2.3 Кругообіг капіталу та його функціональні форми

За підручником «Політекономія» С.В. Мочерного кругообіг капіталу - це рух капіталу у сфері виробництва і обігу, у процесі якого він послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форм і повертається до свого вихідного пункту [9.ст.174]. У даному випадку капітал є рухом.

У політекономічному аспекті кругообіг капіталу означає зростання обсягів капіталу та його перехід з однієї форми в іншу внаслідок експлуатації найманої праці та синергічного ефекту від взаємодії змінного з постійним капіталом, передусім, засобами праці.

Кожний вид капіталу (індивідуальний, акціонерний, державний та ін.) починає свій рух у сфері обігу в формі певної суми грошей або грошового капіталу й авансування, насамперед, на купівлю засобів виробництв та робочої сили.

Внаслідок цієї операції грошовий капітал перетворюється на елемент продуктивного капіталу, на речові й особисті фактори виробництва, на постійний і змінний капітал.

На другій стадії кругообігу капіталу відбувається поєднання робочої сили із засобами виробництва. Крім того, при цьому виникає синергічний ефект (нова продуктивна сила, втілена у більшій масі додаткової вартості). Тому друга стадія є найважливішою. Капітал на цій стадії набуває форми продуктивного капіталу, при цьому припиняється сфера обігу та починається виробниче споживання.

На третій стадії рух капіталу знову здійснюється у сфері обігу при реалізації виготовлених товарів. У процесі реалізації, втіленої у товарах додаткової вартості, товарна форма капіталу перетворюється на грошову (тобто початкову форму).

Отже, капітал здійснює круговий рух, поступово набуваючи форм грошового, продуктивного і товарного капіталу.

Безперервність процесу кругообігу капіталу забезпечується як послідовною зміною однієї форми капіталу іншою, так і одночасним перебуванням капіталу в усіх трьох формах. Одна частина капіталу перебуває у вигляді грошового (для купівлі устаткування, машин, сировини, виплати заробітної плати та ін.), друга – продуктивного (функціонуючі засоби виробництва та робоча сила), третя – товарного (готових до реалізації товарів та товарів, що реалізуються). Між ними існують певні пропорції. Внаслідок цього здійснюється відносно відокремлений кругообіг кожної з цих форм капіталу.

З наведеного вище опису кругообігу капіталу ми можемо зробити певні висновки: до кожної зі стадій, а отже, кожної функціональної форми капіталу, належать неоднаковий матеріально-речовий зміст (на першій стадії – гроші; на другій – основні та оборотні фонди; на третій – створені товари, послуги та отримані за них фінансові ресурси), різна кількість найманих працівників, неоднакові форми підкорення праці капіталом та ін.

3. Роль підприємництва в ринковій економіці

Підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки, одним з найважливіших діючих факторів економічного розвитку суспільства, що спирається на ринкові методи господарювання.

Підприємництво – це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок – підприємець-власник, визначає темпи економічного росту, структуру і якість валового національного продукту.

Воно базується на самостійній, ініціативній, систематичній, на власний ризик, діяльності по виробництву продукції, надання послуг і зайняттю торгівлею і має на меті сприяння прибутку.

Підприємство-необхідна умова досягнення комерційного успіху на ринку товарів і послуг. Широкий розвиток підприємництва застерігає від суб'єктивізму й волюнтаризму і найповніше відповідає вимогам природно-історичного процесу суспільного розвитку. У суспільстві підприємництво:

виступає діловою силою, що прискорює шлях до ринкових перетворень;

стимулює подальше удосконалення законодавчо-нормативної бази;

забезпечує господарську незалежність суб’єктів ринку, створює

сприятливе середовище для розвитку конкуренції;

стимулює ділову активність, сприяє оновленню технологічної бази і номенклатури продукції;

створює нові робочі місця;

проводить благодійну та спонсорську діяльність.

Отже, широкий розвиток підприємництва збагачує економічну діяльність суспільства, урізноманітнює її форми, підвищує економічну ефективність суспільного виробництва.

Підприємництво є універсальним інструментом участі мільйонів громадян як в економічному житті власних країн, так і в системі міжнародного розподілу праці, виступає для економічно свідомих громадян як своєрідний засіб існування і стимул до самовдосконалення.

Розуміння сутності підприємництва зв’язано з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни наводить авторський колектив підручника «Підприємництво: стратегія, організація, ефективність» Покропивний С.Ф., Колот В.М. [11.ст.13].

По-перше, підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив – можливість одержання прибутку. Вони майже завжди концентрують свої дії на розвитку перспективних напрямків господарської діяльності, віддача від яких може перевершити середні показники.

По-друге, розвиток підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Забезпечуючи освоєння перспективних виробництв, підприємці сприяють швидкому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію та існуючий ринок.

По-третє, підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливає на структурну перебудову в економіці; збільшення обсягів виробництва і надання послуг; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку національної економіки в цілому.

По-четверте, підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів. Діяльність підприємця нерозривно пов’язана з господарським ризиком. Саме ця обставина є потужним стимулом економії ресурсів, вимагає від підприємця детального аналізу рентабельності проектів, відповідального ставлення до інвестицій, раціонального використання ресурсів, найму робочої сили.

По-п’яте, підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці. У більшості випадків, особистості котрі мають власний бізнес і завдяки цьому сильніші спонукальні мотиви, більше зацікавлені в якісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому [11.ст.14].

Розглянуті вище прояви значущості підприємницької діяльності дозволяють зробити загальний висновок.

Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

Нагромаджений досвід усіх без винятку індустріально розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво – необхідна умова досягнення економічного успіху.

Висновки

Після виконання роботи можна сказати, що її основна мета була досягнутою і з роботи можна зробити наступні висновки.

1. Поняття «підприємництво» в різних літературних джерелах з економіки трактується по різному. Ми дійшли висновку, що найправильнішим визначенням буде таке: підприємництво – це організаційно-господарське новаторство, спрямоване на максимальне зростання ефективності праці (передовсім праці найманого персоналу та власної праці підприємця) і виробництво додаткової вартості та її привласнення у формі прибутку, оскільки воно акцентує увагу на ролі підприємця у зростанні ефективності праці найманої робочої сили (її продуктивності, інтенсивності та ін.) і привласненні створеної при цьому додаткової вартості..

2. Ефективне здійснення підприємницької діяльності можливе тільки за відповідної суспільної ситуації – підприємницького середовища, під яким розуміють передусім ринок, ринкову систему відносин, а також особисту свободу підприємця, тобто його особисту незалежність, що дає змогу приймати таке підприємницьке рішення, яке, з його погляду, буде найефективнішим, дійовим і забезпечить максимальний прибуток.

3. Підприємництво завжди супроводжується науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого – персональна відповідальність.

4. Капітал підприємства є наріжним каменем розвитку системи підприємництва. З його допомогою можна стимулювати або стримувати розвиток будь-якого суб'єкта господарювання. Ефективність діяльності останнього значною мірою залежить від рівня розвитку та вдосконалення системи управління капіталом. Капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності – від моменту створення підприємства до його ліквідації або реорганізації.

5. Розглянувши наявні підходи до визначення підприємницького капіталу в економічній літературі, найбільш правильним є визначення подане в «Економічній енциклопедії», за редакцією Б.Д. Гавриша за яким: капітал – це сукупність виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, за яких засоби праці, певні матеріальні блага, гроші, об’єкти інтелектуальної власності та різні види цінних паперів тощо є знаряддям експлуатації і привласнення частини чужої неоплаченої праці з метою відтворення та отримання доходу.

6. Капітал підприємства характеризується багатоманітністю образів, в яких він виступає. При цьому найважливішим вважається його поділ на власний і позиковий – у процесі формування та постійний і змінний – у процесі використання.

7. Як власні, так і позикові джерела капіталу мають переваги і недоліки. Підприємство, яке використовує тільки власний капітал, має високу фінансову стійкість, але обмежує свій розвиток, не використовуючи можливості приросту прибутку на позиковий капітал. При частковому ж використанні позикового капіталу виникає ризик погіршення фінансового стану підприємства, але виникає можливість приросту розширення обсягів господарської діяльності підприємства, підвищення його ринкової вартості.

8. Змінний капітал, в процесі кругообігу, збільшує початкову вартість, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, який отримує працівник у формі заробітної плати, а й створює надлишок вартості – додаткову вартість. Тоді як постійний капітал, безпосередньо не створюючи її, є найважливішим фактором, що визначає розміри додаткової вартості.

9. Капітал здійснює круговий рух, поступово набуваючи форм грошового, продуктивного і товарного капіталу. Безперервність процесу кругообігу капіталу забезпечується як послідовною зміною однієї форми капіталу іншою, так і одночасним перебуванням капіталу в усіх трьох формах.

10. До кожної зі стадій кругообігу капіталу, а отже, кожної функціональної форми капіталу, належать неоднаковий матеріально-речовий зміст (на першій стадії – гроші; на другій – основні та оборотні фонди; на третій – створені товари, послуги та отримані за них фінансові ресурси), різна кількість найманих працівників, неоднакові форми підкорення праці капіталом та ін.

11. Підприємництво виконує важливу роль в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

Список літератури

1. Донець Л.І. Основи підприємництва,2006. – 256с.

2. Економіка підприємництва: Підручник/ За ред. Шегди А.В. – К.: Знання, 2005. – 287с.

3. С.В. Мочерний, О.А.Устенко, С.І. Чеботар «Основи підприємницької діяльності». Київ, «Академія». - 2005

4. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. Посіб. – 3-тє видання – К: Знання-Прес, 2006. – 350с.

5. Федоренко В.Г., Віденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник /За науковою ред. Федоренка В.Г. – К.: Алерта, 2008. – 487с.

6. Мочерний С.В., Мочерна Я.С Політична економія – К: Знання, 2007. – 456с.

7. Економічна енциклопедія/За ред. Гавриша Б.Д. – К.: Академія, 2000.

8. Тлумачний словник економічних термінів: Навч. посібник. – К.: Інжек, 2003. – 184с.

9. Мочерний С.В. «Політекономія»: Підручник – К: Вікар, 2003. – 386с.

10. Виноградська А.М. «Основи підприємництва»: – К.: Кондор, 2008 – 432с.

11. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. – К.: КНЕУ, 2003. – 352с.