22. Другорядні члени речення Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина

Другорядними називаються члени речення, що пояснюють головні або інші другорядні члени й синтаксично залежать від пояснювальних слів. Другорядні члени речення поділяються на означення, додатки та обставини.

Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох?: Візьми моє маленьке я. Скоро народився і третій син. Узгоджені означення узгоджуються з означуваним словом у роді, числі й відмінку: Батьківська тепла і привітна хата давно, давно заждалася тебе.Неузгоджені означення приєднуються до означуваного іменника керуванням (народ України) або приляганням (прохання заспокоїтись).

Прикладка — різновид означення, що виражається іменником, узгодженим з означуваним іменником у відмінку й числі. Прикладка дає іншу, паралельну назву означуваному: Слався й ти, могутня Дніпро-ріка. Всіх владарка-ніч покорила.

Додаток означає предмет, який є об’єктом дії. Відповідає на питання непрямих відмінків. Додатки бувають прямими і непрямими. Прямий додаток означає предмет, на який дія спрямована безпосередньо; виражається формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка: Море било й гризло його як прибережну скелю. Непрямий додаток означає об’єкт, який тільки певною мірою причетний до дії; виражається непрямими відмінками: Ніч осіння на дощ та туман багата.

Обставина — другорядний член речення, що характеризує дію або ознаку з погляду їхньої якості, кількості, інтенсивності, місця, часу, мети, причини. Обставини поділяються на такі групи:

- ступеня і способу дії (як? у який спосіб?): Іван заговорив достойно та урочисто.

- місця (де? куди? звідки?): Здалеку повіяло вогкістю, недалеко була мета.

- часу (коли? відколи? доки?): Другого дня рано небо було синє надзвичайно, садок був веселий, барвінок усміхався.

- причини (чому? через що? з якої причини?): Тарас аж крякнув з досади, спересердя.

- мети (для чого? з якою метою?): Роман наготувався стрибнути на допомогу.

- умови (за якої умови?): Отак жив Чіпка, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах;

- допусту (не зважаючи на що?): Незважаючи на малесенький вітерець, парило і робилося душно.

23. Односкладні речення

Односкладними називаються речення з одним головним членом.

 

Вид односкладного речення	Спосіб вираження головного члена	Приклад
Означено – особові (дію виконує певна особа, яку можна встановити)	дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу; дієслово наказового способу.	Йду поміж люди (М. Коцюбинський) Не милуй мене шовково (П. Тичина
Неозначено- особові (дію виконує невизначена особа)	дієслово у формі 3-ї особи множини; дієслово минулого часу у формі множини;	Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник). На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко).
Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча)	дієслово у формі 3-ї особи множини; безособове дієслово; безособові форми на -но, -то; особове дієслово в значенні безособового; прислівник (часто сполучається з дієсловом-зв'язкою); інфінітив; заперечне слово нема (немає).	Надворі світає. Багато слів написанопером. (Л. Костенко). З поля тягнехолодом (А. Головко). На серці у Насті було тихо, весело (М. Коцюбинський). Доволі мовчати! (О. Олесь). Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська).
Узагальнено- особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі)	• дієслово у формі 2-ї особи однини; • дієслово 1-ї або 3-ї особи множини.	Хоч вовком вий! (Нар. тв.). Лежачоюне б'ють (Нар. тв.).
Називні (ствердження існування предмета чи явища)	іменник у формі називного відмінка	Сухе надвечір'я (3 газети). Океанчистоти й сяйва (О. Гончар).

 

Називні — речення, у яких стверджується існування якихось предметів чи явищ. Головний член у номінативних реченнях виражений здебільшого іменником у називному відмінку однини чи множини: Арфа вечорова (Л. Костенко).

Не є називними речення, у яких означення стоїть після підмета, бо тоді воно виконує функцію іменної частини складеного присудка.

Якщо в реченні є будь-яка обставина, то це речення не називне, а двоскладне з пропущеним присудком: Сади навкруги.

Називні речення завжди є повними: Ліси...

До означено-особових речень належать речення без підмета (який уособлюється з я, ми) та речення зі звертаннями, наказами, проханнями: Ходімте в сад. Я покажу вам сад (М. Вінграновський).

До узагальнено-особових речень найчастіше належать прислів'я та приказки, у яких дієслово уособлюється із займенником ти: Шилом моря не нагрієш.

Генітивні речення (у яких головний член речення виражений сполукою заперечного слова немає (нема) з іменником у формі родового відмінка) іноді вважають безособовими, іноді виділяють в окремий розряд: Немає гіршого ворога від колишнього друга (Нар. творчість).