Стадії віл-інфекції

Медицина виділяє п’ять основних стадій ВІЛ-інфекції:

1. Стадія інкубації – період від моменту інфікування людини до вироблення організмом антитіл. В середньому цей період становить від 3 тижнів до 3 місяці. Варто пам’ятати дві страшних істини: ще з моменту зараження ВІЛ-інфікований є переносником хвороби (тобто, може заражати інших) і він вже невиліковний. Рано чи пізно в нього з’явиться СНІД.

2. Стадія первинних проявів – це період реакції організму на ВІЛ-інфекцію. Може протікати безсимптомно або із загостреннями. Тривалість стадії – до трьох тижнів.

3. Стадія латентна – період повільного прогресування імунодефіциту. Ця стадія може продовжуватись (за різними даними) від 2 до 20 років.

4. Стадія вторинного захворювання – у людини розвивається СНІД. Поступово організм вражається інфекційними та онкологічними захворюваннями. На початку, ці хвороби можуть проходити самі або піддаються лікуванню. З часом проблеми із здоров’ям у ВІЛ-інфікованих стають більшими. Тривалість стадії – в середньому 2 роки. Ось список хвороб, які можуть вражати хворого на СНІД:

   • Пневмонія

   • Токсоплазмоз і сторнгілоідоз мозку та легень

   • Кандіоз ротової порожнини і стравоходу

   • Криптококкоз центральної нервової системи

   • Туберкульоз

   • Сальмонельоз

   • Зараження вірусом звичайного герпесу

   • Фурункули

   • Лімфотоми

   • Грибкові захворювання та лишаї

   • Саркома Капоши

5. Термінальна стадія – заключна. Відбувається важке враження організму. Будь-яке лікування стає неефективним. Хворий помирає протягом декількох місяців.

5. Діагностика і профілактика віл-інфікування

Діагностика захворювання. Людей, що мали і мають контакт із вірусом, потрібно обстежувати, на наявність ВІЛ-інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування в період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з ВІЛ, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій. Крім того, своєчасне виявлення інфекції спонукає пацієнтів утримуватися від вчинків, які могли б стати причиною зараження інших осіб.

Обстеження на ВІЛ-інфекцію проводяться у лікувально-профілактичних закладах, де за бажанням це можна зробити анонімно.

Зразки донорської крові досліджуються комплексно на ВІЛ, віруси гепатитів В і С, сифіліс у діагностичних лабораторіях станцій переливання крові. Якщо в порції крові виявлено хоча б один із цих збудників, вона знищується.

Вагітні жінки дворазово обстежуються на ВІЛ-інфекцію за добровільною згодою в жіночих консультаціях при взятті на облік та оформленні на пологи.

Діти, що народжуються від ВІЛ-інфікованих матерів, теж уражені вірусом, тому що протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних тест-систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 18 місяців.

Всі відомості стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційними.

Невідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД надається в усіх лікувально-профілактичних закладах України.

Високою специфічністю володіє метод полімеразної ланцюгової реакції. Цей метод дає змогу визначити генетичний матеріал вірусу навіть у початковий період захворювання. Це дуже важливо у випадку вертикальної трансмісії ВІЛ, коли антитіла в крові інфікованої і неінфікованої дитини до 18 місяців наявні обов'язково. Із лімфоцитів, інфікованих ВІЛ, отримують фракцію, яка має в складі РНК (у тому числі РНК вірусу). Потім при допомозі ферменту напрацьовують численні молекули ДНК-копії. Отриману одноланцюгову ДНК сортують на спеціальних фільтрах, після чого додають ДНК - зонди. Якщо досліджувані нуклеїнові кислоти не мають генетичного матеріалу, ВІЛ помічені зонди не затримуються на фільтрі. На основі того, яка частина мітки залишається на фільтрі в результаті гібридизації, роблять висновок про присутність у досліджуваних лімфоцитах ВІЛ. Недолік методу - висока вартість устаткування і праймерів, висока кваліфікація персоналу.

Позитивний результат тесту, зазвичай, є точним, оскільки тестуються дві проби крові. У цілому кров тестується декілька разів різними тест-системами, щоб упевнитися, що вона містить антитіла до ВІЛ.

Профілактика ВІЛ/СНІДу. У міжнародному масштабі боротьба проти ВІЛ-інфекції/СНІДу координується Всесвітньою організацією охорони здоров'я. У 1988р. національні комісії боротьби зі СНІДом були утворені більшеніж у 150 країнах. Близько 40 країн отримали технічну і фінансову допомогу від ВООЗ для розробки національних планів боротьби зі СНІДом, розрахованих на термін від 3 до 5 років. У країнах СНД розроблені та впроваджені Державні програми щодо запобігання поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу. Вони включають широкий комплекс заходів: діагностику, лікування, профілактику захворювань і пропаганду здорового способу життя.

В Україні у 1992 р. прийнято закон «Про профілактику захворювання на СНІД і соціальний захист населення». Для України, яка знаходиться у концентрованій стадії розвитку епідемії ВІЛ-інфекції, дуже важливими напрямками профілактики захворювання є:

• розробка ефективних адресних профілактичних заходів, спрямованих на найбільш уразливі групи населення, та забезпечення доступу цих заходів до медичних і соціальних послуг;

• розробка спеціальних заходів, спрямованих на СІН, у зв’язку зі значною актуальністю поширеності цього соціального явища у країні;

• використання можливості недержавних організацій для організації послуг за принципом “рівний – рівному”, груп взаємодопомоги, клінік з можливостями надання “дружніх послуг” окремим групам населення.

Максимальне зниження передачі ВІЛ від матері до дитини є одним з найважливіших завдань медичних працівників, яке сприятиме зменшенню негативних наслідків епідемії ВІЛ-інфекції в Україні.

Заходи щодо захисту від ВІЛ поділяють на дві групи: ті, що здійснюються на державному рівні, й ті, яких має дотримуватися кожна людина.

1. На державному рівні має здійснюватися контроль донорської крові та органів. Важливо також дотримуватися заходів безпеки у медичних установах, щоб уникнути зараження через нестерильні інструменти.

2. На особистому рівні заходи безпеки елементарно прості. В усьому світі їх формулюють як абетку безпеки, або метод ABCD:

Аbstinenсе — англ. «утримання». Означає утримання від сексуальних контактів.

Be Faithful — англ. «бути вірним». Означає взаємну вірність неінфікованих сексуальних партнерів.

Соndoms — англ. «презерватив, кондом». Означає застосування презервативів щоразу, коли є хоч найменший сумнів щодо ВІЛ–статусу сексуального партнера.

Don’t Share Needlеs, ... — англ. «не ділитися голками, ...». Означає уникати спільного користування медичними та косметичними інструментами, які колють або ріжуть.

Загалом первинна профілактика ВІЛ/СНІДу передбачає запобігання інфікування здорових людей (сексуальна просвіта; пропагандистські кампанії; обмін використаних голок та шприців), вторинна – підтримку якості життя ВІЛ+ (проведення тестування; консультування; лобіювання проти дискримінації ВІЛ+ громадян), третинна – мінімізацію наслідків хвороби, які відчувають люди з ВІЛ/СНІДом (використання ліків; консультування; лобіювання інтересів ВІЛ-позитивнихгромадян).

У 1988 р. перше грудня проголошено Всесвітнім днем боротьби зі СНІДом.