28.Особливості роботи з обдарованими до мовленнєвої творчості дітьми.

Мовленнєва творчість - один із найскладніших видів дитячої твор­чості. Мовленнєво-творча діяльність - це складання різних типів зв'язних висловлювань, за допомогою яких дитина виражає власні почуття, уявлення, навіяні художніми творами, сприйняттям навколишнього світу.

Робота з обдарованими до мовленнєвої творчості дітьми проводиться наступним чином. Така дитина може обирати різні засоби для реалізації свого задуму (дії з іграшками, малювання, ліплення, конструювання, танець з підспіву­ванням), її активність зумовлюється ігровим мотивом, унаслідок чого виникає ігровий або художній сюжет, що відбивається пізніше в певних діях (режисерській грі з іграшками, малюванні, створенні книжки-розкладанки тощо). Нерідко в ініціативній творчій діяльності мовлення виконує не головну, а допоміжну функцію (акомпанує творенню об­разів, супроводжує будівельні ігри) - гармонійно входить до складу макродіяльності дитини, в якій воно відокремлюється, відсторонюється від інших, поринає у світ фантазій. Така індивідуальна творчість є безперечно цінною для розвитку творчої уяви, образного й логічного мислення, емоційно-чуттєвої сфери дошкільника. Саме від багатства, оригінальності, змістовності мовленнєвої творчості значною мірою за­лежить рівень ігрової, художньої діяльності дитини.

З дитиною проводять індивідуальні заняття, що включають складання творчих розповідей на словесній та наочній основі. Складання творчих розповідей можна поєднати з розігруванням, показом дій. Для цього слід підготувати достатню кількість іграшок, матеріал для декорації (будиночки, дерева, парканчики), щоб дитина могла використати його відповідно до свого задуму. Складнішим видом роботи є розповідання за сюжетною ігровою обстановкою. Воно наближається до розгорнутого творчого розповідання, але спирається на наочний матеріал. Дітям пропонують скласти невелику сюжетну розповідь про розміщену в певному порядку групу іграшок. Це потребує складної аналітико-синтетичної діяльності, тому корисним буде використання прийому розігрування ситуацій. Специфіка цих розповідей полягає у тому, що дитина одночасно розв'язує три завдання: вигадує сюжет, рухає іграшки по столу та розповідає слухачам про дії іграшок. Тобто дитина — драматург, режисер і актор одночасно. Дуже цікаво проходять заняття з творчого розповідання з використанням картинок-сюрпризів. Картинки-сюрпризи являють собою малюнок, який можна знайти, розгорнувши цукерку або яйце-райце. На малюнку зображені персонажі та місце події. Діти мають з частинок скласти послідовну розповідь про епізоди, які намальовані на картинці-сюрпризі. Завдання можна виконувати індивідуально чи колективно. Доцільно використовувати такий прийом, як складання розповідей-мініатюр, об'єднаних одним героєм. Також на заняттях можна використати словесні вправи. Цікаві творчі завдання пропонує О. Ушакова. Це лексичні вправи на добір епітетів, метафор, порівнянь, синонімів і антонімів, які допомагають дітям відчути красу слова, порівняти непоетичну і поетичну мови, розвивають художнє сприйняття довкілля, вміння побачити у ньому красу. Наприклад: • Як можна сказати про сніг? Про березу? Про осінь? • Підбери слова, близькі до слова холодний. • Підбери слова, протилежні словам холодний, похмурий, ясний тощо.

Ці всі форми потребують від дитини роботи уяви, фантазії і логічного мислення, що і сприяє подальшому розвиткові творчості.

29.Методика навчання дітей опису іграшок та предметів. Описування іграшок та предметів вчить дітей виділяти найхарактерніші ознаки предметів,знаходити для опису точні слова,визначати в предметах схоже та відмінне. Діти описують предмети в усіх вікових групах. У молодшій групі за допомогою вихователя. У молодшій та середній групах діти описують предмети за наявності,а у старшій ще й по пам’яті. Під час описування іграшки спочатку розглядають її ,визначають деталі ,якості,оволодівають відповідним словником. Потім вихователь ставить запитання щодо вигляду,якостей,дій з іграшкою. Діти підбирають слова та необхідні порівняння. На перших заняттях вихователь використовує загальний,а потім роздатковий матеріал. Структура заняття 1.Вступна частина(Орг.момент,повідомлення про те,що вихов.принесла іграшки або премети;вихователь ставе мету розглянути і описати їх) 2.Основна частина(Зразок опису іграшки або премета вихователем(мол. і сер. групи),у старшій групі діти описують предмети за планом або схемою) 3.Заключна частина(підсумок заняття)

30.Завдання,зміст навчання грамоти дітей дошкільного віку. Навчання грамоти в ДНЗ грунтується на таких теоретичних засадах: 1)Знайомство дітей з буквами відбувається після практичного засвоєння звукової системи для вироблення уміння свідомо й активно виконувати звуковий аналіз слова. 2)Початкові фонетичні уявлення діти можуть отримувати на основі спостереження за звуковими явищами на яких ґрунтуються їх поняття,таким чином усвідомлюючи їхні істотні ознаки. 3)Предметом читання є зашифрована буквами звукова матерія слова з якої конструюється звукова форма слова ,букви виконують при цьому роль посередника тому основними мовними одиницями якими оперують діти на початку навчання є звуки. Завдання підготовки до навчання грамоти і навчання грамоти(здійснюється протягом всього дошк.віку): Молодший дшк.в.: -розвивати ф.с. - вчити вслуховуватися у звучання слів - розрізнення слів за звуковим складом - знаходити знайомі звуки в слові - інтонаційно виділяти звук - ознайомити практично з терміном «слово», «звук» в ігрових вправах. Середній дшк.в. - залучати дітей до звукового аналізу слів,визначення кількості голосних і приголосних звуків в слові,інтонаційного виділення звука в іграх,вправах - знати,що слово складається зі звуків,слова по-різному звучать,звуки вимовляються в певній послідовності;слова бувають довгими і короткими;визначати перший і останній звуки в слові;придумувати слова з відповідним звуком. - закріпити поняття «звук», «слово» Старший дшк.в. - ознайомити з поняттям «речення»,вчити виділяти речення з мовного потоку ,визначати слово в реченні ,ділити слово на склади; визначати наголос;робити звуковий аналіз слів без фішок і схем; - розкрити механізм читання відкритого і закритого ,з твердими і м’якими приголосними ,зі збігом приголосних та приголосних усіх видів,з апострофом - учити голосно читати невеликі тексти,відповідати на запитання до прочитаних текстів,переказувати тексти. 31.Методика навчання складання розповідей за картинами. Картини,що використовують в роботі з дітьми поділяють: Картини за критеріями: 1)демонстраційні 2)роздаткові За змістом: 1)дидактичні - сюжетні - предметні 2)художні За характером зображення: 1)реальні 2)фантастичні 3)символічні 4)гумористичні За способом функціонального застосування 1)атрибут гри 2)предмет обговорення 3)дидактичний матеріал 4)джерело натхнення для власної творчості Структура заняття Вступна частина(сюрпризний момент,худ.слово,розповідь) Основна(показ картини,бесіда за змістом картини,зразок розповіді вихователя – мол. та сер. вік,розповіді дітей,стар.вік – самостійне придумування назви картини) Заключна частина У вступній частині заняття доречно використовувати такі методи та прийоми: Мол.д.в.:немає необхідності проводити вступну бесіду,достатньо звернутися до власного досвіду дітей,який пов’язаний зі змістом картини.Доречно використовувати худ.слово,загадки про головних персонажів картини. Сер.д.в.:мета вступної бесіди,актуалізація набутих дітьми знань,необхідних для обговорення змісту картин.Можна використовувати звернення до колективного та власного досвіду дітей,лексично- граматичні вправи. Старший д.в.:у вступній бесіді доречно дати дітям інформацію про художника,провети узагальнюючу бесіду про пори року,життя тварин,людські стосунки Під час основної частини дітям задають такі запитання: - про загальний зміст та характер картини - аналіз емоційного стану персонажів - естетична оцінка зображуваного - проблемні запитання ,що вимагають від дітей пошуку відповіді на самій картині 32.Підготовка до навчання грамоти на 4 р.ж. У дітей 4 р.ж. продовжується формування мовлення і фонематичного слуху(«Голосно - тихо», «Що як звучить?», «Що я сказала?»). При ознайомленні зі звуками мови робота проводиться в такій послідовності: 1)Демонстрація ізольованого звука(Ж) 2)Розрізнення ізольованих звуків(Ж – З) 3)Впізнавання знайомих звуків(пригол. І голос.) При ознайомленні з поняттям «слово» вчимо дітей тому,що кожен предмет має свою назву,ознаки,з цим предметом можна виконувати різні дії,і узагальнити ,що все це «слова».

33.Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду. У дошкільній лінгводидактиці розповіді з власного досвіду визна­чаються як розповіді про реальні події, свідками або учасниками яких були самі діти. Зміст цих розповідей здебільшого складає матеріал, сприйнятий ними раніше та збережений у пам'яті, а потім відтворений в уяві. Життя дитини впродовж кожного дня насичене різними подіями -великими та малими. Для дитини важливо все, наприклад, зустріч з незнайомою твариною, знайомство з новими друзями, подорож на авто­бусі, навіть спостереження разом з мамою за хмарками, висловлене живими, яскравими емоціями, глибокими переживаннями, які форму­ють дитячий світогляд. Для навчання розповіді з власного досвіду велике значення має не лише змістовне повсякденне життя дітей, розви­ток спостережливості, чутливості, допитливості, а й формування звички та вміння вербалізувати, обговорювати набутий досвід, деталізувати най­цікавіші моменти, образи, яскраво передавати емоційні враження, пережи­вання. Розповіді дітей з власного досвіду характеризуються щирістю, емоційністю, проте вони відрізняються ще недостатньою зв'язністю і послідовністю. У методиці навчання дошкільнят розповіді з власного досвіду ви­діляють розповіді, в яких відображено колективний досвід (про події, в яких брали участь усі діти групи, наприклад про свято, екскурсію), та розповіді, що відображають індивідуальний досвід дітей (про вихід­ний день, подорож з батьками, улюблену іграшку, свого друга). Перший вид розповіді для вихователя та дітей психологічно простіший, адже всі вони були учасниками подій. Розповіді одних дітей викликають певні асоціації в інших, діти пригадують окремі деталі, уточнюють, до­повнюють. Вихователь може спрямувати розповідь дитини, допомогти їй побудувати висловлювання. Розповідь з індивідуального досвіду складніша, оскільки педагог не знає, про що збирається розповісти ди­тина, і не може допомогти їй виправити недосконале мовлення. Темами розповідей з колективного або індивідуального досвіду мо­жуть бути конкретні події («Як ми годували птахів», -«Як ми готували подарунки для мам») або такі, що орієнтують дитину на самостійний вибір фактів для розповіді («Розповідь про цікаву людину», «Улюблена книжка», «Літній відпочинок»). Для дітей старшого дошкільного віку науковці пропонують використовувати абстрактні теми «Розкажи про смішний випадок», «Розкажи про красу природи».

Складанню розповідей із досвіду бажано навчати дітей молодшого дошкільного віку. Вихователь разом із дітьми пригадує якусь подію, наприклад новорічне свято у групі, спостереження за котиком чи хом'яч­ком, екскурсію по території дошкільного закладу. Оживлювати спога­ди, відчуття допомагають окремі предмети, пов'язані з цією подією (коробка з новорічними прикрасами, карнавальні маски, фотографії но-норічного свята тощо). Педагог запрошує дітей до бесіди, впродовж якої за допомогою запитань відновлює послідовність епізодів, подій у пам'яті малюків. Спільне мовлення (вихователь починає фразу, а ди­тина продовжує її), що супроводжується рухами, жестами, звуконаслі­дуванням тощо, становить зміст розповіді з досвіду в молодшій групі. Кожне самостійне висловлювання дитини вихователь узагальнює, звер­таючи увагу дітей на позитивні моменти розповіді: «Який молодець Сашко! Він розповів нам про свого ведмедика: який він, що у нього є, як можна гратися з ведмедиком». Це допомагає дітям сприйняти роз­повідь товариша як зразок, на основі якого вони вчаться будувати свою власну розповідь. Вихователь проводить заняття доти, доки в дітей зберігається інтерес до розповіді. Поступово він привчає їх не лише брати участь у розповіді, а й слухати інших, доповнювати та уточнюва­ти їх.

У середньому дошкільному віці навчання розповіді на занятті роз­починається з бесіди, що значно полегшує відтворення подій, про які розповідатимуть діти. Бесіду можна супроводжувати розгляданням малюнків дітей за темою або речей, пов'язаних з відтворюваними по­діями. Запитання, нагадування, вказівки спочатку спрямовуються на оживлення та вербалізацію колективного досвіду, згодом вихователь може запропонувати дітям доповнити розповідь описом власних пережи­вань, вражень. Доречним є декламування віршів, виконання пісень, присвячених описуваним подіям. Отже, в першій частині заняття діти під час колективної бесіди пригадують те, про що вони розповідати­муть.

У другій частині заняття вихователь узагальнює колективну роз­повідь. Якщо в підручниках та посібниках з методики розвитку мов­лення за радянських часів (А. Бородич, В. Гербова, Е. Короткова) го­ловним прийомом було наслідування розповіді вихователя, то сучасні методисти рекомендують застосовувати активніші прийоми навчання дітей розповіді. Так, прийом узагальненої розповіді про колективний або індивідуальний досвід передбачає спільну розповідь вихователя та дітей, в якій педагог лише визначає головні напрями повідомлення (клю­чові фрази), а діти продовжують, доповнюють, завершують його. За систематичного опанування вміннями, потрібними для складання розповіді з досвіду, діти поступово починають розповідати, керуючись власним досвідом. Найоптимальнішим прийомом навчання в цьому ви­падку є розповідь вихователя із власного досвіду. Цікава розповідь педагога зачаровує дітей, викликає у них бажання поділитися з іншими аналогічними враженнями, переживаннями.

Діти старшого дошкільного віку вже можуть самостійно складати зв'язне, послідовне, зрозуміле для слухачів повідомлення з власного досвіду. Особливу увагу при цьому слід приділяти не тільки змісту розповіді, а й ЇЇ якості. Так, діти за допомогою педагога мають засвоїти структуру розповіді, навчитися продумувати слова, якими вона почи­нається чи завершується; стежити за логічністю викладення подій.

Для складання розповіді з досвіду велике значення має мотивація мовленнєвого завдання, тобто дошкільнята з більшою зацікавленістю, старанністю не просто складатимуть розповідь, виконуючи навчальне завдання, а розповідатимуть, наприклад, помічникові вихователя про екскурсію, на якій вона не була, або дитині, яка хворіла, про свято, вис­таву тощо. Великим стимулом є така форма відтворення спільного до­свіду, як підготовка репортажу про подію. Вихователь може запро­понувати дітям підготувати випуск газети про свято чи якусь подію, що сталася у групі для батьків, дітей іншої групи. На початку бесіди діти за допомогою запитань педагога пригадують головні моменти події, добирають найважливіші слова, пов'язані з нею. Потім відбувається розподіл обов'язків між командами дошкільнят: хто, про що та за ким розповідатиме, які потрібно намалювати ілюстрації до розповідей, як їх розмістити. Щоб надати можливість малоактивним дітям на мовлен­нєвих заняттях виявити себе, вихователь може запропонувати ро­лі редакторів тим із вихованців, хто найкраще складає розповіді та найчастіше бере участь у занятті. 34.Підготовка до навчання грамоти на п’ятому році життя. Методика формування дії часткового звукового аналізу. На 5 році життя продовжується формування фонематичного слуху,дітей знайомлять з голосними і приголосними звуками,(Знайди картинку в назвах яких є звук [ к]). Робота з пізнавання приголосних звуків проводиться як з наочним матеріалом так і без нього. Робота з вивченням дітьми приголосних звуків завершується завданням на диференціацію звуків [с,з,ш,ж]. Навчання інтонуванню. Вихователь починає роботу з інтонування,з шиплячих,свистячих,сонорних звуків,які можна тягнути голосно (с,ж). А потім інші звуки які інтонаційно виділяти важко,а можна лише виділяти силою голосу (б,п,м,ф)(читання віршів,оповідань,чистомовок). Коли діти навчаються виділяти звук в словах треба переходити до часткового звукового аналізу. Навчити знаходити місце звука в слові допоможуть картинки-схеми. Спочатку вчимо дітей виділяти звук на початку слова в кінці слова,потім в середині. Після цього діти вчаться самостійно придумувати слова із заданим звуком,на початку,в кінці,в середині.

35.Методика навчання складання листів. Добір матеріалу до змісту листа. Структура заняття. Одним із найцінніших прийомів розвитку зв'язного мовлення є скла­дання листа. Вперше цей прийом було запропоновано та обґрунтовано Є. Тихєєвою, яка вважала за потрібне вправляти дітей викладати власні думки у письмовій формі. Звичайно, дошкільники ще не можуть само­стійно написати листа, проте, як показують результати дослідження М. Лаврик та Ф. Шохіна, поступово у них формується вміння свідомо, довільно будувати власне зв'язне висловлювання. Дитина продумує, складає текст листа, а дорослий записує. Листи можуть складатись як колективно, так і індивідуально. Спочатку обмірковується план листа, обговорюються найбільш вдалі вирази, звертання, слова. Діти вибирають найкращі варіанти, які дорослий фіксує. Потім вихователь востаннє перечитує текст листа, обговорює його з дітьми, переписує та відправ­ляє. Складання листа - це колективна розповідь, яка має свою струк­туру та зміст. Цей вид заняття планують та проводять лише у старшо­му дошкільному віці. Структура заняття І вступна частина зацікавлення дітей,сюрпризний момент,повідомлення теми заняття. ІІ Основна частина обмірковується план листа, обговорюються найбільш вдалі вирази, звертання, слова. . Діти вибирають найкращі варіанти, які дорослий фіксує. ІІІ Заключна частина вихователь востаннє перечитує текст листа, обговорює його з дітьми, переписує та відправ­ляє.

36.Методика ознайомлення з словом як звучним явищем. При ознайомленні з поняттям слово вчимо дітей тому,що кожен предмет має свою назву,ознаки,з ними можна виконувати певні дії всі ці слова ,позначається словами. При формуванні уявлень про слово можна виділити два основних моменти: виділення слова з потоку мови і розкриття слова як самостійної смислової одиниці.

З терміном «слово » діти починають знайомитися в середній групі в процесі спілкування , при виконанні різноманітних мовних вправ з навчання звуковимови , збагачення словника . Вираз «Послухай , як я скажу це слово» , «Скажи слово ... правильно » та інші часто використовуються педагогом. Проводиться спеціальна робота з ознайомлення дітей з поняттям « слово».

З метою виділення слів з потоку мови використовуються різноманітні ігрові вправи , в яких діти словами називають різні предмети та іграшки , їх властивості та якості. При ознайомленні з поняттям слово вчимо дітей тому,що кожен предмет має свою назву,ознаки,з ними можна виконувати певні дії всі ці слова ,позначається словами.

При ознайомленні дітей з поняттям «слова» варто звернути увагу на те, що поєднання звуків в слові і просто поєднання різноманітних звуків відрізняється тим, що слово має значення, а просте поєднання звуків значення не має. Слід дітям пояснити, слово – означаєназву, дію, ознаку предмета. Також дітям треба пояснити, що слова ми чуємо, бо слова складаються зі звуків. Слова звучать по-різному, тому що, в них різна сукупність звуків.

Уявлення про слово закріплюється в різноманітних словникових вправах , вправах на словотвір . Одночасно вони допомагають звернути увагу дитини на смислову сторону слова ( слово позначає предмет , ознака , дія) . У формулюваннях завдань до вправ вихователь вживає слово слово: « Підбери слово , близьке за значенням слову радісний. Скажи слово , протилежне за змістом слову сумний »та ін.