Контрольні питання

5. Виділіть основні відомі концепції суті і походження держави.

6. Коли виникають перші держави?

7. Чим відрізняється держава, як політичний інститут від інших політичних інститутів?

8. Виділять і охарактеризуйте найістотніші ознаки держави.

9. У чому проявляється екологічна функція держави?

10. Які типи держави виділяє марксистський формаційний підхід?

11. Наведіть конкретні приклади тоталітарної, авторитарної та демократичної держав.

12. Якими ознаками визначається форма держави?

13. У чому полягає різниця між федерацією і конфедерацією?

14. Яка форма державного устрою існує в Україні?

15. Які основні ознаки громадянського суспільства?

Основні поняття

Держава, держава-поліс, держава-імперія, національна держава, поліційна держава, правова держава, соціальна держава, форма держави, республіка, федерація, конфедерація.

Література

1. Гелей С., Рутар С. Політологія. Навч. Посібник. – К.: Знання, 2007.

2. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. К., 1995.

3. Конституція (Основний Закон України). Львів, 1996.

4. Колодій А. На шляху до громадянського суспільства. – Львів, 2002.

5. Погорілий Д.Є. Політологія. Кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

6. Політологія / За ред.. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К., 2001.

7. Політологія. Кн. Перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

8. Рудакевич О.М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота. Навч.посібник. – К.: Астон, 2006.

9. Сіленко А. Права людини в соціальній державі // Нова політика. – 2002. - №1.

10. Селіванов В., Щедрова Г. “Громадянське суспільство” та деякі погляди на нього у західній політології //Право України, 1995, № 11.

11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). Підручник. – К.: Либідь, 2002.

12. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тихонова Л.А. Політологія: Навчальний посібник. – К., 2007.

Тема 8. Демократія як спосіб організації суспільно-політичного життя. План

1. Сутність, зміст та витоки демократії.

2. Основні концепції і принципи демократії.

3. Сучасні форми демократії.

1. Сутність, зміст та витоки демократії.

Серед засадничих цінностей існування людської цивілізації одне з перших місць посідає демократія. Дане поняття у дослівному перекладі з грецької (demos – народ і kratos – влада) означає “влада народу”, народовладдя.

Термін “демократія” – одне з найбільш розповсюджених і в той же час багатозначних понять як політичної теорії, так і політичної практики. Для одних демократія – це символ віри, непересічний ідеал, для інших (особливо у перехідних суспільств, де слова “демократія”, “реформи”, “криза” стоять поряд) – ледь не головна причина усіх негараздів. Зрозуміло, що важко знайти істину у крайнощах. Та очевидно, що демократичні форми є конструктивними і рятівними, а прихильність до демократичних ідеалів надихає людей на дію.

Сучасною політичною наукою демократія представляється як тип демократичного режиму (парламентський, президентський) і як форма державного устрою, що визнає джерелом і носієм влади народ, його право вирішувати державні справи, водночас захищаючи громадянські права і свободи.

Демократія виникла разом з появою держави. Вважають, що вперше цей термін пролунав з вуст найуславленішого керівника Афін Перикла (490-429 рр. до н.е.). “Ми називаємо себе демократією, - сказав він, - оскільки наше управління перебуває в руках багатьох, а не кількох”. За часів Перикла діяли збори (5-6 тис. осіб), які простою більшістю голосів могли розв’язувати будь-які питання внутрішнього життя без правових обмежень. Суди присяжних також більшістю голосів вирішували, винна людина чи ні. Аристотелем (384-322 рр. до н.е.) поняття “демократія” представлялося як “правління всіх”, на відміну від аристократії (“правління вибраних”) і монархії (“правління одного”). Доволі своєрідне визначення поняття “демократія” було сформульоване президентом США Авраамом Лінкольном (1809-1865) – “народний уряд, обраний народом і для народу”. Англійський філософ ХХ ст. К.Р.Поппер стверджував, що “демократію ми обираємо не тому, що вона багата чеснотами, а тільки для того, щоб запобігти тиранії”.

Демократія за визначенням більшості сучасних дослідників є найбільш прийнятною формою політичного устрою в умовах соціально-економічного реформування суспільства. Класичним прикладом можна вважати країни Західної Європи та США, які продемонстрували адекватність демократичних принципів соціокультурним, суспільно-політичним і економічним завданням сучасності. Вони виробили ефективну інституційну структуру сучасної політики і довели свою спроможність до гармонійного розв’язання різноманітних конфліктів в ході розвитку суспільства. Країни західної демократії забезпечують своїм громадянам високий рівень матеріального благополуччя і соціально-політичну стабільність. Демократичні системи спираються на соціальну структуру, яка є наслідком демократичної політики. У розвинутих демократичних країнах підтримується вільна ринкова економіка і висока мобільність у суспільстві. Основою існування демократичної держави є головний принцип демократії – свобода, за умов якої у політичній сфері кожна людина може виразити свої інтереси, стати головним чинником впливу на процес прийняття політичних рішень. Так, у свій час філософ і політичний мислитель Б.Спіноза вважав, що людьми так треба управляти, щоб вони відкрито сповідуючи різні і протилежні думки, все-таки жили у згоді.

Демократія, пройшовши складний шлях свого становлення, пройшовши періоди абсолютизму, тоталітаризму та інші етапи еволюційного розвитку, вийшла на світову історичну арену як передова суспільна ідеологія і практика. Україна повинна оволодіти цією ідеологією і практикою побудувавши нові, демократичні форми суспільного буття.