52. Транспортна система і вузлові транспортні центри країн Півднної Європи

Здавна середземноморський регіон славився як район судноплавства, чому сприяла велика кількість зручних бухт, мисів, островів. Проте значних портів світового масштабу тут мало, більшість із них середні за вантажообігом: Генуя (понад 60 млн. т), Ауґуста (Сицилія), Таран то, Трієст, Пірей та інші. У регіонах є значна кількість поромних переправ (Наприклад, ті, що з’єднують материкову Італію із Сицилією, Сардинією, Грецією, Мальтою тощо).

Торговий флот Греції нараховує 3356 суден (9% всього світового флоту), Італії – 1,5тис. суден, Іспанії – 400 суден загальним тоннажем до 5 млн. брутто-реєстрових тонн.

У внутрішніх перевезеннях велике значення має автомобільний транспорт. Італія здавна славиться добрими дорогами, густо помережана вона й сучасними автострадами. Загальна довжина автомобільних шляхів – 1,33 млн. км, серед яких із твердим покриттям – понад 1,2 млн. км. Сучасний автопарк регіону складається з 49,1 млн. легкових і 8 млн. вантажних автомобілів.

Залізничний транспорт має менше значення. Загальна довжина залізниць у регіоні становить 39753 км, з яких на Італію припадає 19,4 тис. км (49%). Багато тут давніх і складних перевалів і тунелів (Альпи).

Авіаційний транспорт найбільшого розвитку набув в останні десятиріччя внаслідок активного поширення туризму і збільшення пасажиро потоку туристів. Нараховується 305 аеропортів, з яких найбільші – в Афінах, Барселоні, Мадриді, Римі, Мілані, Валлетті.

У 60-70-ті роки ХХ ст. у регіоні споруджено магістральні нафто- і газопроводи. Нафтопроводи простягаються через Італію, Грецію, Іспанію та Португалію, мають загальну довжину – 2016 км.

Розташування на півдні Європи зумовлює важливість транспортної системи регіону, яка є поєднуючою ланкою трансрегіонального значення – своєрідним „мостом” між Європою та Африкою, Європою та Азією.

50. Транспортна система і вузлові транспортні центри країн Північної Європи

Транспортна система країн регіону має складну структуру. Морський транспорт – основний в регіоні. За тоннажем явний лідер – Норвегія (5,8 млн брутто-реєстрових тонн), яка посідає перше місце в Європі і 3 – у світі за величиною торгового флоту. Основні порти регіону: Ґетеборг, Гельсінборг (Швеція), Копенгаген, Фредерисія (Данія), Шелдвік, Гельсінкі (Фінляндія), Нарвік, Осло, Берген (Норвегія). Судноплавство у Фінській і Ботнічній затоках узимку здійснюється за допомогою криголамів.

Фінляндія має один з наймогутніших в світі криголамних флотів, рибальський флот Ісландії налічує понад 1000 суден загальним тоннажем 130000 брутто-реєстрових тонн.

Залізничний транспорт за значенням вантажообігу посідає друге місце і відіграє головну роль у внутрішніх перевезеннях на великі відстані у Швеції та Фінляндії. Довжина всіх залізниць в регіоні становить 23972 км, найбільша вона у Швеції – 11481 км. В Ісландії через складні природні умови залізничних колій немає зовсім.

Озерний транспорт розвинутий у Швеції та Фінляндії, де озера з’єднані каналами і мають вихід у море. У Фінляндії знаходиться Сайменський канал (58 км), побудований у середині XIX ст., який дає вихід у Фінську затоку через територію Росії.

Автомобільний транспорт створює значну конкуренцію залізничному. Стан автошляхів у Північній Європі – один із найкращих у світі. Загальна їх довжина – 680371 км, з них 386000 км – із твердим покриттям. Автопарк регіону нараховує 10 млн. пасажирських і 1,3 млн. вантажних автомобілів.

Повітряний транспорт добре розвинутий. У регіоні побудовано 276 аеропортів, найбільші – в Стокгольмі й Копенгагені.

Трубопровідний транспорт має велике значення. Безпосередньо з морських платформ Північного моря підводними трубопроводами нафта транспортується у Велику Британію, а природний газ – у Німеччину.

У Данії споруджені мости між окремими острова країни, а також зі Швецією. У заполярних районах регіону місцеві мешканці – саамі – дедалі більше замість традиційних упряжей з північних оленів дедалі більше віддають перевагу снігоходам.