3. Громадянське суспільство: особливості, структура та взаємозв’язок з державою.

Громадянське суспільство – сфера недержавних суспільних інститутів і відносин. У повнішому тлумаченні – це суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; суспільство рівноправних громадян, яке не залежить від держави але взаємодіє з нею заради спільного блага.

Найпоширенішим підходом до розуміння громадянського суспільства є його ототожнення з позадержавною, позаполітичною сферою соціуму, що має особливі ознаки і характеристики (демократичність, відкритість, плюралізм, свобода вибору, особиста автономія). Крім того, “позадержавність”, “позаполітичність” тут розуміється не в значення повної, абсолютної ізольованості від держави, політики, а як відносна самостійність, автономність, своєрідна “страховка” від свавільного втручання держави, волюнтаристського диктату. Відомий український соціолог Н.Черниш виділяє також наступні ознаки громадянського суспільства: розвинута соціальна структура, витворена відповідна система представництва інтересів різних груп населення, сформовані й ефективно діючи органи влади різного рангу, які утворюючи державу, дають все більші можливості для розвитку місцевого самоврядування.

Другій підхід у розумінні поняття «громадянське суспільство» суттєво відрізняється від першого. В якості політологічної категорії «громадянське суспільство» констатує, що є реальність, яка описується нею: сукупність неполітичних відносин. Але в якості ідеологічного поняття «громадянське суспільство» вказує, якою повинна бути та реальність, якої прагнуть прогресивно мислячі люди. Мова йде про певний ідеал або гасло. І як ідеал «громадянське суспільство» уособлює собою ідеальне суспільство – суспільство вільних, суверенних особистостей, які наділені найширшими громадянськими і політичними правами, які активно приймають участь в управлінні державою, вільно висловлюють свої думки, створюють різноманітні організації і партії, націлені на захист інтересів цих особистостей. В економічному відношенні ідеал означає багатоманітність форм власності, вільний ринок, вільне підприємництво, у духовному – ідейний плюралізм, свободу слова і друку, незалежність усіх засобів масової інформації, свободу віросповідань. Отже, громадянське суспільство – ідеал демократичного суспільства.

Структурними елементами громадянського суспільства є:

- недержавні соціально-економічні відносини та інститути (власність, праця, підприємство);

• незалежні від держави виробники (приватні фірми, банки, корпорації);

• політичні партії і рухи;

• суспільні об’єднання та організації (асоціації, спілки, товариства тощо);

• сфера охорони здоров’я та освіти;

• родина;

• церква тощо.

Громадянське суспільство має і свою внутрішню структуру. Для нього характерні не вертикальні, як у державі, а горизонтальні ієрархічні зв’язки – між організаціями, асоціаціями, спілками та окремими громадянами. Ці зв’язки дуже різноманітні, їх умовно можна поділити на три рівні:

1. Економічні зв’язки та відносини, які становлять основу життєдіяльності суспільства.

2. Соціокультурні відносини, в яких реалізуються потреби продовження роду, здоров’я, виховання дітей, духовного вдосконалення і віри, інформації тощо. Ці потреби охоплюють релігійні, родинні, етнічні та інші сталі зв’язки; задовольняються через такі інститути, як родина, церква, виховні та наукові заклади, творчі спілки, спортивні товариства тощо.

3. Відносини, пов’язані з потребами у політичній участі, з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Цей рівень відносин передбачає сформованість у індивіда конкретних політичних позицій. Політичні інтереси та переваги здійснюються за допомогою груп за інтересами, політичних партій, рухів тощо.

До складу громадянського суспільства не входить держава, однак інтереси розумних співвідносин, прав і свобод громадян, життєдіяльності та стабільності суспільства як системи потребують збереження оптимальної рівноваги між державою і громадянським суспільством.

Тому громадянське суспільство та держава поєднані цілою низкою структурних зв’язків, оскільки держава, здійснюючи управлінсько-посередницькі функції в суспільному житті, не може не стосуватися громадянських цінностей та інститутів. Крім того, низка суспільних елементів та інститутів перебувають у маргінальному становищі, частково переплітаються з державними структурами, а частково – з громадянським суспільством. Наприклад, правляча політична партія, яка вийшла із середовища громадянського суспільства, пов’язана в своїй діяльності з державним апаратом.

На протязі всієї історії людства, як тільки з’явилась держава, характер відносин між нею і громадянським суспільством постійно коливався від одного полюса до іншого. У Стародавній Греції громадянське суспільство і держава майже співпадали, знаходячись на міцному фундаменті демократії. У Стародавньому Єгипті, навпаки, держава придушувало громадянське суспільство. Вони були антагоністами. Східна деспотія була різновидом тоталітарної держави, де політичні права людини порушувались, закон встановлювався для правлячого класу чи правителя тощо.

Варіант А

Варіант Б

Співвідношення громадянського суспільства і держави в Стародавній Греції (Варіант А) і у Стародавньому Римі (Варіант Б)

Отже, не можна вважати, що громадянське суспільство протистоїть державі, являє йому антитезу; що громадянському суспільству властивий принцип абсолютної свободи, анархії, а державі – позитивістський принцип “порядок і прогрес”. Насправді, ці частини реального суспільства доповнюють одна одну, це два боки однієї медалі. Без держави немає громадянського суспільства, є хаос, дезорганізація, розпад, а без громадянського суспільства немає демократичної правової держави, є тиранія, тюрма, насильство. Громадянське суспільство і держава призначені не протистояти, а гармонійно взаємодіяти на основі права.