Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді мої.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
108.72 Кб
Скачать

18.Феодальна анархія в Англії часів Cтефана Блуаського.

Стефан де Блуа (1135—1154). Більшість баронів підтримали Стефана де Блуа, при якому феодальна сваволя досягла апогею. Попередні королі не давали васалам зводи­ти нові замки, тепер лише за короткий час без дозволу було зве­дено 1115 нових замків. Почалася фео­дальна війна, яка роз­орила країну і фактич­но звела нанівець всі здобутки перших нор­мандських королів.

У 1153 р. за посеред­ництва церкви обидві сторони конфлікту до- сягли компромісу. Ко­ролем був визнаний Стефан, по смерті яко­го престол мав пере­йти до сина Матильда - Генріха Плантагенета. Таким чином було узаконено перехід влади в Англійському ко­ролівстві до нової ди­настії - анжуйських графів Плантагенетів (1154-1399).

19.Плантагенети та їх англо-французьке королівство в XII – на поч. XIII ст.

Таким чином було узаконено перехід вла- | ди в Англійському ко­ролівстві до нової ди­настії - анжуйських графів Плантагенетів (1154-1399). Генріх II Плантагенет (1154-1189) коронований у 22 роки, успадкував за батьком землі Анжу та Мен у Французькому королівстві. У 1152 р. він вигідно одружився із Елеонорою Аквітан- ською приєднав до своїх володінь Пуату, Гієнь та Аквітанію. У 1173-1175 р. спалахнула “війна принців” - Генріх Юний та Річард, підбу­рені французьким королем Людовіком VII повстали проти батька. У 1176 р. відбувся поділ Генріхом II французьких володінь на провінції. Король провів важливу судову ре­форму (1166—1179 рр.). Кожна вільна лю­дина отримала право за невелику плату пе­ренести свою справу з сеньйорального суду (де ще практикувалися ордалії - випробу­вання розпеченим залізом або поєдинком) до королівського суду, де справу розсліду­вали присяжні. Засновано Центральний суд у фінан­сових справах. Генріх II передав багато функцій Малій раді, до якої входили виключно особи, призна­чені королем. Мала рада почала займати­ся питаннями загальнодержавної політи­ки. Були створені комісії для особливих за­вдань з поділом функцій (адміністративна, фінансова, судова). Важливою і більш успішною була вій­ськова реформа Генріха II. 1159 р. король запрова­див новий податок - “щитові гроші” (scutagium), яким замінив частково вій­ськову службу васалів. У 1171 р. під вла­дою Англії опинилася невелика частина Південно-Східної Ірландії - “Пейл”. Коротким виявилося і підпорядкування Шотландії. Кінець правління Генріха II був затьма­рений його суперництвом із синами. Генріх II залишив по собі величезні во­лодіння. До так званої “Анжуйської ім­перії”, окрім Англії та частини Ірландії входила ледь не половина земель Фран­цузького королівства. Більшість свого правління Річард Лево­ве Серце провів у хрестовому поході (1190- 1192 рр.), австрійському полоні (1193-1194 рр.) та у війні з Францією (1194-1199 рр.). Поки король брав участь у заморських по­ходах і війнах, державою правив його брат Іоанн. Саме він був змуше­ний неодноразово підвищувати податки у державі, щоби фінансувати походи брата. Через це Іоанн втрачав вплив серед зна­ті, а популярність Річарда зростала. у 1194-1199 рр. тривала запекла війна “за втрачені права” між Річардом і Філіпом II Августом. у 1199 р. миру між двома королями на важ­ких для Філіпа II Августа умовах: віднов­лення Анжуйської держави (за винятком декількох фортець в Нормандії й Оверні). Річард змусив Філіпа II стати союзником німецького короля Оттона IV Вельфа. Своїм запо­вітом Річард доручив королів­ство Англію, всі землі й замки, три чверті скар­бів й вірність їх васалів братові Іоаннові.(питання 8)