41. Релігійно-правовий текст - акт-документ, який містить церковний канон або іншу релігійну норму, що переплетена з нормами моралі і права,

санкціонована державою для надання їй загальнообов'язкового значення і забезпечена нею. Правова доктрина - акт-документ, який містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, що розробляються вченими з метою вдосконалення законодавства, усвідомлюються суспільством, та підтримуються державою. Нормати́вно-правови́й а́кт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

41. Закон у широкому розумінні – це встановлені державою загальнообов’язкові правила. У власне юридичному значенні закон – це нормативно-правовий

акт, прийнятий представницьким органом законодавчої влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу, що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства України. Закон – це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади або народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку та має вищу юридичну силу. Ознаки закону: приймається органом законодавчої влади; приймається народом; регулює найважливіші суспільні відносини; приймається в особливому порядку; має вищу юридичну силу. Види законів: За юридичною силою: конституція, конституційні закони, органічні закони, звичайні закони.; За предметом галузевого регулювання: конституційні, цивільні, адміністративні, кримінальні, фінансові, цивільно-процесуальні; За часом функціонування: постійні, тимчасові; За юридичною формою вираження: конституція, кодекс, основи законодавства.

51 . Підзаконний нормативно-правовий акт — це документ, який видається компетентним органом або посадовою особою на підставі закону, відповідно до нього, для конкретизації та виконання законодавчих приписів та містить норми права. Підзаконність цих актів не означає їх меншу юридичну обов'язковість. Вони мають необхідну юридичну силу, але вона не має всезагальності та верховенства, притаманної законам. Класифікацію підзаконних нормативно-правових актів можна здійснювати за такими критеріями: ). За суб'єктами видання: акти нормативного характеру законодавчого органу (постанови); акти глави держави (укази, розпорядження); акти уряду (постанови, розпорядження); акти керівників міністерств, центральних органів виконавчої влади (накази, рішення, вказівки); акти органів місцевого самоврядування (рішення, нормативні ухвали); акти адміністрації підприємств, установ, організацій (нормативні накази, інструкції) тощо. 2) Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні): • містять первинні норми, що встановлюють загальні основи правового регулювання: — акти глави держави; — акти (постанови) нормативного характеру законодавчого органу; — акти (постанови і розпорядження) уряду; • містять вторинні норми, які розкривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання; 3) За юридичною силою: загальні — поширюються на всю територію та населення держави, наприклад постанови уряду; відомчі — поширюються на певну сферу суспільних відносин, як акти міністерств, державних комітетів; місцеві — чинні на території певної адміністративно-територіальної одиниці; локальні — регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників.

52. Закони починають діяти: З моменту ухвалення; З моменту опублікування; З часу, який позначено в самому законі; З часу, який зазначено в постанові про

порядок введення закону в дію. Закони, ухвалені в результаті референдуму, вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо в них самих не визначений інший строк. Закони втрачають дію: після закінчення строку, на який вони були ухвалені; у разі зміни обставин, на які вони були розраховані; у разі прямого скасування даного закону іншим законом або спеціально призначеним актом; у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований. Дія нормативно-правового акта у просторі може бути територіальною і екстериторіальною.Територіальна дія нормативно-правового акта окреслена територією держави (Україна) або окремого регіону (Крим) і визначається державним суверенітетом. Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти Автономної Республіки Крим - на власну територію в межах повноважень, визначених Конституцією України і Конституцією Автономної Республіки Крим. Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території. На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований: громадяни держави; іноземці; особи без громадянства (апатриди); особи з подвійним громадянством (біпатриди); усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності. Види законів у дії за колом осіб: Загальні - розраховані на все населення.; Спеціальні - розраховані на певне коло осіб.; Виняткові - роблять винятки з загальних і спеціальних…