Тема 10. Контроль і ревізія зобов’язань.

1. Ревізія операцій з довгостроковими та короткостроковими кредитами банків.

На початку перевірки ревізору слід встановити, якими видами кредитів користувалось підприємство, а потім з’ясувати безпосередньо в банку, який видавав кредити, планові розміри кредитів, чи не порушувалися підприємством правила здійснення кредитних операцій, чи застосовувалися до нього санкції і які, який зміст висновків банку за квартальними і річними звітами, за актами перевірок цільового використання позик і забезпечення їх повернення.

Ревізор з’ясовує, крім того, які претензії банку щодо правильності оформлення і своєчасності подання розрахунків і повідомлень, необхідних для кредитування, і дотримання термінів повернення позик.

На підприємстві ревізор зіставляє одержання позик за даними журналів-ордерів з плановим розміром кредиту, з’ясовує причини, внаслідок яких він використовувався не повністю, і встановлює, чи не завдавало це шкоди фінансовому стану, зокрема своєчасному погашенню кредиторської заборгованості й виконанню зобов’язань щодо сплати податків у бюджет.

В акті ревізор повинен вказати випадки виникнення простроченої заборгованості за позиками, а також використання кредитів, наданих зі стягненням підвищених процентів, і визначити суму шкоди, якої зазнало у зв’язку з цим підприємство. Мають бути виявлені й конкретні винуватці допущених порушень задля стягнення з них суми зазнаної шкоди.

2. Ревізія довгострокових і короткострокових векселів виданих.

Завдання ревізії операцій з цінними паперами – перевірка законності їх обігу (випуску, використання), збереження, правильності нарахування дивідендів, відсотків їх користування.

Об’єктами ревізії є такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх і місцевих позик, облігації підприємств, білети державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Ревізію операцій з цінними паперами необхідно розпочинати з інвентаризації в розрізі кожного виду їх наявності у підзвіті в матеріально-відповідальних осіб. Після інвентаризації ревізор вивчає правильність дотримання встановленого порядку бухгалтерського обліку цінних паперів та операцій з ними, які регулюються відповідними законами України і нормативними актами Національного банку, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України.

У процесі ревізії необхідно проконтролювати законність емісії цінних паперів, тобто акцій, облігацій, депозитних сертифікатів та інших довго- і короткострокових боргових зобов’язань на підприємствах, які йдуть на мобілізацію капіталу. У процесі ревізії глибоко вивчається законність та економічна обґрунтованість проведених операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Перевіряється правильність ведення аналітичного обліку та відповідність його нормативно-правовому регулюванню.

3. Ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками.

Джерелами інформації для контролю розрахунків за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, акти прийняти робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні іноземних постачальників, документи про сплату мита, зборів і податків), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці тощо.

Під час ревізії застосовують спосіб вибіркової перевірки документів і записів у облікових регістрах. Однак рахунки з обліку доходів і витрат, втрат, зносу, резервів, торгової націнки перевіряють суцільним методом, оскільки зловживання переважно бувають на зазначених рахунках. Перед перевіркою розрахунків з кожним постачальником і підрядником ревізор має вивчити договірні відносини, зокрема, правильність оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків.

Шляхом перевірки записів у книзі ф.К-15 по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» й у розрахунково-платіжних документах виявляють дату виникнення та характер кожної операції, правильність застосування цін, тарифів і торгових націнок, своєчасність і повноту оприбуткування матеріальних цінностей, своєчасність розрахунків і обґрунтування пред’явлених претензій. У разі необхідності застосовують контрольну інвентаризацію матеріальних цінностей, що надійшли, зустрічну звірку розрахунково-платіжних документів і документів щодо оприбуткування цінностей. Таку саму зустрічну звірку документів і облікових записів можна зробити і у постачальників.

У всіх випадках слід встановити реальність кредиторської заборгованості постачальникам, її відповідність даним фінансової звітності. Щодо заборгованості за кожним постачальником і підрядником виявляють дотримання строків позовної давності.

Ревізору слід встановити правильність відображення на статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього зіставляють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку з залишками за синтетичним рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», Головною книгою і балансу. У випадку розбіжностей слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним постачальником і підрядником зокрема. Такі розбіжності можуть виникати внаслідок занедбаності обліку розрахункових операцій або зловживань

4. Ревізія розрахунків за податками і платежами.

Оскільки аналітичний на рахунку 64 «Розрахунки за податками» здійснюють за видами платежів, це дає змогу ревізору перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежів.

Відомча контрольно-ревізійна служба покликана в процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій з причини неправильного вирахування і несвоєчасної сплати податків і платежів, тобто вжити профілактичні заходи.

Основним завданням ревізії є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства.

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремими видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум у бюджет і в державні цільові фонди, бухгалтерські записи з рахунків 64 «Розрахунки за податками», 65 «Розрахунки за страхуванням», 70 «Доходи від реалізації», 79 «Фінансові результати», 80 «Матеріальні витрати», 90 «Собівартість продукції», журнали-ордери, відомості, Головна книга і баланс з рахунка 64 «Розрахунки за податками», акти перевірок тощо.

Під час ревізії ревізор з’ясовує:

• правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.);

• відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, а також даним відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у державну податкову адміністрацію (ДПА);

• правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації;

• реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати;

• об’єктивність визначення валових затрат з метою оподаткування;

• правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами на підставі перевіреної фактичної інформації й реально відображеної в обліку і звітності.

Крім того, ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками.

5. Ревізія розрахунків за страхуванням.

Розпочинаючи ревізію розрахунків за соціальним страхуванням насамперед слід з’ясувати, чи зареєстрована юридична особа як платник страхових внесків за місцем знаходження Пенсійного фонду чи комітету профспілки.

Ревізору слід врахувати, що за рахунком 65 «Розрахунки за страхуванням» єдиний соціальний внесок сплачується одночасно з отриманням коштів в установах банків на оплату праці.

Також перевірці підлягають витрати за рахунок відрахувань на соціальне страхування: допомога при вагітності і пологах, одноразова допомога при народженні дитини, на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їх сімей, на поховання, на виплату допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Під час перевірки правильності нарахування допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатності слід встановити реальність визначення середньої заробітної плати й безперервного стажу роботи.