1. Боротьба німецьких імператорів та римського престолу за інвеституру в XI-XII ст.

До середини ХІ ст. церква формально була єдиною структурою. Ініціатором відновлення Західної церкви виступало чернецтво –найвпливовішими були клюнійці, які провели реформу. Клюнійці проводили широку добродійну діяльність, утримували тисячі бідняків, розпочали боротьбу проти продажу церковних посад і виступали за скасування влади світських феодалів над церквами. Німецькі імператори прагнули також підпорядкувати церкву. Генріх ІІІ(1039-1056) прагнув сформувати «імперську церкву» на яку міг спертися в боротьбі з феодальною анархією. У 1046р. на соборі Генріх ІІІ позбавив влади одночасно трьох пап - Бенедикта ІХ, Сильвестра ІІІ, Григорія VІ. Генріх ІV(1056-1106) і Генріх V(1106-1125) продовжили боротьбу проти церкви. Від 1059р. право обирати папу отримала колегія кардиналів. Григорій VІІ приступив до реалізації клюнійської програми, де влада духовна мала бути вища за світську. Метою Григорія VІІ було об’єднання усіх європейських держав під егідою Апостольського престолу в Римі. Наприкінці ХІ- ХІІ ст. католицька церква завдяки незалежності від світських властей організувала хрестові походи на Схід, чим ще більше посилила своє політичне та фінансово-матеріальне становище.

2. Виникнення Генеральних штатів і особливості станової монархії у Франції.

Перші Генеральні штати Філіп IV зібрав у Парижі у 1302 р. у розпал боротьби з папою Боніфацієм VIII(через притягнення до сплати податків духовенства), запросивши представників від духовенства, лицарства і міст. Засідання розпочалося із оголошення про втручання Боніфація VIII у внутрішні справи Франції, король попросив допомоги у Генеральних штатів. Представники міст та лицарства підтримали короля, представники духовенства намагалися виправдати папу. У 1302р. папа зібрав помісний собор, король негайно наклав штраф на майно тих, хто був присутній на цьому соборі. 12 березня 1303р. Нова асамблея Генеральних штатів звинуватила папу у непокорі королю. Папу ув’язнили, не переживши цієї ганьби невдовзі помер. Вже на перших Генеральних штатах стани засідали окремо й окремо бралася думка кожного стану. Тому для короля було важливо отримати підтримку міст і лицарства проти церкви. Це дозволило королівській владі маніпулювати станами, коли на Штати було покладено право приймати рішення, щодо введення податків. Бо лицарство і духовенство не платили податків, між дворянам і «добрими містами»(третій стан) існувала непримеренна ворожнеча. Наступні Генеральні штати складалися окремо для Півдня і окремо для Півночі. Цей орган з однієї сторони відіграв значну роль у об’єднанні країни, а з іншої – посилив королівську владу. За Філіпа IV королівська адміністрація – міністеріали(влада короля єдиний закон). У 1301р. були міські повстання, які були придушенні . У1302р. в битві при Куртне кінне лицарське військо Філіпа IV зазнала поразки від пішого міського ополчення. У ХІІІ ст. збирали подушний податок із залежних селян, ед – податок з диму чи вогню, габель- податок на сіль, мальтат – податок з торгової угоди. У 1295р. фураж- податок 1/100, пізніше 1/50 майна.

3. Народні повстання у Франції у 50-х роках XIV ст. Жакерія.

Король Іоанн ІІ Добрий(1350-1364рр.) потрапив в полон, дофін Карл скликав у 1356р. Генеральні штати , де депутати третього стану висловилися за притягнення до відповідальності осіб, винуватих у становищі, що склалося у Франції. Англійські загони діяли по всій країні, грабуючи безборонних селян. Уряд намагався зібрати суму для викупу короля з полону. Все це спричинило невдоволення селян, що вилилося у Жакерії- серії селянських повстань, найбільша з яких була так звана Велика Жакерія- травень-червень 1358р. 1358р. в провінції Бовезі селяни вбили дев’ятьох грабіжників і закликали до зброї селян сусідніх сіл. Повстання поширилося і Іль-де –Франс, Пікардії, Шампані. Сформувалася селянська армія 5-6 тис. чоловік, на чолі з Гійом Каль. До повсталих приєдналися ряд міст. Знать звернулася до короля Наварри Карла ІІ Злого. 10 червня 1358р. селянська армія була атакована і розгромлена лицарським військом, очоленим графом Гастоном де Фуа і Жаном де Граїлі. Почалася розправа над учасниками Жакерії. Бунти й надалі періодично спалахували у різних регіонах країни: 1382-1384рр.(охопили майже всю країну у відповідь на введення надзвичайних податків. 1415р. у Парижі під проводом Симона Кабоша. Лише у XIV ст. становище змінилося на краще за діяльності Жани д’Арк.