- •Боротьба німецьких імператорів та римського престолу за інвеституру в XI-XII ст.
- •Виникнення Генеральних штатів і особливості станової монархії у Франції.
- •Народні повстання у Франції у 50-х роках XIV ст. Жакерія.
- •Держава Тевтонського ордену у XIII–XV ст.
- •5.Діяльність 2-ї іспанської інквізиції часів Томаса Торквемади.
- •6. Жанна д’Арк – народна героїня Франції (основні теорії щодо її походження).
- •Зовнішня та внутрішня політика Іоанна Безземельного. Велика хартія вольностей.
- •Італійські морські міста-держави та їх конкуренція у Середземномор’ї у XIII-XV cт.
- •Кортеси в державах Піренейського півострова, особливості формування станової монархії.
- •Німецькі землі за правління Салічної (Франконської) династії (XI – пер.Пол.XII ст.).
- •Священна Римська імперія за Фрідріха і Барбаросси.
- •Священна Римська імперія за Фрідріха іі Штауфена.
- •Заельбські походи (“Шлях на Схід”) німецьких феодалів у хіі–хііі ст., їх результати.
- •Священна Римська імперія за Карла IV Люксембурга. “Золота булла” та її історичне значення.
- •Німецькі землі у XV ст.
- •Швейцарський союз (утворення та становлення).
- •18.Феодальна анархія в Англії часів Cтефана Блуаського.
- •19.Плантагенети та їх англо-французьке королівство в XII – на поч. XIII ст.
- •20.Суспільно–політична боротьба в Англії 60-х років XIII ст.; становлення парламентаризму.
- •23.Особливості соціально-економічного розвитку Англії у XIV–XV ст.
- •24.Особливості соціально-економічного розвитку італійських держав у XII–XIII ст.
- •25.Другий хрестовий похід.
- •26. Третій хрестовий похід.
- •27. Четвертий хрестовий похід.
- •28. Особливості останніх хрестових походів.
- •29. Загальна оцінка хрестових походів та їх наслідки.
- •30. Централізаційні процеси у Французькому королівстві у хіі ст.
- •31. Альбігойські війни (1209-1229рр.) та їх наслідки.
- •32. Французьке королівство за правління Людовика іх Святого.
- •33. Французьке королівство за правління Філіпа іv Красивого.
- •34. Французьке королівство у др. Половині хv ст.
- •35. Столітня війна (причини та початкові періоди).
- •36. Столітня війна (характеристика її третього періоду).
- •37. “Чорна Смерть” та її наслідки для Західної Європи.
- •38. Середньовічне місто (передумови виникнення, зовнішній вигляд, внутрішній устрій, категорії населення).
- •39. Боротьба середньовічних міст проти феодальних сеньйорів та її результати.
- •40. Ремісничі цехи в середньовічному місті (причини виникнення, функції, значення).
- •41. Італійське Відродження в хіv–хv ст. Загальна характеристика та діяльність одного з його представників.
- •42. Початки Великих географічних відкриттів.
39. Боротьба середньовічних міст проти феодальних сеньйорів та її результати.
Процес звільнення міст від опіки феодалів протікав повільно. Феодали втручалися у міські справи, ставили в підвладних їм містах половину магістратів, призначали війтів і просто розорювали міста, блокуючи шляхи. У відповідь міста захищали збройною силою свої права, зокрема не дозволяли шляхті забирати своїх підданих, які набули у місті нерухомості або отримали міське право.
Міста стали творити політичні і військові союзи, відверто підтримувати сильну централізовану владу і втручатися в усобиці феодалів, а також розширювати власну територію і формувати навіть власні політичні одиниці. Найбільшим успіхом міст були власні депутати у представницьких органах станових монархій. Прибалтійські міста організували потужний політичний союз - Ганзу з власними збройними силами та флотом, яка стала монополістом на Балтиці. Система самоврядних міст продемонструвала їх блискучу здатність до самовиживання в екстремальних умовах. Міста поступово стали не тільки торговельно-ремісничими, але й потужними культурними центрами.
40. Ремісничі цехи в середньовічному місті (причини виникнення, функції, значення).
Цехи-стали замкненими організаціями ремісників, створеними для оберігання кредиту і монополії ремесла та спільного здійснення деяких життєвих потреб. Цехи об’єднали не тільки людей, зайнятих промисловим ремеслом. Були цехи лікарів (цирульників), нотаріусів, жонглерів, вчителів, школярів, могильників і садівників. У середні віки будь-яка міська професія вважалася ремеслом. А цех утворювався для захисту монополії певного ремесла. Початки цехового устрою залишаються дискусійними. Частина дослідників продовжує бачити в них результат генези ремісничих корпорацій римського часу, інші - своєрідну копію купецьких гільдій. Дискусія триває також навколо питання, чи працювали перші цехи виключно на замовлення, чи також для ринку? Схоже на те, що всі мають хоча б часткову рацію. Цехи виникли на новій основі для захисту інтересів ремісників певних професій. Розвиток і спеціалізація ремісничого виробництва призвели до широкого застосування найманої праці вільних виробників. Майстер, який виступав власником низової виробничої ланки - майстерні, тримав підмайстрів та учнів, які закінчивши навчання, ставали найманими працівниками цієї майстерні. Цех практично завжди був своєрідним братством, переслідуючи і релігійно-моральні цілі. Видавали допомогу збіднілому чи хворому товаришеві або вдовам померлих товаришів. Цех опікувався сиротами померлих товаришів.
41. Італійське Відродження в хіv–хv ст. Загальна характеристика та діяльність одного з його представників.
Ренесанс розпочався як локальне культурне явище у XV ст. у середньовічній Італії, де бурхливо розвивалися міста-держави, в яких процвітали торгівля, банківська справа, конкуренція, індивідуалізм, корупція та гуманізм. Італійський Ренесанс XV ст. називають раннім. Основоположником ренесансної архітектури був флорентійський зодчий Філіппо Брунеллескі (1377—1446). Він розпочав як скульптор, проте 1401 р. беручи участь у конкурсі на виконання рельєфів бронзових дверей Флорентійського баптистерію, зазнав невдачі й перекваліфікувався на архітектора. Брунеллескі поїхав до Риму, де ґрунтовно студіював конструкції та форми античних споруд. Елементи античної архітектури стали основою нового ренесансного стилю. Але ренесансна архітектура не була копією античної. Це добре видно на прикладі першої ренесансної споруди - спроектованого і спорудженого в період 1420-1461 рр. куполу собору Санта Марія дель Фйоре у Флоренції. Серед головних проектів Брунеллескі також слід згадати флорентійські церкви Сан Лоренцо та Санто Стріто. У цих спорудах архітектор втілив нову концепцію ренесансного церковного інтер’єру, що кардинально відрізняється від складних ажурних мережив готики простотою і чіткістю форм.