
- •1.Поняття, предмет та визначення кримінології.
- •2.Предмет та система кримінології.
- •3.Методологія та завдання кримінології.
- •4.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •5.Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •6.Дискусії соціального та правового у формуванні кримінології.
- •8.Поняття та ознаки злочинності.
- •9.Визначення злочинності.
- •11.Відмінність злочинності від злочину.
- •15.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •16.Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •17.Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •19.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •20.Латентна злочинність та її види.
- •22.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •23.Класифікація злочинців, її основи та практичне значення.
- •24.Структура особистості злочинця. Основні ознаки кримінологічної характеристики особистості злочинця.
- •25.Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини.
- •26.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •27.Механізм злочинної поведінки.
- •28.Поняття механізму злочинної поведінки.
- •29.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •30.Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •31.Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
- •32.Теорія диференційованого зв’язку. Е.Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •33.Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •34.Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •35.Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •36.Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •37.Психологічні теорії причин злочинності.
- •38.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •39.Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •40.Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
31.Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
Відомо, що соціалізація людини здійснюється через засвоєння нею певних законів, моральних вимог, системи цінностей. Перекоси в економічній, соціальній, політичній сферах впливають на людей, нерідко деформуючи їх уявлення про добро і зло, стираючи межу між дозволеним і порушенням закону. В основу певної системи цінностей, з якою зіштовхнулась сучасна людина, покладені гроші, особиста вигода, ідея збагачення за будь-яку ціну. Хабарництво, розкрадання, ухилення від сплати податків, приховування валютної виручки, шахрайство з фінансовими ресурсами, корупція стали нормою життя. В цих несприятливих соціально-економічних і психологічних умовах виникає безліч криміногенних ситуацій, в яких — з своєї чи чужої волі — опиняються працюючі на різних посадах жінки. Орієнтація на егоїстично-споживацькі цінності, скрутне матеріальне становище, тривога за майбутнє сім’ї, мінливі перипетії бізнесу, мотиви престижу, бажання розбагатіти, позбавитися обов’язків породжує і сприяє зростанню корисливої, корисливо-насильницької і насильницької злочинності.
32.Теорія диференційованого зв’язку. Е.Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
Теорія диференційованого зв'язку - вчення, яке стверджує, що злочинній поведінці окремі індивіди навчаються в тих, з ким вони зв'язані. Чим частіше та стійкіше такі зв'язки, тим більша ймовірність того, що індивід може стати злочинцем.
Теорію диференціального зв'язку розробив французький учений ГабмельТард. Власне теорію диференціального зв'язку сформулював американський учений Едвін Сатерленд (1883-1950) у праці "Принципи кримінології". Теорія диференційованих асоціацій полягає в тому, що особа засвоює злочинну поведінку не тому, що має до цього схильність, а тому що бачить більше прикладів кримінальної поведінки. Відтак вона запозичує негативні моделі поведінки. Якби неповнолітній з дитинства мав інше коло спілкування, він став би іншою особою. Злочинні погляди та навички засвоюються дитиною здебільшого при безпосередньому неформальному спілкуванні (цьому також сприяє виховання в школі, відсутність психологічного контакту з батьками тощо).Методологічною базою цієї теорії є соціальна психологія як наука про малі соціальні групи. Теорія Е. Сатерленда спрямована на пояснення індивідуальної злочинної поведінки. Згідно з цією теорією, злочинна поведінка виникає в результаті зв'язку окремих людей або груп з моделями злочинної поведінки. Злочинній поведінці вчаться у процесі спілкування, здебільшого в групах; при цьому багато що залежить від тривалості й інтенсивності контактів. Навчання злочинній поведінці не відрізняється від звичайного навчання. Теорія диференціального зв'язку високо оцінюється у світовій, а особливо в американській кримінології. Водночас розглядувана теорія не позбавлена недоліків. Ґрунтуючись на положеннях цієї теорії, неможливо пояснити, чому окремі люди, котрі все життя прожили серед злочинців, ніколи не вчинили злочину та, навпаки, людина із законослухняного середовища вчиняє злочин. Теза про навчання злочинній поведінці не застосовна до ситуативних злочинців. Теорія диференціального зв'язку не бере до уваги індивідуальних особливостей особи та притаманну їй вибірковість поведінки. Від початку 60-х рр. XX ст. у західних країнах та США значного поширення набули прикладні кримінологічні дослідження. Так, виникло кілька напрямів, які вивчають злочинність молоді, злочини, що вчиняються в сім'ї, організовану та "білокомірцеву" злочинність. Відповідні дослідження організовує т фінансує не лише держава, а й бізнесові структури, благодійні та інші організації. Це свідчить Не тільки про збільшення масштабу злочинності, що примушує залучати до боротьби з нею нетрадиційні сили, а й про все відчутнішу свідомість суспільства, що бажає вдосконалюватися. БІЛОКОМІРЦЕВА ЗЛОЧИННІСТЬ - - сукупність злочинів, які скоюються особами з високим соціальним статусом у сферах бізнесу або політики в межах їх профес. обов'язків. Диференціюється з «синьокомірце-вою злочинністю» представників нижчих верств населення. Термін та концепції! «Б. з.» запропоновані амер. кримінологом Е. Сатерлендом. До «Б. з.» здебільшого вщносять маніпуляції з бірж, паперами, хабарництво, фін. махінації корпорацій, недобросовісні комерц. та кредитні угоди, злісні банкрутства, неправдиві рекламні оголошення. Е. Сатерленд зазначав, що до суб'єктів «Б. з.», на відміну вщ звичайних злочинців, крим. закон менш суворий і навіть після засудження вони не несуть тавра злочинця. Від-хід вщ суворих крим. репресій щодо бізнесменів, високопоставлених службовців він пояснював їх особливим статусом у сусп-ві, відсутністю у сусп. моралі чіткої негат. оцінки скоєних ними злочинів. Наслідки «Б. з.» позначаються, як правило, через тривалий час і можуть зачіпати інтереси мільйонів людей, але вщ них ніхто серйозно не страждає у даний конкр. момент. Жертви цих злочинів здебільшого анонімні, нерідко самі сприяють тому, що стають потерпілими. У сучасній кримінол. л-рі замість поняття «Б. з.» частіїпе вживаються терміни «службові злочини» та «корпоративна злочинність».