Контрольні питання

1. Якими факторами відзначається процес глобалізації?

2. Які позитивні і негативні наслідки процесу глобалізації у світовому контексті?

3. Що таке глобальні проблеми сучасності? Які можна виділити ознаки глобальних проблем?

4. Що можна віднести до найгостріших глобальних проблем сучасності?

5. У чому суть концепції глобальних проблем Римського клубу?

6. Що таке світовий порядок і якими шляхами він може бути встановлений?

Основні поняття

Глобалістика, політична глобалістика, глобалізація, глобальні проблеми сучасності, глобальна криза, концепція глобальних проблем, світовий порядок.

Література

2. Білорус О. Глобалізація. Прийняти виклик часу // Віче. – 2000. - № 12.

3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективних суспільств. Доповідь Римському клубові. К. 1990.

4. Екологізація гуманітарної освіти: Збірник наукових статей, матеріалів, документів. – Львів, 2004.

5. Кремень Т. Державний суверенітет України у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10.

6. Логвина В.Л. Політологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

7. Міжнародне співробітництво в реалізації глобальних екологічних проектів // В кн.: Світова економіка. – К.: Либідь, 2000. – С. 473-476.

8. Перга Т. І шляхом екологічної інтеграції // Політика і час. – 2001. – С. 48-51.

9. Політологія: Навчально-методичний комплекс. Підручник. – К., 2004.

10. Селіванов В. Всі ми – частина біосфери// Віче. 1995. № 11.

11. Старостенко Г. Теоретичні відомості демографічних процесів у високоурбанізованих регіонах// Економіка України. 1992. № 2.

12. Туниця Ю.Ю. Екологічний імператив – запорука сталого розвитку// Урядовий кур’єр, - 2000, 15 лютого.

13. Юрій М.Ф. Політологія: Підручник. – К: Дакор, КНТ, 2006.

Тема 16. Геополітичний вимір світу План

1. Зовнішня політика та міжнародні відносини.

2. Геополітика та основні геополітичні концепції.

3. Геополітичні орієнтири сучасної України.

1. Зовнішня політика та міжнародні відносини.

Сучасна світова політика і міжнародні відносини становлять величезний інтерес для політичної науки. Історія цивілізації, особливо за останнє століття, багата на глобальні події, що стосуються долі всього людства. Така взаємозалежність світу в останні десятиліття тільки зростає – збройні зіткнення в тій чи іншій частині планети призводять до зростання внутрішніх цін у країнах, що перебувають за тисячі кілометрів від зони конфлікту. Всі ці події підтверджують не тільки сам факт існування світової політики, але й її всезростаючу роль у сучасному світі.

Зовнішньополітичні функції кожної держави проявляються у тому, що вона проводить політику за межами своєї країни, на міжнародній арені. Міжнародні відносини і міжнародна політика є предметом вивчення багатьох наук, у середовищі яких і досі тривають суперечки щодо суті міжнародних відносин.

Зовнішня політика – загальний курс держави в закордонних справах, що регулює установлення і підтримку взаємовідносин з іншими державами, міжнародними організаціями та міжнародним співтовариством взагалі відповідно до потреб, цілей внутрішньої політики, власного національного інтересу. Також зовнішню політику визначають як історично зумовлену форму інтегративних тенденцій, які виникають у процесі розвитку світового співтовариства, а також форму взаємодії між його суб’єктами.

Зовнішня політика будь-якої держави є продовженням внутрішньої політики. Головна мета зовнішньої політики – забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів тієї чи іншої держави, забезпечення національної безпеки та добробуту народу. Зовнішня політика пов’язана із пануючим економічним укладом, суспільним та державним устроєм суспільства і висловлює їх на міжнародній арені. Одночасно зовнішня політика держави має цілий ряд специфічних, тільки їй притаманних особливостей. Вона має більш широкі просторові та соціальні виміри, бо характеризує собою взаємодію з двома або більше країнами. Зовнішня політика визначається зовнішніми факторами, міжнародними обставинами, бо кожна держава існує не ізольовано, а у системі держав, у системі міжнародних відносин.

Міжнародні відносини – це особливий тип суспільних відносин, які виходять за межі внутрішньо суспільних стосунків і територіальних утворень. Це система міждержавних і недержавних взаємодій у глобальному, регіональному масштабі, або на рівні двосторонніх відносин.

Міжнародні відносини за сферами суспільної діяльності поділяються на політичні, дипломатичні, правові, культурно-гуманітарні. Основними формами міжнародної взаємодії являється співпраця, суперництво і конфлікт.

Найпопулярніший підхід у розгляді міжнародних відносин є такий, що їх суб’єктом є “національна держава”. Вступаючи у міжнародні відносини, більшість держав мають свій комплекс інтересів, узагальнити які можна наступним чином:

• Забезпечення миру і національної безпеки

• Співробітництво з іншими державами для створення сприятливих умов для розв’язання внутрішніх проблем

• Зростання загального потенціалу держави

• Поліпшення її міжнародних позицій і зростання престижу

Суб’єктами міжнародних відносин також можуть бути міжнародні урядові організації, транснаціональні корпорації, недержавні організації (Римський клуб, комісія У.Пальме), окремі особи. Сучасні політологи все більше схиляються до думки, що суб’єктами міжнародних відносин у майбутньому залишаться корпорації та військові об’єднання. Отже, у структурі міжнародної політики можна виділити власне міждержавні відносини та діяльність недержавних суб’єктів (міжнародних організацій і рухів). Міжнародні відносини охоплюють як поведінки держав у їх зовнішніх стосунках, так і всі форми взаємодії між членами різних суспільств незалежно від того, визначаються вони державою чи ні.

В теорії міжнародних відносин прийнято ділити інтереси держав на такі, що збігаються, взаємовиключні або різноспрямовані, такі, що не перетинаються.

У політичні науці одним з головних дискусійних питань у системі міжнародних відносин є питання про головне у відносинах на міжнародній арені: національний інтерес чи сила? Ряд політологів вважають, що головним акумулятором тут виступає сила. Відносини держав, на думку прихильників «силової концепції» (Р.Штраус-Гуппе, С.Поссоні), визначаються поняттями приятель-ворог-нейтральний, міжнародна політика – це боротьба за силу незалежно від того, що є її метою. Будь-яка держава зацікавлена у нарощуванні свого міжнародного впливу (сили). Як суспільне явище сила на міжнародній арені має багато вимірів і проявів. Німецький політолог Макс Вебер зазначав, що усе в кінцевому підсумку зводиться до економічної потужності держав, і на підвищення економічної могутності мають бути спрямовані всі зусилля держави, стверджуючи таким чином економічний чинник як показник могутності держави. Американський науковець Рей С.Клайн вивів формулу “відчутної сили”, яку має певна країна: Pp = (C + E + M) x ( S x W), де Рр – відчутна сила, С – критична маса, населення і територія, Е – економічна могутність, М – військова могутність, S – стратегічні наміри, W – воля до виконання національної стратегії. Аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва (ІЄАС) Володимир Горбач у цьому плані констатує, що напротивагу США, Євросоюз виробив до цього часу невідомий цивілізаційний феномен «м’якої сили» («soft power») – на противагу мілітарній силі ( США). В основі цього феномену – європейські цінності, такі як, права людини, соціальна справедливість. Голова наглядової ради Міжнародного інституту менеджменту і Міжнародного центру перспективних досліджень Богдан Гаврилишин зазначає, що після розпаду СРСР залишилась одна над потуга – США, сила якої базується на трьох елементах – міліарна потужність, найбільша економіка світу та віра переважної більшості американців, що їхня країна представляє найкращу демократію, економічну систему та соціальний лад. Українські дослідники також додають до названих елементів сили (могутності) держави застосування новітніх технологій, високий рівень соціальних стандартів, екологічну безпеку, культуру, національну безпеку і громадянські свободи.

Якщо узагальнити названі підходи, то можна визначити наступні елементи сили (впливу) держави на міжнародній арені:

• Населення (кількість, демографічні показники, поповнення, здоров’я тощо)

• Природні ресурси

• Індустріальний розвиток держави

• Військова могутність

• Воля

• Політичне керівництво і внутрішня організація влади

• Дипломатія

• Міжнародний імідж держави

• Геополітичне становище.

Геополітичне становище включає у себе клімат і рельєф, територіальний простір, його сконсолідованість, що виражається у наявності сучасних комунікацій, розташування у певному культурному і геополітичному ареалі. Остання геополітична складова могутності держави на світовій арені настільки важлива, що на основі її вивчення виникла ціла наука – геополітика, про яку буде йтися у наступному питанні.