- •Наслідки порушення правил підсудності. Передача справи з одного суду до іншого
- •8. Поняття й ознаки сторін
- •9 .Процесуальна співучасть
- •ПРоцесуальне правонаступництво
- •Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів
- •12 .Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •14 .Порядок залучення до участі у цивільній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •15. Правова допомога у цивільному судочинстві
- •16 Види представництва у цивільному процесі
- •17 Призначення або заміна законного представника судом
- •18 Повноваження представника в суді
- •Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •20. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, для подання висновків на виконання своїх поноважень
- •21 Загальна характеристика інших учасників цивільного процесу
- •22 Загальна характеристика процесуального статусу експерта у цивільній справі
- •23 Загальна характеристика процесуального статусу спеціаліста у цивільній справі
- •24 Загальна характеристика процесуального статусу перекладача у цивільній справі
- •Доказові презумпціі та фікції у розподілі обов"язків із доказування
- •Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування
- •27 Поняття та етапи доказування у цивільному процесі
- •28 Висновок експерта
- •29 Поясненя сторін, третіх осіб та їх представників
- •30 Забезпечення доказів
- •31 Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків
- •32. Проблеми судових витрат у цивільному процесі.
- •33. Витрати на правову допомогу.
- •34. Розподіл судових витрат між сторонами
- •35. Повернення судових витрат
- •36. Звільнення від сплати судових витрат
- •37. Процесуальні наслідки невиконання обов’язку з оплати судових витрат
- •38. Поняття і види заходів процесуального примусу
- •39. Право на судовий захист у позовному провадженні
- •40. Заперечення відповідача проти позову
- •41. Зустрічний позов
- •42. Основні положення вчення про позов
- •43. Поняття і підстави забезпечення позову
- •44. Види забезпечення позову
- •45. Особливості забезпечення позову до подання позовної заяви
- •46. Види забезпечення позову
- •47. Сутність провадження у справі до судового розгляду
- •48 Попереднє судове засідання
- •49 Процесуальні дії суду та учасників процесу щодо врегулювання спору до судового розгляду
- •50 Порядок судового розгляду
- •51 Зупинення провадження у справі
- •52 Закриття провадження у справі
- •53 Залишення заяви без розгляду
- •54 Фіксування цивільного процесу
- •55 Наслідки неявки в судове засідання особи,яка бере участь у справі
- •56 Моделі заочного розгляду справи
- •57 Умови заочного розгляду справи
- •58 Порядок заочного розгляду справи, перегляду та оскарження заочного рішення
- •59 Поняття та види судових рішень
- •60 Законна сила судового рішення та його здійсненність
- •61 Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив
- •62. Додаткове рішення суду
- •63. Роз’яснення рішення суду
- •64. Загальна характеристика наказного провадження
- •65. Окреме провадження
- •66. Суть та значення апеляційного провадження в цивільному судочинстві. Модель апеляції
- •67. Межі розгляду справи апеляційним судом
- •68. Повноваження судів апеляційної інстанції
- •69. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного провадження
- •70. Суть та значення касаційного провадження
- •71. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
- •72. Повноваження суду касаційної інстанції
- •73. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції
- •74. Умови і підстави перегляду судових рішень у зв"язку з нововиявленими обставинами
- •75. Відкриття провадження за нововиявленими обставинами
- •76. Загальна характеристика перегляду судових рішень
- •77. Строк подання заяви про перегляд всу судових рішень
- •78. Порядок розгляду справи Верховним Судом України
- •79. Порядок звернення судових рішень до виконання
- •80. Поворот виконання
- •81. Негайне виконання судових рішень
- •82. Заміна сторони виконавчого провадження
- •83. Вирішення питання про тимчасове обмеженняу праві виїзду за межі України
- •84. Судовий контроль за виконанням судових рішень
- •85. Оскарження рішення третейського суду
- •86. Підстави для скасування рішення третейського суду
- •87. Підстави для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду
- •88. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
- •89. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
- •90. Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
61 Усунення недоліків судового рішення судом, який його ухвалив
Суд, який ухвалив рішення, не має права сам змінити або скасувати його (ч. 2 ст. 218 ЦПК). Якщо в ухваленому рішенні допущені помилки, їх може виправити тільки суд вищестоящої інстанції. Винятками є лише можливість суду першої інстанції, що ухвалив заочне рішення, переглянути його за підстав, передбачених ст. 229 ЦПК, а також перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч. 1 ст. 363 ЦПК) судом, що ухвалив остаточне рішення, з урахуванням ч. 5 ст. 21 ЦПК.
Разом з тим, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив. До типових недоліків рішень суду відноситься їх неповнота або недостатня зрозумілість. Ці недоліки можуть бути усунені шляхом ухвалення додаткового рішення чи роз'яснення рішення. Крім того для усунення недоліків судового рішення передбачена норма щодо виправлення описок та арифметичних помилок.
Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. Опискою називається зроблена судом механічна помилка у визначенні об'єкта присудженого, сторони, строку виконання рішення тощо. Помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.
Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, - як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред'явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.
Розгляд цього питання провадиться у судовому засіданні з додержанням порядку розгляду цивільних справ. У судове засідання викликаються особи, які беруть участь у справі, однак їх неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні має бути розглянута протягом десяти днів з дня її надходження (ст. 219 ЦПК).
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд немає права змінювати його зміст, він лише усуває неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення. Проте, якщо неправильне визначення стягнутої суми є наслідком застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає (п. 19 постанови ВСУ від 18.02.2009 р. № 14).
62. Додаткове рішення суду
1. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
-) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
-) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
-) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;
-) судом не вирішено питання про судові витрати.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
3. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов'язковою.
4. На додаткове рішення може бути подано скаргу.
5. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення постановляється судом, який ухвалив основне рішення, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або за власної ініціативи. Заяву про його ухвалення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (за ЦПК 1963 року, цей строк дорівнював десяти дням із дня постановления рішення).
Питання про постановления додаткового рішення вирішується у судовому засіданні з викликом сторін. Додаткове рішення постановляється у вигляді окремого процесуального документа, що відповідає ст. 215 ЦПК. Якщо суд не знаходить підстав для його постановления, він постановляє відповідну ухвалу про відмову в постановлена додаткового рішення.
На додаткове рішення або ухвалу про відмову постановити його може бути подано скаргу. Якщо на рішення подано апеляційну скаргу та порушено питання про додаткове рішення, суд зобов'язаний спочатку постановити додаткове рішення, а потім надіслати справу для розгляду в апеляційну інстанцію.