- •1.Поняття, предмет та визначення кримінології.
- •2.Предмет та система кримінології.
- •3.Методологія та завдання кримінології.
- •4.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •5.Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •6.Дискусії соціального та правового у формуванні кримінології.
- •8.Поняття та ознаки злочинності.
- •9.Визначення злочинності.
- •11.Відмінність злочинності від злочину.
- •15.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •16.Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •17.Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •19.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •20.Латентна злочинність та її види.
- •22.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •23.Класифікація злочинців, її основи та практичне значення.
- •24.Структура особистості злочинця. Основні ознаки кримінологічної характеристики особистості злочинця.
- •25.Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини.
- •26.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •27.Механізм злочинної поведінки.
- •28.Поняття механізму злочинної поведінки.
- •29.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •30.Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •31.Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
- •32.Теорія диференційованого зв’язку. Е.Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •33.Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •34.Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •35.Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •36.Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •37.Психологічні теорії причин злочинності.
- •38.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •39.Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •40.Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
30.Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
Кримінально-правова характеристика особи злочинця — це дані не лише про склад скоєного злочину, але й спрямованість і мотивацію злочинної поведінки, одноосібний або груповий характер злочинної діяльності, форму співучасті (виконавець, , організатор, підмовник, пособник), інтенсивність кримінальної діяльності, наявність судимостей тощо. Така характеристика дає уявлення про особу злочинця з кримінально-правових позицій. Ця група ознак відображає риси, властиві саме особі злочинця, а не якій-небудь іншій особі, наприклад, аморальній, порушникові трудової дисципліни чи законослухняній людині.
Кримінально-правові ознаки особи злочинця набувають прояву в деяких формах дозлочинної поведінки та найбільш повно виражені в учиненому ним злочинові (зло чинах). Багатьом злочинцям, як уже зазначалося, задовго до вчинення суспільно небезпечного діяння притаманні такі негативні ознаки, як соціальна занедбаність, порушення норм людського співжиття, правовий нігілізм, зловживання спиртними напоями, часте допущення неправомірних учинків у побуті та за місцем роботи, встановлення контактів зі злочинними й антигромадськими елементами тощо. Уже в цей передкримінальний період особистість таких людей зазнає істотних деформацій.
Соціально-демографічні ознаки особи злочинця охоплюють стать, вік, освіту, місце народження та проживання, громадянство, рід занять, стаж роботи, сімейний стан, належність до певної соціальної групи й інші відомості демографічного характеру. Ці ознаки властиві будь-якій особі й самі по собі не мають кримінологічного значення. Проте у статистичній звітності стосовно осіб, які вчинили злочини, соціально-демографічні ознаки дають важливу інформацію, без якої неможлива повна кримінологічна характеристика особи злочинців.
Узяті у великій сукупності на рівні злочинності взагалі чи на рівні окремого виду злочинів і піддані статистичній обробці в зіставленні з даними офіційної демографічної статистики, соціально-демографічні ознаки містять цінну кримінологічну інформацію про особу злочинців. При такому зіставленні встановлюються зв’язки особи злочинця з типовими характеристиками всього суспільства.
Співвідношення різних вікових груп у масі злочинності показує, що найбільша кримінальна активність належить особам віком 25-29 років. Поширеність злочинності серед осіб, які мають сім’ю, нижча, ніж серед холостяків і розлучених. У більшості випадків, як показують спостереження, сім’я стимулює позитивну поведінку. Аналіз злочинності за останні роки свідчить про підвищення кількості злочинців за рахунок осіб без певних занять, безробітних та мігрантів. Освітня характеристика вказує па залежність злочинної поведінки від рівня освіти й інтелектуального розвитку особи, що значно впливають на потреби й інтереси людини. Скажімо, для тих, хто вчинив хуліганство, грабежі, посягання на особу, характерний низький освітній та інтелектуальний рівні. Місце проживання часто визначає географію злочинності (міська чи сільська), а також характер злочинності в курортних зонах, «спальних» районах міст, новобудовах тощо.
Із наведених прикладів видно, що соціально-демографічні ознаки дають істотну інформацію про особу злочинця, котра може бути використана як у наукових, так і в прикладних цілях, зокрема, при розробці та реалізації заходів профілактики.