- •Типологія – теорія про типи тих чи інших явищ.
- •Існують такі підходи до вивчення держави: - теологічний підхід (держава створена Богом, а у священних книгах встановлена ідеальна модель
- •Функції держави – осн. Напрями діяльності держави, у яких відображаються та конкретизуються її завдання і мета, виявляється її сутність, зміст та
- •Існує 2 форми державного устрою: унітарна (або проста) та федеративна (складна)
- •1)Демократичний режим. Риси: наявність легальної опозиції, політ. Плюралізм, децентралізація влади, свобода особи в економ. Сфері, та ін.
- •Розподіл влади – принцип конституціоналізму згідно з яким єдина держ. Влада поділяється на відносно-незалежні та різні за функціями гілки
- •Суспільство – взаємодія моделей, що пов’язані між собою інтересами у сфері виробництва, обігу, споживання життєвих благ, та встановлюють
- •Ознаки держави, що відрізняють її від громадських об’єднань: держава – це організація всього населення, а громадське об’єднання – частина;
- •Громадянське сусп. – сфера вільної активності, в якій діють індивіди, що переслідують приватні цілі й інтереси. Структура суспільства — це
- •Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються
- •Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою
- •Держава і право - найважливіші фактори суспільної еволюції,неодмінні супутники сучасного суспільства. Діяльність держави, прийняття та
- •Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і
- •Правовий статус людини - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у
- •Покоління прав людини — це класифікація прав людини, відповідно до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все
- •Гарантії прав і свобод людини та громадянина - це система конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективна реалізація громадянами
- •Праворозуміння - це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його сутність,форми
- •Існує багато визначень поняття право: - право - система норм і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних
- •Сутність права — внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносиПоняттям права охоплюються два аспекти, які виражають його сутність:
- •Функції права – це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Вони поділяються на: - ідеологічно-виховну – право формує у людини певний
- •Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою
- •Правові аксіоми - закріплені в нормах права самоочевидні істини, які не потребують доказів і слугують підставою для доказів інших правових положень
- •Нормативно-правовий акт — це офіційний акт-документ компетентних суб'єктів правотворчості, який містить норми права, що забезпечуються державою.
- •Норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності
- •Право і мораль — це засоби соціального нормативного регулювання, що взаємно доповнюють один одного, вони мають спільні риси, а саме: 1) є
- •Єдність права і звичаю полягає в тому, що: по-перше, вони є різновидами соціальних норм, які створюють в сукупності цілісну систему нормативного
- •Спільні риси релігії і права: як нормативні регулятори, право і релігія виникають в результаті розпаду первісних мононорм; є нормативними, переважно
- •Корпоративні норми — це правила поведінки, по яких живуть і діють різні громадські організації, рухи, об'єднання, асоціації, фундації, центри, союзи і
- •Право і політика традиційно розглядаються як явища тісно взаємозв'язані і взаємообумовлені. Достатньо сказати, що переважаюча частина всієї
- •Норма права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання суспільних
- •Класифікація норм права — це їх поділ на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного із різновидів норм у
- •Норми права закріплюються у статтях нормативно-правових актів. Формулюючи тексти статей, законодавець використовує різні способи викладення
- •Система права — це об'єктивно обумовлена будова права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на
- •В основі поділу права на галузі та інститути лежать два критерії: 1) предмет правового регулювання; 2) метод правового регулювання. Вони і виступають
- •Інститу́т пра́ва — система відносно відокремлених від інших і пов'язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних
- •Матеріальне право - сукуп. Норм, яка безпосередньо регулює сусп. Відносини. Процесуальне право – сукуп. Норм, яка регулює діяльність із реалізації
- •"Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття. Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності
- •Правовий звичай – санкціоноване державою правило поведінки, що склалося історично, у результаті багаторазового повторення людьми певних дій.
- •Релігійно-правовий текст - акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права,
- •Закон у широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов’язкові правила. У власне юридичному значенні закон – це нормативно-правовий
- •Правоутворення — це відносно тривалий процес формування юридичних норм, що починається з визнання державою певних суспільних відносин,
Покоління прав людини — це класифікація прав людини, відповідно до їх історичного розвитку. Традиційно, їх прийнято ділити на три, але все
частіше з'являється думка про виокремлення четвертого покоління. Першим поколінням прав і свобод людини і громадянина є засновані на традиційних ліберальних цінностях права і свободи, які визначали межі втручання державної влади у сфери громадянського суспільства і особистого життя людей, відображали пафос буржуазних революцій — право на свободу думки, совісті і релігії, на рівність перед законом, на участь в управлінні державою, на недоторканність особи тощо. Друге покоління прав і свобод людини і громадянина пов'язане з боротьбою людей за поліпшення свого соціально-економічного становища та культурного рівня. Воно сформувалося в процесі боротьби народів за поліпшення свого економічного становища та підвищення культурного статусу. Ці вимоги виникли після Першої світової війни, а вплинули на демократизацію і соціалізацію конституційного права країн світу та міжнародне право після Другої світової війни, коли завдяки бурхливому розвитку виробництва склалися реальні передумови для задоволення соціальних потреб громадян. Становлення третього покоління прав людини пов'язано з національно-визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем після Другої світової війни. Останні призвели до інтернаціоналізації юридичних формулювань прав людини, створення міжнародних пактів про права людини, законодавчого співробітництва країн у питаннях про права людини, надбання наднаціонального характеру законодавствами тих держав, що підписали міжнародні пакти про права людини.
Гарантії прав і свобод людини та громадянина - це система конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективна реалізація громадянами
своїх прав та свобод, їх охорона і захист у разі правопорушення, їх головне призначення полягає у забезпеченні всіх і кожного рівними правовими можливостями для набуття, реалізації, охорони і захисту суб'єктивних прав та свобод. Система гарантій прав і свобод людини та громадянина є досить складною і розгалуженою. 1) За змістом і за видами суспільної діяльності гарантії поділяються на: = загальні: o економічні - втілюються у багатоплановому функціонуванні економіки, в існуючій системі багатоманітності форм; власності - державної, колективної, приватної, комунальної та інших як рівноправних і в однаковій мірі захищених юридично, а також в економічній самостійності, що забезпечує юридичну рівність учасникам економічних відносин; o політичні - виступають головні принципи функціонування і устрою української держави, до яких належать принцип народовладдя; принцип державного суверенітету, що передбачає верховенство, самостійність, незалежність, повноту і неподільність державної влади; розподіл владних повноважень між незалежними та взаємопов'язаними гілками влади - законодавчою, виконавчою та судовою; o соціальні-виступає весь комплекс відносин і взаємозв'язків вільного громадянського суспільства. o ідеологічні - виявляються у загальному визнанні та сприйнятті загальнолюдських гуманістичних цінностей, ідей демократичної правової соціальної держави і громадянського суспільства, верховенства права та соціальної справедливості. = спеціальні: o матеріальні - це передбачені нормативно-правовими актами найважливіші умови забезпечення охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина, що мають загальнообов'язковий характер. o процесуальні - це встановлені законом засоби забезпечення прав і свобод людини та громадянина в процесі захисту цих прав і свобод під час відправлення правосуддя у разі їх незаконного порушення; o організаційно-правові - це передбачена законодавством організаційна діяльність державних органів та недержавних організацій по забезпеченню, охороні та захисту прав і свобод особи. o галузеві-це юридичні засоби реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина, що містяться у нормах права відповідних галузей права. 2) За сферою дії гарантій прав і свобод людини та громадянина поділяють на: - міжнародно-правові (планетарні) --є принципово новим типом гарантій прав і свобод для країн пострадянського блоку, адже через міжнародну Ізоляцію міжнародні гарантії на них не розповсюджувались. - внутрішньодержавні - закріплюються в конституціях та інших нормативно-правових актах держав, забезпечуються відповідними матеріальними і організаційними засобами. Під автономними гарантіями розуміють гарантії, зафіксовані в законодавстві складових частин федеративних держав (штатів, республік, областей, земель, провінцій). міжнародні стандарти прав людини - це закріплені у міжнародних актах та інших міжнародних документах певні показники цих прав, до досягнення яких заохочуються або ж зобов'язуються держави. класифікація стандартів: 1) залежно від онтологічного статусу - номінальні (тобто термінологічні, текстові) та фактичні (змістовні). До перших належать "лише самі назви" (перелік, "номенклатура") прав і свобод людини, котрі використовуються у найрізноманітніших міжнародних актах, документах, а до других - зафіксовані у цих джерелах змістовні та обсягові (кількісні) показники таких прав і свобод; 2) за сферою дії - всесвітні (загальнолюдські) та регіональні (зокрема, континентальні); 3) за характером обов'язковості впровадження - юридичні (тобто такі, втілення яких є формально обов'язковим для певних держав і може забезпечуватись застосуванням міжнародних санкцій) та морально-політичні (позбавлені формальної обов'язковості).
