2. Виховання, школа і педагогічна думка країн європи в епоху середньовіччя та відродження.

Характеристики педагогіки середньовіччя (5 – 16 ст.): зміна духовної орієнтації, переосмислення суспільних цінностей: від земного, матеріального інтересу до системи моралі і релігії; метою земного виховання стає підготовка до царства небесного; пануючою стає християнська релігія; проголошення аскетизму офіційною ідеологією, виховання людей в дусі релігійного аскетичного світогляду; християнство підпорядковувало собі школи, все навчання було догматичним і формальним, наука стала служницею релігії; виховання у феодальному суспільстві носило класовий і становий (стани – духовні феодали, світські феодали; бюргери (купці, ремісники, селяни) характер.

Системи освіти і виховання: церковне (духовне) виховання; лицарське виховання; міські (магістратські) школи або бюргерське виховання; середньовічні університети.

Характеристики навчання у церковних школах: навчання латинською мовою; індивідуально-групова форма навчання, відсутність точно встановленого строку навчання; зазубрювання молитов, псалмів, читання релігійних книг, навчання письму, співу, арифметиці; навчання катехізисним способом (запитання і відповіді); застосування фізичних покарань; релігійний характер виховання і навчання; вивчення «семи вільних мистецтв» («тривіуму» і «квадривіуму») і богослов’я.

Лицарське виховання (з кінця 11 – до 15 ст.). Девіз лицарів: «Душу -Богу, життя – королю, серце – жінці, честь – собі». Основні характеристики лицарського виховання: світський характер виховання; мета – підготовка досвідчених воїнів, які б вміли жорстоко поводитись з поневоленими кріпаками, відзначалися спритністю у великосвітському товаристві; зміст виховання – вивчення «семи вільних благочестій»; верхової їзди, стрільби з лука, метання списа, фехтування, плавання, полювання, гри в шахи, вміння складати і співати пісні; етапи виховання: діти до 7 років (хлопчики) виховувались у замку своїх батьків (сімейне виховання); з 7 до 14 років – виконання обов’язків пажа при дружині сюзерена, здобуття морального і естетичного виховання; з 14 до 21 року – зброєносці сюзерена, урочисте посвячення в лицарі (21 рік); відсутність розумового виховання.

Середньовічні університети (від лат.- сукупність, об’єднання, пізніше – загальність наук) виникають у 12 – 13 ст. у зв’язку з економічним розвитком Європи: у Болоньї (1158), Оксфорді (1168), Кембриджі (1209), Парижі (1253), Празі (1348), Кракові (1364), Відні (1365) та ін. Очолював університет ректор, що вибирався професорами і студентами. Вагант – мандруючий студент. Гаудеамус – весела студентська пісня. Факультети: артистичний (підготовчий, строк навчання 5-7 років, протягом яких вивчали «сім вільних мистецтв»: тривіум – граматика, діалектика, риторика; квадривіум – геометрія, арифметика, музика, астрономія), юридичний, медичний і богословський (5-6 років). Після закінчення артистичного факультету студенти мали право вступу на інші факультети; особи, які закінчували цей факультет, діставали ступінь «магістра мистецтв». Особи, які закінчували повний курс навчання в університеті (11-13 років) здобували вище звання «доктора наук». На чолі кожного факультету стояв декан. Основними методами навчання були лекції і диспути; студенти виконували багато вправ і писали письмові роботи – трактати.

Педагогіка гуманізму в епоху Відродження (14–16 ст.) характеризується: критикою всієї середньовічної системи схоластичної освіти; великою повагою до дітей, протестом проти фізичних покарань; турботою про здоров’я і нормальний фізичний розвиток дитини; посиленням розумового розвитку; вимогою гармонійного і всебічного розвитку особистості; піднесенням ролі морального виховання; зменшенням впливу церкви на школу, питомої ваги релігійних дисциплін в змісті освіти; увагою до жіночої освіти; піднесенням ролі учителя в суспільстві.

Педагогічна думка: В.да Фельтре – відкрив школу нового типу «Будинок радості», Ф.Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», Е.Роттердамського «Похвала глупоті», «Грубі вчителі», «Розмови запросто», «Молодим дітям наука», М.Монтеня «Досліди»,Т.Мора «Золота книга про найкращий лад і про новий острів Утопія», Т.Кампанелли «Місто Сонця») та ін.