20. Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються

розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння й співробітництва в умовах злагоди. Держава в соціальному партнерстві виконує багатоманітні функції, а саме: Законодавча функція має стабілізуюче значення для соціально-трудових відносин (офіційне визначення суб'єктів і органів соціального партнерства, правил і механізмів взаємодії сторін відносин у сфері праці, правових норм їхньої відповідальності за невиконання колективних договорів і угод та інших спільних домовленостей); Стабілізувальна та регулювальна роль держави в галузі соціально-трудових відносин проявляється і в поширенні сфери дії укладених договорів і угод на інші підприємства та суміжні галузі; Функція гаранта конституційних, законодавчих прав усіх сторін соціального партнерства, і як організатора, координатора, незалежного регулятора соціально-трудових відносин. Тощо.

21. Демокра́тія — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою

здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія). Демократії притаманні такі форми: По-перше, вона може здійснюватися через реалізацію і гарантування захищених законом демократичних прав людини і громадянина. Це випливає зі ст. З Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. По-друге, діяльність системи державних органів ґрунтується на демократичних принципах. Існування демократії неможливе без здійснення принципів плюралізму, гласності, поділу і децентралізації влади. Саме через застосування цих та інших принципів здійснюють народний характер влади і можливі прогресивні перетворення. По-третє, демократія виражається у відповідних формах здійснення народовладдя. Згідно з ст. 5 Конституції України народ здійснює владу як безпосередньо (пряма форма: вибори, референдум, громадські ініціативи та обговорення тощо), так і через органи державної влади та органи МС (представницька форма, реалізується через обрані народом органи первинного народного представництва).

22. Держава і право - найважливіші фактори суспільної еволюції,неодмінні супутники сучасного суспільства. Діяльність держави, прийняття та

реалізація законів, забезпечення прав громадян, підтримання громадського порядку тісно пов'язані з положеннями політико-правової теорії. Право, як і держава, належить до числа не тільки найбільшважливих, але і найбільш складних суспільних явищ. Сучасні дослідники, так само як і їх попередники, виділяють восновному два підходи і два різних визначення права. Один з цих підходів, іменований позитивістським , орієнтується нетільки на нерозривний зв'язок держави і права, а й на те, що держава є єдиним, виключним джерелом права. Право при цьому визначається не інакше, як "система загальноосвітніх, формально -визначених, державно-примусових норм, що виражають зведену в закон державну волю пануючого класу і виступає в якості класового регулятора суспільних відносин. При такому підході право повністю або майже повністю ототожнюється до закону. Інший підхід до права – непозитивістський.