1. Методика навчання дітей творчої розповіді за серією картин за одним сюжетом. В основі творчої розповіді лежить творча уява. Продуктом творчого розповідання дітей виступає логічна послідовна розповідь сюжетного чи описового характеру. Творче розповідання виступає як засіб естетичного виховання, засіб розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Дитина засвоює і розуміє не лише шляхом споглядання, а в активній творчій діяльності (в ігровій, трудовій, навчальній) Творче розповідання має важливе значення для морального виховання дітей. Придумуючи розповідь дитина насамперед говорить про те, що найбільше її хвилює і цікавить. Це допомагає вихователю краще вивчити індивід. особливості дітей, правильно накреслити виховні заходи. У підготовчій групі передбачається навчання дітей придумувати оповідання і знаходити відповідний стиль розповіді. Використовують різні варіанти творчої розповіді. Творче розповідання – це продуктивна діяльність , кінцевим результатом її повинна бути зв’язна логічно-послідовна розповідь. Види творчих розповідань: Творчі розповіді на наочній основі – це розповідь за сюжетною ігровою обстановкою, сюжетна розповідь про одну іграшку, придумування початку або кінця до подій зображених на картині або придумування за серією картин,описові розповіді про природу. Творча розповідь на словесній основі – це придумування кінця або початку розповіді чи казки, самостійне складання казок,розповідь на задану тему вихователем,придумування за опорними словами,за планом вихователя. Картина - один із головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства. Навчання дітей розповіді за картиною позитивно впливає на поведін­ку дітей, на вироблення у них якостей, потрібних для успішного на­вчання в школі. Для роботи з дітьми використовують картини, які розрізняють за такими критеріями: формат (демонстраційні та роздаткові), темати­ка (світ природний або предметний, світ стосунків та світ мистецтва), зміст (художні, дидактичні, предметні, сюжетні), характер (реальне, символічне, фантастичне, проблемно-загадкове, гумористичне зображен­ня) та спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення під час спілкування, ілюстрація до літературного чи музичного твору, ди­дактичний матеріал під час навчання або самопізнання довкілля тощо). На глибину та адекватність сприйняття дітьми картин впливають рівень художньо-естетичного сприйняття дитини, її життєвий та художній досвід, доступні для розу­міння зміст і тематика картини, а також правильно організований про­цес розглядання картини. Дітям дошкільного віку важко перебувати тривалий час у статично­му положенні, якого потребує бесіда за запитаннями. Використання ігрових прийомів, емоційно-образних пластичних етюдів, творчих зав­дань тощо активізує процес сприймання, сприяє підвищенню його ре­зультативності. Кількість запитань за змістом картини може бути від 3-4 у молодших дошкільнят до 8-10 - у старших. Важлива не кількість запитань, а їх різноманітність. Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Отже, не слід віддавати перевагу запитанням про очевидне навіть у молодшому віці. Запитан­ня потрібно ставити так, щоб дитина сама шукала відповідь, аналізуючи побачене. У молодшій групі внаслідок малої тривалості занять, вікових особ­ливостей фізичного і психічного розвитку дітей не має змоги проводи­ти вступну бесіду, до того ж зміст картин для наймолодших є зазвичай дуже простим. Достатньо звернутися до власного досвіду дітей, який пов'язаний зі змістом картини, наприклад: «Вам подобається будувати з кубиків? Що найчастіше ви будуєте?», «Пам'ятаєте, ми збирали осіннє листячко на майданчику?», «Ви бачили справжнього живого півника? Розкажіть, де саме?», «Ви тримали в руках маленьких кошенят?». Ак­туалізація емоційних переживань, відповідні асоціації допоможуть дітям адекватніше сприйняти картину. Доречним буде також відгадування загадки про головного персонажа картини, пригадування невеличких, бажано знайомих дітям віршів, що відповідають змісту картини.

У середній групі картини за змістом стають складнішими. Отже, мета вступної бесіди - актуалізація набутих дітьми знань, потрібних для обговорення картини. Звернення до власного та колективного до­свіду дітей, розв'язання проблемної ситуації, близької до тієї, що відобра­жена на картині, лексико-граматичні вправи на добір слів певного лек­сичного поля, - ці та інші методичні прийоми підготують дітей до спри­йняття і розуміння картин. Зміст, тематика картин, що використовують на заняттях у старшій групі дошкільного закладу, повинні мати більш пізнавальний та есте­тичний акцент. У вступній бесіді доречною буде узагальнювальна роз­мова про пори року, життя тварин, людські стосунки тощо, тобто те, що налаштовує дітей на сприймання картини. Звернення до власного до­свіду дітей.

Вдалим прийомом навчання розповіді є бесіда, що відбувається після самостійного розглядання картини дітьми. Отже, якість дитячих розповідей, значною мірою залежить від продуманої, ретельно проведеної першої частини, яка забезпечує глибоке сприймання та усві­домлення дітьми картини.

Традиційно в методиці розвитку мовлення дітей провідним прийо­мом навчання розповіді за картиною вважається зразок розповіді ви­хователя. У навчанні дітей старшо­го дошкільного віку зразок використовують лише в тих випадках, ко­ди цього потребує ситуація.

Структура

1.Вступна частина(коротка вступна бесіда,що готує дітей до сприймання зображуваного,звернення до минулого досвіду,художнє слово) 2.Основна частина(показ картин,бесіда за змістом,розповідь зразка вихователя,розповіді дітей,старша група придумує самостійно назву картини) 3.Заключна частина(підсумок заняття)

2. Методика навчання дітей творчої розповіді за планом вихователя В основі творчої розповіді лежить творча уява. Продуктом творчого розповідання дітей виступає логічна послідовна розповідь сюжетного чи описового характеру. Творче розповідання виступає як засіб естетичного виховання, засіб розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Дитина засвоює і розуміє не лише шляхом споглядання, а в активній творчій діяльності (в ігровій, трудовій, навчальній) Творче розповідання має важливе значення для морального виховання дітей. Придумуючи розповідь дитина насамперед говорить про те, що найбільше її хвилює і цікавить. Це допомагає вихователю краще вивчити індивід. особливості дітей, правильно накреслити виховні заходи. У підготовчій групі передбачається навчання дітей придумувати оповідання і знаходити відповідний стиль розповіді. Використовують різні варіанти творчої розповіді. Творче розповідання – це продуктивна діяльність , кінцевим результатом її повинна бути зв’язна логічно-послідовна розповідь. Види творчих розповідань: Творчі розповіді на наочній основі – це розповідь за сюжетною ігровою обстановкою, сюжетна розповідь про одну іграшку, придумування початку або кінця до подій зображених на картині або придумування за серією картин,описові розповіді про природу. Творча розповідь на словесній основі – це придумування кінця або початку розповіді чи казки, самостійне складання казок,розповідь на задану тему вихователем,придумування за опорними словами,за планом вихователя.

Творча розповідь за планом вихователя потребує вже більшої самостійності, оскільки план намічає лише послідовність розповіді, а розвиток змісту дітям потрібно здійснювати самостійно. Складати план потрібно у звичайній розмовній формі. Наприклад, під час придумування казки «Пригоди їжачка» вихователь дає наступний план: «Спочатку розкажіть, як їжачок зібрався на прогулянку, що цікавого побачив він по дорозі до лісу, та придумайте, що з ним сталося далі.» В подальшому,коли діти навчаться складати розповіді за запропонованим планом, потреба в ньому відпадає.

3. Методика навчання дітей творчої розповіді на самостійно обрану тему та самостійно вибраним планом В основі творчої розповіді лежить творча уява. Продуктом творчого розповідання дітей виступає логічна послідовна розповідь сюжетного чи описового характеру. Творче розповідання виступає як засіб естетичного виховання, засіб розвитку художньо-творчих здібностей дітей. Дитина засвоює і розуміє не лише шляхом споглядання, а в активній творчій діяльності (в ігровій, трудовій, навчальній) Творче розповідання має важливе значення для морального виховання дітей. Придумуючи розповідь дитина насамперед говорить про те, що найбільше її хвилює і цікавить. Це допомагає вихователю краще вивчити індивід. особливості дітей, правильно накреслити виховні заходи. У підготовчій групі передбачається навчання дітей придумувати оповідання і знаходити відповідний стиль розповіді. Використовують різні варіанти творчої розповіді. Творче розповідання – це продуктивна діяльність , кінцевим результатом її повинна бути зв’язна логічно-послідовна розповідь. Види творчих розповідань: Творчі розповіді на наочній основі – це розповідь за сюжетною ігровою обстановкою, сюжетна розповідь про одну іграшку, придумування початку або кінця до подій зображених на картині або придумування за серією картин,описові розповіді про природу. Творча розповідь на словесній основі – це придумування кінця або початку розповіді чи казки, самостійне складання казок,розповідь на задану тему вихователем,придумування за опорними словами,за планом вихователя.

Придумування дітьми розповідей на самостійно обрану тему та самостійно обраним планом- найскладніший вид творчої розповіді. І тут успіхи в багато чому залежать від того, як зуміє вихователь зацікавити дітей, створити в них емоційний настрій, дати поштовх творчій уяві. Дуже важливо навчити дітей оцінювати розповіді своїх товаришів, бачити позитивні та негативні сторони розповідей. Для цього вихователь дає зразок оцінки. Потрібно звертати увагу і на цікавий, захоплюючий зміст розповіді, і на словесну форму, якою переданий цей зміст, уважно слідкувати за тим, як діти у самостійній творчій діяльності використовують засвоєні слова і вирази. Розповідь дітини повинна бути змістовною, логічно послідовною, граматично правильною, точною, виразною.

4.Характеристика методичних посібників для вихователя з навчання зв’язного мовлення.

Основним методичним посібником для вихователя з навчання зв’язного мовлення є «Дошкільна лінгводидактика. Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах.» за редакцією Алли Богуш,Наталі Гавриш. Цей посібник затверджений міністерством освіти і науки,молоді та спорту. Дошкільна лінгводидактика розділена на 2 частини:

1.Теоретико-методологічні засади та зміст розвитку мовлення дітей. 2.Методика розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови. В першій частині розміщено 7 розділі(з 1-7),а в другій з 8-15.Саме у другій частині,а точніше в 11 розділі і прописана методика розвитку зв’язного мовлення у дітей.11 розділ включає в себе 8 параграфів § 1. Поняття зв'язного мовлення

§ 2. Навчання дітей діалогічного мовлення

§ 3. Методика навчання дітей монологічного мовлення

§ 4. Характеристика методів і прийомів навчання дітей монологічного мовлення

§ 5. Навчання дітей розповіді за картинами

§ 6. Методика навчання дітей переказу літературних творів

§ 7. Методика навчання дітей розповіді з власного досвіду

§ 8. Методика стимулювання словесної творчості та навчання дітей творчої розповіді Цей посібник є дуже корисним, бо в ньому є основна інформація, яка викладена коротко, зручно для засвоєння. та є зрозумілою для сприйняття.В кінці деяких параграфів надаються приклади конспектів занять. Посібник має усю необхідну інформацію з навчання зв’язного мовлення дошкільників, є дуже доцільним та корисним як для студентів, так і для вихователів у роботі з дітьми. 

5. Методика навчання дітей порівняльних описових розповідей

Розвиток зв’язного мовлення передбачає формування в дітей навичок монологічного мовлення. Монолог – це розповідь однієї особи. Розповідь – це самостійно розгорнутий дитиною виклад певного змісту в будь-якій літературно-мовленнєвій формі. Це складніший за переказ вид зв’язного мовлення, оскільки його зміст дитина складає самостійно. Однією з видів є описова розповідь. При описуванні іграшок та предметів дітей вчать виділяти їх найхарактерніші ознаки, знаходити для опису точні слова, визначати в предметах схоже та відмінне. Опису предметів дітей навчають у всіх вікових групах, але в молодшій діти складають розповідь за допомогою вихователя. В старшій групі діти можуть описувати предмети по пам`яті, без їх наявності.

Для навчання дітей складанню порівняльних описових розповідей, вихователь обирає 2 предмети. Краще обрати однорідні предмети, щоб дітям були більш зрозумілі їх спільні та відмінні якості. У вступній частині вихователь використовує організаційний сюрпризний момент, худ. Слово, розповідь вихователя, повідомлює дітям тему заняття. В основній частині вихователь показує зразок опису( мол. та сер. Група),а у старшій групі показує план/схему. Під час описування спочатку розглядають предмет, визначають деталі і якості, потім вихователь задає питання щодо зовнішнього вигляду предметів, їх якостей, дій. Далі просить дітей визначити між предметами спочатку спільне, а потім відмінне. Діти складають розповіді, описуючи і порівнюючи предмети. У заключній частині вихователь підводить підсумки занятті та оцінює дітей залежно від віку.