Дублікат

ДУБЛІКАТ (лат. сіиріісаіїо — подвоєння) — 1) другий або наступний примірник письмового документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Оформляється у випадках, коли оригінал може отримати лише одна із сторін угоди, а також видається замість втраченого оригіналу; 2) другий примірник накладної, що його вида­ють замість квитанції на вантаж при міжнародних та інших залізничних перевезеннях.

ДУШЕВНА ХВОРОБА — захворювання, що вияв­ляється в порушенні нормальної психічної діяльності, яке істотно впливає на здатність особи правильно сприймати навколишню дійсність, контролювати свою діяльність та усвідомлювати значення своїх дій. До Д. х. належать ши­зофренія, епілепсія, паранойя, олігофренія та ін. Законо­давством установлено певні обмеження дієздатності осіб, що страждають на Д. х. Над ними може бути вста­новлено опіку. В кримінально-правових відносинах такі особи, якщо вони скоїли суспільно небезпечні діяння, можуть бути визнані неосудними.

ДУШЕВНЕ ХВИЛЮВАННЯ — у кримінальному праві визнається однією з обставин, що пом'якшують відповідальність особи, яка скоїла злочин. Коли ж Д. х. виникає внаслідок незаконного насильства або тяжкої образи від потерпілого, то цей факт є кваліфікаційною оз­накою окремих видів злочинів: вбивство або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного Д. х., які тягнуть відносно м'які міри покарання.

ЕВІКЦІЯ (лат. єуісііо — стягнення за судовим рішенням ігого майна) — у цивільному праві позбавлення володіння "і вилучення речі на законних підставах за мотивами, що елникли до її продажу. Згідно з законодавством за збит­ої від Е. відповідає продавець, крім, випадків, коли поку-■ець не залучає його до участі у справі, а він довів, що зі сзоєю участю міг би попередити Е.

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО - галузь права, що регулює :5ереження та оздоровлення навколишнього природного :ередовища і раціональне використання природних гесурсів.

ЕКОЦИД (гр. оісоз — будинок та лат. саедо — вби­ваю) — масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів та інші дії, що можуть спричинити екологічну катастрофу (штучні зливи, цунамі, виверження вулканів тощо). За КК Ук­раїни Е. є злочином.

ЕКСГУМАЦІЯ (лат. ех — із та пштшз — земля) — вий­мання трупа з місця його поховання, коли виникає не­обхідність у проведенні первинного або повторного огля­ду трупа, пред'явленні його для впізнання, проведенні експертизи (у тому числі додаткової й повторної). Е. здійснюється на підставі постанови слідчого, яка має бути затверджена прокурором, з участю судово-медичного екс­перта і в присутності понятих.

ЕКСПЕРТ (від лат. ехрегіш — досвідчений) — у праві особа, що володіє спеціальними знаннями й залучається в установленому порядку для проведення експертизи.

91

ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Е. можуть бути співробітники державної експертної уста­нови, а також інші фахівці, не заінтересовані в результа­тах справи. Див. Висновок експерта.

ЕКСПЕРТИЗА ПРАЦЕЗДАТНОСТІ - встановлення здатності особи до праці для визначення часткової або повної, тимчасової або тривалої, загальної або про­фесійної непрацездатності та її причин. Е. п. проводить МСЕК, висновок якої є підставою для призначення пенсії, допомоги, відшкодування збитків унаслідок каліцтва або інших ушкоджень здоров'я, для працевлаш­тування.

ЕКСТРАДИЦІЯ (від лат. ех — з і ігасіііїо — передаван­ня) — див. Видача злочинців.

ЕЛЕКТРОННІ ГРОШІ - умовна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. Е. г. — різновид кредитних грошей; переведення грошових сум за рахун­ками в банках здійснюється автоматично за допомогою ЕОМ і за безпосереднім розпорядженням власників по­точних рахунків.

ЕМІСІЯ (від лат. етіззіо — випуск, випромінювання) — випуск в обіг грошових знаків в усіх формах — готівковій та безготівковій.

ЕМІТЕНТИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ - особи, які від сво­го імені випускають цінні папери й зобов'язуються викону­вати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Е. ц. п. є держава в особі уповноваженого органу, юридичні осо­би, у випадках, передбачених законодавством, — фізичні особи.

ЕПІДЕМІЯ (гр. ерісіетіа) — масове поширення інфекційної хвороби серед населення за короткий проміжок часу. Особливо небезпечними є інфекційні хвороби, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, най­простішими грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами, зокрема карантинними: чума, холера, жовта гарячка). Порушення правил боротьби з Е., якщо воно спричинило або могло спричинити поширен­ня Е., караються у кримінальному порядку.

_є

ЄВРОВАЛЮТИ — сукупна назва стійких валют, •кими комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країн-емітентів _их валют. Термін виник наприкінці 50-х років XX ст., коли було запроваджено конвертованість валют економічно розвинутих країн і ці валюти почали Еикористовуватись у міжнародних розрахунках. На сьогодні основну роль Є. становить долар США і євро європейська валютна одиниця).

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ -

створено Європейською конвенцією "Про захист прав людини та основних свобод" в 1950 р. з метою забезпечення поваги до зобов'язань, що випливають з Конвенції для держав, які є її учасниками. Україна визнала юрисдикцію цього Суду стосовно звернень своїх громадян, ратифікувавши Конвенцію 17 липня 1997 р. Рішення Є. с. з п. л. є обов'язковими на території України для всіх службових осіб, яких вони стосуються. Умисне невиконання службовою особою рішення Є. с. з ■ л. тягне кримінальну відповідальність.

_ІК

ЖИТЛОВЕ ПРАВО — сукупність правових норм, які регулюють відносини з використання житлового фонду. І Ж. п. не є самостійною галуззю права, за змістом воно збігається з поняттям «житлове законодавство». Основу Ж. п. складають норми цивільного права (майнові відноси­ни найму та оренди житлових приміщень і т. п.), норми сімейного права (права членів сім'ї власника житла). Нор­ми, які регулюють житлові відносини в Україні, зафіксо­вані в Житловому кодексі України, Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ін.

ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК - будівля зі зручностями,

яка призначена для постійного проживання людини. І Ж. б. створюють житловий фонд. Ж. б. є об'єктом права державної, комунальної, колективної і приватної влас­ності. Це закріплено в Конституції України, цивільному та іншому законодавстві. Договори купівлі-продажу, обміну, дарування Ж. б. мають бути нотаріально засвідчені.

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС — кодифікований законодав­чий акт, який регулює житлові та пов'язані з ними соціальні відносини. Регулює відносини, пов'язані з уп­равлінням житловим фондом; із забезпеченням громадян житловими приміщеннями і користуванням цими приміщеннями; з забезпеченням збереження житлового фонду; вирішенням житлових спорів та ін.

ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ - об'єкти права влас­ності, інших речових прав. Ж. п. є предметом договору найму. Як правило, вони знаходяться в будинках держав-

— 94 —

ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ (ЖБК)

ного, комунального, громадського, приватного житлових фондів, в будинках ЖБК. Ж. п. призначені для постійно­го цілорічного проживання людей, мають відповідати зстановленим санітарним і технічним вимогам, розміру, бути зареєстрованими уповноваженими органами саме як житлові примішення.

ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ (ЖБК) -

добровільне об'єднання, яке створюється громадянами для забезпечення своїх житлових потреб будівництвом у міській чи сільській місцевості багатоквартирного житло­вого будинку на власні кошти, переданні у безстрокове користування членами ЖБК кооперативних квартир, а також для подальшої експлуатації та управління цими бу­динками. Членом ЖБК може бути громадянин, який до-сяг 18 років, потребує поліпшення житлових умов і, як правило, мешкає в даній місцевості. Порядок обліку гро­мадян, які бажають стати членами ЖБК, а також умови прийому в члени ЖБК встановлюються законодавством України. Член ЖБК, який сповна оплатив свій пайовий знесок за квартиру, набуває на неї право власності.

ЗАГАЛЬНИЙ ТРУДОВИЙ СТАЖ

4

_з

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ -

вжиття спеціальних заходів майнового характеру, які спо­нукають сторони до неухильного й реального виконання зобов'язань. Виконання зобов'язань може забезпечувати­ся, згідно з законом або договором, неустойкою {штрафом, пенею), заставою і поручительством. Зобов'язання між громадянами або з їхньою участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між юридичними особами — га­рантією.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ — сукупність заходів, що забезпечують реальність виконання майбутнього судового рішення; одна з гарантій захисту інтересів позивача. Заява про 3. п. вирішується суддею або судом, що розглядає справу, в той же день без повідомлення відповідача та інших осіб, що беруть участь у справі. Залежно від обста­вин справи суд чи суддя може забезпечити позов цілком або частково. У кримінальному процесі за наявності до­статніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода або понесені витрати закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову.

ЗАБОРОНЕНИЙ ПРОМИСЕЛ — див. Зайняття забо­роненими видами господарської діяльності.

ЗАВДАТОК — грошова сума, що видається однією з договірних сторін іншій стороні на підтвердження укла­дення договору й забезпечення його виконання. 3. застосовується лише в зобов'язаннях між фізичними

особами. За чинним ЦК України 3. відіграє забезпечуваль­ну функцію, яка полягає в тому, що сторона, яка дала 3. : відповідає за невиконання договору, у разі його невико­нання втрачає 3. Якщо відповідальною за невиконання договору є сторона, яка одержала 3., вона сплачує другій стороні подвійну суму. Сума 3. у разі невиконання дого­вору зараховується при відшкодуванні збитків, завданих потерпілій стороні невиконанням договору. 3. схожий з авансовим платежем, оскільки він також є попередньою їлатою, але для виконання забезпечувальної функції су­мою коштів, що внесена авансом, необхідно вказати в до­говорі, що ця сума є 3., бо в разі невиконання договору сума попередньої оплати повертається платнику.

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - пер­ший міжнародний акт про права людини універсального характеру, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Складається з преамбули і ЗО статей, в зких уперше в історії проголошено коло основних грома­дянських, політичних, соціальних, економічних і куль­турних прав та свобод людини.

ЗАГАЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ - захворювання, що не перебуває в прямій залежності від професійного захво­рювання чи трудового каліцтва. Якщо інвалідність є наслідком каліцтва, не пов'язаного з роботою, її причи­ною визнається 3. з. Інвалідам внаслідок 3. з., а також сім'ям, чий годувальник помер від 3. з., пенсії признача­ються за наявності в інваліда чи померлого певного ста­жу роботи та залежно від віку інваліда чи померлого го­дувальника. Розміри цих пенсій, як правило, менші, ніж .три трудовому каліцтві і професійному захворюванні.

ЗАГАЛЬНИЙ ТРУДОВИЙ СТАЖ - загальна трива­лість роботи чи іншої суспільно корисної діяльності. До 3. т. с. зараховується робота, виконувана на підставі тру­дового договору на підприємствах, в установах, ор­ганізаціях і кооперативах незалежно від форм власності, а також на підставі членства в колгоспах чи інших коопе­ративах незалежно від характеру й тривалості перерв. До 3. т. с. зараховується: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню 2бо за умови сплати страхових внесків; творча діяльність членів творчих спілок та інших творчих працівників, які

і 5.558 £===== 97 =====33

ЗАЙНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ

ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК

не є членами таких спілок. Причому творча діяльність І членів творчих спілок і таких творчих працівників, які не є членами таких спілок, але об'єднані профспілковими комітетами, до 1 січня 1992 р. зараховується до стажу ро­боти, незалежно від сплати страхових внесків (у такому І разі стаж установлюється від дня опублікування чи пер­шого публічного виступу, показу твору, що встанов- І люється секретаріатами правлінь творчих спілок); І військова служба, служба в органах державної безпеки, в органах внутрішніх справ незалежно від місця проход­ження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних закладах освіти, в аспірантурі, докторантурі; час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який, за висновком ме­дичного закладу, потребує постійного стороннього догля­ду; час догляду за малолітніми дітьми до 3-річного віку, а у випадках, передбачених законом, — до 6- або 14-річно- І го; час проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстроко- І вої служби, де вони не могли працювати за фахом, але не більше 10 років; час перебування на інвалідності у зв'яз­ку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням та ін.

ЗАЙНЯТТЯ ЗАБОРОНЕНИМИ ВИДАМИ ГОСПО­ДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — за кримінальним законо­давством України (у попередніх редакціях КК — "Забо­ронений промисел", "Заборонені види індивідуальної трудової діяльності", "Заборонені види підприємницької діяльності") види господарської діяльності, щодо яких є І спеціальна заборона. Українське законодавство безпосе-релньо не містить переліку заборонених видів госпо­дарської діяльності. До 3. з. в. г. д. належать ті види, що- І до яких встановлено певні обмеження та які здійснюють­ся суб'єктами господарської діяльності всупереч цим об­меженням. Такі обмеження пов'язані з обігом наркотич­них речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів, проведенням деяких експертиз, ви­робництвом і експлуатацією ракет-носіїв, проведенням ломбардних операцій, виплатою та доставкою пенсій, ви- І робшштвом бензинів моторних сумішевих тощо. Напри­клад, виплата та доставка пенсій може здійснюватись тільки державними підприємствами та об'єднаннями зв'язку.

ЗАКАЗНИК — виокремлені природні території (аква­торії) з метою збереження і відтворення природних ком­плексів чи їх окремих компонентів. На території 3. обме­жується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про 3. Гос­подарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням 3., провадиться з додержанням загаль­них вимог щодо охорони навколишнього середовища. Оскільки оголошення 3. відбувається без вилучення зе­мельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників та користувачів, останні беруть на себе зо­бов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збере­ження земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів.

ЗАКОН — нормативний акт вищого представницького органу державної влади (в Україні — Верховної Ради Ук­раїни) або безпосереднього волевиявлення населення (напр. у порядку референдуму). 3. складають основу сис­теми права держави. 3. має найвищу юридичну силу що­до інших нормативних актів усіх інших органів держави. Тому скасувати чи змінити 3. може лише Верховна Рада. Водночас 3. може скасувати або змінити будь-який інший нормативний акт. Усі акти інших органів мають відповідати 3., видаватись на основі і на виконання його приписів, тобто бути підзаконними. За своїм значенням 3. поділяються на конституційні та звичайні. Останні у свою чергу поділяються на кодифікаційні та поточні. До конституційних належать ті 3., що вносять зміни й доповнення до Конституції. До кодифікаційних на­лежать 3., якими встановлюються принципи та основні норми регулювання певних галузей права або значних сфер громадського життя, напр. кодекси. Поточні 3. регламентують різні конкретні питання економіки, політики і соціально-культурного життя.

ЗАКОННИЙ ПРЕДСТАВНИК - громадянин, який у силу закону виступає в усіх установах, у т. ч. судових, на захист особистих та майнових прав і законних інтересів недієздатних, обмежено дієздатних або дієздатних, але та­ких, що через свій фізичний стан (старість, хвороба) не можуть особисто здійснювати свої права й виконувати свої обов'язки. Для здійснення таких дій 3. п. пред'являє

ЗАКОНОДАВСТВО

ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН

в суді документи, що свідчать про його повноваження. У кримінальному процесі 3. п. виступають батьки, опікуни, І піклувальники підозрюваного (обвинуваченого), потерпіло- І го, свідка. 3. п. є також представники таких установ, як дитячий будинок, будинок інвалідів і т. п., під опікою яких перебуває не цілком дієздатний учасник процесу. У цивільному процесі батьки, усиновителі, опікуни, піклу- І вальники здійснюють від імені тих, кого представляють, І усі процесуальні дії з обмеженнями, передбаченими законом.

ЗАКОНОДАВСТВО — 1) сукупність правових норм, призначених регулювати суспільні відносини взагалі чи окремі види цих відносин (земельне 3., кримінальне 3.);

2. сукупність нормативних актів вищої юридичної сили, І які приймаються парламентом або референдумом; І

3. один із методів забезпечення функціонування держа- І ви, який полягає в тому, що органи державної влади ви­дають закони (або їх скасовують, змінюють).

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА (фр. іпіііаііуе, від лат. іпіїішп — початок) — офіційне внесення компетентними суб'єктами на розгляд законодавчого органу законопроек- І ту або пропозиції про прийняття закону, про зміну або скасування чинного закону, які він зобов'язаний розгля- І нути по суті; початкова стадія законодавчого процесу.

ЗАКОНОПРОЕКТ — початковий текст закону, запро- І понований для розгляду законодавчому органові влади. Внесення 3. є першою стадією законодавчого процесу. 3. вправі вносити суб'єкти, які мають право законодавчої ініціативи.

ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ - припинен­ня подальшого провадження в справі; одна з форм закінчення досудового слідства. Кримінальну справу за­кривають за відсутністю події злочину або складу злочину, за скінченням строків давності, у разі амністії або поми­лування та в інших випадках, передбачених КПК України. Орган дізнання закриває справу лише за наявності обста­вин, що виключають провадження у кримінальній справі. 3. к. с. можливе також, якщо не доведена участь обвину­ваченого у скоєнні злочину. 3. к. с. можливе на будь-якій стадії кримінального процесу (крім стадії виконання вироку).

===== 100 =====

Воно можливе у справі в цілому, в певній її частині або щодо окремих осіб.

ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРА­ВІ — один із способів закінчення справи без винесення судового рішення; здійснюється за трьома групами підстав: а) справа виникла незаконно; б) справа виникла пра­вомірно, але подальший її розгляд недоцільний; в) якщо після смерті громадянина, що є однією із сторін у справі, спірні "правовідносини не допускають правонаступництва.

ЗАЛИШЕННЯ В НЕБЕЗПЕЦІ — за кримінальним за­конодавством України — завідоме залишення без" допо­моги особи, що перебуває в небезпечному для життя стані й позбавлена можливості вжити заходів до самозбе­реження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану. Відповідальність за це діяння настає за умови, якщо винний був зобов'яза­ний піклуватися про залишену ним без допомоги особу і мав реальну можливість подати їй допомогу або якщо він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. 3. в н. слід відрізняти від ненадання допомоги.

ЗАЛІК — погашення взаємних платіжних зобов'язань у рівнозначних сумах. За допомогою 3. можна скоротити взаємну заборгованість, прискорити розрахунки суб'єктів господарювання. У платіжній практиці 3. називають клірингом. Розрізняють внутрішній — міжбанківський кліринг та міжнародний — валютний кліринг. Див. також Кліринг.

ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН — умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного. Карається як закінчений відповідний зло­чин з урахуванням ступеня виконання злочинного наміру та характеру обставин, які завадили доведенню злочину до кінця. 3. на з. — це наступна, після приготування до зло­чину, стадія злочинної діяльності. На відміну від приготу­вання, коли злочинець лише створює умови для скоєння злочину, при 3. на з. діяння винного безпосередньо спря­мовуються на завдання шкоди об'єкту, що охороняється кримінальним правом, але така шкода не настає або вияв­ляється іншою за ступенем і характером, ніж планував

ЗАМІНА ПОКАРАННЯ

злочинець. 3. на з. може бути закінчений та не-закінчений. У першому випадку винний виконує всі ті дії, які він вважав необхідними для настання суспільно І небезпечного результату, але останній не настає з неза­лежних від волі винного причин. У другому випадку суб'єкт 3. на з. не здійснює всіх необхідних для закінчен- І ня злочину дій з незалежних від нього причин і усвідо- І млює це. Розрізняють також т. з. непридатний 3. на з., що І поділяється на два види: 3. на з. з непридатними засоба­ми (коли винний застосовує такі засоби вчинення злочи- І ну, які за своїми об'єктивними властивостями не могли призвести до запланованого результату); та замах на нена- І лежний об'єкт (коли злочинець намагається реалізувати свій злочинний намір щодо об'єкта, який за своїми об'єктивними властивостями виключає настання злочин­ного результату). Відповідальність за непридатний 3. на з. настає на загальних підставах.

ЗАМІНА ПОКАРАННЯ — заміна судом з підстав, за­значених у законі чи за актом помилування, у процесі ви­конання вироку передбаченого ним покарання. При 3. п. — його невідбутої частини — суд може обрати будь-який м'якший вид покарання з передбачених КК України. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в ме­жах строків, установлених у Загальній частині КК для да- І ного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбу-того строку покарання, призначеного вироком.

ЗАМІСНИЦТВО — у трудовому праві — виконання І обов'язків тимчасово відсутнього працівника, пов'язане з виконанням розпорядчих функцій. Допускається в разі виробничої необхідності, якщо у працівника, що заміщається, немає штатного заступника. 3. оформ­ляється наказом чи розпорядженням. Тимчасово викону­ючому обов'язки також сплачується різниця між його фактичною заробітною платою і заробітною платою працівника, який заміщається (без надбавок). Якщо обов'язки відсутнього працівника виконує його штатний заступник чи помічник (за відсутності посади заступни­ка), різниця в зарплаті не сплачується.

ЗАМОВЛЕННЯ — пропозиція (оферта) замовника 1 (покупця) виготовити, поставити (продати) йому про­дукцію, виконати роботу, надати послугу в указаний

ЗАПОВІДАЛЬНИЙ ВІДКАЗ (легат)

строк, замовленому обсязі, кількості, асортименті, якості та з дотриманням інших необхідних даних. Згода (акцепт) на укладання договору відповідно до 3. оформлюється листом, телеграмою, підтверджується підписом на 3.

ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ - у кримінальному процесі судовий розгляд справи за відсутності підсудного. Заочний розгляд кримінальної справи допускається лише у виняткових випадках: коли підсудний перебуває за ме­жами України та ухиляється від явки до суду; коли спра­ву про злочин, за який не може бути призначено покаран­ня у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розгля­нути в його відсутності. Але суд у такому випадку має право визнати явку підсудного обов'язковою. В цивільному процесі 3. р. с, тобто судовий розгляд справи за відсутності позивача або відповідача, або і того і другого, допускається, якщо від позивача чи відповіда­ча або від обох сторін надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності або в разі повторної неявки в судове засідання відповідача.