Момент виникнення індивідуального трудового спору

В умовах ринкової економіки важливе місце посідають правові процедури захисту порушених трудових прав працівників як індивідуальних, так і колективних. Не дивлячись на те, що порядок розгляду індивідуальних трудових спорів зазначений у главі XV КЗпП «Індивідуальні трудові спори», у законодавстві доцільно врегулювати питання про момент виникнення індивідуального трудового спору, оскільки відповідні норми в чинному Кодексі законів про працю відсутні. Індивідуальний трудовий спір — неврегульовані розбіжності між роботодавцем і працівником з питань застосування законів та інших нормативно-правових актів про працю, угоди, колективного договору, індивідуального трудового договору (у тому числі про встановлення або зміну індивідуальних умов праці), про які заявлено в орган із розгляду індивідуальних трудових спорів (КТС або суд) [1, с. 315].

Індивідуальний трудовий спір виникає з моменту, коли працівник або його представник звернулися за розглядом індивідуального трудового спору до компетентного органу. Предметом індивідуального трудового спору є вимога працівника щодо визнання прав чи поновлення тих чи інших трудових прав, які, на думку працівника, повинні йому належати на підставі чинного трудового законодавства чи умов індивідуального трудового договору [2, с. 106]. Працівник домагається реалізації належних йому суб’єктивних трудових прав.

Працівник або його представник не можуть звернутися до компетентного органу за розглядом індивідуального трудового спору, якщо вони при безпосередніх переговорах з роботодавцем не врегулювали розбіжностей і у письмовому вигляді не отримали від роботодавця відмови у задоволенні своїх вимог. При цьому представником працівника при безпосередніх переговорах з роботодавцем можуть бути представники виборного профспілкового органу, членом якої він є. Якщо ж працівник не є членом профспілки, то він має право звернутися до будь-якої іншої особи з проханням про представництво своїх інтересів перед роботодавцем або провести переговори самостійно [3, c. 73].

Вирішення індивідуальних трудових спорів є формою самозахисту працівниками своїх трудових прав. Приводом для виникнення трудового спору, як правило, є правопорушення у сфері праці. Трудовий спір може виникнути і без правопорушення (наприклад, щодо відмови встановити нові умови праці). Трудовий спір виникає, якщо розбіжності між сторонами перенесено для вирішення до юрисдикційного органу.

Таким чином, момент виникнення індивідуального трудового спору встановлює юридичний зв’язок юрисдикційного органу з учасниками трудового спору, у якому суб’єкти наділяються взаємними правами та обов’язками. Саме в реалізації цих прав та обов’язків здійснюється процес вирішення трудового спору, коли юрисдикційний орган застосовує при вирішенні розбіжностей норми матеріального права, здійснює свої повноваження щодо вирішення трудового спору.

Використана література:

1. Гриженко Е. М. Трудовое право: Учебник. — М.: ПБОЮЛ, 2001. — С. 373.

2. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2003. – Ч. 1. – 128 с.: іл.. – Бібліогр.: с. 124-126.

3. Іншин М. І. Трудові конфлікти та трудові спори у системі соціальних конфліктів //Форум права, 2006. -№ 2. - С.71 - 75.