
- •Передмова
- •Банківські операції
- •Висновок експерта
- •Генеральний ДбГовір
- •Господарський договір
- •Громадський захисник
- •Дублікат
- •3. Р. С. У випадках, не передбачених законом, є істотним порушенням закону, що тягне обов'язкове скасування вироку, рішення.
- •Зобов'язання про явку
- •Ім'я громадянина
- •1Ндосація
- •Контрактація
- •Лікування примусове — див. Примусові заходи медичного характеру.
- •Підозрюваний
- •Підписка про невиїзд
- •Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю -
- •Представник
- •Спільна діяльність
- •Покажчик термінів я
Представник
невідчужуваними від їх носіїв і не можуть передаватись іншим особам.
Розрізняють П. загальну (універсальну) та окрему (сингулярну). За загальної П. до правонаступника переходять усі права та обов'язки попередника. Окрема П полягає в переході лише окремого права від однієї особі: до іншої (напр., уступка вимоги, перехід права оперативного управління тощо).
ПРАВОПОРУШЕННЯ - протиправне діяння, шс спричиняє шкоду суспільству і карається за законом. П поділяються на цивільні, адміністративні, дисциплінарні тощо. Найнебезпечнішим П. є злочин.
ПРАВОПОРЯДОК — відповідність суспільних відносин приписам норм права. П. встановлюється здійснюється на підставі правових норм і характеризується рівнем дотримання законності всіма громадянам.. і службовими особами, забезпечення та реалізації суб'єктивних прав. П. передбачає також рішуче реагування на будь-яке порушення правових норм і конституційних принципів.
ПРАВОСВІДОМІСТЬ — сукупність поглядів, ідей, які відображають ставлення окремих людей, соціальних груп до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те. що є правомірним чи неправомірним. Психологічний бік П. складають звички, почуття, емоції людей стосовне правових явищ. П. містить у собі знання чинного права, його основних принципів і вимог, але не зводиться до нього; для П. не менш важливим є оціночний момент та установки поведінки. П. випливає з загальних закономірностей розвитку суспільної свідомості й виступає специфічним відображенням економічних, політичних та інших відносин даного суспільства в системі суспільного виробництва й соціально-політичної структури.
ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ - наявність у особи водночас правоздатності й дієздатності (праводієздатності). тобто здатності не лише отримувати права та обов'язки, а й своїми діями набувати прав і створювати для себе юридичні обов'язки, а також нести відповідальність за скоєні правопорушення. Набуття П. фізичними особами прямо передбачається законом, тобто встановлюється, коли саме
правоздатна особа набуває дієздатності (право брати •часть у виборах, право брати шлюб, можливість кримінальної відповідальності тощо). Юридичні особи назувають П. завжди з моменту їх утворення.
ПРАВОСУДЦЯ — форма державної діяльності, яка полягає в розгляді й вирішенні судом кримінальних справ, цивільних спорів та ін., що належать до його компетенції. Конституційні принципи П: а) здійснення П. лише судом; б) відкритий розгляд справ у всіх судах (винятки зизначаються законом); в) заочний розгляд кримінальних справ не допускається (винятки визначаються законом); п судочинство здійснюється на основі рівноправності сторін.
ПРАВОЧЙННІСТЬ — передбачена законом можливість учасника правовідносин виконувати визначені дії або вимагати певних дій від іншого учасника правовідносин.
ПРЕАМБУЛА (від лат. ргаеатЬиІиз — той, що передує) — вступна частина законодавчого або іншого правового акта, декларації, міжнародної угоди тощо. У П. стисло викладено мету, завдання даного акта, умови, мотиви, шо спонукали до його написання та прийняття. У П. міжнародних актів найчастіше вказують на держави — сторони цієї міжнародної угоди та ін.
ПРЕДСТАВНИК — особа, яка від імені іншої особи, яку вона представляє в силу повноважень, що грунтуються на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку представляє. Повноваження П. можуть випливати з обстановки, в якій він діє. П. не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні стосовно себе особисто, ні щодо іншої особи, П. якої він є одночасно. П. повинен особисто здійснювати дії, передоручати їх можна лише в силу закону або угоди з особою, яку він представляє, з обов'язковим сповіщенням останнього про особу (замісника), якій передоручені повноваження. Невиконання такого обов'язку тягне за собою відповідальність П. за дії особи, якій П. передав повноваження, як за свої власні. Повноваження П. за довіреністю не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не вказаний, вона
ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ
ПРЕТЕНЗІЯ
зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Відсутність дати вчинення призводить до недійсності довіреності. Не допускається укладення через П. угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, та інших, передбачених законом угод.
ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ — службова особа органів державної влади, а також інша посадова особа, яка в установленому порядку наділена розпорядчими повноваженнями стосовно осіб, що не перебувають від неї в службовій залежності.
ПРЕДСТАВНИК ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ (виборчого блоку політичних партій) у Центральній виборчій комісії — громадянин України, який володіє активним виборчим правом, не є кандидатом у народні депутати України, і для забезпечення об'єктивності й запобігання іншим порушенням виборчого законодавства представляє у Центральній виборчій комісії політичну партію, виборчий блок політичних партій.
ПРЕДСТАВНИЦТВО — 1) відносини, за яких угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють), створює права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють; 2) окремий підрозділ юридичної особи, котрий перебуває поза місцем її розташування і представляє її інтереси. П. не є юридичними особами. Вони одержують майно від юридичних осіб, діють на основі положень, затверджених юридичними особами. Керівники П. призначаються юридичними особами і працюють за дорученням. П. зазначаються в установчих документах юридичної особи, яка їх створила.
ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ - процесуальна дія, яка полягає в тому, шо слідчий оголошує певній особі мотивовану постанову про притягнення цієї особі: як обвинуваченого. Цим до процесу вводиться один із його основних учасників — обвинувачений. При П. о. слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому суп. обвинувачення, всі надані йому законом процесуальні права на слідстві, вручити йому копію постанови пре притягнення як обвинуваченого.
ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ (лат. ргаештрііо -припущення) — правове положення, за яким обвинуваче-
ний (підсудний) вважається невинуватим, поки його вину не буде доведено в установленому законом порядку, причому винуватою особа може бути визнана в обвинувальному вироку суду, що набрав законної сили. Важливими постулатами П. н. є положення про те, що усякий сумнів щодо доведення обвинувачення, який не можна усунути, тлумачиться на користь обвинуваченого; обвинувальний строк не може грунтуватись на припущеннях; не доведена винуватість є доведеною невинуватістю; обов'язок доведення лежить на органах обвинувачення й не може перекладатися на обвинуваченого та його захисника; визнання обвинуваченим своєї' вини може бути покладено в основу обвинувачення лише в сукупності з іншими доказами. Однією з важливих гарантій здійснення принципу П. н. є конституційне право на захист.
ПРЕКУРСОРИ — речовини та їхні солі, що використовуються у виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин. Незаконні дії з П. передбачають кримінальну відповідальність (контрабанда, виготовлення, збут, підроблення документів на отримання тощо).
ПРЕМІЮВАННЯ — додаткова матеріальна винагорода працівникам понад основну заробітну плату за високі результати праці; міра заохочення за особливі досягнення чи заслуги в будь-якій галузі діяльності. Премії бувають персональні та колективні.
ПРЕРОГАТИВА (лат. ргаего§аІіуа — переважне право) — виключне право, що належить державному органові чи повдовій особі.
ПРЕТЕНЗІЙНИЙ ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ — такий порядок врегулювання спірних питань між сторонами був до судової реформи 2001 р. Після відповідних змін у ГПК такий порядок дістав назву Досу-говий порядок врегулювання спорів. Див. Досудовий порядок врегулювання спорів.
ПРЕТЕНЗІЯ (фр. ргеїепііоп, від лат. ргаеіапсіо — ви-■равдовуюсь) — вимога кредитора до боржника з приво-щ неналежного виконання або невиконання ним зо--•:в 'язання. Змістом П. може бути вимога щодо сплати
223
ПРЕЦЕДЕНТ
боргу, відшкодування збитків, сплати штрафу, усунення недоліків поставленої продукції, проданої речі, виконаних робіт, наданих послуг тощо.
. ПРЕЦЕДЕНТ (лат. ргаеседепхіз — попередній) — у суді рішення в конкретній справі, яке в одних країнах є обов'язковим для судів тієї ж або нижчої інстанції під час вирішення аналогічних спорів, а в інших — приблизним зразком тлумачення закону, що не має обов'язкової сили. У країнах, які прийняли т. з. загальне право (Велика Британія, США, Канада, Австралія та ін.), судовий П. є джерелом права. У інших країнах, до яких належить і Україна, судовий П. не є джерелом права, а судове рішення вважається обов'язковим тільки для даної справи.
ПРЕЮДИЦЇЙНІСТЬ (лат. ргаеіікіісіаіів - те, шо стосується попереднього судового рішення) — обов'язковість для всіх судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у якихось справах постановленими рішеннями чи вироками, що набули законної сили. Принцип П. діє лише стосовно осіб, що брали участь у попередньому й наступному процесах, та їх правонаступників.
ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК З ГРОМАДЯН - основний вид прямого податку, який на підставі ст. 67 Конституції України повинні сплачувати всі фізичні особи, котрі мають дохід або прибуток. Порядок оподаткування встановлено Декретом Кабінету Міністрів України 26 грудня 1992 р. Платниками П. п. є громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Різний порядок оподаткування встановлено для фізичних осіб, які постійно проживають в Україні (резидентів), і для осіб, які проживають на те-1 риторії України в-цілому менш як 183 дні в календарному році (нерезидентів). Об'єктом оподаткування у платників є сукупний оподатковуваний дохід як у натуральній, так і в грошовій формі (національній або іноземній валюті) за календарний рік, одержаний за будь-яких умов із різних джерел як на території України, так і за її межами. Законодавством установлені виплати, що не включаються в сукупний оподатковуваний дохід, а також суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід.
224 ^^
ПРИВАТНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
Залежно від джерела одержання доходу розрізняються такі групи платників: громадяни, які одержують доходи за місцем основної роботи; громадяни, які одержують доходи за межами основного місця роботи (за сумісництвом); особи, які ведуть підприємницьку діяльність; громадяни без постійного місця проживання в Україні; іноземні громадяни; особи без громадянства.
Ставки П. п. є прогресивними й коливаються залежно від збільшення розміру щомісячного сукупного оподатковуваного доходу.
П. п. нараховується щомісячно і один раз — за підсумками року. Сума податку нараховується двічі: протягом року — у джерелах виплати, за підсумками року — податковою адміністрацією за місцем проживання платника на підставі поданої ним декларації про доходи.
ПРИВАТИЗАЦІЯ — відчуження майна, що знаходиться в державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 19 лютого 1997 р.), з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ - одна з форм власності (приватна, державна, комунальна), що означає абсолютне, захищене законом право громадянина або юридичної особи на конкретне майно, в т. ч. засоби виробництва. Право П. в. є непорушним. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
ПРИВАТНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ - форма провадження в кримінальних справах, які порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого і підлягають закриттю за примиренням потерпілого з обвинуваченим. У порядку ТІ. о. розглядають справи про умисне легке тілесне ушкодження, умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і те спричинили тілесних ушкоджень, а також про самоправство. Обвинувачення в таких справах підтримує в :уді потерпілий особисто. Справи П. о. порушуються суддею: дізнання і слідство в них не провадяться. Примирен-
* 5-558 ^^^= 225 ^^^^
ПРИВАТНЕ ПРАВО
ня можливе до видалення судді в нарадчу кімнату для постановлений вироку.
ПРИВАТНЕ ПРАВО — складова права, що регулює відносини, які забезпечують приватні інтереси, автономію та ініціативу індивідуальних власників і об'єднань у їхній майновій діяльності та особистих відносинах. До П. п. належать цивільне право, сімейне право. Ідея поді.т> права на публічне і приватне була сформульовані: давньоримським юристом Ульпіаном, який визначив П. п. як таке, що слугує інтересам окремих осіб. Цей поділ є певною мірою штучним і якогось істотного теоретичного та особливо практичного значення не має.
ПРИВІД — у КПК України примусове доставленк; підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого чи свідка де слідчого працівником органів внутрішніх справ за мотивованою постановою слідчого у разі неявки до слідчого бе: поважних причин. П. обвинуваченого без попереднього виклику може застосовуватись лише в тому разі, коли обвинувачений ухиляється від слідства або не має постійного місця проживання. Крім виняткових випадків, П здійснюється удень.
ПРИВЛАСНЕННЯ АБО РОЗТРАТА - форми розкра-дання майна, які полягають у незаконному отримань:: особою на свою користь чи користь інших осіб майна, що перебувало у її правомочному володінні, або протиправному витрачанні такого майна (продаж, дарування. споживання тощо).
ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ —здійснюється укладанням трудового договору (контракту). Згідно з Конституцією України (ст. 24) будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при П. на р., залежно від походження, соціального та майнового стану, расової належності, статі, мови і т. п., не допускається. Відмова у П. на р. мусить відповідати законодавству. Забороняється П. на р. осіб, які не досягли 16 років (як виняток — 15 років): осіб, яким не виповнилося 18 років, на роботу зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Як правило, забороняється спільна робота родичів, якщо вона підконтрольна або пов'язана з підлеглістю. Забороняється відмовляти жінкам у П. на р. з причин вагітності, наяв-
ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ
ності дітей віком до трьох років, одиноким матерям, які мають дітей до 14 років або дитину-інваліда. Забороняється відмовляти у П. на р. з мотивів інвалідності, за винятком тих інвалідів, чий стан здоров'я, за висновками медико-соціальної експертизи, не дає змоги професійно виконувати обов'язки. При П. на р., що вимагає спеціальних знань, подається документ про спеціальну освіту. Укладання трудового договору оформляється наказом, який оголошується працівникові під розписку. При П. на р. може за згодою сторін обумовлене випробування. Умова про випробування зазначається в наказі про П. на р. Трудові відносини виникають і тоді, коли наказ не виданий, а працівник приступив до виконання трудових обов'язків за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з їх відома.
ПРИЙНЯТТІ СПАДЩИНИ — односторонній право-чин, у результаті якого спадкоємець набуває право власності належного спадкодавцю майна, стає суб'єктом інших його прав та обов'язків, які переходять в порядку спадкування. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Способи здійснення акту П. с: вступ у володіння чи управління майном, подання відповідної заяви до нотаріальної контори. Загальний строк для П. с. — шість місяців, він починається з дня відкриття спадщини і може бути подо-зжений судом, якщо він визнає причини пропуску поважними. Спадщина може бути прийнята після шестимісячного строку за наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Відмова від спадщини є майновим правом, яке може переходити за правом спадкування. Тому спадкоємці особи, закликаної до спадкування, яка померла, не встигнувши прийняти спадщину, можуть зробити це за неї (трансмісія).
ПРИМИРЕННЯ СТОРІН - угода сторін про "рипинення судового спору, в результаті якої справа припиняється.
ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ -
заходи, які суд може застосовувати до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворіли до винесення вироку або піл час відбування покарання на психічну хворобу, що поз-
===== 227 ======
ПРИНЦИП ЄДИНОНАЧАЛЬНОСТІ
ПРОГАЛИНИ у праві
бавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Залежно від психічного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння суд призначає різні види П. з. м. х.
ПРИНЦИП ЄДИНОНАЧАЛЬНОСТІ - такий принцип організації управління, за якого особа, що очолює підприємство, організацію чи структурний підрозділ, правомочна приймати юридично обов'язкові рішення. П. є. дає змогу оперативніше приймати рішення, підвищує персональну відповідальність за стан справ у даній установі. На основі П. є. працюють міністерства, відомства, управління місцевих адміністрацій, державні підприємства, установи та ін. В демократичному суспільстві П. є. поєднується з принципом колегіальності управління.
ПРИНЦИП ОДНОСТАЙНОСТІ - закріплений Статутом ООН (ст. 27 п. 3) порядок прийняття рішень не-процедурного характеру в Раді Безпеки ООН: рішення вважаються прийнятими, коли за них подані голосі: дев'яти членів Ради, в т. ч. голоси всіх постійних членів (КНР, Франція, Російська Федерація, Великобританія. США). Якщо хоча б один із постійних членів Ради Безпеки проголосує проти, рішення вважається відхиленим чи неприйнятим (т. з. абсолютне вето).
ПРИНЦИП ПАРИТЕТУ — принцип рівного представництва сторін, принцип забезпечення однакового правового режиму для суб'єктів у міжнародних відносинах.
ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ - досягнення мети яку ставили в зобов'язанні сторони, і припинення у зв'язку з цим їхніх прав та обов'язків. Підставою для П. з. є їх виконання. Зобов'язання можна припинити шляхом заліку зустрічних вимог, за згодою сторін; І зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань, за які боржник не відповідає; у зв'язку з ліквідацією юридичне', особи (боржника або кредитора) та в ряді інших випадків.
ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ - розірвання трудового договору, звільнення з роботи на підставах, передбачених законодавством або контрактом. Формулювання причин П. т. д. має відображати дійсні підстави звільнення згідно з законодавством і посиланням ні
певну статтю (пункт) відповідного законодавчого акта. Незаконне П. т. д. чи неправильне формулювання причини звільнення працівник може оскаржити в органи з розгляду трудових спорів.
ПРИРОДНЕ ПРАВО — поняття політичної і правової думки, що означає сукупність принципів і прав, які випливають з природи людини і є незалежними від соціальних умов. Ідеї П. п. розвивали Арістотель, Локк, Руссо, Монтеск'є та ін. Безпосереднього юридичного значення ідеї П. п. не мають. Проте в законотворчості та в, застосуванні законів, керуючись принципом верховенства права, безумовно, слід враховувати пріоритет людини в суспільстві з її невідчужуваними, притаманними їй правами, насамперед правом на життя, правом на свободу і правом на честь.
ПРИСАДИБНА ДІЛЯНКА — земельна ділянка, надана громадянам України у власність чи користування для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірах, передбачених Земельним кодексом України.
ПРИЧИНОВИЙ ЗВ'ЯЗОК - необхідний зв'язок явищ, коли одне з них є причиною настання іншого. В кримінальному праві — зв'язок між дією (або бездіяльністю) особи і злочинним результатом. Питання про П. з. вирішується тоді, коли особа притягається до відповідальності за злочини, об'єктивною ознакою яких є настання шкідливих наслідків. У цивільному праві — зв'язок між протиправною поведінкою боржника й невигідними наслідками, що настали для кредитора.
ПРІОРИТЕТ ЗАЯВКИ (нім. РгіотіШі, від лат. ргіог -перший) — першість у поданні заявки на реєстрацію об'єктів промислової власності до відповідного національного відомства. Строк пріоритету встановлюється Паризькою конвенцією з охорони промислової зласності.
ПРОГАЛИНИ у праві — повна або часткова зідсутність правових норм, на підставі яких можна було б «рішити питання про застосування права у випадку, що підлягає правовому регулюванню і може бути врегульоване гтравом. Див. Аналогія закону та Аналогія права.
ПРОДАЖ У КРЕДИТ
ПРОКУРОР
ПРОДАЖ У КРЕДИТ — надання відстрочки платежу продавцем товару покупцеві; здійснюється відповідно до Правил продажу товарів тривалого користування. П. у к. провадиться господарюючими суб'єктами усіх форм власності, які здійснюють роздрібний продаж товарів через підприємства роздрібної торгівлі. П. у к. застосовується лише до товарів тривалого користування, до яких належать непродовольчі товари, шо мають тривалі строки служби (придатності).
Відносини сторін регулюються договором-зобов'язанням, відповідно до якого господарюючий суб'єкт зобов'язується продати обумовлений договором товар належної якості, а громадянин-покупець — провести розрахунки за товар у строки і в розмірах, передбачених договором. Ціна договору включає вартість проданого товару і проценти за суму наданого кредиту, які покупець сплачує продавцю. П. у к. і сплата внесків провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, аналогічні проданим у кредит, не тягне за собою перерахунку.
Передача покупцеві товарів у кредит здійснюється з оплатою не менш як 25 % їхньої вартості, а товарів за цінок понад 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — не менш як 50 %. Решта вартості товарів сплачується покупцем у строк від 6 до 12 місяців, а товарІЕ. ціна яких перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — у строк до двох років. Сума кредиту, що надається, не повинна перевищуваті: тримісячної зарплати (заробітку, стипендії, пенсії) в раз: продажу товарів на виплат строком на б місяців, шестимісячної — на 12 місяців, 12-місячної — на 24 місяи: За несвоєчасне внесення чергових платежів покупець повинен сплатити обумовлену договором пеню. На товари, придбані в кредит, поширюються гарантій;-": строки користування і порядок обміну, встановлені дл* товарів, що купуються в роздрібній торговельній мережі з розрахунком на місці.
ПРОКАТ ПОБУТОВИЙ — різновид договору майнового найму, за яким державні кооперативні та інші громадські організації надають громадянам у тимчасове користування за плату предмети домашнього вжитку, музичні інструменти, спортивний інвентар та інше майно. При уі -
ладенні договору П. п. організація зобов'язана в присутності наймача перевірити справність майна, що дається напрокат. Умови й порядок надання майна за договором П. п. визначаються загальними правилами про договір майнового найму. За деякими видами П. п. урядом затверджені типові договори. Відступи від умов типових договорів, що обмежують права користувачів, є недійсними. Речі надаються у П. п. за плату, розмір якої визначається відповідно до встановлених тарифів. Договір П. п. укладається в усній формі, крім випадків, коли типові договори вимагають укладення його письмово. По закінченні строку договору користувач має повернути майно справним, а в разі пошкодження відшкодувати вартість ремонту. Здавання в піднайом майна, одержаного за договором П. п., не дозволяється.
ПРОКУРАТУРА (лат. ргосигаге — піклуватися) — спеціальний державний орган (єдина система органів), до компетенції якого входять порушення кримінальних справ, підтримання обвинувачення, представництво інтересів громадян і держави в судовому процесі, нагляд за дотриманням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство, нагляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Функції, організація і порядок діяльності регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», КПК України.
ПРОКУРОР (фр. ргосигеиг, від лат. ргосиго — піклуюсь, керую) — посадова особа органів прокуратури, ■цілена певними повноваженнями. Відповідно до Зако--гу України «Про прокуратуру», процесуального законодавства П. підтримує державне обвинувачення в суді, вино-:ить подання на ухвали, рішення, вироки судів, що супере--ггь законам. В Україні діють П. районів, міжрайонні П., П. міст і областей, П. Автономної Республіки Крим, Ге--;ральний прокурор України. Кожний із них очолює іиповідний орган прокуратури. На посаду П. призначаться громадяни України, що мають вищу юридичну хзіту, необхідні ділові й моральні якості. Прокурори
ПРОЛОНГАЦІЯ
ПРОЦЕНТИ
призначаються на посаду Генеральним прокурором України. Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України і звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Генерального прокурора України — п'ять років.
ПРОЛОНГАЦІЯ (лат. ргоіоиао — подовжувати) — продовження дії будь-якого договору, угоди, позики, векселя тощо.
ПРОМУЛЬГАЦІЯ (лат. ргоши1§агіо — оголошення) — офіційне обнародування закону, прийнятого парламентом. Означає санкціонування законопроекту главою держави в установлені конституцією строки, а також опублікування закону в офіційному виданні. Лише після П. закон набуває обов'язкової сили.
ПРОСТРОЧЕННЯ — невиконання зобов язання однією з сторін у певний строк. Згідно з ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані П., а також за неможливість виконання, що випадково сталася після П. Якщо внаслідок П. боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків. Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок П. кредитора.
Кредитор визнається таким, що прострочив, якшо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, але не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання. П. кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих П. збитків, якщо кредитор не доведе, що П. не викликане умислом або необережністю його самого чи тих осіб, на яких в силу закону або доручення кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення П. кредитора боржник відповідає на загальних підставах. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час П. З % річних із простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. В разі П. кредиторе боржник звільняється від сплати процентів за час П. кредитора.
ПРОСТУПОК — протиправна поведінка, що тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову чи адміністративну відповідальність.
ПРОТЕСТ (лат. ргоїезіагі — заперечення) — у праві України до останнього часу одна із форм здійснення нагляду за дотриманням законності; мотивоване заперечення відповідних прокурора, голови суду та їхніх заступників проти судового акта. У чинному законодавстві України така форма реагування відсутня. Див. Касаційне подання.
ПРОТИЗАКОННА УГОДА - у цивільному праві будь-яка угода, укладена з порушенням вимог закону, вважається недійсною, тобто такою, шо не створює тих юридичних наслідків, на які її було спрямовано.
ПРОТОКОЛИ — процесуальні документи, в яких у письмовій формі фіксуються хід і результати процесуальних дій, що здійснюються слідчим, особою, яка проводить дізнання при розслідуванні кримінальних справ, і судом при розгляді кримінальних і цивільних справ, а також господарським судом при розгляді господарських справ.
ПРОФЕСІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ - захворювання, що виникло внаслідок характеру праці та її умов. Перелік П. з. затверджується МОЗ.
ПРОЦЕНТИ (лат. рго сепіит — за сотню, на сотню) — в цивіїьному праві плата за користування взятими в кредит фінансовими коштами або матеріальними цінностями, шо стягуються кредитором із позичальника. П. визначаються розміром, формою, видом та терміном позики. Як економічна категорія, П. являють собою частину прибутку, яку позичальник сплачує за взятий у позику грошоі капітал. Джерело П. — додаткова вартість, що створюється у процесі продуктивного використання позикового капіталу.
Процентна ставка — ціна грошової суми, шо ви: чається відношенням суми грошей, що сплачуються одиницю часу як плата за позику, до величини і На процентну ставку впливають: рівень попиту та г зиції на позиковий капітал; масштаби вире": розміри грошових нагромаджень та заощаджень: ии*^:1 коливання виробництва; його сезонні умови: інфляції; державне регулювання процентних ст=
ПРОЦЕС
ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА
Змінюючи
розмір П., можна збільшувати або
скорочувати попит на банківський
кредит.
ПРОЦЕС (лат. ргосеззиз — просування) — порядок розгляду справ у суді або адміністративному органі; судочинство; судова справа.
ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — норми системи права, що регулюють відносини, які виникають у процесі розслідування злочинів, розгляду кримінальних, цивільних справ, а також справ про адміністративні правопорушення і справ, що розглядаються в порядку конституційного судочинства. П. п. пов'язане з матеріальним правом, тому що закріплює процесуальні форми, необхідні для його здійснення і захисту.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ — система правових засобів, які встановлено для забезпечення належного здійснення правосуддя у цивільних і кримінальних справах. До П. г. належить увесь комплекс принципів та інститутів, процесуальних норм і процедур, встановленого й реально забезпеченого кола прав та обов'язків осіб, що вирішують справу, обвинувачених, підозрюваних, підсудних, потерпілих, позивачів, відповідачів, їхніх представників, третіх осіб, свідків, експертів, перекладачів, понятих. Окремі П. г. піднесено до рівня конституційних, напр. принцип недоторканності особи, забезпечення права на захист.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ - у кримінальному, цивільному, господарському та конституційному процесі — час, установлений для вчинення певних процесуальних дій. П. с. мають забезпечити оперативність судочинства.
ПСЕВДОНІМ (від гр. рзеисібпутоз — той, хто має вигадане ім'я) — умовне ім'я автора наукової праці (дослідження), твору літератури, мистецтва, обране ним добровільно. Право на П. — особисте немайнове право автора. Під П. автор може поширювати в друкованому, рукописному вигляді власні твори; можливе використання одним автором декількох П. Розкриття П. без дозволу автора є порушенням авторського права.
ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ - речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справля-
ти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему, або обумовлювати порушення сприйняття, емоцій, мислення, поведінки і становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними (напр., ефедрин). Незаконні дії з П. р. караються у кримінальному порядку.
ПУБЛІЧНЕ ПРАВО — складова права; являє собою сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавний інтерес на відміну від приватних інтересів індивідуальних власників. П. п. регулює відносини, коли однією із сторін є орган держави. Давньоримський юрист Ульпіан визначив П. п. як право, що слугує інтересам держави.
ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК, порядок громадський - урегульована моральними і правовими нормами система суспільних відносин, що має на меті гарантування громадської безпеки і спокою, захисту честі і гідності громадян, нормальних умов для діяльності державних та громадських організацій.
ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА - демократичний принцип судочинства, який полягає в тому, що порушення кримінальних справ, їх розслідування і розгляд, а також розгляд цивільних справ здійснюється тільки відповідними публічними (державними) органами (дізнання, слідство, прокуратура, суд), незалежно від думки заінтересованих осіб.
РЕГЛАМЕНТ
V
РАТИФІКАЦІЯ (лат. гаїш — затверджений і іасіо — роблю) — остаточне затвердження компетентним органом державної влади міжнародного договору. Визначення повноважень на Р. і сам порядок Р. передбачений законодавством відповідної держави. Досить часто умова про Р. передбачається самим міжнародним договором. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. здійснюється Р. міжнародних договорів України Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального Закону. Держава має право відстрочити Р. договору, взагалі не ратифікувати вже підписаний договір. Р. договору вважається завершеною від моменту обміну ратифікаційними грамотами (при двосторонньому договорі) або після вручення їх депозитарію (при багатосторонньому договорі). Р. є остаточною, і від неї не можна відмовитись.
РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ - вищий орган державного фінансово-економічного контролю, утворений Верховною Радою України. Відповідно до ст. 98 Конституції України та Закону України від 11 липня 1996 р. "Про рахункову палату Верховної Ради України" Р. п. У. здійснює від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету України. Р. п. У. здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. Наділена широкими повноваженнями: організовує та здійснює контроль за вчасним виконанням прибуткової і видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього
державного боргу, законністю надання позик, економічної допомоги іноземним державам і одержання кредитів від іноземних держав, міжнародних організацій, які не передбачені Держбюджетом.
РЕВЕРСІЯ (лат. гєуєгбіо — поворот, повернення) — повернення майна колишньому власникові.
РЕВІЗІЯ (лат. гєуі$іо — перегляд) — метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За часом проведення Р. поділяються на планові та позапланові (останні характеризуються раптовим характером з ініціативи правоохоронних органів). Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. затверджено порядок координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності: планові виїзні перевірки проводяться одночасно всіма контролюючими органами в день, визначений та письмово повідомлений контрольованому об'єктові за 10 днів до початку перевірки. Планові Р. проводяться не частіше одного разу на рік. Р. триває не більше ЗО робочих днів. Виняток становлять підприємства з річним сукупним валовим доходом понад 20 млн грн. Для продовження строку Р. необхідно одержати дозвіл керівника обласної ДПА і нове посвідчення контролерів.
РЕГЛАМЕНТ (фр. ге§1етепІ, від лат. ге§и1а — правило) — 1) прийнятий розпорядок ведення зборів, засідання та ін.; час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді чи виступу; 2) звід правил, які регулюють внутрішню організацію й порядок роботи законодавчих та урядових органів; 3) правила, що регулюють порядок діяльності державного органу або комерційної організації; 4) правила (постійні чи тимчасові), які регулюють внутрішню організацію та форми діяльності палати чи однопалатного парламенту, а також правове становище депутата; 5) акти, які приймають уряди певних країн для здійснення регламентарної влади.
РЕГРЕСНИЙ ПОЗОВ
РЕФЕРЕНДУМ
РЕГРЕСНИЙ ПОЗОВ — зворотна вимога про повернення грошової суми (або іншої майнової цінності), що була сплачена третій особі з вини боржника.
РЕЗОЛЮЦІЯ (лат. гехоїип'о — розв'язання) — 1) у деяких державах назва акта, що приймається однією з палат парламенту; 2) рішення, прийняте в результаті обговорення питання на засіданні; 3) напис посадової особи на документі, що вказує на прийняте ним рішення.
РЕКВІЗИТИ (лат. геяиізіїиш — необхідне, потрібне, від геяиіго — потребую) — у праві обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі (напр., договорі, чеку, векселі) для визнання його дійсним (напр., назва документа, дата складання, сума, яка підлягає сплаті, назва платника, адреса тощо).
РЕКВІЗИЦІЯ (від лат. геяиізіїіо — вимога) — вилучення відповідними державними органами майна у власника в інтересах держави і суспільства з виплатою його вартості. Провадиться в порядку, передбаченому законом. Вилучення майна відбувається внаслідок надзвичайних обставин, таких як: воєнні дії, стихійне лихо, аварія, епідемія та ін. Вартість реквізованого майна відшкодовується грошима або в натурі. Розмір відшкодування може бути оспорено в суді.
РЕКЛАМАЦІЯ (лат. гесіатаііо — несхвалення, заперечення) — в цивільному праві претензія покупця до продавця або постачальника внаслідок порушення ним умов договору щодо якості продукції (товару). Покупець вправі висловити продавцеві претензію з приводу не застережених продавцем вад проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо вади були виявлені протягом шести місяців з дня" передання, стосовно нерухомого майна — не пізніше як три роки з дня передання їх покупцеві, а якшо день передання нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у покупця до укладання договору купівлі-продажу — з дня укладення такого договору.
Претензії щодо вад речей, проданих з гарантійним строком, можуть бути пред'явлені покупцем протягом установленого гарантійного строку. Претензії щодо поставле-
них товарів пред'являються відповідно до норм господарського процесуального законодавства.
РЕМІТЕНТ — особа, на яку виписано переказний вексель (тратта) і якій слід сплатити певну суму грошей за цим векселем.
РЕНТА (нім. Кепїе) — регулярний дохід у вигляді відсотків, який одержують з капіталу, майна або землі. Одержувач Р. — рантьє.
РЕСТИТУЦІЯ (лат. гезіішііо — відновлення) — в цивільному праві повернення сторонами, що уклали угоду. всього одержаного ними за угодою у разі визнання її недійсною. За неможливості повернути одержане в натурі сторони мають відшкодувати його у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Цивільним правом передбачається двостороння Р., тобто повернення всього одержаного повинні здійснити обидві сторони угоди.
РЕФЕРЕНДУМ (лат. геГегепант — те, про що має бути повідомлено) — важливий інститут безпосередньої демократії, що означає голосування виборців з питань дер-жавного чи суспільного життя. На відміну від вибсг.; час Р. об'єктом є не кандидат чи список кандилзт певне питання: закон, законопроект, поправка до :• туції, проблема, що стосується міжнародного статусу жави, внутріполітична проблема та ін. Своєрідною с| мою Р. є плебісцит, тобто опитування населенню ~ політичну долю території, на якій воно проживає, і вають загальнонаціональні (проводяться в кскн усієї державної території) та місцеві (в адміністративно-територіальних одиниць); ко:-:~ туційні (їхнім предметом може бути проект нової! ституції чи поправки до конституції) та закон ода і (розглядають проект закону чи закон, що вступив у сащ За правовим значенням Р. розрізняють консуль тивні, або народне опитування (під час т:-.- : з'ясовується воля виборців з певного питання, але р:_ ня приймає інший орган держави) та вирішальк: виноситься на голосування для остаточного при, рішення). Вирішальний Р. може бути сх?_ вальним, якщо виборці більшістю голосів підтрнм]яиь
РЕЦИДИВІСТ
РОЗЛУЧЕННЯ
запропонований акт, який не вступив у силу, або запе-речувальним, якщо виборці більшістю голосів відхиляють акт, що вже вступив у силу. Р. також поділяються на факультативні (їх проведення залежить від волі відповідного державного органу чи виборчого корпусу) та обов'язкові (їх необхідність передбачена конституцією та іншим конституційно-правовим актом, напр. про зміни в конституції).
Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. було схвалено 1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням під час Р.
РЕЦИДИВІСТ (від лат. гесісііуиз — той, що відновлюється) — особа, яка після засудження за скоєний злочин знову вчинила один чи кілька злочинів. Оскільки суспільна небезпека Р. є більш значною, багато норм КК передбачають призначення за повторний злочин більш суворих мір покарання.
РЕЧОВЕ ПРАВО — право, яке забезпечує задоволення інтересів правомочної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Р. п. встановлюється законом, договором або рішенням суду. Речовими є право власності, право володіння, застава, інші права на чужі речі.
РЕЧОВИЙ ДОКАЗ — у судовому процесі предмети, що можуть служити засобом встановлення обставин, які мають значення для справи. До Р. д. належать предмети, що були знаряддями вчинення злочину, мають на собі сліди злочину, були об'єктом злочинних дій, гроші та цінності, нажиті злочинним шляхом, та інші предмети. Р. д. предмет стає після того, як слідчий, особа, що проводить дізнання, прокурор або суд виносять рішення про приєднання предмета .до справи як речового доказу.
РИЗИК ВИПАДКОВОЇ ЗАГИБЕЛІ - ризик можливого завдання збитків у зв'язку з загибеллю чи псуванням майна з причин, що не залежать від сторін зобов'язання (напр., непереборна сила). Р. в. з., як правило, покладається на власника.
РОДИЧИ — особи, пов'язані між собою кровним спорідненням. Р. походять один від одного або від загального предка. Р. є прадід (прабабка), дід (бабка), батько
(мати), син (дочка), внук (внучка), правнук (правнучка), брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці) і т. п. Споріднення виступає основним елементом у сімейних відносинах.
РОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ - розголошення відомостей особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, що становлять таємницю у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, які спеціальні охороняються державою. Перелік таких відомостей ; : новлюється урядом. За характером умислу Р. д. т. може бути і навмисним, і необережним. Інформація "осоолие:: важливості" не підлягає обнародуванню протягом . років, "цілком таємно" — 10 років, "таємно" — 5 років моменту надання відповідного грифу. Див. Держа-:-.-ташниця.
РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ — припинення всіх особистих і, як правило, майнових відносин між особами. __: перебувають у шлюбі. Згідно з нормами сімейного закон: давства шлюб припиняється внаслідок смерті або оголо шення одного з подружжя померлим. Шлюб може : припинений шляхом його розірвання за заявою сакс або обох із подружжя, а також за заявою опікуна т:" подружжя, хто визнаний у судовому порядку недієві: ним. Див. Розлучення.
РОЗКРАДАННЯ — злочини, що полягають в умі'...- : му, протиправному оберненні особою певним спосос державного, комунального чи приватного майна на се-;-користь або на користь іншої особи. Залежно від епос:: Р. кримінальний закон розрізняє крадіжку, грас-ж розбій, шахрайство, вимагательство, привласнення. : трату і Р. шляхом зловживання службовим становив-
РОЗЛУЧЕННЯ — припинення шлюбу за життя подружжя за заявою одного або двох із подружжя. За наявксс-взаємної згоди подружжя, що не має неповнолітніх д:т: а також з особами, визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, чи особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менший від трьох років, Р. провадиться державними оргг-
РОЗПИСКА
РОЗШУК
нами реєстрації актів громадянського стану. У решті випадків Р. провадиться в судовому порядку (в т. ч. й тоді, якщо один з подружжя, попри відсутність у нього заперечень, ухиляється від подання заяви, не з'являється для державної реєстрації розірвання шлюбу). Чоловік не має права порушити справу про Р. проти дружини, якшо вона вагітна, і протягом одного року після народження дитини. При розірванні шлюбу в судовому порядку суд повинен вжити заходів для примирення сторін, пересвідчитись, що подальше збереження сім'ї неможливе, а також вирішити питання про те, з ким проживатимуть неповнолітні діти, про порядок виплати коштів на утримання дітей і (або) непрацездатного нужденного з подружжя. про розміри цих коштів або про поділ спільного майна. За відсутності згоди подружжя рішення щодо цих питань виносить суд. Особи вважаються розлученими з моменту" реєстрації рішення суду в органах РАГСу.
РОЗПИСКА — письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, котра написала його, отримала товари, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе щодо них певні зобов'язання. Може бути доказом укладання окремих договорів, напр. позики.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ — 1) одне з прав власника майна, яке передбачає можливість здійснити будь-яку розпорядчу дію щодо своєї власності: продати, подарувати, обміняти, здати на зберігання, в найм, напрокат, заставити та ін. Р. майном, яке належить недієздатним особам, здійснюється від їхнього імені законними представниками з обмеженнями, передбаченими законом (напр., опікунові забороняється здійснювати акти дарування майна, котре належить підопічному); 2) один із видів підзаконних актів: акт органу управління, що видається в межах його компетенції і має обов'язкову силу для юридичних і фізичних осіб, яким Р. адресоване. Р. може бути загальної, тривалої дії, а може мати разовий характер стосовно конкретного випадку.
РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ - керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних установ і підприємств, яким законодавством України надано право розпоряджатися виділеними з бюджетів коштами за цільовим призначенням. Нецільо-
ве використання тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність. Р. б. к. поділяються на головних та розпорядників нижчого рівня. Головні Р. б. к. одержують кошти на утримання апарату установи, яку вони очолюють, на централізовані заходи і для розподілу між нижчестоящими Р. б. к. Р. б. к. нижчого рівня поділяються на розпорядників другого і третього ступеня. Вони підпорядковані головному Р. б. к. і ним координуються.
РОЗПОРЯДЧЕ ЗАСІДАННЯ СУДУ - у колишньому кримінально-процесуальному законодавстві засідання суду в складі судді і двох народних засідателів для розгляду питання, пов'язаного з відданням обвинуваченого до суду. Р. з. с. провадилось у справах про злочини, за які мірою покарання могла бути призначена смертна кара, а потім — довічне позбавлення волі. Розгляд справи в Р. з. с. провадився за участю прокурора. Тепер усі питання про віддання обвинуваченого до суду розглядаються суддею в стадії попереднього розгляду справи.
РОЗСЛІДУВАННЯ — стадія кримінального прої:: (неофіційна назва стадії досудового слідства), в ході шаІ органи дізнання й досудового слідства виконують пери бачені кримінально-процесуальним законом дії і приві ють рішення для збору й перевірки доказів, швидк." повного розкриття злочинів, притягнення як обвину-:.-них осіб, що їх вчинили; вживають заходи для запос:~ ня злочинам, з'ясування й усунення причин та уме; сприяють вчиненню злочинів, а також заходів, які за: печують відшкодування збитків, завданих злоч В ході Р. з'ясовуються й вивчаються обставини. • пом'якшують відповідальність обвинуваченог: звільняють його від відповідайьності. Матеріали Р ються до суду.
РОЗТРАТА — див. Привласнення і розтрата.
РОЗШУК — процесуальна діяльність слідчого та с ну дізнання з метою встановлення місця перебувай? винуваченого, що переховується від слідства, засуджг-що ухиляється від виконання вироку або втік з і ув'язнення, особи, що безвісно зникла. Постаксзі розшук і обрання запобіжного заходу направля-:-:.
РОЯЛТІ
відповідних органів розшуку, які здійснюють його оперативними засобами. Слідчий також здійснює відповідні дії в межах КПК. Р. слід відрізняти від карного розшуку як інституту оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на встановлення особи, що скоїла злочин, та пов'язаних із цим даних.
РОЯЛТІ — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород, компенсацій за використання або надання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визначаються об'єктом праве власності суб'єкта підприємницької діяльності.
с
САМОПРАВСТВО — у кримінальному праві самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ - в Україні один із видів лікувально-профілактичної допомоги, пов'язаної з використанням природних лікувальних факторів (мінеральні води, лікувальні грязі, сприятливий клімат тощо). Основні типи лікувально-профілактичних закладів — санаторії та санаторії-профілакторії. Для лікування в санаторіях використовують, як правило, щорічні І додаткові відпустки. В санаторіях-профілакторіях лікування здійснюється головним чином без відриву від трудової діяльності. Путівки для С.-к. л. надаються профкомами підприємств, установ чи вищестоящими профспілковими організаціями за рахунок засобів державного страхування безкоштовно чи з оплатою працівником частини вартості путівки згідно з чинним законодавством.
САШТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГЇЧНИЙ НАГЛЯД - в
Україні діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів (напр., хімічних, фізичних, біологічних чинників, речовин, матеріалів або продуктів) на здоров'я людей ті
245
САНКЦІЯ
СЕКВЕСТІ
щодо застосування заходів правового характеру стосовне порушників. Основними завданнями С.-е. н. є нагляд зг організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого й регіонального самоврядування, підприємствами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів, спрямованих на створення безпечних для здоров'я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб; контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення; нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і надання дозволів на їх використання. С.-е. н. здійснюється органами державно: санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охороні-: здоров'я України, на які відповідно до чинного законодавства покладено широке коло повноважень, як-от: накладення штрафу або застосування фінансових санкцій, або припинення чи заборону діяльності об'єктів, якщо ті порушують санітарно-гігієнічні чи санітарно-епідеміологічні норми.
САНКЦІЯ (лат. хапсііо — непорушна постанова) —
1) частина норми права, у якій міститься вказівка на міру відповідальності за порушення диспозиції норми:
2) засіб економічного впливу, що застосовується до підприємств, організацій, які порушують договірну фінансову, касову, кредитну дисципліну.
СВІДОК — будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, і яка в установленому законом порядку викликана до органу слідства чи до суду як свідок. С. зобов'язаний з'явитися за викликом до суду (в цивільній справі), до органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду (в кримінальній справі) і дати правдиві показання. Не можуть бути допитані як С: особи, які через свої фізичні чи психічні вади не здатні правильно сприймати обставини й давати показання; захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного — про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника; представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальній справі або представ-
ник сторони чи третьої особи в цивільній справі — пре обставини, які стали відомі у зв'язку з виконанням нда обов'язків представника. Відмовитися давати показання як С. мають право члени сім'ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; особа, яка своїми показаннями викривала б себе членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
СВІДОЦТВО — документ, що офіційно підтверджу* певний факт, який має юридичне значення (про народ ження, про шлюб, про смерть), або право особи (С. ав торське, про закінчення навчального закладу тощо).
СВОБОДА ДРУКУ — конституційно передбачене осо бисте право людини й політичне право громадянине вільно засновувати друковані засоби масової інформації вільно видавати й поширювати будь-яку друкован; продукцію, прямо не заборонену законом.
СВОБОДА СЛОВА — одна з демократичних свобо; громадян, закріплена Конституцією України. Полягає : можливості вільно висловлювати свої думки, погляди (ус но, письмово, за допомогою засобів масової інформації)
СВОБОДА СОВІСТІ — одна з демократичних свобод установлена й гарантована Конституцією України. Мож ливість для кожної людини діяти відповідно до власни: переконань, згідно з велінням совісті, не порушуючи прі цьому соціальних норм, які існують у суспільстві. Зако нодавство України визначає С. с. як добровільний вибі] людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідуваті ніякої, забороняє розпалювати ворожнечу й ненависть ; зв'язку з релігійними віруваннями.
СЕЗОННІ РОБОТИ — за трудовим правом роботи, як через природні та кліматичні умови виконуються н< цілий рік, а протягом певного періоду, який не переви щує шести місяців. Перелік С. р. затверджується Кабіне том Міністрів України. Працівники, що пропрашоват» повний сезон, уклали договір на наступний сезон своєчасно приступили до роботи в наступному сезоні, ка ристуються пільгами в обчисленні стажу.
СЕКВЕСТР (лат. зеяиезішт — заборона, обмеження) -пропорційне зниження державних видатків щомісячно з;
===== 247 =====
СЕКРЕТАР СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ
СІМЕЙНЕ ПРАВО
всіма
статтями бюджету протягом часу, який
залишився в поточному
фінансовому році. С. не підлягають
захишек: статті
бюджету.
СЕКРЕТАР СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ - особа, на яку покладено обов'язок ведення протоколу судового засідання. С. с. з. підписує цей протокол разом з головуючим. На С. с. з. покладаються й обов'язки в допоміжній робот: щодо підготовки справи до розгляду в суді.
СЕЛЙТЕБНІ ЗЕМЛІ — один із видів міських земель, на яких знаходяться різного роду будівлі, незаймані земельні ділянки, а також ділянки під зруйнованими чи призначеними для зносу будівлями. Цими землями є також дворові та присадибні ділянки, які обслуговують будівлі. До них належать землі загального користування, землі сільськогосподарського призначення та інші угіддя, землі міських парків і лісів, землі залізничного, водного, повітряного, трубопровідного транспорту, гірничої промисловості, а також землі, призначені для міського будівництва.
СЕРЕДНІЙ ЗАРОБІТОК — визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу. С. з. відображає регулярні виплати, зумовлені системами заробітної плати, і є типовим для даного працівника. С. з. визначається з фактичної заробітної плати за минулий час. Законодавство передбачає різні способи обчислювання С. з. залежно від мети.
СЕРТИФІКАТ (лат. сегіит — правильно і Гасеге — робити) —- 1) вид цінних паперів. Письмове свідоцтво, документ, що засвідчує певний факт, взаємний фінансовий обов'язок державних органів; 2) документ, що засвідчує кваліфікаційну придатність; 3) С. ощадний — письмове свідоцтво банку, що засвідчує право вкладника на отримання по закінченні строку депозиту та відсотків за ним; 4) С. страховий — документ, що містить умови договору страхування й заміняє страховий поліс; 5) документ, що підтверджує якість товарів. Його наявність передбачається при реалізації, використанні та імпорті продукції, на яку в державних стандартах встановлені вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я або майна громадян та охорони навколишнього середовища.
Розрізняють: С. про походження товарів — документ, що видається Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом відповідної держави. який однозначно свідчить про походження товару з даної країни, та С. відповідності — документ, що видається в установленому порядку уповноваженими на це державними органами зі стандартизації, метрології н сертифікації, для підтвердження безпеки товарів певної менклатури, що ввозяться на територію держави зовнішньоекономічними угодами купівлі-продажу. . (бартеру) тошо.
СИМУЛЯЦІЯ (лат. $іігш1агіо — удавання) — кіізіне зображення хвороби або окремих її симптомів лішию що не страждає на дану хворобу. Навмисна С. може 6 способом скоєння злочину, напр. шахрайства, ухиле військової служби тощо.
С
ИСТЕМА
ПРАВА — будова національно:: поділеного
на галузі та інститути, тобто на значні,
і
но автономні
сукупності норм, що регулюють
відокремлені сфери суспільних відносин,
як: е
специфічних засобів
правового впливу. Окре".. _ інститути,
логічно об'єднані в С. п., скріплен: :
теоретичними правовими доктринами і
вченнями, печують всеосяжне правове
регулювання в сус: / .
СИСТЕМАТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вст_ -;;. . зв'язків і взаємозалежностей правової норми з і близькими за змістом нормами, визначення •-. вона посідає у структурі нормативного акта і права.
СІЛЬСЬКИЙ СХОД (сходка) - 1) орган у: сільської громади в Росії та Україні у другій XIX — на початку XX ст. Складався з господа-:.-, старосту та інших посадових осіб. Мав судово-паг^г* владу; 2) загальні збори громадян, що проживають жах сільської адміністративно-територіальної ох:<-одна з форм місцевого самоврядування.
СІМЕЙНЕ ПРАВО — термін, який означ:-права, науку, навчальну дисципліну і галузь закожхкж. ва. Предмет С. п. складають засновані на шлюбі, ом неності, усиновленні, опіці, піклуванні, прийнятті ні з- :
249
СКАРБ
СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ
вання
дітей особисті немайнові та майнові
відносини, шо виникають між членами
сім 7 або
за їх участю. Основні джерела
С. п. — Конституція
України, Кодекс про
шлюб і сім'ю України 1969 р. Основними
інститутами С. п. є шлюб,
особисті
немайнові та майнові відносини подружжя,
особисті немайнові та
майнові відносини батьків і дітей,
усиновлення (удочеріння), опіка і
піклування над дітьми,
влаштування дітей у сім'ї, реєстрація
актів громадянського
стану. У літературі триває дискусія
про місие С.
п. в системі
права: деякі
вчені вважають, що С. п. є самостійною
галуззю права, інші — обстоюють позицію,
відповідно до якої
сімейні відносини є складовою предмета
цивільного права, і тому С. п. є інститутом
цивільного права.
СКАРБ — зариті в землі або сховані іншим способом цінності та гроші, власника яких встановити неможливо або він втратив на них право. С. відрізняється від знахідки тим, що був схований з волі його колишнього власника. Знайдений С. є власністю держави, і його привласнення кваліфікується як злочин. Особа, шо знайшла С, має право на 25 % його вартості, крім випадків, коли розкопки чи пошуки цінностей входять у коло службових обов'язків цієї особи.
СКАРГА — звернення в усній чи письмовій формі до офіційного органу влади чи службової особи з приводу порушення охоронюваних законом інтересів громадян.
СКЛАД ЗЛОЧИНУ — у кримінальному праві сукупність передбачених законом ознак, що характеризують певне діяння як конкретний вид злочину. С. з. є необхідною підставою кримінальної відповідальності. С. з. містить чотири групи ознак: які визначають об'єкт злочину, його об'єктивну сторону, суб'єкт злочину і суб'єктивну сторону. С. з. описано в диспозиціях статей Особливої частини КК; водночас загальні для всіх (або багатьох) ознаки й положення вказано у статтях Загальної частини КК. Відсутність хоча б однієї з ознак С. з. свідчить про його відсутність у діях особи в цілому і не тягне за собою кримінальної відповідальності за дане діяння.
СКЛАД СУДУ — вживається в кількох поняттях: особовий склад суддів; С. с. під час розгляду конкретної справи; структура, внутрішня організація суду. Згідно з
===== 250 =====
чинним кримінально-процесуальним законом кримінальна справа в суді першої інстанції розглядається одноособово суддею; у справах про злочини, за які передбачено позбавлення волі на строк більше десяти років, колегіально судом у складі трьох суддів, якщо про такий розгляд заявив клопотання підсудний; у справах про злочини, за які можливе призначення довічного позбавлення волі, судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів. В апеляційному і касаційному порядку розгляд справ здійснюється судами у складі трьох суддів.
СКОРОЧЕНА ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ - режим робочого часу, за якого норма робочого часу тривалістю менш як 40 годин на тиждень встановлюється з метою охорони праці працівників окремих категорій, напр. для робітників і службовців віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для працівників зі шкідливими умовами праці, для окремих категорій працівників, чия праця пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням, — не більше як 36 годин на тиждень.
СЛІДСТВО — у кримінальному процесі збирання та перевірка доказів, необхідних і достатніх для з'ясування обставин, що входять в предмет доказування. С. охоплює: досудове слідство — стадія кримінального процесу; судове слідство — частина судового розгляду.
СЛІДЧИЙ — службова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, обов'язком якої є провадження досудового слідства. С. кожного органу має визначену законом підслідність — територіальну і за категорією справ.
СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ - слідча дія, що полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, одержання нових доказів, перевірки та оцінки версій про можливість існування певних фактів. С. є. проводиться в умовах, максимально наближених до тих, за яких відбувалася подія, що перевіряється; досліди проводяться неодноразово, щоб уникнути випадковості результату.
У кри.мінально-проиесуальному законодавстві України слідчої дії з такою назвою не передбачено, натомість її замінено на "відтворення обстановки і обставин події",
СЛІДЧІ ДІЇ
СОЛІДАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
що охоплює за змістом власне С. є., перевірку показань на місці і реконструкцію. Доцільно названі варіанти "відтворення" законодавчо розділити на самостійні слідчі дії, бо вони мають між собою суттєві відмінності.
СЛІДЧІ ДІЇ — процесуальні дії, які виконують слідчий, особа, що провадить дізнання, прокурор, суд (судові дії) у встановленому законом порядку. До С. д. належать допит, очна ставка, обшук, виїмка, огляд, освідування, арешт майна, відтворення обстановки та обставин події, пред'явлення для впізнання, призначення експертизи та ін. С. д. проводяться тільки особами, уповноваженими законом. С. д. спрямовані на збирання й перевірку доказів.
СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ - криміналістичний метод опису зовнішності людини з метою її ототожнення за анатомічними та функціональними ознаками. С. п. використовується у розшуку, для кримінальної реєстрації, а також у ході експертного дослідження живих осіб і трупів, у т. ч. за фотографіями.
СЛУЖБОВА НЕДБАЛІСТЬ - у кримінальному праві службовий злочин, який полягає в невиконанні або неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через недбале або несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам тг інтересам окремих фізичних або юридичних осіб.
СЛУЖБОВА ОСОБА — особа, яка постійно чи тимчасово здійснює функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві, в установі чи організації, незалежно від форми власності, посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
СЛУЖБОВІ ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ - житлові приміщення, спеціально призначені для заселення працівниками, які у зв'язку з характером праці повинні проживати за місцем роботи (служби) чи неподалік від нього. Перелік таких категорій працівників встановлюється законодавством. Право користування С. ж. п припиняється одночасно з припиненням дії трудового договору, служби у Збройних Силах України та ін.
СЛУЖБОВІ ЗЛОЧИНИ - злочини, що порушують нормальну роботу державних або самоврядних органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, і які скоюються службовими особами з використанням свого службового становища. Дії або бездіяльність визнаються С. з., якщо винний є службовою особою, а його дії (бездіяльність) пов'язані з його службовим становищем. До С. з. належать зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, провокація хабара.
СЛУЖБОВЦІ — категорія працівників, робота яких пов'язана з керівництвом, напрашованням необхідних рішень, підготовкою та обробкою інформації тощо та які обіймають відповідні посади в державних, громадських, комерційних та інших установах, підприємствах, організаціях. За характером роботи С. поділяються на три категорії: керівники, спеціалісти і технічні виконавці. Кожна з категорій у свою чергу поділяється на групи. Кваліфікаційні характеристики посад з правами та обов'язками С. містяться в посадових інструкціях.
СМЕРТНА КАРА — кримінальне законодавство України передбачало можливість застосування виняткової міри покарання — розстрілу, яка могла призначатись за вироком суду повнолітнім особам за посягання на життя державного діяча, посягання на життя представника іноземної держави, диверсію, умисне вбивство за обтяжливих обставин, деякі військові злочини, скоєні у бойовій обстановці або у воєнний час, посягання- на життя працівника міліції, народного дружинника або військовослужбовця у зв'язку з охороною ними громадського порядку. С. к. в Україні скасовано.
СОЛІДАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (фр. хоііааіге, від лат. зоїісїщ — міцний) — за цивільним законодавством відповідальність кількох боржників перед кредитором, коли кредитор управі вимагати як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо повного або часткового виконання зобов'язання. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, :ає право вимагати недоодержане з решти солідарних 5оржників. Солідарні боржники залишаються зобов'яза-
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
спад:-
ними доти, доки зобов'язання не буде погашене в повному обсязі. Особи, які спільно заподіяли шкоду, також несуть С. в. перед потерпілим. Цілковите виконання солідарного зобов'язання одним із боржників звільняє решту від виконання кредиторові. Боржник, який виконав солідарне зобов'язання, наділений правом зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором. Несплачене одним із співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, припадає в рівній частці на нього й на решту співборжників.
СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ - в Україні є загальнообов'язкове державне соціальне страхування у вигляді системи прав, обов'язків і гарантій, яке передбачає надання соціального захисту у вигляді матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових унесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Залежно від страхового випадку є такі види С. с: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ (забезпечення) - система забезпечення та обслуговування престарілих і непрацездатних громадян, а також сімей, де є діти. В Україні система С. з. включає пенсії, допомоги працюючим (під час тимчасової непрацездатності; у зв'язку з вагітністю й пологами та ін.), багатодітним і одиноким матерям, малозабезпеченим сім'ям, у яких є діти; утримання й забезпечення престарілих та інвалідів у будинках-інтернатах, протезування; професійне навчання та працевлаштування інвалідів; пільги інвалідам та багатодітним матерям.
СПАДКОВЕ ПРАВО — сукупність правових норм, які встановлюють порядок і межі переходу прав та обов'язків
померлої особи за правом спадкування та регулюю?: пов'язані з цим, відносини; є частиною цивільногс С. п. визначає підстави спадкування: за законом <зт Гаю), за заповітом (іезгатепшт); час і місце відк?--спадщини; коло осіб, які можуть бути спадкоємця інші умови спадкування.
СПАДКОВИЙ ДОГОВІР - правочин, відомий ЯШ зарубіжним правовим системам, у якому однією із ст: є спадкодавець, а іншою — одна або декілька ос:' мають право на отримання певного майна спадкодаї після його смерті. С. д., на відміну від заповігг.:. бов'язує сторони з моменту його укладання: віячужр зобов'язується не заповідати й не відчужувати зазн* в договорі майно, а набувач зобов'язується е;:-.. певні дії майнового або немайнового характеру за ро; рядженням відчужувача.
СПАДКОЄМЦІ — особи, визначені законом аб< порядженням заповідача (у заповіті) набувачами ^ спадкодавця в разі його смерті або оголошення г лим. С. можуть бути фізичні особи, які були живі і мент відкриття спадщини, а також ті, які зачаті за жиі спадкодавця і народилися після його смерті, юр» особи (спадкують тільки за заповітом) і держава. П майно спадкодавця виникає у них з моменту смерті таннього. Не можуть бути С. особи, які навмисно г вили життя спадкодавця або кого-небудь зі спадкоємців чи здійснили замах на їхнє життя, або здійснили протизаконні дії щодо них, які сприяли закликанню їх до спадщини, що підтверджується в судовому порядку. Не можуть спадкувати за законом батьки після дітей, шодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були відновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки й повнолітні діти, які злісно ухилялись від виконання покладених на них законом обов'язків шодо утримання спадкодавця.
СПАДКУВАННЯ — перехід прав та обов'язків померлого (спадкодавця) до його спадкоємців. Відносини шодо С. регулюються ЦК України. С. здійснюється за законом і за заповітом. С. відбувається за законом, коли і оскільки воно не змінене заповітом. С. здійснюється спадкоємцями у порядку черговості. Наступна черга
— 255 —
СПАДЩИНА
СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
спадкоємців за законом здобуває право на С. у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від С, неприйняття ними спадщини. Якщо відсутні спадкоємці і за законом, і за заповітом, або всі спадкоємці відмовилися від спадщини чи не прийняли її, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем права С, або спадкодавець заповів усе майно або його частину державі, спадкове майно за правом С. переходить до держави. В країнах континентальної Європи С. також регулюється цивільними кодексами. У Великобританії спадкове право не кодифіковане і регулюється судовими прецедентами та окремими законами. У США кожний штат має своє спадкове право, судовий прецедент також посідає значне місце в регулюванні С.
СПАДЩИНА — майно, що переходить у порядку спадкоємства від померлого (спадкодавця) до спадкоємців. Може містити права власності, інші майнові права, виключні права на результати інтелектуальної діяльності, а також зобов'язання, що обтяжують ці права. Законодавством у певних випадках можуть встановлюватися обмеження щодо кількості і складу майна, яке переходить до спадкоємців. Відповідальність спадкоємця (спадкоємців), що прийняв С, за борги спадкодавця відбувається лише в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. Часом відкриттям С. визначається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день набрання законної сили відповідного рішення суду про оголошення громадянина померлим. Місцем відкриття С. визнається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місцезнаходження майна або його основної частини.
СПЕКУЛЯЦІЯ (від лат. зресиїаііо — вистежування, виглядання) — скуповування товарів або інших предметів, на які встановлено державні роздрібні ціни, в підприємствах (організаціях) торгівлі та інших підприємствах, що здійснюють реалізацію товарів або інших предметів населенню, та їх перепродаж з метою наживи. В умовах ринкової економіки багато дій зазначеного характеру є правомірною підприємницькою діяльністю. У КК 200 і р. кримінальну відповідальність за С. не встановлено.
СПЕЦИФІКАЦІЯ (лат. зресіпсаііо, від зресіез — вид, різновид і Гасіо — роблю) — документ, що додається до
тексту договору постачання і є його невід'ємною частиною. Зміст С. складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках — ціну, строки поставки та інші умови. Укладання довгострокового договору передбачає щорічне уточнення або погодження сторонами С. У цивільному праві С. може розглядатися як спосіб набуття права власності, який охоплює перероб-
Ілення чужої речі, внаслідок чого створюється нова, гбс виготовлення нової речі з чужих матеріалів.
СПІВАВТОРСТВО — авторське право на твір науки. літератури, мистецтва або на відкриття, винахід, промисловий зразок, створені завдяки спільній творчій праїл І двох або кількох осіб. С. не вважається надання техніч* допомоги: добір матеріалу, креслення схем, діаграм і
СПІВУЧАСТЬ — у кримінальному праві умисна сг.ільг-і; участь двох або більше осіб у вчиненні умисного ікж Співучасниками злочину, крім виконавців, тобто с::* безпосередньо вчинили злочин, визнаються організат підбурювачі й пособники.
СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ — власність, яка хи зується множинністю суб'єктів і одним об" Розрізняється С. в. з визначенням часток ( власність) або без визначення часток (сумісна власнтс-* Особливою ознакою С. в. є те, що її суб'єкт!: ? ~ обсязі володіють, користуються і розпоряд;-:. :~ . лежним їм на праві С. в. майном, але свої праь: • можуть здійснювати спільно і за згодою. Часткова власність передбачає володіння вання і розпорядження майном за згодою всіх уший їв, а в разі відсутності її — спір вирішуватиме-. ново-
му порядку. Тобто за спільної часткової вл:. :жно-
му суб'єктові права власності належить частка в праві власності на річ як певну єдність, а не реальна частка цієї речі. Кожний учасник спільної частко5:'. власності відповідно до своєї частки має право ні доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном, і повинен брати участь у сплаті різного роду податків і неподаткових платежів, а також у витратах шодо утримання й зберігання спільного майна. Кожний учасник має право
9 5-558 ^^^^ 257 ^^^^