24.Природно ресурсний потенціал північної Європи

Природні ресурси. Велика частина Фенноскандії (територія, що охоплює Скандинавський півострів та Фінляндію) розташована у межах Балтійського щита, тому паливних корисних копалин тут немає. Виняток – шельф Північного моря біля узбережжя Норвегії, де було відкрито родовища нафти і газу. Запаси нафти на шельфі Північного моря (норвезький сектор) – 1,2 млрд. т., природного газу – 1995 млрд. м³. Фінляндія має значні запаси торфу. Швеція належить до найзабезпеченіших власною урановою сировиною країн в Європі. Кристалічні породи Балтійського щита багаті на залізну руди із вмістом заліза від 25 до 40% (Швеція), мідь і свинець (Фінляндія). Гірські річки є джерелом гідроенергетичних ресурсів, якими найбільше забезпечені Норвегія і Швеція (перші місця в Європі). Головним джерелом енергії в Ісландії є виходи гарячих термальних вод. Країни регіону достатньо забезпечені прісною водою. Величезним багатством є ліс. Північна Європа належить до Північного лісового поясу, де домінують хвойні породи. Тут зосереджено понад 70% хвойних лісів всієї Європи (без країн СНД), 45% лісових запасів становить сосна, 37% - ялина, на півдні трапляються листяні породи, найчастіше – береза. Показник лісистості значно коливається в різних країнах: від 1% в Ісландії, 10% – в Данії, 29% – у Норвегія, 67% – у Швеції і до 72% у Фінляндії (максимальний показник у Європі). Природно-рекреаційні ресурси дуже своєрідні, особливо в Ісландії – країні гейзерів і діючих вулканів, розташований біля полярного кола. Великих територій майже не торкнулась діяльність людини. Унікальними є Скандинавські гори, фіорди Норвегії, шхери Фінляндії, національні парки (їх налічується більше 30), заповідники, заказники тощо. Особливості природно-ресурсного потенціалу країн Північної Європи зумовили розвиток у них галузей міжнародної спеціалізації, зокрема пов’язаних із використанням морських (суднобудування, переробка риби), лісових (лісопереробна, целюлозно-паперова промисловість), мінеральних ресурсів (паливно-енергетичні, металургійні галузі) та ін.

22. Природно ресурсний потенціал центр-східної Європи

Унікальний природно-ресурсний потенціал регіону сприяв значному розвитку аграрного сектору та туристично-рекреаційної діяльності в його країнах. Регіон має значні мінеральні ресурси, за їх багатством і різноманітністю посідає одне з перших місць у Європі. Він цілком задовольняє свої потреби у кам'яному вугіллі (Верхньосілезький (Польща), Кладненський, Остравсько'-Карвінський (Чехія), Донбас, Львівсько-Волинський (Україна), Східнодонбаський, Печорський (Росія) басейни), бурому вугіллі, яке видобувають у всіх країнах переважно відкритим способом (Підмосковний басейн у Росії, Дніпровський басейн в Україні, центральні райони Польщі, північ Угорщини). На нафту й газ багаті надра Росії (Волзько-Уральська, Тімано-Печорська провінції), є незначні запаси в Україні (Прикарпаття, Дніпровсько-донецький басейн) і в Угорщині (Середньодунайська низовина), а також на півдні Білорусі (Річиця). Торф залягає в Білорусі, Польщі, Литві, на півночі України, найбільші запаси горючих сланців — в Естонії (Кохтла-Ярве) та Росії (Сланці). Значну частину паливно-енергетичних ресурсів, особливо нафти й газу, країни змушені завозити. Рудні корисні копалини представлені залізними рудами (Криворізький басейн в Україні, Карелія, Кольський п-ів. Курська магнітна аномалія (КМА) в Росії), марганцем (Нікопольський басейн в Україні, який за запасами найзначніший в Європі та другий у світі), мідними рудами (Нижньосілезький басейн у Польщі та Урал у Росії), бокситами (північний захід Угорщини), ртуттю (Микитівське родовище в Україні), нікелем (Хібіни в Росії). Серед нерудних корисних копалин наявні істотні запаси кам'яної солі (Донбас і Крим в Україні, нижня течія Вісли в Польщі), калійної

солі (Передкарпаття в Україні, Солігорськ у Білорусі, Солікамськ, Березняки в Росії), сірки (південний схід та Передкарпаття у Польщі, захід і Передкарпаття — родовище Новий Роздол — в Україні), бурштину (Латвія і Калінінградська область Росії), фосфоритів (Ленінградська область Росії, Естонія), апатитів (Хібіни в Росії).

Лісові ресурси найбільші в Росії, Білорусі, Польщі, Словаччині, Україні. Основну частину лісових площ становлять насадження, що захищають води, поля, морське узбережжя, ландшафт, а також гаї та парки в рекреаційних районах. У Росії (переважно на півночі) ліси мають промислове значення. Середня лісистість регіону — 33 %.

Агрокліматичні ресурси найсприятливіші у південній частині регіону завдяки достатній кількості тепла: Україна, південь Росії, Угорщина. До головних рекреаційних ресурсів належать морське узбережжя, гірське повітря, ріки, ліси, мінеральні джерела, карстові печери. У регіоні знаходяться найвідоміші морські курорти: Ялта, Алушта, Євпаторія (Україна), Сочі, Геленджик, Анапа (Росія), Юрмала (Латвія) тощо. Найбільший озерний курорт — на озері Балатон в Угорщині. Лижні курорти розташовані в Карпатах, на Кавказі, у Татрах і Хібінах. Лісові масиви в рекреаційних цілях широко використовуються в Білорусі, Україні, Росії, Польщі. Великою мірою за рахунок європейської частини Росії природно-ресурсний потенціал регіону є найбільшим в Європі. А зважаючи на те, що в північних районах Росії є величезні запаси паливних, деяких металевих (кольорові метали) та неметалевих (передусім калійні солі та апатити) корисних копалин, його природні ресурси мають світове значення.них потреб. Тому регіоні залежить від імпорту корисних копалин.