- •Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
- •Предмет і методи політичної економії.
- •Тлумачення предмета політекономії різними школами.
- •Категорії, закони і принципи політичної економії.
- •Система економічних законів.
- •Соціально-економічний устрій суспільства: сутність, основні структурні елементи.
- •Економічна система сучасного капіталізму.
- •Суть і ознаки змішаної економічної системи в умовах сучасного капіталізму.
- •Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічні функції держави в ринкових умовах господарювання.
- •Продуктивні сили суспільства і виробництво.
- •Структура продуктивних сил. Суспільний поділ праці.
- •Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
- •Економічні потреби та економічні інтереси.
- •Структура економічних відносин у поєднані з соціальними, організаційними та технічними відносинами.
- •Власність як основа економічного ладу суспільства. Власність на засоби виробництва.
- •Економічний устрій суспільства та його формаційні типи.
- •Економічні закони і розвиток суспільного виробництва.
- •Форми товарного виробництва: проста і розвинена: спільні риси та відмінності.
- •Теорії вартості товару: трудова, суб’єктивно-психологічна, неокласична.
- •Гроші як економічна категорія.
- •Виникнення і розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей. Еволюція грошей.
- •Ринкові відносини, їх суб`єкти і об`єкти. Кругообіг доходів і витрат.
- •Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку. Типи ринків.
- •Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і монополія. Досконала і недосконала конкуренція.
- •Альтернативні теорії капіталу.
- •Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •Наймана праця і заробітна плата. Вартість робочої сили.
- •Теорії заробітної плати. Сутність, види і системи заробітної плати.
- •Суть підприємництва і умови його існування. Види та функції підприємництва.
- •Підприємство як суб`єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •Роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- •Прибуток як економічна категорія.
- •Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
- •Значення прибутку в розвитку підприємництва.
- •Держава та її економічні функції в умовах ринкових відносин.
- •Складові механізму державного регулювання економіки: державний бюджет і фіскальна політика, грошово-кредитна політика.
- •Суть і види економічного відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи. Просте і розширене відтворення.
- •Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі суспільного відтворення.
- •Розподільні відносини та їх місце у відтворювальному процесі. Закони розподільних відносин.
- •Диференціація доходів населення. Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна.
- •Необхідність державного регулювання розподілу доходів. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •Економічна категорія «суспільне благо».
- •Сучасні моделі економічного розвитку. Роль науково-технічного прогресу та інновацій в економічному розвитку.
- •Економічна категорія «інновація».
- •Економічні цикли та економічні кризи. Теорії циклів.
- •Роль зайнятості і відтворення робочої сили в економічному розвитку.
- •Зайнятість: суть і форми. Теорії зайнятості.
- •Повна зайнятість: сутність, умови та проблеми забезпечення в ринковій економіці.
- •Державне регулювання зайнятості та його методи.
- •Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
Повна зайнятість: сутність, умови та проблеми забезпечення в ринковій економіці.
Повна зайнятiсть населення — це така зайнятiсть за якої пропозицiя робочої сили повнiстю покривається попитом з боку суспiльного виробництва. Повна зайнятiсть працездатного населення – це використання вcix трудових pecypciв.
В умовах ринкової економіки повна зайнятість не означає відсутності безробіття. Вважається, що повна зайнятість досягається тоді, коли рівень безробіття не перевищує природного рівня (5-6%). Отже, якщо 94-95% робочої сили зайняті, то існує повна зайнятість. Така форма повної зайнятості називається нормативною ринковою. Безробітними вважають громадян, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, зареєстровані у службі зайнятості, отримують допомогу і дійсно шукають роботу.
Повна зайнятiсть може бути досягнута при будь-якому piвнi залучення робочої сили, якщо цей piвeнь відповідає задоволенню потреб населення в рабочих мiсцях за умов економiчної доцiльностi пропонованих робочих мiсць.
Економiчно доцiльне робоче мiсце — це робоче мiсце, яке дозволяє працiвниковi досягти високої продуктивностi праці i мати достойний заробiток.
Головне завдання держави у забезпеченні повної зайнятості – кожному, хто бажає працювати, держава повинна надати робоче місце. Повна зайнятість є важливим фактором соціального захисту населення в трудовій сфері. Повна зайнятість передбачає використання всіх придатних для цього ресурсів та харктеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати. Повна зайнятість є не лише соціальною гарантією, а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства.
Державне регулювання зайнятості та його методи.
Ринок працi в сферi зайнятостi не може бути саморегулюючою системою. Регулювання процесів зайнятості населення проходить на трьох основних рівнях: державному, територіальному і на рівні підприємства. Для того, щоб політика регулювання процесів зайнятості була ефективною, слід добитися максимальної узгодженості дій на усіх рівнях, що призведе до покращення положення зайнятих громадян і тих, хто шукає роботу.
Бiльш питома i ефективна зайнятiсть досягається завдяки державному регулюванню. 3айнятiсть тут повинна розглядатися як один iз головних орiєнтирiв розвитку eкономічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матерiальних i трудових ресурсів народного господарства, прiоритетних напрямiв НТП, розмiщення продуктивних сил, шляху підвищення якостi i рiвня життя.
Державна полiтика зайнятостi населення в Україні базується на таких принципах:
- забезпечення рiвних можливостей yciм громадянам в реалiзацiї права на вiльний вибiр виду діяльності вiдповiдно до здiбностей та професiйної підготовки;
- сприяння забезпеченню ефективної зайнятостi, запобiганню безробiття, створенню нових робочих мiсць;
- координації дiяльностi у сферi зайнятостi з іншими напрямами соцiально-економiчної полiтики;
- забезпечення контролю профспiлок, спiлок пiдприємцiв, власникiв пiдприємств за виконанням заходiв щодо забезпечення зайнятостi населення;
- мiжнародного спiвробiтництва у вирiшеннi проблем зайнятостi населення.
Основи соцiального захисту населення у сферi трудових вiдносин закладенi в Конституцiї України i в Законi України “Про зайнятiсть населення” [7].
Державнi гарантії зайнятостi населення в Укpaїнi:
а) добровiльнiсть працi i вибору виду дiяльностi;
б) захист вiд необґрунтованої вiдмови в прийомi на роботу i незаконного звiльнення з роботи;
в) безкоштовне сприяння у виборі відповідної роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до професiйної пiдготовки, освiти, особистих i суспiльних потреб;
г) виплати вихiдної допомоги i збереження середнього заробiтку на перiод працевлаштування працiвникам, якi втратили постiйне мicцe роботи;
д) безкоштовне начання безробiтних новим професiям, перепiдготовка в навчальних закладах;
е) виплати безробiтним допомоги по безробiттю, у встановленому порядку.
Kpiм того, Законом України “Про зайнятiсть населення” передбаченi додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, якi потребують соціального захисту, зокрема:
а) жiнкам, якi маютъ дiтей вiком до 6 poків;
б) одиноким матерям з дiтьми до 14 рoкiв;
в) молодi, яка закiнчила ocвiтy;
г) особам передпенсiйного вiкy;
д) особам, звільненим пiсля вiдбуття покарання.
Для їx працевлаштування мicцевi органи адміністрації бронюють на пiдприємствах уcix форм власностi з чисельнiстю понад 20 осiб близько 5% робочих місць заробiтничими професiями, в тому числi, з гнучкими формами зайнятостi.
У разi вiдмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятостi стягує штраф за кожну таку вiдмову у розмірi 50 неоподатковуваних мінімумів доходiв громадян.
ололо
