Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція здж.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
109.25 Кб
Скачать
  1. Розповсюдження віл/сніДу

Походження ВІЛ/СНІДу. Спочатку припускали, що ВІЛ створили чи то в американських, чи то в радянських військових лабораторіях. Згодом цю версію відкинули, адже на той час ще жоден учений у світі не мав обладнання і біотехнологій, які б уможливили конструювання вірусу методами генної інженерії.

Багато науковців вважають батьківщиною СНІДу Центральну Африку. Ця гіпотеза, у свою чергу, поділяється на дві версії. Згідно першої, ВІЛ давно існував в ізольованих від зовнішнього світу районах, наприклад, в племінних поселеннях, у джунглях. З часом, коли міграція населення зросла, вірус вирвався «назовні» і почав швидко поширюватися. Друга версія полягає в тому, що вірус є наслідком впливу на організм людини підвищеного радіоактивного фону, який зареєстрований у деяких районах Африки, які багаті на поклади урану.

Більше 20-ти років тому американський дослідник Б. Корбетт висловив версію, що походження ВІЛ пов’язане з мавпами, а саме з ВІМ (вірусом імунодефіциту мавп), який міг мутувати. Для доведення цієї гіпотези треба було знайти ВІМ, нащадком якого міг стати ВІЛ. Існує два види ВІЛ: ВІЛ–1 і ВІЛ–2. ВІЛ–1 найбільше поширений у Європі, в тому числі й в Україні. Його вважають нащадком ВІМ, знайденим у шимпанзе виду Pan troglodytes. ВІЛ–2 поширений у Західній Африці. Його пов’язують з ВІМ, наявним у популяції чорних мангабеїв (Cercocebus atus). Друге запитання, на яке мали дати відповідь учені, — як вірус потрапив у людську популяцію? У випадку з ВІЛ–2 усе пояснюється просто, адже мангабеї в Африці живуть поряд з людьми. З ними граються діти, у деяких районах Африки вживають їхнє м’ясо. Щодо ВІЛ–1 усе складніше. Подібний до нього вірус імунодефіциту мавп за весь період досліджень виявлено тільки у чотирьох (!) шимпанзе. Та й контакт людини з цими агресивними тваринами не такий очевидний, як із мангабеями. Тому вченим доводиться припускати, що або той вид шимпанзе, в популяції якого циркулює подібний до ВІЛ-1 вірус, ще не впіймано, або вірус потрапив у людську популяцію від інших мавп, можливо, й тих, які вже вимерли. За ще однією версією, ВІЛ–1 міг потрапити до людей через поліомієлітну вакцину, яку виготовляли з нирок шимпанзе, яких утримували поряд з мангабеями, що могли бути носіями ВІМ. Він міг мутувати спочатку в організмі шимпанзе, а відтак і в організмі людини, яку вакцинували. Ось така довголанцюгова гіпотеза, яку дуже важко довести.

Ще одна версія: ВІЛ — не мавпяча інфекція, а мутація вірусу імунодефіциту людини, який існує вже впродовж кількох сотень, а то й тисяч років. Чому ж про це ніхто не знав? Тому що це була легка форма ВІЛ–інфекції, яка не надто дошкуляла людям, — так вважає автор цієї гіпотези професор Роберт Гаррі зі США.

У 2000 році американські й бельгійські вчені здійснили паралельні дослідження, щоб приблизно визначити дату «народження» ВІЛ–1. Обидві групи дійшли висновку, що це відбулося між 1910 і 1940 роками.

На думку іншого дослідника, професора Р. Гері, СНІД є набагато старшим: його історія налічує від 100 до 1000 років. Один з найсерйозніших аргументів на користь цієї гіпотези – саркома Капоші, описана на початку XX сторіччя угорським лікарем Капоші як «рідкісна форма злоякісного новоутворення», свідчила про наявність у хворого вірусу імунодефіциту.

Розповсюдження ВІЛ/СНІДу. У 1981 р. у США Центром по контролю захворювань США відзначено спалах випадків рідкого раку шкіри (саркома Капоши) у молодих геїв. Це захворювання спочатку назвали “рак гомосексуалістів”, а потім – “імунодефіцит гомосексуалістів”. В 1981 році від цього захворювання в США померло не менше 128 чоловік. Через рік хвороба була зареєстрована в 16 країнах у 711 чоловік, через 5 років – у 113 країнах у 72 504 чоловік. У 1982 р. вперше використовується назва СНІД, однак причини хвороби і шляхи її передачі поки що невідомі. Крім того, вперше зафіксовано випадки СНІДу серед немовлят після переливання крові. Вірус, який вважають причиною СНІДу, відкрив Люк Монтаньє із Інституту Пастера (Франція) у 1983 р., а в 1985 р. були встановлені шляхи передачі вірусу (кров, сперму, вагінальний секрет і грудне молоко). Згодом йому дали назву ВІЛ (HIV — human immune deficiency virus).