Тема: Генераторні установки

Шифр

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

Марка генератора, реле - регулятора

Г 250,

РР350

Г304Б1,

РР362Б

13.3701

Г273,

Я120М

Г221,

РР380

№

Показники

Генераторна установка

Г250,

РР350

Г304 Б1 ,

РР362Б

13.3701*

Г273, *

Я120М

Г221,

РР 380

1

2

3

4

5

6

7

1

Трактор (автомобіль), на якому встановлена генераторна установка

ГАЗ – 53А

Т – 25А

МТЗ – 80

КамАЗ – 5320

ВАЗ – 2101

2

Номінальна напруга, В

14

12,5

14

28

12,5

3

Сила струму номінального

навантаження, А

28

28,5

32

45

25

4

Номінальна потужність, Вт

350

350

400

1260

580

5

Номінальна частота обертання ротора, хв.^-1

2100

2600

2600

2100

2000

6

Марка реле – регулятора

РР350

РР362Б

Я112Б

Я120М

РР380

7

Напруга, В

13,8…14,6

13,8…14,6

13,7…14,5

27…28

13,7…14,5

8

Зазор між якорем і осердям реле напруги при розімкнених контактах, мм

-

1,2…1,3

-

-

1,4…1,5

Рис. 18. Схема перевірки генератора змінного струму з відокремленим регулятором напруги:

1 – електродвигун; 2 – тахометр; 3 – генератор; 4 – вольтметр; 5 – амперметри; 6 і 7 – вмикачі; 8 – реостат; 9 – акумуляторна батарея.

(Тракторы и автомобили / Под ред. В. А. Скотникова. – М: Агропромиздат, 1985, рис. 4.12 а)

Для перевірки початкової частоти обертання і потужності генератора змінного струму з відокремленим регулятором напруги на стенді складають установку за схемою, приведеною на рис. 18.

До клеми Ш обмотки збудження через реостат R1 підключають незалежне живлення від джерела постійного струму з напругою 12 В. Силу струму і обмотці збудження контролюють амперметром А₁. До вивідної клеми «+» генератора підключають реостат навантаження R2. Вихідний струм і напругу заміряють відповідно амперметром А₂ і вольтметром V₂.

При перевірці струм збудження встановлюють у відповідності з технічною характеристикою: плавно збільшують частоту обертання ротора, доводять напругу (за вольтметром V₂) до 12,5 чи 14 В спочатку на холостому ходу, а потім з номінальним навантаженням (за амперметром А₂). Частоту обертання ротора, при якому досягається розрахункова напруга (12,5 чи 14 В), звіряють з технічними умовами. Генератор справний, якщо початкова частота обертання на холостому ходу і з номінальною силою струму не перевищує значень, вказаних в технічних характеристиках (для генератора Г250 15,8 с^-1 без навантаження і 35,0 с^-1 при струму 28А).

Чотирнадцятивольтові генератори з інтегральними регуляторами напруги контролюють при напрузі 13, коли регулятор ще не вступає в дію.

(Тракторы и автомобили / Под ред. В. А. Скотникова. – М: Агропромиздат, 1985, рис. 198)

Рис. 19. Схема перевірки реле – регулятора

РР – 362:

а) регулятор напруги; б) реле захисту

(Тракторы и автомобили / Под ред. В. А. Скотникова. – М: Агропромиздат, 1985, рис. 4.13 в, г)

Для перевірки регулятора напруги на стенді встановлюють справний генератор тієї марки, з яким він працює на машині. Реле – регулятор закріплюють в робочому положенні. Перевіряють стан контактів і зазор, при необхідності зачищають і регулюють. Складають схему за рис. 19 в.

Встановлюють задану технічними умовами частоту обертання генератора і необхідне навантаження (реостатом R_H при включених вимикачах S1 і S2). За вольтметром визначають регульовану напругу. Якщо вона не відповідає технічним умовам, змінюють натяг пружини регулятора. Для підвищення необхідної напруги натяг пружини збільшують підгинанням важільця кріплення її вниз, для зменшення – послабляють.

Для перевірки реле захисту складають схему з повністю введеним опором реостата R_H. Включають вимикачем S акумуляторну батарею і плавно зменшують опір реостата, спостерігаючи за показами амперметра. В момент спрацювання реле захисту (РЗ) стрілка амперметра різко відхиляється до нуля і замикаються контакти. Якщо реле захисту спрацювало при показах амперметра, що відрізняються від 3,2…3,6А, то його регулюють. Для підвищення струму спрацювання РЗ натяг пружини збільшують, а для зменшення - послабляють підгинанням важільця його кріплення.

(Тракторы и автомобили / Под ред. В. А. Скотникова. – М: Агропромиздат, 1985, рис. 200…201)