Яка із ознак трудового спору є найсуттєвішою?

Я вважаю, що найважливішою характеристикою і ознакою трудового спору є те, що вони виникають між суб’єктами трудових правовідносин.

Трудові відносини - це добровільний юридичний зв'язок між працівником і роботодавцем. Працівник зобов’язується особисто виконувати визначену трудову функцію за обумовленою спеціальністю, кваліфікацією, посадою в даній організації з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін [1, c. 97]. Тобто, суб'єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Якщо між ними виникають розбіжності, які передані на розгляд відповідних компетентних органів, то це є однією із ознак виникнення трудового спору.

Для того, щоб виник трудовий спір необхідна наявність у сторін трудової правосуб’єктності – особлива якість, що визначається за суб’єктами трудового права і означає, що при наявності певних умов вони можуть бути суб’єктами конкретних правовідносин у сфері праці, можуть володіти правами та обов’язками, або набувати їх своїми діями. З моменту, коли фізична особа уклала трудовий договір і приступила до виконання своєї трудової функції, вона стає працівником, але для цього необхідна обов’язкова умова: наявність трудової правоздатності і трудової дієздатності. Трудова правосуб'єктність у роботодавця виникає з моменту державної реєстрації і припиняється при ліквідації організації. Отже, можна зробити висновок, що спір виникає між тими суб’єктами, які зв’язані між собою трудовими відносинами.

Таким чином, необхідною передумовою виникнення трудового спору є розбіжності між сторонами трудових відносин.

Використана література:

1. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – Ч. 1. – 128 с.: іл.. – Бібліогр.: с. 124-126.

Розмежування підвідомчості і підсудності

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного суду. Підвідомчість - це визначена законодавством компетенція відповідних органів щодо розгляду та вирішення трудових спорів. Підвідомчість визначається видом трудового спору з огляду на сторони і предмет, а також відносини, з яких випливає спір [4, c. 480].

За ознакою підвідомчості можна виділити три види спорів позовного характеру:

1. Спори, які розглядаються у загальному порядку. Такий порядок включає в себе вирішення індивідуального трудового спору у комісії по трудових спорах (КТС) і в місцевому суді. Звичайно, якщо рішення КТС задовольнить сторони і вони не оскаржать його у судовому порядку, то спір на цьому і закінчиться. Якщо ж одна зі сторін спору оскаржить рішення КТС до суду, то розгляд трудового спору буде продовжено у судовому порядку. Доречно зауважити, що загальний порядок розгляду індивідуального трудового спору (КТС -> суд) не є обов'язковим для сторін трудового договору. Згідно зі ст. 124 Конституції України судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян [1]. А тому суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Отже, за бажанням позивача будь-який трудовий спір може розглядатися у судовому порядку без звернення до КТС.

2. Трудові спори, що розглядаються виключно судом (тобто не можуть розглядатись в КТС). Перелік таких трудових спорів закріплено в ст. 232 КЗпП [2]. У судовому порядку відповідно до ст. 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» розглядаються також спори у випадках законодавчої заборони проведення страйку [3].

3. Трудові спори, що розглядаються в особливому порядку. Такий порядок застосовується щодо окремих категорій працівників і передбачає розгляд спору в порядку підлеглості або в іншому порядку, передбаченому законодавством. Це стосується суддів, прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, членів виборних органів громадських організацій [2].

Порядок розгляду непозовних трудових спорів дещо інший. Національним законодавством передбачено два види розгляду трудових спорів непозовного характеру:

1) колективні трудові спори, що розглядаються в загальному порядку примирними органами (примирною комісією, трудовим арбітражем із залученням незалежних посередників). Якщо вказані органи не допомогли вирішити спір, сторони вдаються до крайнього засобу вирішення спору — страйку;

2) трудові спори, які розглядаються примирними органами, а у випадку не вирішення — в судовому порядку. Такими є колективні трудові спори, щодо яких страйк заборонено.

Використана література:

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII // Затверджено Законом № 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

3. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 34, ст.227 – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/137/98-вр.

4. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. горид. Т78 спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, 3. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. — 2-е вид., иерероб. і доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 544 с.

26