МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ДЕРЖАВНОГО ЕКЗАМЕНУ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ»

Особливості проектування уроку з рідної мови на основі

технології розвитку критичного мислення учнів

в умовах варіативності змісту початкової освіти

Інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації з'явився в Україні, як і в деяких інших нових незалежних державах, наприкінці XX ст. Водночас цей напрям сучасної освіти розвивається в США та Канаді вже майже півстоліття.

Однією з найбільш рекламованих технологій розвитку критичного мислення є розроблена в межах проекту «Читання та письмо для критичного мислення» вченими Університету Північної Айови Д. Стіл, К. Хобартом, В.Сміт, С. Волтером.

На думку сучасних науковців сенситивним періодом для розвитку критичного мислення є молодший шкільний вік.

Згідно з «Концепцією громадянської освіти та виховання в Україні» критичне мислення – здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему, користуватися інформацією х різних джерел, відрізняючи об’єктивний факт від суб’єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону.

Загальна мета цієї технології – підготовка громадян для відкритого суспільства, здатних до формування думок, розумного вибору між конкуруючими ідеями, вирішення проблем та відповідного обговорення ідей.

Формування критичного мислення учнів початкової школи має три фази: евокацію, осмислення, рефлексію.

І. Евокація (фаза актуалізації, виклику).

На цьому етапі здійснюється декілька важливих пізнавальних операцій:

• учні активно згадують все, що вже відомо з теми;

• відбувається активізація діяльності учнів, їх мислення, говоріння, що є дуже важливим, бо, промовляючи свої думки, учні переходять на рівень самоусвідомлення;

• зацікавленість і самонаправленість учнів на дослідження теми, при цьому визначається мета навчання, що є вирішальним моментом.

II. Осмислення (фаза вивчення нового матеріалу).

Під час цієї фази уроку учень знайомиться з новою інформацією, аналізує її, визначає особисте розуміння.

III. Рефлексія (фаза розмірковування).

Діяльність учнів на цьому етапі полягає в тому, що:

• учні індивідуально чи разом з іншим складають список нової інформації, яку отримали;

• розповідають один одному, записують вивчене;

• складають схеми, таблиці, малюнки за темою і пояснюють новий матеріал класу.

Відповідно й урок за методикою розвитку критичного мислення має три блоки з ідентичними назвами.

З урахуванням названих фаз і блоків Науковці В.М. Макаренко та О.О. Туманцова пропонують таку структуру уроку розвитку критичного мислення.

Етапи уроку критичного мислення

• Розминка

• Обґрунтування навчання

• Актуалізація

• Усвідомлення змісту

• Рефлексія

1. Розминка

– замінює так звані організаційні моменти класичного уроку;

– головна функція – створення сприятливого психологічного клімату на уроці, що сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, підвищенню авторитету вчителя, психологічному розвантаженню учнів, які за день мають 5-6 різних уроків.

2. Обґрунтування навчання

Етап передбачає:

– постановку мети уроку;

– розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.

Актуальність етапу

Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо:

– учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них;

– чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

3. Актуалізація

– на цьому етапі відтворюються знання, вміння, встановлюється рівень досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку.

Актуальність етапу

– створюються умови для «відкриття», самостійного здобування знань.

4.Усвідомлення змісту

Під час цієї фази уроку учень знайомиться з новою інформацією, аналізує її, визначає особисте розуміння.

Актуальність етапу

Розвиток уміння:

– працювати з інформацією;

– працювати самостійно;

– виділяти головне, суттєве;

– формування компетентності учнів з предмета.

5. Рефлексія

Рефлексія тісно пов'язана з іншим важливим моментом уроку – постановкою мети. Формулювання учнями мети свого навчання передбачає її досягнення і наступну рефлексію – усвідомлення способів досягнення. Тоді рефлексія розглядається не лише як підсумок, а і як старт для нової діяльності й постановки нової мети. Очевидно, що ключова функція рефлексії – повернення до очікуваних результатів уроку і можливість переконатися, що учні їх досягли.

Отже, наведена методична система дає можливість учителю:

• активізувати мислення учнів;

• мотивувати та стимулювати їх діяльність;

• залучити всіх учнів до творчої, продуктивної, навчальної діяльності;

• активізувати пізнавальний процес;

• розвивати уміння логічно та аргументовано викладати матеріал;

• розвивати навички колективного спілкування, почуття взаємодопомоги, взаємопідтримки;

• формувати ключові компетентності учнів.

Основною формою роботи для розвитку критичного мислення є групова форма роботи. Під час роботи в групі відбувається спільне розв'язання поставлених задач. У процесі цієї роботи в учнів розвиваються почуття колективізму, взаємопідтримки, взаємодопомоги, зникає відчуття страху, скутості. Працюючи в групі, учні вчаться говорити, обговорювати проблему, вислуховувати думки співрозмовника, приймати рішення.

Методичні стратегії розвитку критичного мислення

Розвиток критичного мислення досягається застосуванням різних методичних стратегій, які використовуються на окремих етапах уроку.

Фаза (блок) уроку КМ	Методичні стратегії
Евокація	«Мікрофон», «Мозковий штурм», читання в парах, читання в групах, гронування, кубування, «Знаю – хочу дізнатись – вивчу», вільне письмо тощо.
Осмислення	Читання тексту із системою позначок «Допомога», «Мозаїка «Джигсоу»», «Запитання – відповідь», «Знаємо – хочемо дізнатись – дізналися», взаємонавчання, метод «Прес» тощо.
Рефлексія	«Кола Вена», «Дерево рішень», «П’ятихвилинне есе», «Ромашка Блума», «Хрестики-нулики», «Сенкан», кубування, асоціативний кущ тощо.

І. ЕВОКАЦІЯ

Асоціативний кущ — стратегія навчання, яка закликає учнів вільно і відкрито висловлювати свої думки, здійснювати зв'язок між окремими поняттями, тому, сприяє розвитку соціальних, інформаційних, полікультурних компетенцій, спонукає учнів до саморозвитку, самоосвіти, продуктивної діяльності. Цей метод полягає в тому, щоб за короткий проміжок часу учні пригадують та сформують засвоєні раніше знання з теми, запропоновані учителем. Дані відповідають формі коротких тез записаних на дошці навколо розглянутого поняття чи явища. Результатом є схема-опора.

• дає можливість протягом незначного часу актуалізувати знання учнів з певної теми й на основі згаданого школярами спланувати разом із ними подальшу діяльність;

• в основу стратегії покладено схему, що накреслюється на дошці або на великому аркуші паперу.

Організація діяльності під час застосування «Асоціативного куща»

• Учитель пише ключові поняття та обводить їх у коло.

• Учитель ставить учням запитання: "Що спадає вам на думку, коли ви чуєте поняття "…"?"

• За допомогою методу "мозкового штурму" записуються всі слова, що спадають на думку учням, не оцінюючи й не перефразовуючи їх.

• Установлюються зв’язки між словами.

• Указуються напрями проблеми, де потрібна додаткова інформація.

Читання тексту з позначками

• розмістити позначки на дошці й пояснити, що вони означають:

• дати учням завдання прочитати текст і зробити позначки на полях підручника олівцем

• після читання запропонувати учням класифікувати інформацію й заповнити таблицю в зошитах

• обговорити результати роботи в класі

ІІ. ОСМИСЛЕННЯ

Метод «Прес» — цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно певного питання; розібратися у своїх ідеях, а також формулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Стратегія може бути використана на будь-якому етапі уроку.

Етапи методу:

1. учень висловлює свою думку «Я вважаю…»;

2. молодший школяр пояснює причину такої точки зору: «Тому що…»;

3. дитина наводить приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «Наприклад…»;

4. учень початкової школи узагальнює, формулює висновки: «Отже…».

ІІІ. РЕФЛЕКСІЯ

Сенкан. Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків.

Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає білий вірш у п’ять рядків.

1. перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)

2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)

3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).

4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

• Учитель ознайомлює учнів зі структурою сенкану й пропонує їм тему для вірша.

• Кожен учень працює самостійно.

• Учитель пропонує дітям об’єднати зусилля, попрацювавши в парі з товаришем. Учні з двох віршів складають один спільний вірш.

Розглянуті стратегії допоможуть молодшим усвідомити важливість і значущість справи оволодіння українською мовою (для розуміння й самостійного осмислення україномовної інформації, активного висловлювання власних думок українською мовою, незалежного мислення тощо); навчити дітей мислити критично, чітко виділяти проблему, яку необхідно розв’язати, самостійно знаходити, вивчати й аналізувати інформацію; логічно будувати свої висловлювання, мислити мобільно, аргументовано відстоювати власну точку зору, бути відкритим для сприйняття думок інших людей; помічати помилкові судження інших, своєчасно виправляти власні помилки, адекватно оцінювати свої знання та сприймати зауваження вчителя й однокласників щодо своїх помилок і недоліків.

Освітня галузь “Мови і літератури” як складова Державного стандарту початкової загальної освіти

Метою освітньої галузі “Мови і літератури” є розвиток особистості учня, формування його комунікативної компетентності та загальних уявлень про мову як систему і літературу як вид мистецтва. Зазначена освітня галузь складається з мовного і літературного компонентів.

Мова навчання (українська мова, мови національних меншин)

Метою вивчення української мови, мов національних меншин як мов навчання є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду.

Особливість мови навчання полягає в тому, що вона є не тільки навчальним предметом, а і найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку особистості у процесі опанування всіх інших предметів початкової загальної освіти.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• формування в учнів мотивації вивчення мови

• забезпечення гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання і письма);

• формування комунікативних умінь

• опанування найважливіших функціональних складових мовної системи з урахуванням особливостей фонетичної і граматичної систем кожної з мов навчання

• соціально-культурний розвиток особистості;

• формування вміння вчитися.

З урахуванням мети і завдань мовного компонента освітньої галузі виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.

Основною змістовою лінією є мовленнєва. При цьому мовна, соціокультурна і діяльнісна змістові лінії спрямовані на забезпечення мовленнєвої.

Мова вивчення (українська мова, мови національних меншин)

Метою навчання української мови як державної та інших мов як навчальних предметів є формування комунікативної компетентності з урахуванням інтересів і можливостей учнів початкової школи.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• створення позитивної мотивації до засвоєння знань;

• формування умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності;

• засвоєння елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні для формування мовленнєвих умінь і навичок;

• залучення до національної культури народу, мова якого вивчається;

• сприяння інтелектуальному, моральному, соціокультурному та естетичному розвиткові особистості.

Зміст навчання української мови як державної та інших мов як навчальних предметів визначається за такими змістовими лініями, як мовленнєва, мовна, соціокультурна, які є взаємозалежними, взаємопов’язаними та спрямованими на формування ключових і предметних компетентностей.

Іноземна мова

Метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• правильна вимова і розрізнення на слух звуків, слів, словосполучень і речень;

• оволодіння найбільш уживаною лексикою у межах визначеної тематики і сфери спілкування;

• отримання уявлення про основні граматичні категорії мови, яка вивчається; розпізнавання відомого лексичного і граматичного матеріалу під час читання та аудіювання і використання його у процесі усного спілкування;

• розуміння на слух мовлення вчителя, однокласників, основного змісту текстів з використанням наочності;

• участь у діалогічному спілкуванні (вміння вести етикетний діалог і діалог-розпитування під час повсякденного спілкування);

• уміння коротко висловлюватися у межах тематики і сфери спілкування, що визначені для початкової школи, відтворювати напам’ять римовані твори дитячого фольклору;

• оволодіння технікою читання вголос, читання про себе навчальних та нескладних текстів, використання прийомів ознайомлювального та навчального читання;

• правильне написання слів, словосполучень, речень і текстів;

• засвоєння елементарних відомостей про країну, мова якої вивчається.

З урахуванням мети і завдань вивчення іноземної мови виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.

Літературне читання

метою літературного читання є формування читацької компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення літератури в основній школі.

У процесі навчання відбувається становлення читача, що здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• формування в учнів навички читання як виду мовленнєвої діяльності;

• ознайомлення учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності; формування в учнів соціальних, морально-етичних цінностей за допомогою художніх образів літературних творів;

• формування умінь сприймати, розуміти, аналізувати різні види літературних і навчальних текстів з використанням елементарних літературознавчих понять;

• розвиток мовлення учнів, формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);

• формування в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; умінь здійснювати пошук, відбір інформації для виконання навчально-пізнавальних завдань;

• розвиток творчої літературної діяльності школярів;

• виховання потреби у систематичному читанні як засобі пізнання світу, самопізнання та загальнокультурного розвитку.

З урахуванням зазначеної мети і завдань мовного компонента освітньої галузі виділяються такі змістові лінії: коло читання, навичка читання, досвід читацької діяльності і літературна діяльність.