- •Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
- •Предмет і методи політичної економії.
- •Тлумачення предмета політекономії різними школами.
- •Категорії, закони і принципи політичної економії.
- •Система економічних законів.
- •Соціально-економічний устрій суспільства: сутність, основні структурні елементи.
- •Економічна система сучасного капіталізму.
- •Суть і ознаки змішаної економічної системи в умовах сучасного капіталізму.
- •Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічні функції держави в ринкових умовах господарювання.
- •Продуктивні сили суспільства і виробництво.
- •Структура продуктивних сил. Суспільний поділ праці.
- •Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
- •Економічні потреби та економічні інтереси.
- •Структура економічних відносин у поєднані з соціальними, організаційними та технічними відносинами.
- •Власність як основа економічного ладу суспільства. Власність на засоби виробництва.
- •Економічний устрій суспільства та його формаційні типи.
- •Економічні закони і розвиток суспільного виробництва.
- •Форми товарного виробництва: проста і розвинена: спільні риси та відмінності.
- •Теорії вартості товару: трудова, суб’єктивно-психологічна, неокласична.
- •Гроші як економічна категорія.
- •Виникнення і розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей. Еволюція грошей.
- •Ринкові відносини, їх суб`єкти і об`єкти. Кругообіг доходів і витрат.
- •Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку. Типи ринків.
- •Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і монополія. Досконала і недосконала конкуренція.
- •Альтернативні теорії капіталу.
- •Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •Наймана праця і заробітна плата. Вартість робочої сили.
- •Теорії заробітної плати. Сутність, види і системи заробітної плати.
- •Суть підприємництва і умови його існування. Види та функції підприємництва.
- •Підприємство як суб`єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •Роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- •Прибуток як економічна категорія.
- •Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
- •Значення прибутку в розвитку підприємництва.
- •Держава та її економічні функції в умовах ринкових відносин.
- •Складові механізму державного регулювання економіки: державний бюджет і фіскальна політика, грошово-кредитна політика.
- •Суть і види економічного відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи. Просте і розширене відтворення.
- •Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі суспільного відтворення.
- •Розподільні відносини та їх місце у відтворювальному процесі. Закони розподільних відносин.
- •Диференціація доходів населення. Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна.
- •Необхідність державного регулювання розподілу доходів. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •Економічна категорія «суспільне благо».
- •Сучасні моделі економічного розвитку. Роль науково-технічного прогресу та інновацій в економічному розвитку.
- •Економічна категорія «інновація».
- •Економічні цикли та економічні кризи. Теорії циклів.
- •Роль зайнятості і відтворення робочої сили в економічному розвитку.
- •Зайнятість: суть і форми. Теорії зайнятості.
- •Повна зайнятість: сутність, умови та проблеми забезпечення в ринковій економіці.
- •Державне регулювання зайнятості та його методи.
- •Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
Економічні функції держави в ринкових умовах господарювання.
Становлення та зміцнення держави як суспільного інституту супроводжувалися розвитком численних її функцій, іключаючи економічні. Виникнення економічних функцій держави є результатом розвитку продуктивних сил, об”єктивних його потреб. Виникало багато загальних проблем: забезпечення неподільності території держави як середовища господарської діяльності, зовнішньої та внутрішьної безпеки, розвиток шляхів сполучення, управління тощо.
Економічні функції держави знаходяться у постійній динаміці. Держава завжди виконувала і виконує функції не лише інструменту реалізації інтересів суспільства в цілому. Держава має великі можливості впливу на економіку, може стимулювати або затримувати розвиток тих чи інших виробничих відносин, виконувати прогресивну та регресивну роль. Держава є верховним власником. Розмаїття галузевої та відтворювальної структури, різниця темпів економічного зростання й динаміки циклу, рівнів суспільної продуктивності праці спричинили необхідність державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Поступово склалися головні форми такого регулювання. Насамперед існує матеріальна основа економічної діяльності держави у вигляді значного за масштабами державного сектора у сфері виробництва і центральних фондів перерозподілу національного доходу. По-друге, в усіх країнах розробляють та реалізують економічну політику. По-третє, розробляють законодавчу політику щодо різних суб”єктів бізнесу. По-четверте, створюють систему заходів для стимулювання зовнішньоекономічної діяльності. До особливостей державного регулювання належать інтенсивність та активне втручання держави в економіку. Воно охоплює весь процес суспільного відтворення – від регулювання ринкових відносин до впливу на структуру і темпи росту виробництва, нагромадження та хід циклу, ціноутворюючі фактори та зовнішньоекономічні зв”язки. Одним з інструментів економічного регулювання є заборона інвестування приватного (або іноземного) капіталу в окремі галузі економіки.
Держава завжди повинна впливати на проведення як внутрішньо економічної, так і зовнішньоекономічної політики. Вільність різних суб”єктів у проведенні економічної політики заради власних інтересів може привести до досить негативних наслідків для економіки країни, отже необхідність державного регулювання є очевидною.
Здійснюючи цю функцію, держава забезпечує економічні інтереси нації, створює умови для реалізації її права на самовизначення та суверенітет; побудову цивілізованого суспільства.
Економічну роль держави слід досліджувати в двох аспектах – забезпечення нею загальносуспільних інтересів та інтересів панівних верств населення.
Продуктивні сили суспільства і виробництво.
В-во та потреби нерозривно звязані між собою, протезакони розвитку потреб не збігаються з законами в-ва. Основ закон в-ва: Закон обмеженості ресурсів. Основний закон сфери особистого споживання: Закон неухильного зростання потреб суспільства, які в-во має задовольнити.
Сусп в-во – сукупна організована дільнісять людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і не натеріальних благ, якіб задолольнялиб різноманітні потреби сусп.
У будь якому сусп системі перед в-вом стоять 4 питання: що і в якій кількості виробляти, Як виробляти, для кого виробляти, в яких соц ек умовах. Будь якому в-ву властиві риси: 1)має безперервний характер розвитку, постійно відтворюється. 2) Завжди є суспільним. 3) є важливою складовою соц ек системи. 4) виникнення ек відносин між людьми – виробничих.
Основні фактори в-ва: 1)робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людин, її здатність до праці. Праця – фіз та інтеректуальна діяльність людини, спрямована на виготовлення благ і надання послуг.2) Засоби в-ва, що поділяються: А) Засоби праці – річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці ( споруди станки машини ) Б) предмети праці – матеріали, які обробляються у процесі виробництва: І ) речовина впереше відокремлена людиною від природи( вугілля глина пісок), ІІ ) Предмети праці що пройшли певну обробку ( борошно пряжа ) 3) Земля – як фактор в-ва включає землю (СГ, ЛР, ВР, Корисні копалини) 4) В ринковій ек виникає новий фактор в-ва – підприємницькі здібності.
НТП сприяє постійному зародженню нових складових процесу в-ва, які набувають такого великого значення, що перетворюються на самостійні фактори, на сучасному етапу до факторів в-ва можна віднести науку інформацію екологію. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва. Суспільне в-во поділяється на 2 сфери : Матеріальне( сукупність галузей та сфер, що виробляють матеріальні блага і надають матеріальні послуги:промисловіть, СГ, будівництво, комунальне госп., транспорт звявок торгівлі.), Не матеріальні (задовольняють соціальні і духовні потребиохорона здоровя, освіта, спорт). Сьогодні більшого значення набуває не матеріальне в-во
Одним з основних ел-тів (підсистем) екон. системи є продуктивні сили (ПС).
ПС — система факторів вир-ва, яка забезпечує перетвор-ня речовин природи відповідно до потреб людей, створює матер. і духовні блага і визначає зрост-ня прод-ті сусп. праці.
До них належать: люди (працівники), засоби та предмети праці, наука, форми і методи орг-цї вир-ва, використовувані сили природи, які викор-ся людьми, особливий фактор, а також інфо.
Наука перетвор. в окремий ел-т ПС з початку розгортання НТР, тобто з сер. 50-х рр, а інфо — з сер. 70-х, тобто з поч. 2иетапу НТР. Головною ПС сусп. є працівники вир-чої і неви-чої сфери. ПС вираж. ставлення люд. до природи, ступінь оволодіння люд. силами прир. Вони є провідною стороною сусп. способу вир-ва, а їх рівень заг. показником соц.-ек. прогресу, оскільки з їх роз-ком зростають прод-ть праці, нац. багатство, з’явл-ся нові джерела енергії тощо. Водночас головним критерієм сусп. прогресу є роз-к люд., її потреб, інтересів і цілей.
Взаємодія особистісних (людини) і речових (зас.вир-ва) факторів вир-ва є найважливішою умовою зрост-ня прод-ті праці, нац. багатства, у процесі такої взаємодії виникає нова прод. сила, не властива жодному із цих факторів зокрема.
Соц-ек. формою роз-ку прод. сил є сист. вир-чих від-н або реальних (екон.) від-н вл-ті, яка формує спосіб поєднання особист. та речових факторів вир-ва, хар-р привласнення рез-тів праці, природу екон. і політ. влади. В зал-ті від того, наскільки від-ни вл-ті відповідають інтересам люд., рівню роз-ку ін. ел-тів ПС, вони або прискорюють, або гальмують їх розвиток.
