5. Лікування та профілактика зловживання психоактивними речовинами

Первинна профілактика спрямована на попередження виникнення захворювання. Це комплекс заходів, направлених на формування здорового способу життя, попередження першої спроби вживання сильнодіючої речовини і боротьбу з афективною (ненормативною) поведінкою в підлітків.

Вторинну і третинну профілактику віднісять до умовної, бо вона спрямована вже на виявлення ранніх стадій хвороби (запізніла профілактика), на попередження рецидивів (пізня профілактика).

Для лікування застосовують специфічні методи, що поєднують як фармакологічні, так і психологічні заходи впливу на хворого. Крім відновлення нормальних фізіологічних процесів необхідно обов'язково змінити оточення хворого, провести соціальну реабілітацію, інакше виникатиме рецидив захворювання.

Лікування хворих полягає в проведенні ряду послідовних заходів, які здійснюються переважно в наркологічних стаціонарах протягом двох місяців.

Перший етап полягає в повному припиненні надходження психоактивних речовин до організму. При виборі методів позбавлення від психоактивних речовин ураховується фізичний стан хворого, вік, термін уживання психоактивних речовин.

Другий етап спрямований на ліквідацію наслідків зловживання психоактивними речовинами. При цьому в стаціонарах поряд із медикаментозним лікуванням проводиться загальнозміцнююче лікування та психотерапія.

Третій етап - амбулаторне лікування протягом 2-5 років (для профілактики рецидивів захворювання).

Сьогодні найбільший потенціал у попередженні прилучення дитини до зловживання психоактивними речовинами є сім'я. Необхідно знати оточення підлітка і вміти вчасно розпізнавати перші ознаки зловживання. Необхідно розробити програму профілактики на національному рівні (об'єднання зусиль різних державних структур, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, наукових закладів, ЗМІ, церкви, навчальних закладів) та підняти на належний рівень роль сім'ї.

Лекція № 4. Етіологія, ознаки, профілактика віл/сніДу План:

1. Вірус імунодефіциту людини, синдром набутого імунодефіциту. Поняття.

2. Розповсюдження ВІЛ/СНІДу.

3. Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

4. Основна інформація про ВІЛ-інфекцію/СНІД.

5. Діагностика і профілактика ВІЛ-інфікування.

Питання для самостійної підготовки

1. Проблеми в людей, які живуть із ВІЛ/СНІД-статусом, та шляхи їх вирішення.

2. Епідемія ВІЛ/СНІДу як демографічна криза та глобальний процес суспільства.

1. Поняття віл/снід.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) – це мікроорганізм, який при попаданні в людський організм вражає імунну систему та викликає інфекцію, яка отримала назву ВІЛ-інфекція. ВІЛ – скорочено з англійської назви вірусу – Human Immunodeficiency Virus (HIV).

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це прояв ВІЛ-інфекції і, як правило, заключна стадія захворювання. СНІД – скорочено з англійської назви – acquired immunodeficiency syndrome (AIDS).

Синдром – ряд ознак (симптомів), що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану.

Набутого – такого, що передається від однієї людини до іншої, а також від матері до дитини.

Імунного – стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу.

Дефіциту – відсутність захисної реакції імунної системи людини на наявність в організмі шкідливих мікроорганізмів.

Період «вікна» – це період з моменту інфікування ВІЛ, протягом якого утворюються антитіла, які можна виявити в організмі. Він триває від одного до трьох місяців від моменту зараження, у деяких випадках — довше.