції змін злочинності: загальна характеристика.

51.Профілактичне значення кримінального закону.

52.Ситуативна профілактика злочинів.

53.Основні міжнародно-правові документи у сфері боротьби зі злочинністю.

54.Попередження злочинів у сфері господарської діяльності.

55.Суб’єкти попередження злочинів у сфері господарської діяльності.

56.Нормативно-правові основи господарської діяльності.

57.Основні ознаки економічної злочинності.

58.Попередження насильницьких злочинів.

59.Попередження рецидивних злочинів.

60.Правове регулювання податкової злочинності.

61.Попередження професійних злочинів.

62.Попередження організованої злочинності в Україні на сучасному етапі.

63.Поняття організованої злочинності. Стан, структура, динаміка організованої злочинності.

64.Правове регулювання протидії організованої злочинності та корупції.

65.Організована та економічна злочинність: співвідношення понять.

66.Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.

67.Попередження злочинності неповнолітніх.

68.Особливості протидії злочинності неповнолітніх.

69.Попередження злочинності жінок.

70.Особливості попередження транснаціональної економічної злочинності.

71.Проблеми протидії відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом.

72.Попередження необережних злочинів.

73.Методика та техніка аналізу латентності.

74.Жертва, віктимність та віктимізація як основні категорії віктимології.

75.Кримінологічна характеристика та попередження пенітенціарної злочинності.

76.Прокуратура як суб’єкт попередження злочинності.

77.Спеціальні суб’єкти попередження злочинності.

78.Органи внутрішніх справ як суб’єкт попередження злочинності.

79.Роль адвокатури в боротьбі за злочинністю.

80.Органи місцевого самоврядування як суб’єкти попередження злочинності.

81.Інтерпол та його роль у боротьбі зі злочинністю.