
- •1.Поняття, предмет та визначення кримінології.
- •2.Предмет та система кримінології.
- •3.Методологія та завдання кримінології.
- •4.Виникнення та розвиток вітчизняної кримінології як самостійної науки.
- •5.Місце кримінології в системі соціальних наук.
- •6.Дискусії соціального та правового у формуванні кримінології.
- •8.Поняття та ознаки злочинності.
- •9.Визначення злочинності.
- •11.Відмінність злочинності від злочину.
- •15.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
- •16.Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
- •17.Поняття та класифікація причин та умов злочинності.
- •19.Показники злочинності та їх загальна характеристика.
- •20.Латентна злочинність та її види.
- •22.Поняття особистості злочинця. Особистість злочинця та суміжні поняття.
- •23.Класифікація злочинців, її основи та практичне значення.
- •24.Структура особистості злочинця. Основні ознаки кримінологічної характеристики особистості злочинця.
- •25.Морально-психологічні особливості осіб, які вчиняють злочини.
- •26.Дискусія про співвідношення природного та соціального в особистості злочинця.
- •27.Механізм злочинної поведінки.
- •28.Поняття механізму злочинної поведінки.
- •29.Прийняття та виконання рішення у механізмі злочинної поведінки.
- •30.Кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки особистості злочинця.
- •31.Соціалізація та її роль у формуванні особи, яка вчинила злочин.
- •32.Теорія диференційованого зв’язку. Е.Сатерленд та теорія білокомірцевої злочинності.
- •33.Економічний детермінізм та його значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •34.Теорія стигматизації та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •35.Біологічні концепції пояснення злочинності.
- •36.Соціологічні концепції причин злочинності: загальна характеристика.
- •37.Психологічні теорії причин злочинності.
- •38.Теорія аномії та її значення для сучасного розуміння причин злочинності.
- •39.Віктимологічний аспект механізму конкретного злочину.
- •40.Інтеракціонізм в кримінології. Теорія конфлікту.
15.Географія, екологія та топологія злочинності. Регіональні особливості злочинності в Україні.
Географія злочинності - це розповсюдження її по різних регіонах (територіях) держави, областях, районах, містах, селищах.
Досвід роботи правоохоронних органів свідчить, що нерівномірність у стані, динаміці та структурі розподілу злочинності пояснюється: конкретними соціальними умовами певного регіону; економічною його характеристикою; національним складом і структурою населення; послабленням соціального контролю за поведінкою людей; рівнем культурно-виховної роботи, організації дозвілля та побуту населення; рівнем організації роботи в боротьбі зі злочинністю тощо.
Виявлення та взяття до уваги територіальної різниці в географії злочинності - ключ до ефективних заходів щодо запобігання злочинам. При цьому стають більш видимими й конкретні причини злочинів, умови їх скоєння, що має не тільки пізнавальне значення, але і слугує основою для організації конкретної практичної діяльності.
Поряд з поняттям "географія злочинності" існує і "топографія злочинності", котре ввів у науковий обіг німецький учений Г. Шнайдер. Топографія злочинності - це безпосереднє місце вчинення злочину (магазини, вокзали, квартири, парки тощо) На відміну від цього екологія злочинності досліджує взаємодіюсередовища, клімату, природного ландшафту, рослинного і тваринного світу,структури будівництва - з одного боку, та людських переживань
(віктимізація - страх перед злочинністю) і злочинної поведінки - зінший.
Топографія злочинності зосереджується на аналізі місцьзлочини, які можуть бути і всередині будівель, і в квартирах, і вмагазинах, і в готелях, і в лікарнях.
На жаль, у нашій країні про серйозні дослідження в галузі цихкатегорій навіть мріяти не доводиться.
http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/nomer3/all_minch.html
16.Соціальні протиріччя та їх роль у детермінації злочинності.
Причини злочинності слід шукати у всій палітрі відносин людини як соціальної істоти, з зовнішнім середовищем, у тому, що є змістом соціального буття людини у всіх його складностях і протиріччях. Соціальні відносини, як і економічні, різноманітні, різнопланові. У загальній формі сказати, що соціальні відносини, у яких особа почуває себе не рівною з іншими, обділеною, завжди породжує протестуючу поведінку, а в крайньому своєму вираженні – злочини.
Найбільш вразливі проблеми соціальних відносин у цьому плані – національні відносини і проблема рівності. Збуджена політиками національна ворожнеча і ненависть, що виникає на ґрунті необдуманих і легковажних гасел сепаратизму доведених до абсурду, стали причинами багатьох тяжких злочинів, включаючи тероризм, масові вбивства і т.д. Вони розбудили загальну злочинність, піднявши на поверхню хвилю насильств, захоплення зброї і т.ін. Соціальне життя людей у таких умовах стає нестерпним. Воно викликає не лише різні ексцеси і відповідні злочини, але і непевність і напруженість, спричиняє крім злочинності постійний страх, нервові стреси і психічні захворювання.
На злочинність впливають не лише конкретний прояв соціальних казусів, конфліктів і несправедливості, але і загальна атмосфера в суспільстві, коли проголошені гасла спростовуються справами влади.
Причини злочинності слід шукати й у моральному стані суспільства, у наявності чи відсутності тих чи інших моральних цінностей і установок. Ні економічне життя суспільства, ні його правові постанови, ні різноманіття соціальної сфери, ні політика не можуть бути вільні від моральності.
Якщо економіка ставить за мету моральне завдання забезпечення матеріального благополуччя людей, то економіка, функціонуюча на шкоду людям, служать справі наживи одних і зубожінню інших, є аморальною, а люди, виховані в дусі корисливості, – моральні виродки, що легко стають на злочинний шлях.
Якщо в соціальній сфері панує волаюча нерівність людей, невідповідність слів справам, у родинах процвітає моральна неохайність і суворість стосовно дітей, засоби масової інформації і культури пропагують насильство і порнографію, виховують людей на ідеях вседозволеності.
Якщо політики лицемірно говорять про одне, а роблять інше, якщо політичних цілей вони досягають за спиною, за рахунок людей, обманюючи їх, не гребуючи при цьому нічим, вдаючись до аморальних цінностей, впроваджують всіма правдами вигідну їм ідеологію, – це злочинно відносно людей у звичайному розумінні цього слова і є шляхом до злочинних діянь, який переслідується за законом.