27.Утворення держави Франків. Суспільний і державний лад франків.

Виникнення держави у франків пов`язане з іменем одного з військових вождів – Хлодвіга І (486 - 511) із роду Меро-вингів. Під його керівництвом була завойована основна частина Галлії, а також землі елеманів, вестготів, східних франків. Сини Хлодвіга І підкорили собі королівство бургундів, землі тюрінгів та баварів.Далекоглядним політичним кроком Хлодвіга І було при-йняття ним та його дружиною християнства за католицьким зразком. Це забезпечило йому підтримку галло-римської знаті і пануючої в Галлії католицької церкви.Таким чином, держава франків виникла у зв`язку з необ-хідністю утримання і управління завойованими територіями.

Суспільний лад франків відображений у пам`ятці їхнього права – Салічній правді, складеній у часи Хлодвіга І. За формою це перелік правових звичаїв, які фіксують суспільний лад як родового, так і ранньокласового періодів. У цей час франки перебували на стадії ранньокласового суспільства. Їхня сусідська община – марка – колективно во-лоділа землею, її члени були рівноправними вільними селя-нами-воїнами. Франки переймали прийоми римської агротехніки, були ознайомлені з латиною, мали деякі уявлення про римське право, набирали до себе на службу римських по-селенців.

За Салічною правдою франк міг мати у власності присадибну ділянку, будинок. Община складалась з великих сімей, між якими існували родинні зв`язки. Найважливіші життєві питання общини вирішували збо-ри її повноправних членів. У Салічній правді згадуються аллоди – ділянки землі, володарі яких вийшли з общини (зламати три гілки і кинути на 4 сторони). За умов ранньофеодальної держави існувала “розділена” власність на землю. Право на користування землею, її утримання

Після розпаду імперії Карла належало васалу, право власності – сеньйору.Із розпадом марки селяни потрапляли в залежність від великих власників – світських і духовних..

Державний устрій. Процес становлення державності у франків тривав бли-зько двох століть. За династії Меровінгів (V ст. - 751 р.) ще зберігались релікти родового ладу. Військовий вождь одноча-сно був королем. Із посиленням його влади роль ополчення як органу безпосередньої демократії стала знижуватись. При королю створювалась королівська курія (рада знаті).За Меровінгів існувала двірцево-вотчинна система управління.У 751 р. на престолі утверджується нова династія. На зборах світської і духовної знаті Пінін Короткий, син Карла Мартелла, який мав реальну владу, як майордом, був проголошений королем. Показником зросту могутності держави стає проголошення у 800 р. Карла імператором. У його руках зосереджується значна влада. Але це не означало перетворення імпе-ратора в абсолютного монарха. Глава держави повинен був фактично ділити свою владу зі знаттю, без згоди якої не приймалось ні одне важливе рішення. Найвищі світські та духовні феодали входили до складу постійно діючої ради при імпера-торі.

Центральні органи державного управління - підвищилось значення посадових осіб – міністеріалів. Спочатку вони були головними управляючими королівським господарством. міністеріали фактично очолили державне управління і суд. По-ступово вони стають власниками великих латифундій.

Місцеві органи державного управління Традиційне самоуправління вільних франків там, де вони проживали, було поступово замінене системою призначуваних із центра посадових осіб – уповноважених короля.