• 29. Захист авторських прав

ЗУ «Про авторські та суміжні права» + ЦКУ ст.. 432

ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Стаття 50. Порушення авторського права і суміжних прав

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає

підстави для судового захисту, є:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті

немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав,

визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права,

визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням

передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень

майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних

прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію

України, вивезення з митної території України і розповсюдження

контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних

програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій

мовлення;

в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або

частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього

твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які

мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у

тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм,

програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського

права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів

захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема

виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і

застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в

електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює

таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з

метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського

права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена

інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Стаття 51. Порядок захисту авторського права і суміжних прав

Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів

авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку,

встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним

законодавством.

Стаття 52. Способи цивільно-правового захисту авторського

права і суміжних прав

1. За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав

суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися

в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх

компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або)

суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні

передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів

суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з

обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і

(або) документів про управління правами чи створенні загрози

неправомірного використання об'єктів авторського права і (або)

суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і

майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав

суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі

забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права

чи створюють загрозу їх порушення; ( Підпункт "а" абзацу другого

частини першої статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав

та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або)

суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової)

шкоди;

г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної

шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або)

суміжних прав, або виплату компенсацій;

д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення

авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення

митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну

територію України чи з її митної території контрафактні примірники

творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів

захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;

е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень,

складів, технологічних процесів і господарських операцій,

пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і

відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи

загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в

засобах масової інформації даних про допущені порушення

авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих

порушень;

ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)

суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб,

задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників

творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних

засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством

заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних

прав.

2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням

розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського

права і (або) суміжних прав;

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних

прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від

10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування

збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок,

випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення

їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних

примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та

обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і

відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення

тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення

авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що

створюють загрозу порушення цих прав;

е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або)

суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у

виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та

об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про

канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані

особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної

(немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,

майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське

право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який

могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права

якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати,

понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою

допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість

відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір

компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри

відповідача.

3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника

штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь

позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до

Державного бюджету України.

4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію

всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи

програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені

або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних

прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це

стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних

стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких

відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм

мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для

їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів

захисту.

За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у

тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм,

відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом

авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено,

можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої

передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а

матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення

контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням

виручених коштів до Державного бюджету України.

Стаття 53. Способи забезпечення позову у справах

про порушення авторського права і суміжних прав

1. До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово

має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є

достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і

(або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду

певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в

майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше

передбачене цим Законом використання, а також транспортування,

зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг

примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних,

а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення,

щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів

обходу технічних засобів захисту.

2. За наявності достатніх даних про вчинення такого порушення

авторського права і (або) суміжних прав, за яке відповідно до

закону передбачена кримінальна відповідальність, орган досудового

розслідування або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення

розшуку і накладення арешту на: { Абзац перший частини другої

статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI

( 4652-17 ) від 13.04.2012 }

а) примірники творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз

даних), записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення,

щодо яких припускається, що вони є контрафактними, а також засоби

обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали й обладнання, призначені для їх виготовлення і

відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути

доказом вчинення протиправних дій.

3. У разі, якщо відповідач по справі порушення авторського

права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної

інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить

перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження

відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у

випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди

особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є

очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя

одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові

заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за

участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

30. Реєстрація прав на комп’ютерну програму як об’єкта авторського права.

Визначити, що установою, яка згідно із Законом України "Про авторське право і суміжні права" виконує дії, пов'язані з державною реєстрацією прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також з реєстрацією договорів, які стосуються права автора на твір, є Державна служба інтелектуальної власності.

Заявку на реєстрацію до Державної служби подає заявник.

II. Документи, потрібні для реєстрації авторського права та договору, який стосується права автора на твір

6. Заявка на реєстрацію авторського права на твір обов'язково повинна містити:

а) заяву, викладену українською мовою, що складається за формою, затвердженою Державною службою;

б) примірник твору (оприлюднений чи неоприлюднений) у матеріальній формі, визначеній пунктом 15 цього Порядку;

в) документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору;

г) документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору;

ґ) документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва. Зазначений документ подається до Державної служби після одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір;

д) довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора або його спадкоємця подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідченої відповідно до законодавства;

е) документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора);

є) інші документи згідно з переліком, наведеним у пунктах 8, 9 і 10 цього Порядку.

8. До заяви на реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму, крім документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, додається настанова щодо використання програми.

11. Заява підписується автором або особою, яка має авторське право.

Заява від імені юридичної особи підписується особою, яка має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою.

15. Залежно від того, щодо якого об'єкта авторського права подано заявку на реєстрацію, примірник твору подається у такій матеріальній формі:

) комп'ютерні програми - у вигляді вихідного тексту (фрагментів вихідного тексту) програми в обсязі, необхідному для її ідентифікації. Заявник самостійно вирішує, які фрагменти вихідного тексту комп'ютерної програми передати на зберігання, та має право вилучати з поданих фрагментів вихідного тексту місця, які, на його думку, не слід висвітлювати;

У разі відсутності примірника твору у матеріальній формі, визначеній у пункті 15 цього Порядку, заявка до розгляду не приймається.

У разі відсутності одного із зазначених у розділі II цього Порядку документів або неправильного оформлення документів заявки Державна служба повідомляє про це заявника. Заявник протягом двох місяців від дати одержання повідомлення повинен надіслати відсутні і/або правильно оформлені документи заявки. Якщо у встановлений строк документи до Державної служби не надійшли, заявка повертається заявнику із зазначенням мотивованих підстав її повернення.

17. Заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.

Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки.

Під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства.

Державна служба може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи. У цьому разі відповідне рішення приймається в двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту.

18. Якщо заявка відповідає вимогам розділів II і III цього Порядку, заявнику надсилається відповідне рішення про реєстрацію. В іншому випадку заявнику надсилається обгрунтоване рішення про відмову в реєстрації. При цьому документи, подані заявником на реєстрацію, йому не повертаються.

Форма і зміст зазначених рішень визначаються Державною службою.

19. Заявник має право у тримісячний термін від дати одержання рішення про реєстрацію авторського права на твір подати до Державної служби документ, що підтверджує сплату державного мита за видачу свідоцтва або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва.

Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір Державна служба не одержала документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва у розмірі та порядку, визначених законодавством, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, заявка вважається відхиленою і реєстрація авторського права та публікація відомостей про реєстрацію авторського права Державною службою не проводяться.

20. На підставі рішення про реєстрацію авторського права на твір та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, відомості про реєстрацію авторського права на твір заносяться до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Державною службою.

Видача свідоцтва здійснюється Державною службою у місячний строк від дати реєстрації.

Свідоцтво видається за зразком згідно з додатком до цього Порядку.

Свідоцтво видається автору або особі, яка має авторське право, безпосередньо або надсилається на адресу, зазначену в заяві. У разі наявності декількох авторів свідоцтво може бути видане кожному з них за умови пред'явлення документа про сплату державного мита за видачу кожного свідоцтва.

За клопотанням автора Державна служба видає або надсилає на адресу, зазначену в клопотанні, дублікат свідоцтва. Клопотання подається в порядку, передбаченому пунктом 27 цього Порядку.

Рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, видається безпосередньо заявнику або надсилається на адресу, зазначену в заяві.

Ш.31. Строк охорони авторських прав.

ЗУ «Про авторські та суміжні права»

Стаття 28. Строк дії авторського права

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його

створення і починає діяти від дня створення твору.

2. Авторське право діє протягом усього життя автора і

70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією

статтею.

3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом,

строк дії авторського права закінчується через 70 років після

того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не

викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,

оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не

пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору,

застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.

4. Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє

протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього

співавтора.

5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не

водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,

серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для

кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів

діє протягом 70 років після їх реабілітації.

7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом

30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його

правомірного опублікування.

8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони

авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше

його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту

майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років

від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

9. Строк дії авторського права після смерті автора і строки,

встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються

від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у

зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного

за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.

( Частина дев'ята статті 28 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 )

від 22.05.2003 )

10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14

цього Закону, охороняються безстроково.

32.Веб-сайт

У законодавстві про інтелектуальну власність не міститься ані визначення веб-сайту, ані власне веб-сайт як об'єкт. Таке визначення можна знайти у Наказі Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України" від 25.11.2002 N 327/225 "Про затвердження Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади". Отже, "веб-сайт" - сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб'єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет. Погоджуючись з таким визначенням, можна умовно виділити об'єкти інтелектуальної власності, які містить веб-сайт, такі як: унікальна адреса (доменне ім'я) та певний масив інформації, що міститься за цією адресою (наповнення сайту або контент). Беручи до уваги зазначене визначення, для подальшого аналізу необхідно звернути увагу на можливі складові веб-сайту:

а) апаратна складова;

б) програмна складова;

в) унікальна адреса у мережі Інтернет;

г) інформаційні ресурси.

А) Апаратна складова. Для забезпечення доступності веб-сайта в мережі Інтернет він повинен бути розміщений в інформаційному середовище, яка забезпечує такий доступ . Особа, яка є фактичним володільцем веб-сайта, розміщує веб-сайт на власному комп'ютерному обладнанні, яке підключено до мережі Інтернет, або забезпечує доступність веб-сайту в мережі Інтернет шляхом розміщення на комп'ютерному обладнанні інших осіб (так звані послуги хостінгу). З точки зору можливого закріплення виключних прав на апаратну складову веб-сайту, слід зауважити, що зв'язок між апаратною складовою та іншими складовими не є нерозривним. Веб-сайт може бути розміщений на різних апаратних засобах та не пов'язаний з ними. За аналогією можливо порівняти веб-сайт та комп'ютерну програму. З точки зору правової охорони ці два об'єкти (веб-сайт та комп'ютерна програма) за обсягом охорони не можуть включати апаратну частину.

Б). Програмна складова. Веб-сайт складається зі сторінок з текстом, розміченим на мові HTML, з можливим додаванням стилів на мові CSS або сценаріїв (скриптів) на мові JavaScript. Програмування дозволяє володільцю сайту настроювати структуру та відображення інформації на веб-сайті. Програма може бути складової частиною веб-сайту. Однак слід враховувати, що одна програма дозволяє створення різних веб-сайтів. Сама по собі програма для створення веб-сайту відноситься до об’єктів авторського права – комп’ютерних програм. Однак створений за її допомогою веб-сайт є самостійним об’єктом.

В) Унікальна адреса у мережі Інтернет. Веб-сайт ідентифікується мережевою адресою (доменним ім'ям), за яким до нього здійснюється доступ в мережі Інтернет. Унікальною адресою у мережі Інтернет є доменне ім'я, тобто символьне позначення, призначене для ідентифікації інформаційних ресурсів і адресації запитів в мережі Інтернет та зареєстроване в реєстрі доменних імен відповідно до загальноприйнятого порядку та звичаїв ділового обороту, наділене, з технічної точки зору, властивістю унікальності. Принципово, що доступ до веб-сайту може здійснюватись за декількома адресами. Таким чином одна певна адреса не може ідентифікувати веб-сайт. Наприклад, за доменними ім'ями www.lawyer-house.com.ua, www.lawyer-house.org, домюриста.com знаходиться один веб-сайт. Множинність адрес веб-сайту в мережі Інтернет в такому випадку є суттєвою.

Розглядати мережеву адресу (доменне ім’я), як охороноздатну частину веб-сайту, можливо за умови її оригінальності у відповідності до ст. 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права». При цьому використання оригінальної назви веб-сайту в доменному імені підтверджує можливість самостійного використання.

Г) Інформаційна складова. Веб-сайт уявляє собою інформаційний об'єкт, який характеризується певним змістом (контентом). Програмна складова забезпечує візуалізацію цього змісту на моніторі у користувача мережі інтернет. Інформаційна складова веб-сайту може включати твори дізайну, письмові твори, літературні твори, бази даних, музичні твори, а також фонограми та відеограми.

Для визначення правової природи веб-сайту слід зазначити, що він поза сумнівів є самостійним об'єктом авторського права - підбір, розташування інформаційної складової є оригінальним. Власне це дозволяє висунути тезу про прирівнення веб-сайту до складеного об'єкту авторського права — збірника творів. Однак, веб-сайт не може бути повністю ототожнений зі збіркою творів.

Відповідно до ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору (фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір). Збірка творів, як об'єкт авторського права є результатом творчості однієї особи або невеликої групи осіб — співавторів, які здійснюють однорідну діяльність. Веб-сайт створюється різнорідною діяльністю певних осіб. Дизайнерське рішення веб-сайту, пов'язано з вимогами до кольорового, графічному та аудіовізуальному відображенню. Організація внутрішніх переходів, пошукової системи потребує певного програмного рішення. Підбір та систематизація інформаційних складових безпосередньо пов'язано з фаховою спрямованістю веб-сайту. Таким чином, створення веб-сайту можливо охарактеризувати не тільки підбором, розташуванням, упорядкуванням складових частин веб-сайту, а й багатогранністю творчого процесу.

Створення веб-сайту включає наступні стадії:

1) розробка дизайну: макетів сторінок, інтерфейсу користувача, підготовка та створення графічних елементів;

2) розробка веб-сторінок: створення на основі макетів гіпертекстових веб-сторінок, забезпечення сумісності з програмами (браузерами);

3) веб-програмування: створення веб-сайту з використанням мови програмування;

4) наповнення контентом: наповнення розділів сайту інформацією.

В цьому процесі одні особи створюють елементи, які використовуються потім, на другому етапі, іншими особами для створення комплексного об'єкту в цілому. Кожний з учасників процесу створює свій твір, на який має авторське право, але усі разом вони створюють новий об'єкт. Складний, багатогранний процес створення веб-сайту викликає за необхідність розглянути веб-сайт в порівнянні зі складною річчю.

Згідно зі ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Складні речі складаються з простих речей. Прості речі - це ті, які є органічною єдністю, поділ яких призводить до юридичного зникнення самої речі: алмаз, тварина, олівець тощо.

Річ визнається складною якщо:

1) вона може складатись як із різнорідних так із однорідних речей;

2) складові частини, з яких складається складна річ не пов'язані між собою фізично;

3) сукупність речей утворює єдине ціле, яке використовується за спільним призначенням;

4) кожна із частин, що складають складну річ, може використовуватись самостійно за тим самим призначенням, що і разом з ними, і при цьому не виконувати по відношенню до них роль приналежності.

Ознаки веб-сайту аналогічні ознакам складної речі.

Веб-сайт, як збірка творів, може поєднувати як літературні, так і музичні, фотографічні, аудіовізуальні та інші твори, так неохоронювані об'єкти (складатись як із різнорідних так із однорідних речей). Кожний з зазначених об'єктів не пов'язаний з іншим (крім єдиного творчого замислу). Після об'єднання веб-сайт стає єдиним цілим та використовується як єдине ціле.

З зазначеного випливає необхідність володільцю права на складений твір мати право на використання усіх його елементів. Такого володільця, після того як він набув право на елементи, вже не можливо поставити в залежність від свавілля кожного учасника різнорідної творчої діяльності. Права на елементи повинні бути закріплені за володільцем прав цілого на весь час його можливого використання. Така система відповідає не тільки інтересам підприємця — володільця прав, вона відповідає інтересам кожного з учасників складного творчого процесу створення веб-сайту.

• 33. Обєкти суміжних прав.

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, клоуна тощо) і в такий спосіб вилучати доходи з чужої майстерності, таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.

Під суміжними правами Закон розуміє права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення. Отже, цим поняттям охоплюється чотири групи прав: а) права виконавців; б) права виробників фонограм; в) права виробників відеограм; г) права організацій мовлення. То постає запитання — права на що. Іншими словами, що є об'єктом суміжних прав. Об'єктами суміжних прав Закон визначає виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення. Виконанням визнається здійснення чужого твору фізичною особою. Це може бути гра артиста на сцені чи в кіно, гра музиканта, спів співака, танець танцюриста, декламація декламатора, управління диригента оркестром або будь-який інший спосіб виконання твору літератури чи мистецтва.

Надання правової охорони об'єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Проте виробники фонограм, виробники відеограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р в колі — ®, імені (назви) особи, якій належить суміжне право, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Об'єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійснюється будь-якою особою — професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури і мистецтва.

Виконання стає об'єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконано на території України; виконання зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно включено у передачу організації мовлення, передачі яких охороняються в Україні.

Фонограма (відеограма) стає об'єктом правової охорони за таких умов:

- виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцем знаходження на території України;

- фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території України або опубліковано на території України протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі.

Об'єктом прав організацій мовлення є їх програми. Поняття “програма” включає в себе будь-які передачі організацій мовлення. Зазначені програми стають об'єктом правової охорони за умов: а) організації мовлення мають офіційне місцезнаходження на території України; б) передачі здійснюються з передавачів, розташованих на території України.