54. Проаналізуйте законодавчу владу в сша відповідно до Конституції 1787 р.

Згідно з Конституцією США 1787 р., законодавча влада надавалася Конгресу, що складався з Палати представників і Сенату. Члени Палати представників обиралися на два роки від кожного штату. До кандидатів у представники висували такі вимоги: досягнення 25 років, бути протягом семи років громадянином США і під час проведення виборів проживати в тому штаті, від якого обирався. Кількість представників встановлювалися з розрахунку один не більше, ніж від ЗО 000 мешканців за умови, що кожний штат повинен мати хоча б одного представника.До Сенату належало обрати по два представники (сенатори) від кожного штату на шість років. Спочатку законодавчими органами штатів, а з 1913 р. - населенням штатів прямим голосуванням. Кожний сенатор мав один голос. Кожні два роки переобиралася третина Сенату. Сенатором могла стати особа, котрій виповнилося ЗО років, протягом дев'яти років була громадянином США і на момент виборів мешкала в штаті, від якого обиралася. Головою Сенату був Віце-президент.Конгрес, загалом, мав значні повноваження, що були ширшими, порівняно зі Статтями конфедерації Кожна палата мала й свої повноваження. Та обсяг їх у Сенату був набагато ширшим, аніж у Палати представників.

Обидві палати було наділено рівними правами в питаннях законодавчої ініціативи та прийняття законів. Кожний законопроект, прийнятий Палатою представників або Сенатом, перш ніж стати законом, направлявся Президентові США. Якщо останній схвалював законопроект і підписував його, він ставав законом. Якщо не схвалю­вав, то повертав зі своїми зауваженнями в ту палату, від якої він вийшов. Палата переглядала законопроект, якщо дві третини її складу знову його схвалювали, то він разом із зауваженнями Президента направлявся другій палаті, де розглядався й в разі його схвалення двома третинам й ставав законом.

55. Визначте склад, порядок формування та функції Конгресу відповідно до Конституції США.

З часу прийняття Конституції США 1787 р. в структурно-функціональних характеристиках американської федерації багато що змінилося. Спочатку до складу США входили 13 штатів. В даний час число їх зросло до 50. Змінився і реальний механізм федеративних відносин. Зараз він має мало спільного з тією моделлю, яка мислилася авторам Конституції США два століття тому. В основі конституційної моделі лежить принцип дуалістичного федералізму. Формально, якщо слідувати логіці Конституції, федеральні органи та органи штатів незалежні. З моменту обрання президента і конгресу США - інститутів, які формуються на основі виборів, що проводяться по штатах, - зв'язок між ними обривається. Кожен з рівнів влади в межах наданих Конституцією прав суверенний. Таким мислився федералізм "Батькам-засновникам". Але реальний механізм федерації далекий від його першооснови. Життя переплітає федерацію і штати тисячами ниток, інтегруючи їх у єдине ціле.

Формально предмети ведення союзу і штатів розмежовані досить жорстко. Конституційної лінією, яка розділила їх, служить перелік питань, віднесених до компетенції конгресу. У їх число автори Конституції ввели: регулювання междуштатной і зовнішньої торгівлі, карбування монети та визначення її вартості, встановлення заходів і терезів, установа федеральних органів влади, набір і утримання армії і військово-морського флоту, ведення міжнародних справ, організацію поштових служб, регламентацію авторського права і питань надання громадянства, управління територіальними володіннями США. Цей перелік доповнений принципом "маються на увазі" повноважень. Встановлений останнім пунктом 8-го розділу 1 статті він наділяє конгрес "правом видавати всі закони, які необхідні і доречні для приведення в дію перерахованих вище повноважень і всіх інших повноважень, наданих цією Конституцією уряду Сполучених Штатів". У процесі розвитку федеративних відносин дана норма зіграла чи не вирішальну роль у розширенні прав конгресу. Вільне її тлумачення Верховним судом США затвердив за ним виключні права в галузі фінансів та авторського права, дозволило створити цілісний звід кримінального законодавства, карає за порушення федерального права. Але найбільш широкого тлумачення піддалася норма про регулювання междуштатной торгівлі. Ще в 1824 р. у своєму рішенні Верховний суд США наголосив: "Торгівля ... - Це щось більше, ніж просто торгівля. Це - рух товарів і відносини ". Пізніше, в 1851 р. поняттю междуштатной торгівлі було дано фактично всеосяжне значення. Воно, на думку Верховного суду, повинно було охоплювати всі питання, що вимагають "єдиного правового регулювання". В даний час формула Конституції про регулювання междуштатной торгівлі лежить в основі масивного зводу законодавства, який охоплює питання торговельного та трудового права, охорони природи.

Принцип "маються на увазі" повноважень дозволив затвердити верховенство федерації і федерального законодавства у багатьох галузях соціально-економічного і політичного життя. Але межі його застосування не безмежні. В остаточному підсумку він повинен спиратися на "букву" Конституції, мати хоча б віддалене відношення до тих повноважень, які перераховані в самому тексті Основного закону. А той пробіл, який виникає в обгрунтуванні влади конгресу, заповнюється доктриною "властивих" йому повноважень. Вони, як стверджує Верховний суд США, невіддільні від самого поняття державного суверенітету. Конституція США не обмежується встановленням сфери виняткового ведення конгресу. По-перше, встановлюється сфера "співпадаючих" прав федерації і штатів. До їх числа відносяться законотворчість і правозастосування в галузі цивільних прав, оподаткування, регламентації діяльності корпорацій, забезпечення "загального добробуту". Зазначені питання віднесені до відання і союзу, і штатів. Але паритетного їх участі в цих питаннях немає, тому що відповідно до доктрини "переважних прав" конгресу чинним визнається федеральне законодавство, а не вступило в протиріччя з ним законодавство штатів.