2. Реалізація міжпредметних зв’язків під час виробничого навчання

Реалізація міжпредметних зв’язків - здійснюється на основі складання поурочних карток. На кожний урок з певного предмета складається поурочна картка, в якій зазначається назва дисципліни, теми програми й уроку, тип його (орієнтовно основні питання змісту, обов’язково ті, що пов’язані з матеріалом інших предметів, уроків), навчальна література до уроку, проблемні ситуації, запитання, завдання, задачі тощо.

Ці вправи зорієнтовані переважно на реалізацію міжпредметних зв’язків у процесі самостійного проблемного розв’язання їх учнями.

Прийомами активізації навчального процесу під час реалізації міжпредметних зв’язків є використання певних видів проблемних ситуацій, проблемного викладу навчального матеріалу, запитань, завдань, задач, які підвищують самостійну діяльність учнів на уроках.

Щоб визначити сформованість міжпредметних зв’язків в учнів, доцільно запропонувати їм комплексні синтезовані задачі, що інтегрують знання кількох предметів. Розв’язання цієї задачі перевіряють викладачі спецпредметів - і кожний ставить оцінку з свого предмета, а майстер оцінює роботу в цілому.

Краще, коли майстер спочатку пропонує учням спробувати швидко і приблизно ''прикинути'' розв’язання і зафіксувати його. А потім розв’язувати докладно з кресленнями і точно. Завершується робота обґрунтованими відповідями на якісні запитання. Такі завдання допомагають визначити ступінь сформованості міжпредметних зв’язків, глибину розуміння учнями виробничих дій і процесів [1, с. 157].

Для успішної виробничої діяльності в учнів треба сформувати вміння під час розгляду певного процесу або дії враховувати міжпредметні зв’язки.

Розроблені окремими педагогами проблемні ситуації, запитання, завдання і задачі для учнів стають загальним здобутком усіх викладачів і майстрів професійно-технічних навчальних закладів. По-перше, використані на уроці педагога-автора, ці задачі можуть використовуватись і на уроках інших предметів, з якими встановлено зв’язок. По-друге, кожна окрема знахідка певного педагога стає початком і поштовхом для аналогічних пошуків інших.

Отже, робота щодо створення поурочних міжпредметних зв’язків і застосування її в навчальному процесі професійно-технічних навчальних закладів підносить на виший рівень професійну майстерність усіх членів колективу, сприяє педагогічній освіті майстрів, стимулює педагогів до взаємодопомоги, взаємонавчання і творчих пошуків. Система міжпредметних зв’язків полегшує і об’єктивізує внутрішньоучилищний контроль, а застосування синтезованих завдань для перевірки сформованості в учнів міжпредметних зв’язків має велике діагностичне значення

3. Види контролю і оцінка успішності учнів на уроках виробничого навчання в умовах навчальних майстерень

За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний, підсумковий види контролю.

Попередній контроль здійснюють переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

Поточний контроль використовують у повсякденній навчальній роботі" Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці. Метою його є отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, оптимізація управління навчальним процесом.

Періодичний (тематичний) контроль передбачає виявлення й оцінювання засвоєних на кількох попередніх уроках знань, умінь учнів з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб усі належно засвоїли кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.

За тематичного опитування перед початком вивчення наступної теми учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданням (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов'язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов'язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.

Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми чи отримали низькі бали, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

Підсумковий контроль здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкову оцінку за семестр виставляють за результатами тематичного оцінювання, за рік - на основі семестрових оцінок.

Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованість компетенції, тобто загальної здатності, що ґрунтується на набутих завдяки навчанню знаннях, досвіді, цінностях, здібностях.