
- •Типологія – теорія про типи тих чи інших явищ.
- •Існують такі підходи до вивчення держави: - теологічний підхід (держава створена Богом, а у священних книгах встановлена ідеальна модель
- •Функції держави – осн. Напрями діяльності держави, у яких відображаються та конкретизуються її завдання і мета, виявляється її сутність, зміст та
- •Існує 2 форми державного устрою: унітарна (або проста) та федеративна (складна)
- •1)Демократичний режим. Риси: наявність легальної опозиції, політ. Плюралізм, децентралізація влади, свобода особи в економ. Сфері, та ін.
- •Розподіл влади – принцип конституціоналізму згідно з яким єдина держ. Влада поділяється на відносно-незалежні та різні за функціями гілки
- •Суспільство – взаємодія моделей, що пов’язані між собою інтересами у сфері виробництва, обігу, споживання життєвих благ, та встановлюють
- •Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об’єднань: держава – це організація всього населення, а громадське об’єднання – частина;
- •Громадянське сусп. – сфера вільної активності, в якій діють індивіди, що переслідують приватні цілі й інтереси. Структура суспільства — це
- •Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються
- •Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою
- •Держава і право - найважливіші фактори суспільної еволюції,неодмінні супутники сучасного суспільства. Діяльність держави, прийняття та
- •Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і
- •Правовий статус людини - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у
- •Покоління прав людини — це класифікація прав людини, відповідно до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все
- •Гарантії прав і свобод людини та громадянина - це система конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективна реалізація громадянами
- •Праворозуміння - це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його сутність,форми
- •Існує багато визначень поняття право: - право - система норм і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних
- •Сутність права — внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносиПоняттям права охоплюються два аспекти, які виражають його сутність:
- •Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вони поділяються на: - ідеологічно-виховну – право формує у людини певний
- •Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою
- •Правові аксіоми - закріплені в нормах права самоочевидні істини, які не потребують доказів і слугують підставою для доказів інших правових положень
- •Нормативно-правовий акт — це офіційний акт-документ компетентних суб'єктів правотворчості, який містить норми права, що забезпечуються державою.
- •Норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності
- •Право і мораль — це засоби соціального нормативного регулювання, що взаємно доповнюють один одного, вони мають спільні риси, а саме: 1) є
- •Єдність права і звичаю полягає в тому, що: по-перше, вони є різновидами соціальних норм, які створюють в сукупності цілісну систему нормативного
- •Спільні риси релігії і права: як нормативні регулятори, право і релігія виникають в результаті розпаду первісних мононорм; є нормативними, переважно
- •Корпоративні норми — це правила поведінки, по яких живуть і діють різні громадські організації, рухи, об'єднання, асоціації, фундації, центри, союзи і
- •Право і політика традиційно розглядаються як явища тісно взаємозв'язані і взаємообумовлені. Достатньо сказати, що переважаюча частина всієї
- •Норма права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання суспільних
- •Класифікація норм права — це їх поділ на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного із різновидів норм у
- •Норми права закріплюються у статтях нормативно-правових актів. Формулюючи тексти статей, законодавець використовує різні способи викладення
- •Система права — це об'єктивно обумовлена будова права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на
- •В основі поділу права на галузі та інститути лежать два критерії: 1) предмет правового регулювання; 2) метод правового регулювання. Вони і виступають
- •Інститу́т пра́ва — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних
- •Матеріальне право - сукуп. Норм, яка безпосередньо регулює сусп. Відносини. Процесуальне право – сукуп. Норм, яка регулює діяльність із реалізації
- •"Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності
- •Правовий звичай – санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій.
- •Релігійно-правовий текст - акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права,
- •Закон у широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов’язкові правила. У власне юридичному значенні закон – це нормативно-правовий
- •Правоутворення — це відносно тривалий процес формування юридичних норм, що починається з визнання державою певних суспільних відносин,
Праворозуміння - це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його сутність,форми
та функціонування. Це сукупність уявлень (або знань) про те, що є таке право за своєю суттю та змістом, яка мета його існування, яка його соціальна сутність, соціальна цінність та соціальне призначення для суспільства, у яких формах існує та реалізується право. Сучасні наукові концепції праворозуміння можна звести до трьох підходів: 1) Ідеологічний або природно-правовий; вихідна форма буття права — громадська свідомість; право — не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові норми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. 2) Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття права — норма права, право — це норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення права і закону. 3) Соціологічний: вихідна форма буття права — правовідносини; право — порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація. Виникнення права — це складний і багатоаспектний процес. За теологічною теорією (Ф. Аквінський, Ж. Марітен, XII ст.) право було створено Богом і дароване людині через пророка чи правителя. Воно виражає волю Бога, вищий розум, добро і справедливість. Представники теорії природного права (Конфуцій, Арістотель,Цицерон, Гоббс, Ж.-Ж. Руссо та ін.) вважали, що природне право на відміну від позитивного (встановленого з волі держави) виникає як закон доброчесності, як право справедливого розуму. Природне право належить людині від народження, однак будь-які закони (навіть закони природи) потребують гарантій. Історична школа (Г. Гюго.) відстоювала тезу про те, що право виникає спонтанно, як мова народу. Воно виростає з національного духу, народної свідомості і набуває специфічного характеру, притаманного тільки певному народові в найбільш ранній період його історії. Психологічна теорія (Л. Петражицький) пов'язувала витоки права з різними проявами людської психіки (індивідуальної або колективної). Марксистська теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс) спиралася на історико-матеріалістичне вчення про суспільство і суспільний розвиток. Генезис права пов'язувався з класовою боротьбою. Панівний у суспільстві клас змінює звичаї на свою користь, пристосовує їх до своїх потреб, а в разі необхідності цілеспрямовано створює нові закони, в яких виражається його воля.
Існує багато визначень поняття право: - право - система норм і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних
відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу та примусу. - право - це система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою норм, які встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин та виступають регулятором суспільних відносин; та інші. Ознаками, що характеризують право є: 1) право встановлюється чи санкціонується державою; 2) право є загальнообов'язковим, тобто приписи правових норм повинні виконуватися тими суб'єктами, яким вони адресовані; 3) право є формально визначеним: - з формальної сторони кожна правова норма є тільки письмовою; - з визначеної сторони в нормі права закріплюється тільки один зміст, який не допускає подвійного тлумачення; 4) право характеризується нормативністю - воно складається із норм, які формально визначені у вигляді статей нормативно - правових актів (Конституції України, законів/ підзаконних нормативно - правових актів); 5) право виражає суб'єктивні права та юридичні обов'язки фізичних, юридичних осіб та інших суб'єктів правових відносин; 6) право має всеохоплюючий характер, воно регулює різні сфери суспільних відносин (конституційні, адміністративні, фінансові, трудові, сімейні, кримінальні та інші відносини); 7) право діє у часі, просторі та по колу осіб: - дія права у часі означає, що правові норми набувають чинності одночасно із нормативно - правовим актом, змістом якого вони є. - дія права у просторі означає, що воно здійснює свій вплив на території держави; - дія права по колу осіб означає, що воно регулює відносини всіх осіб, перебуваючих на її території, а громадян України і за її межами. В той же час окремі особи усуваються від дії норми права у певних випадках.