Висновки до 1 розділу

У першому розділі магістерської роботи «Проблемно-змістовий дискурс статей збірника «Теле- та радіожурналістика» (аспект телебачення) на основі проаналізованих публікацій досліджено такі проблеми: проблему впливу та сприймання дітьми телепередач, мовну проблему сучасного телеефіру, а також проблему рекламного впливу на телебаченні. Розглянуто та обґрунтовано телевізійну агресію на дитячу аудиторію, морально-виховний аспект, тематичну наповненість дитячого телепростору, а також когнітивний дискурс дитячих телепрограм. У дослідженні зазначено, що українське телебачення не повинне продовжувати ігнорування інтересів дітей, підлітків, юнацтва, не пропонуючи їм цікавого національного телепродукту, адже наступне покоління телеглядачів буде без власного минулого. У роботі також порушуються найпоширеніші мовні проблеми на телебаченні: правильність чистоти ефірного мовлення, лексичне різноманіття української мови, тематичні передумови мовного стилю, морфологічно-синтаксичний аналіз та телевізійне мовлення в контексті суспільно-філософських питань. Також наведено чимало прикладів мовних огріхів у сучасному телепросторі. Осмисливши вищезгадані мовні проблеми тележурналістики можна стверджувати, що мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її орієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Адже високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Отож, варто зауважити, що справжній тележурналіст повинен бути вправним у вербальному й невербальному спілкуванні, мати звичку контролювати своє мовлення, вимову, дикцію, інтонаційну виразність, правильність слововживання та постійно працювати над збагаченням свого мовлення. Також, варто зазначити, що у роботі досліджується вплив телереклами на споживача. А саме акцентовано увагу на структурі та виражальних засобах телереклами і виявлено результати телереклами як психологічного чинника впливу. На основі проаналізованих статей збірника «Теле- та радіожурналістика» наше дослідження дає підставу стверджувати, що у сучасному суспільстві проблема впливу та сприймання дітьми телепередач, мовна проблема сучасного телеефіру, а також проблема рекламного впливу на телебаченні є найпоширенішими і потребують негайного вирішення.

Розділ 2 проблемно-змістовий дискурс статей збірника «теле- та радіожурналістика» (аспект радіо)

2.1. Проблематика впливу та сприймання дітьми радіопередач.

Загальновідомо, що в наш час ЗМІ справляють найбільш вагомий вплив на суспільну свідомість. Через здатність швидко і майже тотально охоплювати найбільш широкі аудиторії вони можуть трансформувати традиційну систему духовного виробництва, і сьогодні у розвинених суспільно-політичних системах панує теза, що ті, хто володіє ЗМІ, володіють громадською думкою. Найефективнішим знаряддям впливу на суспільну свідомість у просторі неформальної комунікації є радіо[49].

Радіо існує у багатьох країнах світу та набуває своє популярності. Навіть незважаючи на наші бажання, ми змушені нав'язливо слухати, те що нам пропонують у ефірі, бо радіо супроводжує нас усюди: у транспорті, на роботі, навчанні, вдома - звучить і сприймається у фоновому режимі та діє на підсвідомість різних верств населення[49]. Але такий вплив ставить ряд проблем перед суспільством: проблему впливу та сприймання дітьми радіопередач, мовну проблему сучасного радіоефіру, а також проблему рекламного впливу на радіо.

Вищезгадані проблеми широко висвітлюються у збірнику наукових праць «Теле- та радіожурналістика» і наголошують на тому, що потрібно доносити дослідження вчених про силу впливу радіо та приділяти більше уваги як і негативним, так і позитивним наслідкам впливу. Звичайно, радіо не несе таких негативних наслідків як телебачення, але все-таки має неабиякий вплив. Найбільшого впливу радіомовлення зазнають діти, адже будь-яку інформацію вони не сприймають критично. Кафедральний збірник подає статтю Тетяни Гиріної «Типологічна характеристика дитячих радіопрограм: тематичний та віковий аспекти дискурсу в Україні», у якій приділяється велика увага проблемі впливу радіомовлення на дітей. Авторка з’ясовує особливості дитячих радіопрограм, яким відводиться неабияка роль у процесі виховання підростаючого покоління. Варто зазначати, що сьогоднішніх дітлахів цікавлять подорожі в далекі країни та в паралельні світи, міфічні супергерої та надприродні сили, але, водночас, вони цікавляться навколишнім світом, зокрема світом тварин, рослин, люблять відвідувати гуртки та ходити у походи, проводити час на свіжому повітрі та серед друзів. Усі ці запити підростаючого покоління знаходять своє відображення у різноманітних радіопрограмах[51]. Авторка наголошує на тому, що для дітей є вельми важливим слухання радіопередач і воно не має таких негативних наслідків, як частий перегляд телепередач. В статті чітко розглядається сприймання ведучого дітьми у радіопередачах. Залежно від ролі ведучого в програмі формуються загальний образ, унікальна концепція радіопрограми. Так ведучий може бути старшим товаришем, наставником та мудрим вчителем, який будучи психологом, педагогом, письменником, прагне поділитися власним досвідом. Інший тип ведучого дитячої радіопрограми – одноліток, чи, частіше, група однолітків, їхніх слухачів, які будучи дітьми граються та навчаються разом. Таким чином, інформація отримана від такого ведучого не сприймається як повчання, а радше як добра порада, тому краще засвоюється та викликає довіру[51].

Найкраще сприймаються ті матеріали радіопрограм, що спонукають до пошукової діяльності. Більшість школярів надає перевагу передачам, у яких до слухачів звертаються із запитаннями, дають їм завдання, просять оцінити той чи інший факт, подію, явище, вчинок дорослої людини чи ровесника тощо. Учні охоче беруть участь у цікавих радіоіграх. Це спонукає їх користуватися підручниками, словниками, довідниками, спеціальною літературою, зустрічатися з цікавими людьми. З'ясовуючи якесь питання, наприклад, з української історії, культури, мистецтва, причини подій, явищ, юні слухачі виявляють свої знання, моральні цінності, емоційний настрій. У процесі такої активної діяльності формується свідоме ставлення до навчальної роботи, яке реалізується також через використання почутої інформації під час відповідей на уроках, написання творів тощо [50].

Діти вперше ознайомлюються з радіо ще зовсім маленькими. Їх приваблює цей дивний предмет, з якого лунає музика, чути різні голоси. Коли дітлахам виповнюється три - чотири роки, вони стають повноправними радіослухачами , адже спеціально дня них існують радіопередачі, заміняють зайнятих тата, маму, бабусю чи дідуся, які не завжди мають вільну годину, щоб прочитати книжечку, розповісти казку чи проспівати пісеньку. Що менша дитина, те більше значення має форма, у якій ведеться розповідь. Якщо просто сказати: треба бути охайним, ввічливим, поважати старших, - вона не запам'ятає цю настанову. А якщо дитина прослухає по радіо цікаву дитячу оперу Б.Олексієнка «Марійка-Розгубійка», у якій би брали участь разом з ведучим – професійним актором, маленькі виконавці, результат був би зовсім інший. Серед музичних радіопередач для дошкільників хотілося, щоб було чимало таких, які за допомогою музичних звуків розповідали про навколишню природу, навчали слухати і розуміти нескладні музичні твори. Досить красномовним може бути сам перелік назв таких радіопередач: «Розкажи мені, музико» і «Музичні сходинки», «Веселі нотки», «Я малюю пісеньку» «Радіо-няня», «Театр біля мікрофона» тощо. Але музика має звучати не лише у спеціальних радіопередачах , вона є обов'язковим співучасником літературних дитячих передач. Не можливо уявити казку дідуся Панаса без супроводу бандурки, розповідь бабусі Орини без супроводу баяна. Музика допомагає краще зрозуміти тест казки, більше усвідомити думку твору.

Радіомовлення для дітей середнього та старшого віку тісно пов'язане з програмами шкільного навчання і виховання. Воно допомагає розширювати і поглиблювати знання, які діти отримують у школі, розвиває їх допитливість, цікавість до історії, культури українського народу, його звичаїв, традицій. Для цього часто використовують радіогру, яка відкриває дійсність в образах і діях. У радіогрі, як і в праці, завжди є робоче зусилля, сила думки, почуття відповідальності, радість творчості. Учасники радіогри відтворюють різні аспекти життя, побуту і праці, наслідують дорослих, що сприяє цілеспрямованому формуванню особистості школяра. У такий спосіб радіопередачі не тільки вчать юних слухачів розуміти прекрасне, а й знати свій край, рідну Україну і пишатися нею. Вони виховують потребу в моральних вчинках, у праці заради розвитку своєї Батьківщини, розвивають творчі здібності, сприяють набуттю практичних навичок і вмінь [50]. Серед існуючих сучасних дитячих радіопрограм кількісно переважають розважальні, тому що швидкий темп життя не залишає часу на вдумливе та розбірливе сприймання інформації. Діти шукають легших способів отримання інформації та відпочинку[51].

Радіо має ознайомлювати малят з кращими зразками української та світової літератури. Потрібно, щоб діти мали змогу почути вірші та казки, цікаві оповідання відомих письменників, які присвятили свою творчість дітям. Отже, створення радіопепередач для дитячо-юнацької аудиторії вимагає від радіожурналістів чіткого усвідомлення та орієнтації на визначену вікову аудиторію. Теорії психологічного розвитку дитини підтверджують, що створення універсальної передачі для всіх вікових категорій є недоцільним. У цьому випадку варто скеровувати увагу на окрему групу глядачів: дітей, підлітків або юнаків.