Умовні позначення і символи:

ГДК – гранично допустима концентрація

ТПВ – тверді побутові відходи

ГДВ – гранично допустимий викид

ЗМІСТ

Y

КУРСОВа РОБОТА 1

Календарний план 3

УДК 502.7:656.2 4

Анотація 4

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ І СИМВОЛИ: 5

ЗМІСТ 6

ОРГАНІЗОВАНІ ДЖЕРЕЛА ВИКИДУ 11

1.1 Розрахунок розсіювань викидів з одиночного джерела 11

1.2 Знаходження гранично допустимого викиду 18

1.3 Визначення границь санітарно-захисної зони для підприємств 19

РОЗДІЛ 2 21

НЕОРГАНІЗОВАНІ ДЖЕРЕЛА ВИКИДУ 21

2.1 Визначення кількості шкідливих речовин, що надійшли через нещільності фланцевих з’єднань 21

2.2 Визначення кількості шкідливих речовин, що надійшли за з вільної поверхні рідини за рахунок випару 23

2.3 Породні відвали. Розрахунок викидів твердих часток 27

2.4 Розрахунок викидів при згорянні твердих побутових відходів (ТПВ) 28

ВИСНОВКИ 30

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 31

ВСТУП

Атмосфера завжди містить певну кількість домішок, що надходять від природних й антропогенних джерел. До числа домішок, що виділяють природними джерелами, відносять: пил (рослинного, вулканічного, космічного походження, що виникає при ерозії ґрунту, частки морської солі); туман, дими й гази від лісових і степових пожеж; гази вулканічного походження; різні продукти рослинного, тваринного й мікробіологічного походження й ін.

Природні джерела забруднень бувають або розподіленими, наприклад випадання космічного пилу, або короткочасні стихійними, наприклад лісові й степові пожежі, виверження вулканів і т.п. Рівень забруднення атмосфери природними джерелами є фоновим і мало змінюється із часом.

Необхідність нормування стану навколишнього середовища виникла після початку промислової революції в зв’язку з забрудненням біосфери в глобальних масштабах.

Основою для оцінки якості навколишнього середовища слугує ГДК у повітрі робочої зони.

ГДК –це така концентрація забруднюючої речовини, що на протязі тривалого часу не спроможна викликати яку завгодно патологію або захворювання, які можна вловити сучасними методами дослідження, а також коли не порушує біологічних меж толерантності для людини.

Джерела забруднення атмосфери розподіляються на організовані та неорганізовані.

Організовані – коли забруднюючі речовини викидаються в атмосферу через спеціально споруджені труби й газовідводи. Неорганізовані – викиди не спрямованих потоків, що надходять в атмосферу через нещільності, щілини, погрішності обладнання.

Існує два головних джерела забруднення атмосферні природне і антропогенне. Природне джерело – це вулкани, пилові бурі, лісові пожежі, процеси розкладання рослин і тварин.

До основних антропогенних джерел забруднення відносять підприємства Паливно-енергетичного комплексу, транспорт, різні машинобудівельні підприємства.

Теплові електростанції. Забруднюють атмосферу викидами, що містять сірчистий ангідрид, двоокис сірки, окисли азоту, сажу, яка є носієм смолистих речовин, пил і золу, що містять солі важких металів.

Комбінати чорної металургії, що включають доменне, прокатне вироб- ництво, гірничорізні цехи, агломераційні фабрики, заводи коксохімічні та по переробці відходів основних виробництв, теплоенергетичні установи. Викиди в атмосферу становлять оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, пил, оксид азоту, сірководень, аміак, сірковуглець, аерозолі хрому і марганцю, бензол, піридин, нафталан.

Нафтопереробна промисловість. Є джерелом таких забруднень атмосфери: сірководню, сірчистого аміаку, окису вуглецю, аміаку, вуглеводнів у тому числі бензопірену.

Машинобудування та металообробка. Викиди в атмосферу містять аерозолі сполук кольорових і важких металів, зокрема парів ртуті. З парами органічних розчинників. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів забруднюють атмосферу пилом, що містять сполуки важких металів, фтору, двоокису кремнію, азбесту гіпсу.

Забруднення навколишнього середовища автотранспорту одне з найбільш небезпечних для здоров’я людини, бо вихлопні гази надходять у приземний шар повітря, звідки утруднене їх розсіювання.

До того ж будинки жилих кварталів, які знаходяться поряд за автомагістралями є свого роду складом для вловлювання забруднювачів. В абсолютних величинах на 1000 л полива карбюраторний двигун викидає з вихлопними газами: 200 кг моно оксиду вуглецю, 25 кг вуглеводнів, 20 кг оксидів азоту, 1кг сажі, 1 кг сірчистих сполук. Також етилований бензин є джерелом свинцю, чадного газу, оксидів азоту й сірки, бензопірену, озону.

Радіоактивне забруднення атмосфери – це забруднення атмосферного повітря радіоактивними домішками природного і атмосферного походження. Природне забруднення відбувається внаслідок виділення в атмосферу радіоактивних ізотопів, які утворюються в корі внаслідок розпаду радіонуклідів природних радіоактивних елементів. Джерела антропогенного забруднення – ядерні вибухи, атомна енергетика і промисловість. Ядерні радіоактивні речовини потрапляють в атмосферу, де повітряні течії розносять їх на значні відстані. В атмосфері вони концентруються в основному в аерозолях.

Основним документом, що регламентує розрахунок розсіювання приземних концентрацій викидів промислових підприємств є «Методика розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств.ОНД-86». В основу методики покладена умова, при якій найбільша концентрація кожної шкідливої речовини С_м(мг/м³) у приземному шарі атмосфери не повинна перевищувати максимальної разової гранично допустимої концентрації (ГДК) даної шкідливої речовини в атмосферному повітрі.

Метою курсової роботи є освоєння методики розрахунку концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, якi містяться у викидах підприємств.

Найпоширенішими токсичними речовинами, що забруднюють атмосферу, є : оксид вуглецю З, дiоксид сірки SО₂, різні окисли азоту NO_x, вуглеводні С_nH_m і пил. У цей час налічується більше 50000 шкідливих речовин, що забруднюють атмосферу, і їхня кількість швидко росте.

Сучасне машинобудування розвивається на базі великих виробничих об'єднань, що включають заготівельні й ковальсько-пресові цехи, цехи термічної й механічної обробки металів, цехи покриттів і велике ливарне виробництво. До складу підприємств також входять іспитові станції, ТЭЦ допоміжні підрозділи. У процесі виробництва машин й устаткування широко використають зварювальні роботи, механічну обробку металів, переробку неметалічних матеріалів, лакофарбові операції й т.п.

Найбільші забруднення атмосферного повітря надходять від енергетичних установок, що працюють на вуглеводному паливі (бензин, гас, дизельне паливо, мазут, вугілля, природний газ й ін.). Кількість забруднень визначається складом, обсягом палива, що спалюється, і організацією процесу згоряння.

Основними джерелами забруднення атмосфери є транспортні засоби із двигунами внутрішнього згоряння і теплові електричні станції. Частка забруднень атмосфери від газотурбінних рухових установок і ракетних двигунів поки незначна, оскiльки їхнє застосування в містах і великих промислових центрах обмежено. У місцях активного використання ГТДУ й РД (аеродроми, іспитові станції, стартові площадки) забруднення, що надходять в атмосферу від цих джерел, порівнянні із забрудненнями від ДВС і ТЕС, що обслуговують ці об'єкти.

Основні компоненти, що викидаються в атмосферу при спалюванні різних видів палива в енергоустановках - нетоксичні дiоксид вуглецю й водяна пара.

На всіх стадіях свого розвитку людина була тісно пов’язана з навколишнім світом. Але з того моменту як з’явилося високо індустріальне суспільство, небезпечне втручання людини в природу різко посилилося, розширився обсяг цього втручання, воно стало різноманітним і зараз погрожує стати глобальною небезпекою для людства. Людині припадає усе більше втручатися в господарство біосфери - тієї частини нашої планети.

РОЗДІЛ 1