
- •Оглавление
- •1.Характерні риси і особливості країн Стародавнього Сходу.
- •2.Суспільний і державний лад, суд і право Стародавнього Єгипту.
- •3.Суспільний лад і державний устрій Вавилону.
- •4.Джерела права у Стародавньому Вавилоні. Причини видання та система законів царя Хаммурапі.
- •5.Цивільне право за законами Хаммурапі.
- •6.Кримінальне право та процес за законами Хаммурапі.
- •7.Держава і право Стародавньої Індії. Закони Ману.
- •8.Суспільний лад і державний устрій Стародавньої Індії. Буддизм.
- •9.Держава і право Стародавнього Китаю.
- •10.Суспільний лад і державний устрій Стародавнього Китаю. Вчення Конфуція.
- •11.Суспільний устрій Афін. Реформи Солона, Клісфена.
- •12.Державний устрій Афін. Афінська рабовласницька держава.
- •13.Суд, судочинство і основні риси права в Стародавній Греції.
- •14.Суспільний, державний устрій та право Спарти.
- •15.Виникнення держави в Римі. Реформи Сервія Тулія.
- •16.Суспільний та державний устрій Римської республіки.
- •17.Стародавній Рим: перехід від республіки до монархії. Диктатура Сули, Юлія Цезаря.
- •18.Суспільний та державний лад Римської держави в період принципату і домінату.
- •19.Реформи римських імператорів Діоклетіана та Костянтина.
- •20.Утворення Візантійської держави. Суспільний устрій країни.
- •21.Державний лад Візантії у V-VII ст., його еволюція у XIII-XV ст.
- •22.Реформи імператора Юстиніана.
- •23.Державний устрій Арабського Халіфату.
- •24.Право та судочинство Арабського Халіфату.
- •25.Державний устрій Османської імперії (XV-XVII ст.)
- •26.Право та судочинство Османської імперії.
- •27.Утворення держави Франків. Суспільний і державний лад франків.
- •28.Джерела права у Франків. «Салічна правда» (виникнення, структура, загальна характеристика). Цивільне право за «Салічною Правдою».
- •29.Кримінальне право і процес за «Салічною Правдою».
- •30.Право феодальної земельної власності в Західній Європі. Майорат.
- •31.Виникнення феодальної держави у Франції, її розвиток в IX-XII ст.
- •32.Реформи французького короля Людовика IX.
- •33.Суспільний лад і державний устрій у середньовічній Франції. Генеральні штати та Паризький парламент.
- •34.Джерела і характерні риси права середньовічної Франції.
- •35.Становлення абсолютизму у Франції. Реформи кардинала Ришельє та Людовика XIV.
- •36.Державний устрій Франції в добу абсолютизму.
- •37.Буржуазна революція 1789 р. У Франції та утворення буржуазної держави.
- •38.Якобінська диктатура у Франції.
- •39.Імперія Наполеона Бонапарта.
- •40.Цивільний та кримінальний кодекси Наполеона Бонапарта.
- •41.Утворення та діяльність Паризької комуни у 1871 р.
- •42.«Декларація прав людини та громадянина» у Франції 1789 р.
- •43.Держава та право Франції Новітнього періоду.
- •44.Державний устрій Франції Новітнього періоду.
- •45.Правова система Франції Новітнього періоду. Конституції 1946 і 1958 рр.
- •46.Нормандське завоювання Британії (XI ст.) та його вплив на суспільно-політичний устрій країни.
- •47.Реформи англійського короля Генріха II в XII ст.
- •48.Велика Хартія Вольностей 1215 р., її зміст та оцінка.
- •49.Станово-представницька монархія в Англії
- •50.Виникнення, структура та компетенція англійського парламенту.
- •51.Джерела та характеристика основних галузей права феодальної Англії.
- •52.Характерні риси державно-правової системи Англійської республіки (1649-1658 р.)
- •53.Розвиток парламентської монархії в Англії в другій половині XVII-XVIII ст. Утворення двопартійної системи. Встановлення та особливості англійського абсолютизму.
- •54.Державний устрій Англії в період абсолютизму. Роль парламенту.
- •55.Створення англійської колоніальної імперії. Управління колоніями.
- •56.Державний устрій Великобританії Новітнього періоду.
- •57.Правова система Великобританії Новітнього періоду.
- •58.Утворення і розвиток феодальної держави Німеччини. Особливості цього процесу.
- •59.Характеристика основних джерел та інститутів права Німеччини: Саксонське та Швабське зерцала, Магдебурзьке право.
- •60.Золота булла 1356 р. В Німеччині.
- •61.Кароліна 1532 р. – пам’ятник кримінального права та процесу феодальної Німеччини.
- •62.Станово-представницька монархія Німеччини, її державний устрій. Імперський сейм.
- •63.Утворення Німецької імперії 1871 р.
- •64.Утворення та державний устрій дуалістичної австро-угорської імперії 1867.
- •65.Веймарська республіка у Німеччині.
- •66.Встановлення та характеристика фашистської диктатури в Німеччині
- •67.Державний устрій Німеччини Новітнього періоду.
- •68.Правова система Німеччини Новітнього періоду. Боннська Конституція.
- •69.Утворення та державний устрій дуалістичної Австро-Угорської імперії 1867 р.
- •70.Виникнення Московського князівства. Його устрій у XII-XVI ст.
- •71.Судебники Івана III та Івана IV у Московській державі.
- •72.Соборне уложення 1649 р.
- •73.Російська держава в період станово-представницької та абсолютної монархії (XVII – початок XX ст.)
- •74.Судова реформа 1864 р. В Росії.
- •75.Декларація незалежності сша 1775 р.
- •76.Конституція сша 1787 р. Та перший цикл поправок до неї.
- •77.Громадянська війна в сша, її економічні та політичні наслідки. Формування двопартійної системи.
- •78.Характеристика «нового курсу» Рузвельта в сша.
- •79.Державний устрій сша Новітнього періоду.
- •80.Правова система сша Новітнього періоду.
- •81.Утворення та характеристика Речі Посполитої.
- •82.Характерні риси феодальної держави та права Польщі. Держава та право Польщі Новітнього періоду.
- •83.Державний устрій та право Чехії Новітнього періоду.
- •84.Утворення кнр та політика Мао Цзедуна.
- •85.Державний устрій Китаю Новітнього періоду.
- •86.Правова система Китаю новітнього періоду.
- •87.Державний устрій та право Індії Новітнього періоду.
13.Суд, судочинство і основні риси права в Стародавній Греції.
Головним судовим Афін в епоху розквіту демократії зробилася геліея, або суд присяжних. Геліея - це старовинна назва народних зборів у грецьких містах - державах. Воно походить від слова «Геліос» (сонце), оскільки - як і в усьому стародавньому світі - народні збори відбувалися тільки при світлі сонця і з його заходом обов'язково закінчувалися.
Створена ще Солоном, геліея стала відігравати першорядну роль у державно - правового життя Афін після демократичних реформ Ефіальт і Перікла: перший переконав народні збори передати суду присяжних більшість прав ареопагу, а другий домігся, щоб членам геліеі (Геліасти) - видавали невелике грошове утримання від держави , що дозволило навіть найбіднішим громадянам Афінської держави брати участь у відправленні правосуддя, не побоюючись, що сьогодні вони залишать свою сім'ю без вечері.
До складу геліеі входили 6000 присяжних суддів, щорічно обиралися за жеребом архонтами з числа громадян, які досягли тридцятирічного віку, Кожен округ Афінської держави (філа) виставляв по 600 гелиастов. у тому числі 500 дійсних і 100 запасних. Звичайно, геліея не засідала в повному складі: для розброду справ (знову - таки за жеребом) вона поділялася на судові колегії з 200-300-500 суддів, причому щоб уникнути поділу голосів порівну в кожне відділення додавали ще одного члена (наприклад, 201. 301, 501). Однак найбільш важливі і складні справи геліасти розглядали, об'єднуючись до тисячі, а то й до двох тисяч осіб. Всі посади в судових колегіях геліеі розподілялися також за жеребом, щоб створити безсторонній суд, в якому неможливий ні підкуп, ні змова.
Як і в інших судах, всі справи, які розглядалися в геліее, за формою процесу поділялися на два роди: 1) державні, тобто такі, в яких порушені інтереси всього суспільства або одного його члена, постраждалого від порушення державних законів, і 2) приватні , порушувані внаслідок порушення чиїхось особистих інтересів.
Найдавнішим джерелом афінського права був природний звичай. Звичайне право вперше було записано в 621 р. до н.е. при архонт Драконтієм. На початку VI ст. до н.е. і пізніше одним з основних джерел цивільного права було законодавство Солона. У V-IV ст. до н.е. все більшого значення набуває закон, тобто постановленіенародного зборів.
Речове право.В Афінах порівняно високого рівня досягла приватна власність, хоча вона і носила на собі сліди свого походження з колективної общинної власності. В інтересах суспільства в целомчастная собственностьограничивалась. Це виражалося в тому, що на власників державою накладалися значні повинності. Практикувалися приватні конфіскації майна.
Енергійно захищалася власність на раба, який, як і скрізь, вважався "говорять знаряддям", які не мали навіть власного імені, а тільки кличку.
Про шірокойсвободе розпорядження власністю і владеніемсвідетельствует наявність різного виду угод: договору товариства, купівлі-продажу, найму, позики, позики, особистого найму і підряду, поклажі і т. д. В одному із законів говорилося: "Кожен може віддати своє майно будь-якому громадянину, якщо він не позбувся розуму, не вижив з розуму від старості або не потрапив під вплив жінки ".
Сімейне право.Брак вважався різновидом договору купівлі-продажу, причому наречена розглядалася як об'єкт угоди. Вступ до шлюбу вважалося обов'язковим, ухилення від одруження розцінювалося як забуття культу предків. До холостякам ставилися як до хворих. Порушення подружньої вірності не мало для чоловіка юридичних наслідків. Дружину дозволялося мати в своєму будинку наложницю. Після батька паном жінки був чоловік. Жінка не могла від власного імені укладати угоди. Заставши на місці злочину коханця дружини, ображений чоловік міг безкарно вбити його.
Дозволявся шлюб між дядьком і племінницею, братом і сестрою. Останнє вважалося проявом поваги до звичаїв старовини. За наявності синів дочка не отримувала спадщини. Влада домовладики була досить значною. Батько при найменшій нешанобливості до себе з боку детеймог позбавити їх спадщини.
Кримінальну право.В кримінальному праві помітні пережитки родового ладу. У ряді випадків визнавалася кровна помста. Справи про вбивство, як правило, порушувалися родичами. За вбивство можна було відкупитися. Звинувачення могло носити характер приватного або публічного. Афінському кримінальній праву були відомі следующіевіди злочинів:
• Державні злочини (державна зрада, образа богів, обман народу, внесення до народних зборів протизаконних пропозицій, помилковий донос у справах про політичні злочини).
• Злочини проти особи. Крім вбивств, сюди слід віднести: заподіяння каліцтва, нанесення побоїв, наклеп, образу.
• Злочини проти сім'ї (погане поводження дітей із старими батьками, опікуна з сиротами, родичів з дочками-спадкоємицями).
• Майнові злочини. При крадіжці, якщо така відбувалася вночі, злочинця дозволялось вбити на місці злочину.
Вчісле наказанійвстречалісь:
• смертна кара;
• продаж у рабство;
• тілесне покарання;
• позбавлення волі;
• штрафи;
• конфіскація;
• атимия, тобто безчестя (позбавлення деяких, або всіх цивільних прав).
Афінське держава служило інтересам рабовласників, які експлуатували рабів і незаможних вільних. Основна маса афінських громадян потрапляла в залежність від багатих, стала зневажати фізична праця, перетворюватися на жебраків. Саме це стало однією з головних причин загибелі Афінської держави.