
- •Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
- •Предмет і методи політичної економії.
- •Тлумачення предмета політекономії різними школами.
- •Категорії, закони і принципи політичної економії.
- •Система економічних законів.
- •Соціально-економічний устрій суспільства: сутність, основні структурні елементи.
- •Економічна система сучасного капіталізму.
- •Суть і ознаки змішаної економічної системи в умовах сучасного капіталізму.
- •Економічна система та закони її розвитку.
- •Економічні функції держави в ринкових умовах господарювання.
- •Продуктивні сили суспільства і виробництво.
- •Структура продуктивних сил. Суспільний поділ праці.
- •Економічні потреби суспільства, їх суть і класифікація.
- •Економічні потреби та економічні інтереси.
- •Структура економічних відносин у поєднані з соціальними, організаційними та технічними відносинами.
- •Власність як основа економічного ладу суспільства. Власність на засоби виробництва.
- •Економічний устрій суспільства та його формаційні типи.
- •Економічні закони і розвиток суспільного виробництва.
- •Форми товарного виробництва: проста і розвинена: спільні риси та відмінності.
- •Теорії вартості товару: трудова, суб’єктивно-психологічна, неокласична.
- •Гроші як економічна категорія.
- •Виникнення і розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей. Еволюція грошей.
- •Ринкові відносини, їх суб`єкти і об`єкти. Кругообіг доходів і витрат.
- •Функції ринку. Умови формування і розвитку ринку. Типи ринків.
- •Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •Конкуренція та її суть. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і монополія. Досконала і недосконала конкуренція.
- •Альтернативні теорії капіталу.
- •Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •Наймана праця і заробітна плата. Вартість робочої сили.
- •Теорії заробітної плати. Сутність, види і системи заробітної плати.
- •Суть підприємництва і умови його існування. Види та функції підприємництва.
- •Підприємство як суб`єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •Роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- •Прибуток як економічна категорія.
- •Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають.
- •Значення прибутку в розвитку підприємництва.
- •Держава та її економічні функції в умовах ринкових відносин.
- •Складові механізму державного регулювання економіки: державний бюджет і фіскальна політика, грошово-кредитна політика.
- •Суть і види економічного відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи. Просте і розширене відтворення.
- •Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі суспільного відтворення.
- •Розподільні відносини та їх місце у відтворювальному процесі. Закони розподільних відносин.
- •Диференціація доходів населення. Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна.
- •Необхідність державного регулювання розподілу доходів. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •Економічна категорія «суспільне благо».
- •Сучасні моделі економічного розвитку. Роль науково-технічного прогресу та інновацій в економічному розвитку.
- •Економічна категорія «інновація».
- •Економічні цикли та економічні кризи. Теорії циклів.
- •Роль зайнятості і відтворення робочої сили в економічному розвитку.
- •Зайнятість: суть і форми. Теорії зайнятості.
- •Повна зайнятість: сутність, умови та проблеми забезпечення в ринковій економіці.
- •Державне регулювання зайнятості та його методи.
- •Виникнення та етапи розвитку політичної економії.
Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі суспільного відтворення.
Суспільне виробництво є виробництвом для задоволення людських потреб і знаходиться в постійному русі, проходячи такі стадії: власне виробництво, розподіл, обмін та споживання. Усі ці стадії взаємопов”язані в єдиному процесі та перебувають у постійному економічному кругообігу.
Для процесу відтворення необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва: робочої сили, засобів виробництва та природних ресурсів, середовища існування. вСі визначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення. Для постійного відтворення необхідне постійне відновлення доходів та природних ресурсів: поновлення родючості земель, лісних масивів, підтримання чистоти водних та повітряних просторів тощо. Відтворення завжди має суспільний характер, виступає у певних суспільних формах. Через це в кожній економічній системі поряд з відтворенням предметів споживання та засобів виробництва здійснюється також відтворення певних економічних виробничих відносин між людьми. Отже, як бачимо, відбувається процес відтворення всіх елементів економічної структури країни.
Розподільні відносини та їх місце у відтворювальному процесі. Закони розподільних відносин.
Розподіл – одна із фаз, стадій суспільного, економічного відтворювання; зв’язуюча ланка між виробництвом і споживачем. Суб’єктами розподілу є індивіди, домогосподарства, підприємства, держава. Розподіл у відтворюванні виконує потрібну роль: є умовою виробництва (розподілу факторів); визначає характер і кількісний рівень споживання.
В економічній літературі розподільчі відносини розглядають в основному через призму розподілу національного доходу. Національний доход – це сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Заново створена власність, загальна сума доходу, що отримує населення країни за відповідний проміжок часу.
Рух НД
Виробництво → Розподіл → Перерозподіл → Використання
Розрізняють функціонально-факторний та індивідуальний розподіли національного доходу. Функціонально-факторний розподіл означає розподіл НД залежно від ролі кожного фактору у створенні продукту. В міру розвитку економіки вдосконалювалася й теорія співвідношення між факторами і доходами. В епоху класичної політекономії склалося 3-факторна модель розподілу доходу:
Неокласики застосовували 4-факторну модель:
Сучасні економісти виділяють 5-факторну модель, додаючи зв’язок Держава – Трансферти. Трансферти – урядові виплати, замість яких не отримуються товари чи послуги. Аналіз функціонально-факторного розподілу дозволяє виявити частки доходу, що отримують власники факторів в результаті участі цих факторів економічної діяльності. Ці доходи називаються первинними або основними. Їх можна назвати факторними, оскільки кожен з них пов’язаний з певним фактором виробництва. У привласненні форми доходу і відбувається економічна реалізація власності на даний фактор виробництва.
Диференціація доходів населення. Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна.
Доходи населення є визначальної складовою розподілу національного доходу. Доходи населення чи домогосподарств формуються за рахунок: надання послуг робочих сил; індивідуальної трудової діяльності; власності; соціальних трансфертних платежів.
Доходи від індивідуальної трудової діяльності – це доходи, які отримали громадяни від самостійного надання послуг чи реалізації товарів, що вироблені індивідуально. Від власності – продукт використання землі , капіталу, майна (орендна плата, %, дивіденди).
В залежності від доступу до зазначених джерел кожен індивід отримує відповідну частку доходу – диференціація доходів населення. На коливання рівня доходів впливає: індивідуальні здібності до праці; відмінність в освіті та рівні підготовки; спадщина від попередніх поколінь.
Диференціація доходів з одного боку – важливий фактор стимулювання людей до праці; з іншого – породжує проблему бідності. Нижньою межею виступає прожитковий мінімум – мінімальна сума коштів, що необхідні для забезпечення існування людини та відповідно її працездатності; вартісна величина благ, необхідних для фізіологічної діяльності людини. Для пом'якшення нерівності необхідним є перерозподіл НД.
Доходи пов”язані з правом власності. Багато людей власності не мають, меншість – володіють великою кількістю. Також важлива дикримінація на ринку робочої сили – підприємці не бажають брати на роботоу певну категорію людей (національність, раса, релігія) на основі оплати праці, еквівалентній рівню оплати більш “предпочтительних” груп. Нерівність доходів визначається нерівністю послуг, які люди надають одне одному. Не може бути рівності у розподілі доходів, адже люди не мають рівних можливостей в наданні виробничих послуг. Люди істотньо відрізняються по рівню отриманої освіти та професійної підготовки, а отже, по своїм можливостям заробляти.
Бідність не піддається точному визначенню. Бідність – це рівень життя родини, при якому її доходи не покривають витрати на задоволення основних матеріальних потреб, тобто прожитковий мінімум. Як визначається межа бідності? В США ця межа визначається на основі оцінки доходу, необхідного для підтримання та забезпечення людського існування на мінімально допустимому рівні. При цьому це вираховується на основі мінімальних цін. Потрібно вирахувати мінімум для пропитання людини та примножити його втричі – ось ми і отримуємо межу бідності. Абсолютна межа бідності – це мінімальні кошти, які отримує родина для свого проживання (але їх їй не вистачає). Відносна межа бідності для різних людей може бути різною. Адже, наприклад, одні люди не можуть жити без м”яса, а інші – без фруктів. Відносна межа бідності вимальовується у відносних показниках доходів.