Представник

невідчужуваними від їх носіїв і не можуть передаватись іншим особам.

Розрізняють П. загальну (універсальну) та окрему (сингу­лярну). За загальної П. до правонаступника перехо­дять усі права та обов'язки попередника. Окрема П полягає в переході лише окремого права від однієї особі: до іншої (напр., уступка вимоги, перехід права оператив­ного управління тощо).

ПРАВОПОРУШЕННЯ - протиправне діяння, шс спричиняє шкоду суспільству і карається за законом. П поділяються на цивільні, адміністративні, дисциплінарні тощо. Найнебезпечнішим П. є злочин.

ПРАВОПОРЯДОК — відповідність суспільних відно­син приписам норм права. П. встановлюється здійснюється на підставі правових норм і характери­зується рівнем дотримання законності всіма громадянам.. і службовими особами, забезпечення та реалізації суб'єктивних прав. П. передбачає також рішуче реагуван­ня на будь-яке порушення правових норм і консти­туційних принципів.

ПРАВОСВІДОМІСТЬ — сукупність поглядів, ідей, які відображають ставлення окремих людей, соціальних груп до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те. що є правомірним чи неправомірним. Психологічний бік П. складають звички, почуття, емоції людей стосовне правових явищ. П. містить у собі знання чинного права, його основних принципів і вимог, але не зводиться до нього; для П. не менш важливим є оціночний момент та установки поведінки. П. випливає з загальних зако­номірностей розвитку суспільної свідомості й виступає специфічним відображенням економічних, політичних та інших відносин даного суспільства в системі суспільного виробництва й соціально-політичної структури.

ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ - наявність у особи водно­час правоздатності й дієздатності (праводієздатності). тобто здатності не лише отримувати права та обов'язки, а й своїми діями набувати прав і створювати для себе юри­дичні обов'язки, а також нести відповідальність за скоєні правопорушення. Набуття П. фізичними особами прямо пе­редбачається законом, тобто встановлюється, коли саме

правоздатна особа набуває дієздатності (право брати •часть у виборах, право брати шлюб, можливість кримінальної відповідальності тощо). Юридичні особи на­зувають П. завжди з моменту їх утворення.

ПРАВОСУДЦЯ — форма державної діяльності, яка по­лягає в розгляді й вирішенні судом кримінальних справ, цивільних спорів та ін., що належать до його компетенції. Конституційні принципи П: а) здійснення П. лише су­дом; б) відкритий розгляд справ у всіх судах (винятки зизначаються законом); в) заочний розгляд кримінальних справ не допускається (винятки визначаються законом); п судочинство здійснюється на основі рівноправності сторін.

ПРАВОЧЙННІСТЬ — передбачена законом можливість учасника правовідносин виконувати визначені дії або вима­гати певних дій від іншого учасника правовідносин.

ПРЕАМБУЛА (від лат. ргаеатЬиІиз — той, що пере­дує) — вступна частина законодавчого або іншого право­вого акта, декларації, міжнародної угоди тощо. У П. стис­ло викладено мету, завдання даного акта, умови, мотиви, шо спонукали до його написання та прийняття. У П. міжнародних актів найчастіше вказують на держави — сторони цієї міжнародної угоди та ін.

ПРЕДСТАВНИК — особа, яка від імені іншої особи, яку вона представляє в силу повноважень, що грунтують­ся на довіреності, законі або адміністративному акті, без­посередньо створює, змінює або припиняє цивільні пра­ва та обов'язки особи, яку представляє. Повноваження П. можуть випливати з обстановки, в якій він діє. П. не може укладати угоди від імені особи, яку він пред­ставляє, ні стосовно себе особисто, ні щодо іншої особи, П. якої він є одночасно. П. повинен особисто здійснюва­ти дії, передоручати їх можна лише в силу закону або уго­ди з особою, яку він представляє, з обов'язковим сповіщенням останнього про особу (замісника), якій пе­редоручені повноваження. Невиконання такого обов'язку тягне за собою відповідальність П. за дії особи, якій П. передав повноваження, як за свої власні. Повноваження П. за довіреністю не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не вказаний, вона

ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ

ПРЕТЕНЗІЯ

зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Відсутність дати вчинення призводить до недійсності довіреності. Не допускається укладення через П. угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особи­сто, та інших, передбачених законом угод.

ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ — службова особа органів державної влади, а також інша посадова особа, яка в ус­тановленому порядку наділена розпорядчими повнова­женнями стосовно осіб, що не перебувають від неї в службовій залежності.

ПРЕДСТАВНИК ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ (виборчого блоку політичних партій) у Центральній виборчій комісії — громадянин України, який володіє активним виборчим правом, не є кандидатом у народні депутати України, і для забезпечення об'єктивності й запобігання іншим по­рушенням виборчого законодавства представляє у Цент­ральній виборчій комісії політичну партію, виборчий блок політичних партій.

ПРЕДСТАВНИЦТВО — 1) відносини, за яких угода, укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють), створює права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють; 2) окремий підрозділ юридичної особи, котрий перебуває поза місцем її розташування і представляє її інтереси. П. не є юридич­ними особами. Вони одержують майно від юридичних осіб, діють на основі положень, затверджених юридични­ми особами. Керівники П. призначаються юридичними особами і працюють за дорученням. П. зазначаються в ус­тановчих документах юридичної особи, яка їх створила.

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ - процесуаль­на дія, яка полягає в тому, шо слідчий оголошує певній особі мотивовану постанову про притягнення цієї особі: як обвинуваченого. Цим до процесу вводиться один із йо­го основних учасників — обвинувачений. При П. о. слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому суп. обвинувачення, всі надані йому законом процесуальні права на слідстві, вручити йому копію постанови пре притягнення як обвинуваченого.

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ (лат. ргаештрііо -припущення) — правове положення, за яким обвинуваче-

ний (підсудний) вважається невинуватим, поки його вину не буде доведено в установленому законом порядку, при­чому винуватою особа може бути визнана в обвинуваль­ному вироку суду, що набрав законної сили. Важливими постулатами П. н. є положення про те, що усякий сумнів щодо доведення обвинувачення, який не можна усунути, тлумачиться на користь обвинуваченого; обвинувальний строк не може грунтуватись на припу­щеннях; не доведена винуватість є доведеною невину­ватістю; обов'язок доведення лежить на органах обвину­вачення й не може перекладатися на обвинуваченого та його захисника; визнання обвинуваченим своєї' вини може бути покладено в основу обвинувачення лише в сукупності з іншими доказами. Однією з важливих га­рантій здійснення принципу П. н. є конституційне право на захист.

ПРЕКУРСОРИ — речовини та їхні солі, що викорис­товуються у виробництві, виготовленні наркотичних за­собів і психотропних речовин. Незаконні дії з П. перед­бачають кримінальну відповідальність (контрабанда, ви­готовлення, збут, підроблення документів на отримання тощо).

ПРЕМІЮВАННЯ — додаткова матеріальна винагоро­да працівникам понад основну заробітну плату за високі результати праці; міра заохочення за особливі досягнен­ня чи заслуги в будь-якій галузі діяльності. Премії бува­ють персональні та колективні.

ПРЕРОГАТИВА (лат. ргаего§аІіуа — переважне право) — виключне право, що належить державному органові чи по­вдовій особі.

ПРЕТЕНЗІЙНИЙ ПОРЯДОК ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ — такий порядок врегулювання спірних питань між сторонами був до судової реформи 2001 р. Після відповідних змін у ГПК такий порядок дістав назву Досу-говий порядок врегулювання спорів. Див. Досудовий порядок врегулювання спорів.

ПРЕТЕНЗІЯ (фр. ргеїепііоп, від лат. ргаеіапсіо — ви-■равдовуюсь) — вимога кредитора до боржника з приво-щ неналежного виконання або невиконання ним зо--•:в 'язання. Змістом П. може бути вимога щодо сплати

223

ПРЕЦЕДЕНТ

боргу, відшкодування збитків, сплати штрафу, усунення недоліків поставленої продукції, проданої речі, викона­них робіт, наданих послуг тощо.

. ПРЕЦЕДЕНТ (лат. ргаеседепхіз — попередній) — у суді рішення в конкретній справі, яке в одних країнах є обов'язковим для судів тієї ж або нижчої інстанції під час вирішення аналогічних спорів, а в інших — приблизним зразком тлумачення закону, що не має обов'язкової сили. У країнах, які прийняли т. з. загальне право (Велика Бри­танія, США, Канада, Австралія та ін.), судовий П. є дже­релом права. У інших країнах, до яких належить і Ук­раїна, судовий П. не є джерелом права, а судове рішення вважається обов'язковим тільки для даної справи.

ПРЕЮДИЦЇЙНІСТЬ (лат. ргаеіікіісіаіів - те, шо сто­сується попереднього судового рішення) — обов'яз­ковість для всіх судів під час розгляду справ приймати без перевірки й доведення факти, встановлені раніше у яки­хось справах постановленими рішеннями чи вироками, що набули законної сили. Принцип П. діє лише стосов­но осіб, що брали участь у попередньому й наступному процесах, та їх правонаступників.

ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК З ГРОМАДЯН - основ­ний вид прямого податку, який на підставі ст. 67 Консти­туції України повинні сплачувати всі фізичні особи, котрі мають дохід або прибуток. Порядок оподаткування вста­новлено Декретом Кабінету Міністрів України 26 грудня 1992 р. Платниками П. п. є громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Різний порядок оподаткування встановлено для фізичних осіб, які постійно проживають в Україні (резидентів), і для осіб, які проживають на те-1 риторії України в-цілому менш як 183 дні в календарно­му році (нерезидентів). Об'єктом оподаткування у плат­ників є сукупний оподатковуваний дохід як у нату­ральній, так і в грошовій формі (національній або іно­земній валюті) за календарний рік, одержаний за будь-яких умов із різних джерел як на території України, так і за її межами. Законодавством установлені виплати, що не включаються в сукупний оподатковуваний дохід, а також суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід.

224 ^^

ПРИВАТНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ

Залежно від джерела одержання доходу розрізняються такі групи платників: громадяни, які одержують доходи за місцем основної роботи; громадяни, які одержують дохо­ди за межами основного місця роботи (за сумісництвом); особи, які ведуть підприємницьку діяльність; громадяни без постійного місця проживання в Україні; іноземні гро­мадяни; особи без громадянства.

Ставки П. п. є прогресивними й коливаються залежно від збільшення розміру щомісячного сукупного оподат­ковуваного доходу.

П. п. нараховується щомісячно і один раз — за підсумка­ми року. Сума податку нараховується двічі: протягом ро­ку — у джерелах виплати, за підсумками року — податко­вою адміністрацією за місцем проживання платника на підставі поданої ним декларації про доходи.

ПРИВАТИЗАЦІЯ — відчуження майна, що знаходить­ся в державній власності, і майна, що належить Авто­номній Республіці Крим, комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону України "Про приватизацію дер­жавного майна" (в редакції від 19 лютого 1997 р.), з ме­тою підвищення соціально-економічної ефективності ви­робництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ - одна з форм власності (приватна, державна, комунальна), що означає абсолют­не, захищене законом право громадянина або юридичної особи на конкретне майно, в т. ч. засоби виробництва. Право П. в. є непорушним. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

ПРИВАТНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ - форма провад­ження в кримінальних справах, які порушуються не інак­ше, як за скаргою потерпілого і підлягають закриттю за примиренням потерпілого з обвинуваченим. У порядку ТІ. о. розглядають справи про умисне легке тілесне ушко­дження, умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і те спричинили тілесних ушкоджень, а також про само­правство. Обвинувачення в таких справах підтримує в :уді потерпілий особисто. Справи П. о. порушуються суд­дею: дізнання і слідство в них не провадяться. Примирен-

* 5-558 ^^^= 225 ^^^^

ПРИВАТНЕ ПРАВО

ня можливе до видалення судді в нарадчу кімнату для по­становлений вироку.

ПРИВАТНЕ ПРАВО — складова права, що регулює відносини, які забезпечують приватні інтереси, авто­номію та ініціативу індивідуальних власників і об'єднань у їхній майновій діяльності та особистих відносинах. До П. п. належать цивільне право, сімейне право. Ідея поді.т> права на публічне і приватне була сформульовані: давньоримським юристом Ульпіаном, який визначив П. п. як таке, що слугує інтересам окремих осіб. Цей поділ є певною мірою штучним і якогось істотного тео­ретичного та особливо практичного значення не має.

ПРИВІД — у КПК України примусове доставленк; підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого чи свідка де слідчого працівником органів внутрішніх справ за мотиво­ваною постановою слідчого у разі неявки до слідчого бе: поважних причин. П. обвинуваченого без попереднього виклику може застосовуватись лише в тому разі, коли об­винувачений ухиляється від слідства або не має постійно­го місця проживання. Крім виняткових випадків, П здійснюється удень.

ПРИВЛАСНЕННЯ АБО РОЗТРАТА - форми розкра-дання майна, які полягають у незаконному отримань:: особою на свою користь чи користь інших осіб майна, що перебувало у її правомочному володінні, або проти­правному витрачанні такого майна (продаж, дарування. споживання тощо).

ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ —здійснюється укладан­ням трудового договору (контракту). Згідно з Консти­туцією України (ст. 24) будь-яке обмеження прав чи вста­новлення переваг при П. на р., залежно від походження, соціального та майнового стану, расової належності, статі, мови і т. п., не допускається. Відмова у П. на р. му­сить відповідати законодавству. Забороняється П. на р. осіб, які не досягли 16 років (як виняток — 15 років): осіб, яким не виповнилося 18 років, на роботу зі шкідли­вими чи небезпечними умовами праці. Як правило, забо­роняється спільна робота родичів, якщо вона підконт­рольна або пов'язана з підлеглістю. Забороняється відмовляти жінкам у П. на р. з причин вагітності, наяв-

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

ності дітей віком до трьох років, одиноким матерям, які мають дітей до 14 років або дитину-інваліда. Заборо­няється відмовляти у П. на р. з мотивів інвалідності, за винятком тих інвалідів, чий стан здоров'я, за висновками медико-соціальної експертизи, не дає змоги професійно виконувати обов'язки. При П. на р., що вимагає спеціальних знань, подається документ про спеціальну освіту. Укладання трудового договору оформляється нака­зом, який оголошується працівникові під розписку. При П. на р. може за згодою сторін обумовлене випробуван­ня. Умова про випробування зазначається в наказі про П. на р. Трудові відносини виникають і тоді, коли наказ не виданий, а працівник приступив до виконання трудо­вих обов'язків за розпорядженням власника або уповно­важеного ним органу чи з їх відома.

ПРИЙНЯТТІ СПАДЩИНИ — односторонній право-чин, у результаті якого спадкоємець набуває право влас­ності належного спадкодавцю майна, стає суб'єктом інших його прав та обов'язків, які переходять в порядку спадкування. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Способи здійснення акту П. с: вступ у володіння чи управління майном, подання відповідної заяви до нотаріальної кон­тори. Загальний строк для П. с. — шість місяців, він по­чинається з дня відкриття спадщини і може бути подо-зжений судом, якщо він визнає причини пропуску поваж­ними. Спадщина може бути прийнята після шестимісяч­ного строку за наявності згоди на це всіх інших спад­коємців, які прийняли спадщину. Відмова від спадщини є майновим правом, яке може переходити за правом спадкування. Тому спадкоємці особи, закликаної до спадкування, яка померла, не встигнувши прийняти спадщину, можуть зробити це за неї (трансмісія).

ПРИМИРЕННЯ СТОРІН - угода сторін про "рипинення судового спору, в результаті якої справа припиняється.

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ -

заходи, які суд може застосовувати до осіб, що вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворіли до винесення вироку або піл час відбування покарання на психічну хворобу, що поз-

===== 227 ======

ПРИНЦИП ЄДИНОНАЧАЛЬНОСТІ

ПРОГАЛИНИ у праві

бавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Залежно від психічного захворювання особи, ха­рактеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння суд призначає різні види П. з. м. х.

ПРИНЦИП ЄДИНОНАЧАЛЬНОСТІ - такий прин­цип організації управління, за якого особа, що очолює підприємство, організацію чи структурний підрозділ, пра­вомочна приймати юридично обов'язкові рішення. П. є. дає змогу оперативніше приймати рішення, підвищує персональну відповідальність за стан справ у даній уста­нові. На основі П. є. працюють міністерства, відомства, управління місцевих адміністрацій, державні під­приємства, установи та ін. В демократичному суспіль­стві П. є. поєднується з принципом колегіальності управління.

ПРИНЦИП ОДНОСТАЙНОСТІ - закріплений Ста­тутом ООН (ст. 27 п. 3) порядок прийняття рішень не-процедурного характеру в Раді Безпеки ООН: рішення вважаються прийнятими, коли за них подані голосі: дев'яти членів Ради, в т. ч. голоси всіх постійних членів (КНР, Франція, Російська Федерація, Великобританія. США). Якщо хоча б один із постійних членів Ради Без­пеки проголосує проти, рішення вважається відхиленим чи неприйнятим (т. з. абсолютне вето).

ПРИНЦИП ПАРИТЕТУ — принцип рівного представ­ництва сторін, принцип забезпечення однакового право­вого режиму для суб'єктів у міжнародних відносинах.

ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ - досягнення мети яку ставили в зобов'язанні сторони, і припинення у зв'язку з цим їхніх прав та обов'язків. Підставою для П. з. є їх виконання. Зобов'язання можна припинити шляхом заліку зустрічних вимог, за згодою сторін; І зв'язку з неможливістю виконання зобов'язань, за які боржник не відповідає; у зв'язку з ліквідацією юридичне', особи (боржника або кредитора) та в ряді інших випадків.

ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ - розір­вання трудового договору, звільнення з роботи на підста­вах, передбачених законодавством або контрактом. Фор­мулювання причин П. т. д. має відображати дійсні підста­ви звільнення згідно з законодавством і посиланням ні

певну статтю (пункт) відповідного законодавчого акта. Незаконне П. т. д. чи неправильне формулювання при­чини звільнення працівник може оскаржити в органи з розгляду трудових спорів.

ПРИРОДНЕ ПРАВО — поняття політичної і правової думки, що означає сукупність принципів і прав, які вип­ливають з природи людини і є незалежними від соціаль­них умов. Ідеї П. п. розвивали Арістотель, Локк, Руссо, Монтеск'є та ін. Безпосереднього юридичного значення ідеї П. п. не мають. Проте в законотворчості та в, засто­суванні законів, керуючись принципом верховенства пра­ва, безумовно, слід враховувати пріоритет людини в суспільстві з її невідчужуваними, притаманними їй пра­вами, насамперед правом на життя, правом на свободу і правом на честь.

ПРИСАДИБНА ДІЛЯНКА — земельна ділянка, надана громадянам України у власність чи користування для будівництва та обслуговування житлового будинку, гос­подарських будівель і споруд у розмірах, передбачених Земельним кодексом України.

ПРИЧИНОВИЙ ЗВ'ЯЗОК - необхідний зв'язок явищ, коли одне з них є причиною настання іншого. В кримінальному праві — зв'язок між дією (або без­діяльністю) особи і злочинним результатом. Питання про П. з. вирішується тоді, коли особа притягається до відповідальності за злочини, об'єктивною ознакою яких є настання шкідливих наслідків. У цивільному праві — зв'язок між протиправною поведінкою боржника й не­вигідними наслідками, що настали для кредитора.

ПРІОРИТЕТ ЗАЯВКИ (нім. РгіотіШі, від лат. ргіог -перший) — першість у поданні заявки на реєстрацію об'єктів промислової власності до відповідного національного відомства. Строк пріоритету встанов­люється Паризькою конвенцією з охорони промислової зласності.

ПРОГАЛИНИ у праві — повна або часткова зідсутність правових норм, на підставі яких можна було б «рішити питання про застосування права у випадку, що підлягає правовому регулюванню і може бути врегульоване гтравом. Див. Аналогія закону та Аналогія права.

ПРОДАЖ У КРЕДИТ

ПРОКУРОР

ПРОДАЖ У КРЕДИТ — надання відстрочки платежу продавцем товару покупцеві; здійснюється відповідно до Правил продажу товарів тривалого користування. П. у к. провадиться господарюючими суб'єктами усіх форм власності, які здійснюють роздрібний продаж то­варів через підприємства роздрібної торгівлі. П. у к. за­стосовується лише до товарів тривалого користування, до яких належать непродовольчі товари, шо мають тривалі строки служби (придатності).

Відносини сторін регулюються договором-зобов'язанням, відповідно до якого господарюючий суб'єкт зо­бов'язується продати обумовлений договором товар на­лежної якості, а громадянин-покупець — провести розра­хунки за товар у строки і в розмірах, передбачених дого­вором. Ціна договору включає вартість проданого товару і проценти за суму наданого кредиту, які покупець спла­чує продавцю. П. у к. і сплата внесків провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, аналогічні проданим у кредит, не тягне за собою перерахунку.

Передача покупцеві товарів у кредит здійснюється з оп­латою не менш як 25 % їхньої вартості, а товарів за цінок понад 20 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян — не менш як 50 %. Решта вартості товарів спла­чується покупцем у строк від 6 до 12 місяців, а товарІЕ. ціна яких перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян, — у строк до двох років. Сума кредиту, що надається, не повинна перевищуваті: тримісячної зарплати (заробітку, стипендії, пенсії) в раз: продажу товарів на виплат строком на б місяців, шес­тимісячної — на 12 місяців, 12-місячної — на 24 місяи: За несвоєчасне внесення чергових платежів покупець по­винен сплатити обумовлену договором пеню. На товари, придбані в кредит, поширюються гарантій;-": строки користування і порядок обміну, встановлені дл* товарів, що купуються в роздрібній торговельній мережі з розрахунком на місці.

ПРОКАТ ПОБУТОВИЙ — різновид договору майново­го найму, за яким державні кооперативні та інші гро­мадські організації надають громадянам у тимчасове кори­стування за плату предмети домашнього вжитку, музичні інструменти, спортивний інвентар та інше майно. При уі -

ладенні договору П. п. організація зобов'язана в присут­ності наймача перевірити справність майна, що дається напрокат. Умови й порядок надання майна за договором П. п. визначаються загальними правилами про договір майнового найму. За деякими видами П. п. урядом за­тверджені типові договори. Відступи від умов типових до­говорів, що обмежують права користувачів, є недійсними. Речі надаються у П. п. за плату, розмір якої визначається відповідно до встановлених тарифів. Договір П. п. укла­дається в усній формі, крім випадків, коли типові дого­вори вимагають укладення його письмово. По закінченні строку договору користувач має повернути майно справ­ним, а в разі пошкодження відшкодувати вартість ремон­ту. Здавання в піднайом майна, одержаного за договором П. п., не дозволяється.

ПРОКУРАТУРА (лат. ргосигаге — піклуватися) — спеціальний державний орган (єдина система органів), до компетенції якого входять порушення кримінальних справ, підтримання обвинувачення, представництво інте­ресів громадян і держави в судовому процесі, нагляд за до­триманням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання й досудове слідство, на­гляд за дотриманням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обме­женням особистої свободи громадян. Функції, ор­ганізація і порядок діяльності регулюються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», КПК України.

ПРОКУРОР (фр. ргосигеиг, від лат. ргосиго — піклу­юсь, керую) — посадова особа органів прокуратури, ■цілена певними повноваженнями. Відповідно до Зако--гу України «Про прокуратуру», процесуального законо­давства П. підтримує державне обвинувачення в суді, вино-:ить подання на ухвали, рішення, вироки судів, що супере--ггь законам. В Україні діють П. районів, міжрайонні П., П. міст і областей, П. Автономної Республіки Крим, Ге--;ральний прокурор України. Кожний із них очолює іиповідний орган прокуратури. На посаду П. признача­ться громадяни України, що мають вищу юридичну хзіту, необхідні ділові й моральні якості. Прокурори

ПРОЛОНГАЦІЯ

ПРОЦЕНТИ

призначаються на посаду Генеральним прокурором Ук­раїни. Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України і звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Гене­рального прокурора України — п'ять років.

ПРОЛОНГАЦІЯ (лат. ргоіоиао — подовжувати) — продовження дії будь-якого договору, угоди, позики, вексе­ля тощо.

ПРОМУЛЬГАЦІЯ (лат. ргоши1§агіо — оголошення) — офіційне обнародування закону, прийнятого парламен­том. Означає санкціонування законопроекту главою дер­жави в установлені конституцією строки, а також опублікування закону в офіційному виданні. Лише після П. закон набуває обов'язкової сили.

ПРОСТРОЧЕННЯ — невиконання зобов язання однією з сторін у певний строк. Згідно з ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані П., а та­кож за неможливість виконання, що випадково сталася після П. Якщо внаслідок П. боржника виконання зо­бов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків. Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути викона­не внаслідок П. кредитора.

Кредитор визнається таким, що прострочив, якшо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, але не зробив дій, до вчинення яких борж­ник не міг виконати свого зобов'язання. П. кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих П. збитків, якщо кредитор не доведе, що П. не викликане умислом або необережністю його самого чи тих осіб, на яких в си­лу закону або доручення кредитора було покладено прий­няття виконання. Після закінчення П. кредитора борж­ник відповідає на загальних підставах. Боржник, який прострочив виконання грошового зо­бов'язання, повинен сплатити за час П. З % річних із простроченої суми, якщо законом або договором не вста­новлений інший розмір процентів. В разі П. кредиторе боржник звільняється від сплати процентів за час П. кредитора.

ПРОСТУПОК — протиправна поведінка, що тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову чи адміністратив­ну відповідальність.

ПРОТЕСТ (лат. ргоїезіагі — заперечення) — у праві України до останнього часу одна із форм здійснення на­гляду за дотриманням законності; мотивоване заперечен­ня відповідних прокурора, голови суду та їхніх заступників проти судового акта. У чинному законодавстві України така форма реагування відсутня. Див. Касаційне подання.

ПРОТИЗАКОННА УГОДА - у цивільному праві будь-яка угода, укладена з порушенням вимог закону, вва­жається недійсною, тобто такою, шо не створює тих юри­дичних наслідків, на які її було спрямовано.

ПРОТОКОЛИ — процесуальні документи, в яких у письмовій формі фіксуються хід і результати процесуаль­них дій, що здійснюються слідчим, особою, яка проводить дізнання при розслідуванні кримінальних справ, і судом при розгляді кримінальних і цивільних справ, а також господарським судом при розгляді господарських справ.

ПРОФЕСІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ - захворювання, що виникло внаслідок характеру праці та її умов. Перелік П. з. затверджується МОЗ.

ПРОЦЕНТИ (лат. рго сепіит — за сотню, на сотню) — в цивіїьному праві плата за користування взятими в кредит фінансовими коштами або матеріальними цінностями, шо стягуються кредитором із позичальника. П. визначаються розміром, формою, видом та терміном позики. Як еко­номічна категорія, П. являють собою частину прибутку, яку позичальник сплачує за взятий у позику грошоі капітал. Джерело П. — додаткова вартість, що ство­рюється у процесі продуктивного використання позико­вого капіталу.

Процентна ставка — ціна грошової суми, шо ви: чається відношенням суми грошей, що сплачуються одиницю часу як плата за позику, до величини і На процентну ставку впливають: рівень попиту та г зиції на позиковий капітал; масштаби вире": розміри грошових нагромаджень та заощаджень: ии*^:¹ коливання виробництва; його сезонні умови: інфляції; державне регулювання процентних ст=

ПРОЦЕС

ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА

Змінюючи розмір П., можна збільшувати або скорочува­ти попит на банківський кредит.

ПРОЦЕС (лат. ргосеззиз — просування) — порядок розгляду справ у суді або адміністративному органі; судо­чинство; судова справа.

ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО — норми системи права, що регулюють відносини, які виникають у процесі розслідування злочинів, розгляду кримінальних, цивільних справ, а також справ про адміністративні правопорушен­ня і справ, що розглядаються в порядку конституційного судочинства. П. п. пов'язане з матеріальним правом, то­му що закріплює процесуальні форми, необхідні для йо­го здійснення і захисту.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ — система правових за­собів, які встановлено для забезпечення належного здійснення правосуддя у цивільних і кримінальних справах. До П. г. належить увесь комплекс принципів та інсти­тутів, процесуальних норм і процедур, встановленого й реально забезпеченого кола прав та обов'язків осіб, що вирішують справу, обвинувачених, підозрюваних, підсудних, потерпілих, позивачів, відповідачів, їхніх представників, третіх осіб, свідків, експертів, перекладачів, понятих. Окремі П. г. піднесено до рівня конституційних, напр. принцип недоторканності особи, забезпечення права на захист.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ - у кримінальному, цивільному, господарському та конституційному процесі — час, установлений для вчинення певних процесуальних дій. П. с. мають забезпечити оперативність судочинства.

ПСЕВДОНІМ (від гр. рзеисібпутоз — той, хто має ви­гадане ім'я) — умовне ім'я автора наукової праці (дослідження), твору літератури, мистецтва, обране ним добровільно. Право на П. — особисте немайнове право автора. Під П. автор може поширювати в друкованому, рукописному вигляді власні твори; можливе використан­ня одним автором декількох П. Розкриття П. без дозволу автора є порушенням авторського права.

ПСИХОТРОПНІ РЕЧОВИНИ - речовини природно­го чи синтетичного походження, препарати, природні ма­теріали, які здатні викликати стан залежності та справля-

ти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему, або обумовлювати порушення сприй­няття, емоцій, мислення, поведінки і становлять небезпе­ку для здоров'я населення у разі зловживання ними (напр., ефедрин). Незаконні дії з П. р. караються у кри­мінальному порядку.

ПУБЛІЧНЕ ПРАВО — складова права; являє собою сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавний інтерес на відміну від приватних інтересів індивідуальних власників. П. п. регу­лює відносини, коли однією із сторін є орган держави. Давньоримський юрист Ульпіан визначив П. п. як право, що слугує інтересам держави.

ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК, порядок громадський - уре­гульована моральними і правовими нормами система суспільних відносин, що має на меті гарантування гро­мадської безпеки і спокою, захисту честі і гідності грома­дян, нормальних умов для діяльності державних та гро­мадських організацій.

ПУБЛІЧНІСТЬ СУДОЧИНСТВА - демократичний принцип судочинства, який полягає в тому, що порушен­ня кримінальних справ, їх розслідування і розгляд, а та­кож розгляд цивільних справ здійснюється тільки відповідними публічними (державними) органами (дізнання, слідство, прокуратура, суд), незалежно від дум­ки заінтересованих осіб.

РЕГЛАМЕНТ

_V

РАТИФІКАЦІЯ (лат. гаїш — затверджений і іасіо — роблю) — остаточне затвердження компетентним орга­ном державної влади міжнародного договору. Визначення повноважень на Р. і сам порядок Р. передбачений законо­давством відповідної держави. Досить часто умова про Р. передбачається самим міжнародним договором. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародні до­говори України" від 22 грудня 1993 р. здійснюється Р. міжнародних договорів України Верховною Радою України шляхом ухвалення спеціального Закону. Держава має право відстрочити Р. договору, взагалі не ратифікувати вже підписаний договір. Р. договору вважається заверше­ною від моменту обміну ратифікаційними грамотами (при двосторонньому договорі) або після вручення їх депозитарію (при багатосторонньому договорі). Р. є оста­точною, і від неї не можна відмовитись.

РАХУНКОВА ПАЛАТА УКРАЇНИ - вищий орган дер­жавного фінансово-економічного контролю, утворений Верховною Радою України. Відповідно до ст. 98 Консти­туції України та Закону України від 11 липня 1996 р. "Про рахункову палату Верховної Ради України" Р. п. У. здійснює від імені Верховної Ради України контроль за використанням коштів Державного бюджету України. Р. п. У. здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. Наділена широкими по­вноваженнями: організовує та здійснює контроль за вча­сним виконанням прибуткової і видаткової частин Дер­жавного бюджету, державними цільовими фондами, за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього

державного боргу, законністю надання позик, еко­номічної допомоги іноземним державам і одержання кре­дитів від іноземних держав, міжнародних організацій, які не передбачені Держбюджетом.

РЕВЕРСІЯ (лат. гєуєгбіо — поворот, повернення) — повернення майна колишньому власникові.

РЕВІЗІЯ (лат. гєуі$іо — перегляд) — метод докумен­тального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриман­ням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття не­доліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та ма­теріальних цінностей, попередження фінансових зловжи­вань. За часом проведення Р. поділяються на планові та позапланові (останні характеризуються раптовим характе­ром з ініціативи правоохоронних органів). Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. затвердже­но порядок координації проведення планових виїзних пе­ревірок фінансово-господарської діяльності: планові виїзні перевірки проводяться одночасно всіма контролю­ючими органами в день, визначений та письмово повідо­млений контрольованому об'єктові за 10 днів до початку перевірки. Планові Р. проводяться не частіше одного ра­зу на рік. Р. триває не більше ЗО робочих днів. Виняток становлять підприємства з річним сукупним валовим до­ходом понад 20 млн грн. Для продовження строку Р. не­обхідно одержати дозвіл керівника обласної ДПА і нове посвідчення контролерів.

РЕГЛАМЕНТ (фр. ге§1етепІ, від лат. ге§и1а — прави­ло) — 1) прийнятий розпорядок ведення зборів, засідан­ня та ін.; час, відведений згідно з цим розпорядком для доповіді чи виступу; 2) звід правил, які регулюють внутрішню організацію й порядок роботи законодавчих та урядових органів; 3) правила, що регулюють порядок діяльності державного органу або комерційної ор­ганізації; 4) правила (постійні чи тимчасові), які регулю­ють внутрішню організацію та форми діяльності палати чи однопалатного парламенту, а також правове станови­ще депутата; 5) акти, які приймають уряди певних країн для здійснення регламентарної влади.

РЕГРЕСНИЙ ПОЗОВ

РЕФЕРЕНДУМ

РЕГРЕСНИЙ ПОЗОВ — зворотна вимога про повер­нення грошової суми (або іншої майнової цінності), що була сплачена третій особі з вини боржника.

РЕЗОЛЮЦІЯ (лат. гехоїип'о — розв'язання) — 1) у де­яких державах назва акта, що приймається однією з па­лат парламенту; 2) рішення, прийняте в результаті обго­ворення питання на засіданні; 3) напис посадової особи на документі, що вказує на прийняте ним рішення.

РЕКВІЗИТИ (лат. геяиізіїиш — необхідне, потрібне, від геяиіго — потребую) — у праві обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі (напр., договорі, чеку, векселі) для визнання його дійсним (напр., назва доку­мента, дата складання, сума, яка підлягає сплаті, назва платника, адреса тощо).

РЕКВІЗИЦІЯ (від лат. геяиізіїіо — вимога) — вилучен­ня відповідними державними органами майна у власника в інтересах держави і суспільства з виплатою його вар­тості. Провадиться в порядку, передбаченому законом. Вилучення майна відбувається внаслідок надзвичайних обставин, таких як: воєнні дії, стихійне лихо, аварія, епідемія та ін. Вартість реквізованого майна відшкодо­вується грошима або в натурі. Розмір відшкодування мо­же бути оспорено в суді.

РЕКЛАМАЦІЯ (лат. гесіатаііо — несхвалення, запере­чення) — в цивільному праві претензія покупця до продав­ця або постачальника внаслідок порушення ним умов до­говору щодо якості продукції (товару). Покупець вправі висловити продавцеві претензію з приводу не застереже­них продавцем вад проданої речі, на яку не встановлено гарантійний строк, якщо вади були виявлені протягом шести місяців з дня" передання, стосовно нерухомого майна — не пізніше як три роки з дня передання їх по­купцеві, а якшо день передання нерухомого майна вста­новити неможливо або якщо майно перебувало у покуп­ця до укладання договору купівлі-продажу — з дня укла­дення такого договору.

Претензії щодо вад речей, проданих з гарантійним стро­ком, можуть бути пред'явлені покупцем протягом уста­новленого гарантійного строку. Претензії щодо поставле-

них товарів пред'являються відповідно до норм госпо­дарського процесуального законодавства.

РЕМІТЕНТ — особа, на яку виписано переказний век­сель (тратта) і якій слід сплатити певну суму грошей за цим векселем.

РЕНТА (нім. Кепїе) — регулярний дохід у вигляді відсотків, який одержують з капіталу, майна або землі. Одержувач Р. — рантьє.

РЕСТИТУЦІЯ (лат. гезіішііо — відновлення) — в цивільному праві повернення сторонами, що уклали угоду. всього одержаного ними за угодою у разі визнання її недійсною. За неможливості повернути одержане в натурі сторони мають відшкодувати його у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Цивільним правом передбачається двостороння Р., тобто повернення всього одержаного повинні здійснити обидві сторони угоди.

РЕФЕРЕНДУМ (лат. геГегепант — те, про що має бу­ти повідомлено) — важливий інститут безпосередньої де­мократії, що означає голосування виборців з питань дер-жавного чи суспільного життя. На відміну від вибсг.; час Р. об'єктом є не кандидат чи список кандилзт певне питання: закон, законопроект, поправка до :• туції, проблема, що стосується міжнародного статусу жави, внутріполітична проблема та ін. Своєрідною с| мою Р. є плебісцит, тобто опитування населенню ~ політичну долю території, на якій воно проживає, і вають загальнонаціональні (проводяться в кскн усієї державної території) та місцеві (в адміністративно-територіальних одиниць); ко:-:~ туційні (їхнім предметом може бути проект нової! ституції чи поправки до конституції) та закон ода і (розглядають проект закону чи закон, що вступив у сащ За правовим значенням Р. розрізняють консуль тивні, або народне опитування (під час т:-.- : з'ясовується воля виборців з певного питання, але р:_ ня приймає інший орган держави) та вирішальк: виноситься на голосування для остаточного при, рішення). Вирішальний Р. може бути сх?_ вальним, якщо виборці більшістю голосів підтрнм]яиь

РЕЦИДИВІСТ

РОЗЛУЧЕННЯ

запропонований акт, який не вступив у силу, або запе-речувальним, якщо виборці більшістю голосів відхи­ляють акт, що вже вступив у силу. Р. також поділяються на факультативні (їх проведення залежить від волі відповідного державного органу чи виборчого корпусу) та обов'язкові (їх необхідність передбачена консти­туцією та іншим конституційно-правовим актом, напр. про зміни в конституції).

Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. було схвалено 1 грудня 1991 р. всенародним голо­суванням під час Р.

РЕЦИДИВІСТ (від лат. гесісііуиз — той, що віднов­люється) — особа, яка після засудження за скоєний зло­чин знову вчинила один чи кілька злочинів. Оскільки суспільна небезпека Р. є більш значною, багато норм КК передбачають призначення за повторний злочин більш суворих мір покарання.

РЕЧОВЕ ПРАВО — право, яке забезпечує задоволен­ня інтересів правомочної особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Р. п. встанов­люється законом, договором або рішенням суду. Речовими є право власності, право володіння, застава, інші права на чужі речі.

РЕЧОВИЙ ДОКАЗ — у судовому процесі предмети, що можуть служити засобом встановлення обставин, які мають значення для справи. До Р. д. належать предмети, що були знаряддями вчинення злочину, мають на собі сліди злочину, були об'єктом злочинних дій, гроші та цінності, нажиті злочинним шляхом, та інші предмети. Р. д. предмет стає після того, як слідчий, особа, що про­водить дізнання, прокурор або суд виносять рішення про приєднання предмета .до справи як речового доказу.

РИЗИК ВИПАДКОВОЇ ЗАГИБЕЛІ - ризик можливо­го завдання збитків у зв'язку з загибеллю чи псуванням майна з причин, що не залежать від сторін зобов'язання (напр., непереборна сила). Р. в. з., як правило, покладається на власника.

РОДИЧИ — особи, пов'язані між собою кровним спорідненням. Р. походять один від одного або від загаль­ного предка. Р. є прадід (прабабка), дід (бабка), батько

(мати), син (дочка), внук (внучка), правнук (правнучка), брати та сестри, дядьки (тітки), племінники (племінниці) і т. п. Споріднення виступає основним елементом у сімейних відносинах.

РОЗГОЛОШЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ - роз­голошення відомостей особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службо­вих обов'язків, що становлять таємницю у сфері оборо­ни, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, дер­жавної безпеки та охорони правопорядку, які спеціальні охороняються державою. Перелік таких відомостей ; : новлюється урядом. За характером умислу Р. д. т. може бути і навмисним, і необережним. Інформація "осоолие:: важливості" не підлягає обнародуванню протягом . років, "цілком таємно" — 10 років, "таємно" — 5 років моменту надання відповідного грифу. Див. Держа-:-.-ташниця.

РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ — припинення всіх особис­тих і, як правило, майнових відносин між особами. __: перебувають у шлюбі. Згідно з нормами сімейного закон: давства шлюб припиняється внаслідок смерті або оголо шення одного з подружжя померлим. Шлюб може : припинений шляхом його розірвання за заявою сакс або обох із подружжя, а також за заявою опікуна т:" подружжя, хто визнаний у судовому порядку недієві: ним. Див. Розлучення.

РОЗКРАДАННЯ — злочини, що полягають в умі'...- : му, протиправному оберненні особою певним спосос державного, комунального чи приватного майна на се-;-користь або на користь іншої особи. Залежно від епос:: Р. кримінальний закон розрізняє крадіжку, грас-ж розбій, шахрайство, вимагательство, привласнення. : трату і Р. шляхом зловживання службовим становив-

РОЗЛУЧЕННЯ — припинення шлюбу за життя подруж­жя за заявою одного або двох із подружжя. За наявксс^-взаємної згоди подружжя, що не має неповнолітніх д:т: а також з особами, визнаними в судовому порядку безвісно відсутніми, недієздатними, чи особами, засудже­ними за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менший від трьох років, Р. провадиться державними оргг-

РОЗПИСКА

РОЗШУК

нами реєстрації актів громадянського стану. У решті ви­падків Р. провадиться в судовому порядку (в т. ч. й тоді, якщо один з подружжя, попри відсутність у нього запере­чень, ухиляється від подання заяви, не з'являється для державної реєстрації розірвання шлюбу). Чоловік не має права порушити справу про Р. проти дружини, якшо вона вагітна, і протягом одного року після народження дитини. При розірванні шлюбу в судовому порядку суд повинен вжити заходів для примирення сторін, пересвідчитись, що подальше збереження сім'ї неможливе, а також вирішити питання про те, з ким проживатимуть непо­внолітні діти, про порядок виплати коштів на утримання дітей і (або) непрацездатного нужденного з подружжя. про розміри цих коштів або про поділ спільного майна. За відсутності згоди подружжя рішення щодо цих питань виносить суд. Особи вважаються розлученими з моменту" реєстрації рішення суду в органах РАГСу.

РОЗПИСКА — письмовий документ з підписом, який засвідчує, що особа, котра написала його, отримала това­ри, гроші, матеріальні цінності тощо і бере на себе щодо них певні зобов'язання. Може бути доказом укладання окремих договорів, напр. позики.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ — 1) одне з прав власника май­на, яке передбачає можливість здійснити будь-яку розпо­рядчу дію щодо своєї власності: продати, подарувати, обміняти, здати на зберігання, в найм, напрокат, заставити та ін. Р. майном, яке належить недієздатним особам, здійснюється від їхнього імені законними пред­ставниками з обмеженнями, передбаченими законом (напр., опікунові забороняється здійснювати акти дару­вання майна, котре належить підопічному); 2) один із видів підзаконних актів: акт органу управління, що ви­дається в межах його компетенції і має обов'язкову силу для юридичних і фізичних осіб, яким Р. адресоване. Р. мо­же бути загальної, тривалої дії, а може мати разовий ха­рактер стосовно конкретного випадку.

РОЗПОРЯДНИКИ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ - керів­ники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних установ і підприємств, яким законодав­ством України надано право розпоряджатися виділеними з бюджетів коштами за цільовим призначенням. Нецільо-

ве використання тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність. Р. б. к. поділяються на головних та розпорядників нижчого рівня. Головні Р. б. к. одержують кошти на утримання апарату устано­ви, яку вони очолюють, на централізовані заходи і для розподілу між нижчестоящими Р. б. к. Р. б. к. нижчого рівня поділяються на розпорядників другого і третього ступеня. Вони підпорядковані головному Р. б. к. і ним координуються.

РОЗПОРЯДЧЕ ЗАСІДАННЯ СУДУ - у колишньому кримінально-процесуальному законодавстві засідання суду в складі судді і двох народних засідателів для розгляду пи­тання, пов'язаного з відданням обвинуваченого до суду. Р. з. с. провадилось у справах про злочини, за які мірою по­карання могла бути призначена смертна кара, а потім — довічне позбавлення волі. Розгляд справи в Р. з. с. провадив­ся за участю прокурора. Тепер усі питання про віддання об­винуваченого до суду розглядаються суддею в стадії попе­реднього розгляду справи.

РОЗСЛІДУВАННЯ — стадія кримінального прої:: (неофіційна назва стадії досудового слідства), в ході шаІ органи дізнання й досудового слідства виконують пери бачені кримінально-процесуальним законом дії і приві ють рішення для збору й перевірки доказів, швидк." повного розкриття злочинів, притягнення як обвину-:.-них осіб, що їх вчинили; вживають заходи для запос:~ ня злочинам, з'ясування й усунення причин та уме; сприяють вчиненню злочинів, а також заходів, які за: печують відшкодування збитків, завданих злоч В ході Р. з'ясовуються й вивчаються обставини. • пом'якшують відповідальність обвинуваченог: звільняють його від відповідайьності. Матеріали Р ються до суду.

РОЗТРАТА — див. Привласнення і розтрата.

РОЗШУК — процесуальна діяльність слідчого та с ну дізнання з метою встановлення місця перебувай? винуваченого, що переховується від слідства, засуджг-що ухиляється від виконання вироку або втік з і ув'язнення, особи, що безвісно зникла. Постаксзі розшук і обрання запобіжного заходу направля-:^-:.

РОЯЛТІ

відповідних органів розшуку, які здійснюють його опера­тивними засобами. Слідчий також здійснює відповідні дії в межах КПК. Р. слід відрізняти від карного розшуку як інституту оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на встановлення особи, що скоїла злочин, та пов'язаних із цим даних.

РОЯЛТІ — платежі будь-якого виду, одержані у ви­гляді винагород, компенсацій за використання або на­дання дозволу на використання прав інтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших ана­логічних майнових прав, що визначаються об'єктом праве власності суб'єкта підприємницької діяльності.

_с

САМОПРАВСТВО — у кримінальному праві са­мовільне, всупереч установленому законом порядку, вчи­нення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється ок­ремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадсь­ким інтересам або інтересам власника.

САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ - в Україні один із видів лікувально-профілактичної допомоги, пов'язаної з використанням природних лікувальних фак­торів (мінеральні води, лікувальні грязі, сприятливий клімат тощо). Основні типи лікувально-профілактичних закладів — санаторії та санаторії-профілакторії. Для ліку­вання в санаторіях використовують, як правило, щорічні І додаткові відпустки. В санаторіях-профілакторіях ліку­вання здійснюється головним чином без відриву від тру­дової діяльності. Путівки для С.-к. л. надаються профко­мами підприємств, установ чи вищестоящими проф­спілковими організаціями за рахунок засобів державного страхування безкоштовно чи з оплатою працівником ча­стини вартості путівки згідно з чинним законодавством.

САШТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГЇЧНИЙ НАГЛЯД - в

Україні діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо контролю за до­триманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою запобігання, виявлення, зменшен­ня або усунення шкідливого впливу небезпечних фак­торів (напр., хімічних, фізичних, біологічних чинників, речовин, матеріалів або продуктів) на здоров'я людей ті

245

САНКЦІЯ

СЕКВЕСТІ

щодо застосування заходів правового характеру стосовне порушників. Основними завданнями С.-е. н. є нагляд зг організацією і проведенням органами державної виконав­чої влади, місцевого й регіонального самоврядування, підприємствами, організаціями та громадянами санітар­них і протиепідемічних заходів, спрямованих на створен­ня безпечних для здоров'я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, за­побігання виникненню та поширенню інфекційних хво­роб; контроль за виконанням програм, що стосуються за­побігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення; нагляд за дотриман­ням санітарно-гігієнічної експертизи, гігієнічної регла­ментації небезпечних факторів і надання дозволів на їх використання. С.-е. н. здійснюється органами державно: санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охороні-: здоров'я України, на які відповідно до чинного законо­давства покладено широке коло повноважень, як-от: на­кладення штрафу або застосування фінансових санкцій, або припинення чи заборону діяльності об'єктів, якщо ті порушують санітарно-гігієнічні чи санітарно-епіде­міологічні норми.

САНКЦІЯ (лат. хапсііо — непорушна постанова) —

1) частина норми права, у якій міститься вказівка на міру відповідальності за порушення диспозиції норми:

2) засіб економічного впливу, що застосовується до підприємств, організацій, які порушують договірну фінансову, касову, кредитну дисципліну.

СВІДОК — будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, і яка в установленому законом порядку викликана до органу слідства чи до суду як свідок. С. зобов'язаний з'явитися за викликом до суду (в цивільній справі), до органу дізнання, слідчого, проку­рора чи суду (в кримінальній справі) і дати правдиві по­казання. Не можуть бути допитані як С: особи, які через свої фізичні чи психічні вади не здатні правильно сприй­мати обставини й давати показання; захисник підозрюва­ного, обвинуваченого, підсудного — про обставини, які ста­ли йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захис­ника; представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальній справі або представ-

ник сторони чи третьої особи в цивільній справі — пре обставини, які стали відомі у зв'язку з виконанням нда обов'язків представника. Відмовитися давати показання як С. мають право члени сім'ї, близькі родичі, усинов­лені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсуд­ного; особа, яка своїми показаннями викривала б себе членів сім'ї, близьких родичів, усиновленого, усиновите­ля у вчиненні злочину.

СВІДОЦТВО — документ, що офіційно підтверджу* певний факт, який має юридичне значення (про народ ження, про шлюб, про смерть), або право особи (С. ав торське, про закінчення навчального закладу тощо).

СВОБОДА ДРУКУ — конституційно передбачене осо бисте право людини й політичне право громадянине вільно засновувати друковані засоби масової інформації вільно видавати й поширювати будь-яку друкован; продукцію, прямо не заборонену законом.

СВОБОДА СЛОВА — одна з демократичних свобо; громадян, закріплена Конституцією України. Полягає : можливості вільно висловлювати свої думки, погляди (ус но, письмово, за допомогою засобів масової інформації)

СВОБОДА СОВІСТІ — одна з демократичних свобод установлена й гарантована Конституцією України. Мож ливість для кожної людини діяти відповідно до власни: переконань, згідно з велінням совісті, не порушуючи прі цьому соціальних норм, які існують у суспільстві. Зако нодавство України визначає С. с. як добровільний вибі] людини сповідувати будь-яку релігію або не сповідуваті ніякої, забороняє розпалювати ворожнечу й ненависть ; зв'язку з релігійними віруваннями.

СЕЗОННІ РОБОТИ — за трудовим правом роботи, як через природні та кліматичні умови виконуються н< цілий рік, а протягом певного періоду, який не переви щує шести місяців. Перелік С. р. затверджується Кабіне том Міністрів України. Працівники, що пропрашоват» повний сезон, уклали договір на наступний сезон своєчасно приступили до роботи в наступному сезоні, ка ристуються пільгами в обчисленні стажу.

СЕКВЕСТР (лат. зеяиезішт — заборона, обмеження) -пропорційне зниження державних видатків щомісячно з;

===== 247 =====

СЕКРЕТАР СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

СІМЕЙНЕ ПРАВО

всіма статтями бюджету протягом часу, який залишився в поточному фінансовому році. С. не підлягають захишек: статті бюджету.

СЕКРЕТАР СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ - особа, на яку покладено обов'язок ведення протоколу судового засідан­ня. С. с. з. підписує цей протокол разом з головуючим. На С. с. з. покладаються й обов'язки в допоміжній робот: щодо підготовки справи до розгляду в суді.

СЕЛЙТЕБНІ ЗЕМЛІ — один із видів міських земель, на яких знаходяться різного роду будівлі, незаймані зе­мельні ділянки, а також ділянки під зруйнованими чи призначеними для зносу будівлями. Цими землями є та­кож дворові та присадибні ділянки, які обслуговують будівлі. До них належать землі загального користування, землі сільськогосподарського призначення та інші угіддя, землі міських парків і лісів, землі залізничного, водного, повітряного, трубопровідного транспорту, гірничої про­мисловості, а також землі, призначені для міського будівництва.

СЕРЕДНІЙ ЗАРОБІТОК — визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу. С. з. відо­бражає регулярні виплати, зумовлені системами за­робітної плати, і є типовим для даного працівника. С. з. визначається з фактичної заробітної плати за минулий час. Законодавство передбачає різні способи обчислюван­ня С. з. залежно від мети.

СЕРТИФІКАТ (лат. сегіит — правильно і Гасеге — ро­бити) —- 1) вид цінних паперів. Письмове свідоцтво, до­кумент, що засвідчує певний факт, взаємний фінансовий обов'язок державних органів; 2) документ, що засвідчує кваліфікаційну придатність; 3) С. ощадний — письмове свідоцтво банку, що засвідчує право вкладника на отри­мання по закінченні строку депозиту та відсотків за ним; 4) С. страховий — документ, що містить умови договору страхування й заміняє страховий поліс; 5) документ, що підтверджує якість товарів. Його наявність передба­чається при реалізації, використанні та імпорті продукції, на яку в державних стандартах встановлені вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я або майна громадян та охорони навколишнього середовища.

Розрізняють: С. про походження товарів — доку­мент, що видається Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом відповідної держави. який однозначно свідчить про походження товару з даної країни, та С. відповідності — документ, що видається в установленому порядку уповноваженими на це держав­ними органами зі стандартизації, метрології н сер­тифікації, для підтвердження безпеки товарів певної менклатури, що ввозяться на територію держави зовнішньоекономічними угодами купівлі-продажу. . (бартеру) тошо.

СИМУЛЯЦІЯ (лат. $іігш1агіо — удавання) — кіізіне зображення хвороби або окремих її симптомів лішию що не страждає на дану хворобу. Навмисна С. може 6 способом скоєння злочину, напр. шахрайства, ухиле військової служби тощо.

С ИСТЕМА ПРАВА — будова національно:: поділеного на галузі та інститути, тобто на значні, і но автономні сукупності норм, що регулюють відокремлені сфери суспільних відносин, як: е специфічних засобів правового впливу. Окре".. _ інститути, логічно об'єднані в С. п., скріплен: : теоретичними правовими доктринами і вченнями, печують всеосяжне правове регулювання в сус: / .

СИСТЕМАТИЧНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вст_ -;;. . зв'язків і взаємозалежностей правової норми з і близькими за змістом нормами, визначення •-. вона посідає у структурі нормативного акта і права.

СІЛЬСЬКИЙ СХОД (сходка) - 1) орган у: сільської громади в Росії та Україні у другій XIX — на початку XX ст. Складався з господа-:.-, старосту та інших посадових осіб. Мав судово-паг^г* владу; 2) загальні збори громадян, що проживають жах сільської адміністративно-територіальної ох:<-одна з форм місцевого самоврядування.

СІМЕЙНЕ ПРАВО — термін, який означ:-права, науку, навчальну дисципліну і галузь закожхкж. ва. Предмет С. п. складають засновані на шлюбі, ом неності, усиновленні, опіці, піклуванні, прийнятті ні з- :

249

СКАРБ

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

вання дітей особисті немайнові та майнові відносини, шо виникають між членами сім 7 або за їх участю. Основні джерела С. п. — Конституція України, Кодекс про шлюб і сім'ю України 1969 р. Основними інститутами С. п. є шлюб, особисті немайнові та майнові відносини подруж­жя, особисті немайнові та майнові відносини батьків і дітей, усиновлення (удочеріння), опіка і піклування над дітьми, влаштування дітей у сім'ї, реєстрація актів грома­дянського стану. У літературі триває дискусія про місие С. п. в системі права: деякі вчені вважають, що С. п. є са­мостійною галуззю права, інші — обстоюють позицію, відповідно до якої сімейні відносини є складовою пред­мета цивільного права, і тому С. п. є інститутом цивільного права.

СКАРБ — зариті в землі або сховані іншим способом цінності та гроші, власника яких встановити неможливо або він втратив на них право. С. відрізняється від знахідки тим, що був схований з волі його колишнього власника. Знайдений С. є власністю держави, і його привласнення кваліфікується як злочин. Особа, шо знайшла С, має пра­во на 25 % його вартості, крім випадків, коли розкопки чи пошуки цінностей входять у коло службових обов'язків цієї особи.

СКАРГА — звернення в усній чи письмовій формі до офіційного органу влади чи службової особи з приводу по­рушення охоронюваних законом інтересів громадян.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ — у кримінальному праві сукупність передбачених законом ознак, що характеризують певне діяння як конкретний вид злочину. С. з. є необхідною підставою кримінальної відповідальності. С. з. містить чотири групи ознак: які визначають об'єкт злочину, його об'єктивну сторону, суб'єкт злочину і суб'єктивну сторо­ну. С. з. описано в диспозиціях статей Особливої части­ни КК; водночас загальні для всіх (або багатьох) ознаки й положення вказано у статтях Загальної частини КК. Відсутність хоча б однієї з ознак С. з. свідчить про його відсутність у діях особи в цілому і не тягне за собою кримінальної відповідальності за дане діяння.

СКЛАД СУДУ — вживається в кількох поняттях: особовий склад суддів; С. с. під час розгляду конкретної справи; структура, внутрішня організація суду. Згідно з

===== 250 =====

чинним кримінально-процесуальним законом криміналь­на справа в суді першої інстанції розглядається одноосо­бово суддею; у справах про злочини, за які передбачено позбавлення волі на строк більше десяти років, колегіаль­но судом у складі трьох суддів, якщо про такий розгляд заявив клопотання підсудний; у справах про злочини, за які можливе призначення довічного позбавлення волі, судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів. В апеляційному і касаційному порядку розгляд справ здійснюється судами у складі трьох суддів.

СКОРОЧЕНА ТРИВАЛІСТЬ РОБОЧОГО ЧАСУ - ре­жим робочого часу, за якого норма робочого часу три­валістю менш як 40 годин на тиждень встановлюється з метою охорони праці працівників окремих категорій, напр. для робітників і службовців віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для працівників зі шкідливими умо­вами праці, для окремих категорій працівників, чия праця пов'язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим на­пруженням, — не більше як 36 годин на тиждень.

СЛІДСТВО — у кримінальному процесі збирання та пе­ревірка доказів, необхідних і достатніх для з'ясування об­ставин, що входять в предмет доказування. С. охоплює: досудове слідство — стадія кримінального процесу; судо­ве слідство — частина судового розгляду.

СЛІДЧИЙ — службова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, обов'язком якої є провадження досудового слідства. С. кожного органу має визначену законом підслідність — територіальну і за категорією справ.

СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ - слідча дія, що полягає у проведенні спеціальних дослідів з метою перевірки зібраних доказів, одержання нових доказів, перевірки та оцінки версій про можливість існування певних фактів. С. є. проводиться в умовах, максимально наближених до тих, за яких відбувалася подія, що перевіряється; досліди проводяться неодноразово, щоб уникнути випадковості результату.

У кри.мінально-проиесуальному законодавстві України слідчої дії з такою назвою не передбачено, натомість її замінено на "відтворення обстановки і обставин події",

СЛІДЧІ ДІЇ

СОЛІДАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

що охоплює за змістом власне С. є., перевірку показань на місці і реконструкцію. Доцільно названі варіанти "відтворення" законодавчо розділити на самостійні слідчі дії, бо вони мають між собою суттєві відмінності.

СЛІДЧІ ДІЇ — процесуальні дії, які виконують слідчий, особа, що провадить дізнання, прокурор, суд (судові дії) у встановленому законом порядку. До С. д. належать допит, очна ставка, обшук, виїмка, огляд, освідування, арешт май­на, відтворення обстановки та обставин події, пред'яв­лення для впізнання, призначення експертизи та ін. С. д. проводяться тільки особами, уповноваженими законом. С. д. спрямовані на збирання й перевірку доказів.

СЛОВЕСНИЙ ПОРТРЕТ - криміналістичний метод опису зовнішності людини з метою її ототожнення за анатомічними та функціональними ознаками. С. п. вико­ристовується у розшуку, для кримінальної реєстрації, а також у ході експертного дослідження живих осіб і трупів, у т. ч. за фотографіями.

СЛУЖБОВА НЕДБАЛІСТЬ - у кримінальному праві службовий злочин, який полягає в невиконанні або нена­лежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через недбале або несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним чи громад­ським інтересам або охоронюваним законом правам тг інтересам окремих фізичних або юридичних осіб.

СЛУЖБОВА ОСОБА — особа, яка постійно чи тимча­сово здійснює функції представника влади, а також обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві, в уста­нові чи організації, незалежно від форми власності, поса­ду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або вико­нує такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

СЛУЖБОВІ ЖИТЛОВІ ПРИМІЩЕННЯ - житлові приміщення, спеціально призначені для заселення працівниками, які у зв'язку з характером праці повинні проживати за місцем роботи (служби) чи неподалік від нього. Перелік таких категорій працівників встанов­люється законодавством. Право користування С. ж. п припиняється одночасно з припиненням дії трудового до­говору, служби у Збройних Силах України та ін.

СЛУЖБОВІ ЗЛОЧИНИ - злочини, що порушують нормальну роботу державних або самоврядних органів, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, і які скоюються службовими особами з викори­станням свого службового становища. Дії або бездіяльність визнаються С. з., якщо винний є службо­вою особою, а його дії (бездіяльність) пов'язані з його службовим становищем. До С. з. належать зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, провокація хабара.

СЛУЖБОВЦІ — категорія працівників, робота яких пов'язана з керівництвом, напрашованням необхідних рішень, підготовкою та обробкою інформації тощо та які обіймають відповідні посади в державних, громадських, комерційних та інших установах, підприємствах, ор­ганізаціях. За характером роботи С. поділяються на три категорії: керівники, спеціалісти і технічні виконавці. Кожна з категорій у свою чергу поділяється на групи. Кваліфікаційні характеристики посад з правами та обов'язками С. містяться в посадових інструкціях.

СМЕРТНА КАРА — кримінальне законодавство Ук­раїни передбачало можливість застосування виняткової міри покарання — розстрілу, яка могла призначатись за вироком суду повнолітнім особам за посягання на життя державного діяча, посягання на життя представника іноземної держави, диверсію, умисне вбивство за обтяжливих обставин, деякі військові злочини, скоєні у бойовій обстановці або у воєнний час, посягання- на жит­тя працівника міліції, народного дружинника або військовослужбовця у зв'язку з охороною ними громадсь­кого порядку. С. к. в Україні скасовано.

СОЛІДАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (фр. хоііааіге, від лат. зоїісїщ — міцний) — за цивільним законодавством відповідальність кількох боржників перед кредитором, ко­ли кредитор управі вимагати як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо повного або часткового виконання зобов'язання. Кредитор, який не одержав по­вного задоволення від одного з солідарних боржників, :ає право вимагати недоодержане з решти солідарних 5оржників. Солідарні боржники залишаються зобов'яза-

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

спад:-

ними доти, доки зобов'язання не буде погашене в повно­му обсязі. Особи, які спільно заподіяли шкоду, також не­суть С. в. перед потерпілим. Цілковите виконання солідарного зобов'язання одним із боржників звільняє решту від виконання кредиторові. Боржник, який вико­нав солідарне зобов'язання, наділений правом зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором. Несплачене одним із співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, припадає в рівній частці на нього й на решту співборжників.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ - в Україні є загально­обов'язкове державне соціальне страхування у вигляді си­стеми прав, обов'язків і гарантій, яке передбачає надання соціального захисту у вигляді матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок гро­шових фондів, що формуються шляхом сплати страхових унесків власником або уповноваженим ним органом, гро­мадянами, а також бюджетних та інших джерел, передба­чених законом. Залежно від страхового випадку є такі ви­ди С. с: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумов­леними народженням і похованням; медичне страхуван­ня; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра­цездатності; страхування на випадок безробіття; інші ви­ди страхування, передбачені законами України.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ (забезпечення) - система за­безпечення та обслуговування престарілих і непрацездат­них громадян, а також сімей, де є діти. В Україні система С. з. включає пенсії, допомоги працюючим (під час тим­часової непрацездатності; у зв'язку з вагітністю й полога­ми та ін.), багатодітним і одиноким матерям, малозабез­печеним сім'ям, у яких є діти; утримання й забезпечення престарілих та інвалідів у будинках-інтернатах, протезу­вання; професійне навчання та працевлаштування інвалідів; пільги інвалідам та багатодітним матерям.

СПАДКОВЕ ПРАВО — сукупність правових норм, які встановлюють порядок і межі переходу прав та обов'язків

померлої особи за правом спадкування та регулюю?: пов'язані з цим, відносини; є частиною цивільногс С. п. визначає підстави спадкування: за законом <зт Гаю), за заповітом (іезгатепшт); час і місце відк?--спадщини; коло осіб, які можуть бути спадкоємця інші умови спадкування.

СПАДКОВИЙ ДОГОВІР - правочин, відомий ЯШ зарубіжним правовим системам, у якому однією із ст: є спадкодавець, а іншою — одна або декілька ос:' мають право на отримання певного майна спадкодаї після його смерті. С. д., на відміну від заповігг.:. бов'язує сторони з моменту його укладання: віячужр зобов'язується не заповідати й не відчужувати зазн* в договорі майно, а набувач зобов'язується е;:-.. певні дії майнового або немайнового характеру за ро^; рядженням відчужувача.

СПАДКОЄМЦІ — особи, визначені законом аб< порядженням заповідача (у заповіті) набувачами ^ спадкодавця в разі його смерті або оголошення г лим. С. можуть бути фізичні особи, які були живі і мент відкриття спадщини, а також ті, які зачаті за жиі спадкодавця і народилися після його смерті, юр» особи (спадкують тільки за заповітом) і держава. П майно спадкодавця виникає у них з моменту смерті таннього. Не можуть бути С. особи, які навмисно г вили життя спадкодавця або кого-небудь зі спадкоємців чи здійснили замах на їхнє життя, або здійснили проти­законні дії щодо них, які сприяли закликанню їх до спад­щини, що підтверджується в судовому порядку. Не мо­жуть спадкувати за законом батьки після дітей, шодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були віднов­лені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки й повнолітні діти, які злісно ухилялись від вико­нання покладених на них законом обов'язків шодо утри­мання спадкодавця.

СПАДКУВАННЯ — перехід прав та обов'язків помер­лого (спадкодавця) до його спадкоємців. Відносини шодо С. регулюються ЦК України. С. здійснюється за законом і за заповітом. С. відбувається за законом, коли і оскільки воно не змінене заповітом. С. здійснюється спадкоємцями у порядку черговості. Наступна черга

— 255 —

СПАДЩИНА

СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

спадкоємців за законом здобуває право на С. у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від С, неприйняття ними спадщини. Якщо відсутні спад­коємці і за законом, і за заповітом, або всі спадкоємці відмовилися від спадщини чи не прийняли її, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем права С, або спадко­давець заповів усе майно або його частину державі, спад­кове майно за правом С. переходить до держави. В країнах континентальної Європи С. також регулюється цивільними кодексами. У Великобританії спадкове право не кодифіковане і регулюється судовими прецедентами та окремими законами. У США кожний штат має своє спад­кове право, судовий прецедент також посідає значне місце в регулюванні С.

СПАДЩИНА — майно, що переходить у порядку спад­коємства від померлого (спадкодавця) до спадкоємців. Може містити права власності, інші майнові права, ви­ключні права на результати інтелектуальної діяльності, а також зобов'язання, що обтяжують ці права. Законодав­ством у певних випадках можуть встановлюватися обме­ження щодо кількості і складу майна, яке переходить до спадкоємців. Відповідальність спадкоємця (спадкоємців), що прийняв С, за борги спадкодавця відбувається лише в межах дійсної вартості успадкованого ним майна. Ча­сом відкриттям С. визначається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим — день набрання за­конної сили відповідного рішення суду про оголошення громадянина померлим. Місцем відкриття С. визнається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місцезнаходження майна або його основної частини.

СПЕКУЛЯЦІЯ (від лат. зресиїаііо — вистежування, ви­глядання) — скуповування товарів або інших предметів, на які встановлено державні роздрібні ціни, в підприємствах (організаціях) торгівлі та інших підприємствах, що здійснюють реалізацію товарів або інших предметів населенню, та їх перепродаж з метою наживи. В умовах ринкової економіки багато дій зазначе­ного характеру є правомірною підприємницькою діяльністю. У КК 200 і р. кримінальну відповідальність за С. не встановлено.

СПЕЦИФІКАЦІЯ (лат. зресіпсаііо, від зресіез — вид, різновид і Гасіо — роблю) — документ, що додається до

тексту договору постачання і є його невід'ємною части­ною. Зміст С. складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках — ціну, строки поставки та інші умови. Укладання довгострокового до­говору передбачає щорічне уточнення або погодження сторонами С. У цивільному праві С. може розглядатися як спосіб набуття права власності, який охоплює перероб-

Ілення чужої речі, внаслідок чого створюється нова, гбс виготовлення нової речі з чужих матеріалів.

СПІВАВТОРСТВО — авторське право на твір науки. літератури, мистецтва або на відкриття, винахід, промис­ловий зразок, створені завдяки спільній творчій праїл І двох або кількох осіб. С. не вважається надання техніч* допомоги: добір матеріалу, креслення схем, діаграм і

СПІВУЧАСТЬ — у кримінальному праві умисна сг.ільг-і; участь двох або більше осіб у вчиненні умисного ікж Співучасниками злочину, крім виконавців, тобто с::* безпосередньо вчинили злочин, визнаються організат підбурювачі й пособники.

СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ — власність, яка хи­ зується множинністю суб'єктів і одним об" Розрізняється С. в. з визначенням часток ( власність) або без визначення часток (сумісна власнтс-* Особливою ознакою С. в. є те, що її суб'єкт!: ? ~ обсязі володіють, користуються і розпоряд;-:. :~ . лежним їм на праві С. в. майном, але свої праь: • можуть здійснювати спільно і за згодою. Часткова власність передбачає володіння вання і розпорядження майном за згодою всіх уший їв, а в разі відсутності її — спір вирішуватиме^-. ново-

му порядку. Тобто за спільної часткової вл:. :жно-

му суб'єктові права власності належить частка в праві власності на річ як певну єдність, а не реальна частка цієї речі. Кожний учасник спільної частко5:'. власності відповідно до своєї частки має право ні доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами за зо­бов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном, і пови­нен брати участь у сплаті різного роду податків і неподат­кових платежів, а також у витратах шодо утримання й зберігання спільного майна. Кожний учасник має право

9 5-558 ^^^^ 257 ^^^^