Лікування примусове — див. Примусові заходи медичного характеру.

ЛІСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО — сукупність законодав­чих та інших правових актів, що забезпечують правове регулювання відносин у галузі використання, відтворен­ня, охорони та захисту лісів. Систематизованим законо­давчим актом у Л. з. є Лісовий кодекс України, прийня­тий Верховною Радою України 21 січня 1994 р., який ре­гулює правовідносини з метою забезпечення підвищення продуктивності, охорони та відтворення лісів, посилення їхніх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах на основі науково обгрун­тованого, раціонального їх використання. Основний принцип Л. з. — визнання лісів об'єктом права власності українського народу. Право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

ЛІЦЕНЗІЯ (лат. Іісеїгьіа — право, дозвіл) — 1) виданий компетентним органом державної виконавчої влади або місцевого самоврядування дозвіл на здійснення виду діяль­ності, яка на підставі чинного законодавства підлягає ліцензуванню (напр., банківська, страхова, приватна ме­дична тощо); 2) дозвіл на використання винаходу, корис­ної моделі або іншого технічного досягнення, який на­дається на підставі ліцензійної угоди або судового чи адміністративного рішення компетентного органу. Л. мо­же бути патентною (коли вона видається на запатенто­ваний винахід) і безпатентною (коли технічне досяг­нення не запатентоване або не підлягає патентуванню). Контроль за дотриманням порядку видання Л. і вимог нормативних актів щодо здійснення ліцензованих видів діяльності та операцій здійснюється Ліцензійною палатою на підставі Указу Президента України «Про Положення про Ліцензійну палату України» від 16 липня 1997 р.

ЛОМБАРД — місцева кредитна установа, яка позичає гроші під заставу рухомого майна і надає послуги насе­ленню у зберіганні предметів особистого користування і хатнього вжитку. За прийняте на зберігання і в заставу майно Л. несе матеріальну відповідальність у встановле­ному порядку. За видану позику під заставу Л. стягує два види платні: за користування позичкою залежно від її су­ми; за зберігання заставленого майна з повної суми оцінки. Сума позики — це видані кошти, а сума оцінки включає в себе видану позику, платню за зберігання та відсотки за позичку.

Л. зобов'язаний страхувати прийняте у заставу майно за рахунок заставодавця за оцінкою і його згодою. У разі не-погащення в установлений строк позички, забезпеченої заставою майна в Л., воно реалізується за ціною, не ниж­чою від оцінки. З суми, вирученої за майно, погашають­ся: позичка; відсотки за позичкою (без ПДВ); плата за зберігання; витрати за продаж майна (з ПДВ). Залишок повертається заставодавцю або в депозит нотаріальне; контори. Якшо заставодавець не з'являється, через тр;: роки залишок перераховується в бюджет.

.;'-.'^;"^:г;"!

МАНДАТНА КОМІСІЯ

_л/г

±4 ЬЇ ▼ -Ж*_

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА (фр. таргіїее -більшість) — система виборів, за якої обраним по вибор­чому округу вважається той кандидат, що отримав уста­новлену більшість голосів. Розрізняють М. в. с. абсо­лютної більшості (кандидат вважається обраним, як­що набрав більше від половини всіх голосів), відносної більшості (кандидат вважається обраним, якщо отри­мав відносно більше голосів по округу порівняно з інши­ми кандидатами) і кваліфікованої більшості (пере­можець повинен отримати раніше встановлену більшість, що перевищує половину голосів — 2/3, 3/4 тощо).

МАЙНО — 1) окрема річ, предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки; сукупність рухомих і нерухомих речей (земельні ділянки й розташовані на них об'єкти, переміщення яких без непропорційної шко­ди їх призначенню є неможливим), які знаходяться у власності юридичної, фізичної особи, держави чи органу місцевого самоврядування, або належать суб'єкту на праві господарського відання або оперативного уп­равління, гроші й цінні папери; 2) сукупність речей і май­нових прав па одержання речей або матеріального задово­лення від інших осіб; 3) сукупність речей, майнових прав та обов'язків, що характеризують майнове становище то­го, хто їх має.

МАЙНОВА ШКОДА — збитки, заподіяні майну фізич­ної або юридичної особи внаслідок заподіяння їй шкоди або невиконання укладеного з нею договору.

— 148 —

МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ - цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з настанням страхових ви­падків за рахунок грошових фондів, що формуються із страхових внесків. М. с. здійснюється на основі договорів майнового страхування, які укладає громадянин чи юри­дична особа зі страховою організацією. Договір укла­дається в письмовій формі. Його недотримання призво­дить до його нечинності, крім обов'язкового державного страхування. Об'єкт страхування може бути укладений за одним договором кількома особами. Якщо в договорі не обумовлені права та обов'язки кожного з них, вони одна­ковою мірою відповідають перед страхувальником за ви­плату страхового відшкодування.

МАЙНОВИЙ НАЙОМ — у цивільному праві договір, за яким одна сторона (наймодавець) зобов'язується надати іншій стороні (наймачеві) майно в тимчасове користуван­ня за плату. М. н. регулюється ЦК, а також спеціальни­ми нормативними актами, зокрема правилами найму різних видів майна.

МАЙНОВІ ПРАВА — суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. М. п. — це правомочність влас­ника, право господарського відання, право оперативного управління, права авторів, винахідників та інших на ви­нагороду, спадкові права.

МАНДАТ (лат. тагіааішп — доручення) — 1) повнова­ження, доручення, наказ, документ, що стверджує повно­важення певної особи; 2) документ (у виборчому праві), що стверджує повноваження депутата, надані йому виборцями.

МАНДАТНА КОМІСІЯ — виборний орган, який пе­ревіряє повноваження учасників конференцій і з'їздів, депутатів представницьких органів тощо. Перевіряє по­вноваження депутатів, а також подає на розгляд пред­ставницькому органові пропозиції щодо визнання повно­важень обраних депутатів та щодо визнання виборів ок­ремих депутатів недійсними, якщо порушувалось законо­давство про вибори. М. к. розглядає всі питання,

МАРЖА

МАЧУХА

пов'язані з достроковим припиненням депутатом своїх обов'язків.

МАРЖА (фр. таг§е — поле, край) — термін, який за­стосовується в банківській, біржовій, страховій, торговій діяльності для позначення різниці між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками та інши­ми показниками.

МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ - у кримінальному праві дії значної кількості людей, які супроводжуються насильст­вом над особою, погромами, підпалами, знищенням май­на, захопленням будівель або споруд, насильницьким ви­селенням громадян, опором представникам влади із засто­суванням зброї або інших предметів, які використовува­лися як зброя. У КК України передбачена відпо­відальність за організацію М. з. та активну участь у них.

МАТЕРИНСТВО — встановлене чинним законодавст­вом правове становище жінки, яка народила (усиновила), утримує і виховує дітей. Держава забезпечує правовий за­хист, матеріальну підтримку матерів тощо.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВЛАСНИКА або уповноваженого ним органу, підприємства, установи, організації — обов'язок відшкодувати в установленому за­коном порядку й розмірі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок невиконання або неналежного виконання по­вноважень з питань управління працею, законодавства про працю та інших питань. Матеріальної шкоди може бути завдано роботодавцем працівникові у зв'язку з пору­шенням права на працю: напр. у разі незаконного звільнення чи незаконного переведення працівника на іншу роботу. У такому разі працівникові, поновленому на роботі органом, що розглядає трудовий спір, роботодавець має сплатити середній заробіток за час вимушеного прогу­лу, але не більше як за рік. Якщо поновлення на роботі відбувається пізніше, ніж через рік, оскільки заява роз­глядається пізніше не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, може винести рішення про ви­плату середнього заробітку за весь час вимушеного про­гулу. Порядок та розмір за шкоду, заподіяну працівникові під час виконання ним трудових обов'язків, регулюється Правилами відшкодування власником підприємства, ус-

танови, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИ­КА — обов'язок працівника відшкодувати в установлено­му законом порядку шкоду, заподіяну працівником неза­довільним виконанням або невиконанням трудових обов'язків.

МАТЕРІАЛЬНЕ ПРАВО — правові норми, за допомо­гою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини прямим, безпосереднім правовим регулюванням. Норми М. п. закріплюють форми власності, визначають порядок створення і структуру державних органів, встановлюють правовий статус громадян, підстави і межі відповідаль­ності за правопорушення тощо. Об'єктом М. п. є майнові, трудові, сімейні та інші відносини. Захист М. п. здійснюється у формах, передбачених і регламентованих процесуальним правом.

МАТЕРІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНА ОСОБА -

працівник, якому довірені за характером виконуваних ним трудових обов'язків підзвітні цінності і на якого на підставі спеціальних постанов або укладеного договору покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну з його вини. В обов'язковому порядку повну матеріальну відповідальність несуть працівники, з якими в установленому порядку укладено договір про повну ма­теріальну відповідальність.

МАЧУХА — нерідна мати (жінка батька) дітей чо­ловіка від попереднього шлюбу. Між М. і дітьми її чо­ловіка існують відносини свояцтва. Факт вступу жінки в шлюб із чоловіком, у якого є діти, не створює сам по собі обов'язку М. щодо їх виховання або утримання. Обов'язок М. утримувати своїх неповнолітніх пасинків (падчерок) виникає в тому разі, коли вони фактично бу­ли на її вихованні або утриманні і не мають батьків або не можуть отримувати від них достатньо коштів на своє утримання. Обов'язок утримання IV!. повнолітніх па­синків (падчерок) виникає й тоді, коли вони є нужденни­ми і не можуть отримати необхідні кошти від своїх батьків, одного з подружжя або дітей. Такий обов'язок є

МИРОВА УГОДА

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН

зворотним. Пасинки (падчерки), що були на вихованні або утриманні М., повинні, в свою чергу, по досягненні повноліття утримувати її, якщо вона є непрацездатною і потребує допомоги.

МИРОВА УГОДА — укладена в цивільному процесі і за­тверджена судом угода між сторонами про умови припи­нення спору на підставі взаємних поступок. Письмова М. у. додається до справи, а усна — заноситься до прото­колу судового засідання і підписується сторонами. Суд може не затвердити М. у., якщо вона суперечить закону чи порушує чиї-небудь права та інтереси, які охороня­ються законом. Якщо М. у. не реалізується добровільно, вона може бути реалізована примусово.

МИТНЕ ПРАВО — система правових норм, які регу­люють суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності митних органів щодо здійснення економічної охорони державних кордонів, зовнішньоекономічної і митної політики держави.

М. п. як наука — це сукупність знань про митно-правові відносини, різновиди митних режимів, митно-правову відповідальність тощо.

М. п. розглядається як відгалужена частина адміністра­тивного права. Джерелами М. п. є як національне право, так і міжнародні договори. Норми М. п. визначають по­рядок створення, реорганізації та ліквідації митних ор­ганів, закріплюють права та організаційні засади перехо­ду митного кордону; регулюють здійснення митного кон­тролю; встановлюють порядок стягнення митних пла­тежів і зборів; порядок митного оформлення, в т. ч. дек­ларування товарів та інших предметів; передбачають умо­ви настання відповідальності за порушення митних пра­вил та контрабанду.

МІЖНАРОДНЕ МОРСЬКЕ ПРАВО - галузь міжна­родного права, що містить принципи й норми, які вста­новлюють режим морських просторів і регулюють відно­сини між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з діяльністю у Світовому океані. М. м. п. складається із звичаєвого міжнародного права та конвенційного міжна­родного права. Норми і принципи М. м. п. діють стосов­но діяльності суб'єктів міжнародного права на морях та океанах і в повітряному просторі над ними.

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО - система договірних і зви­чаєвих норм, загальновизнаних принципів, що являють погоджену волю суб'єктів і регулюють відносини між ни­ми в усіх сферах міжнародного життя, що становлять взаємний інтерес. Джерелами М. п. є міжнародні догово­ри, міжнародні правові звичаї, принципи, рішення й ре­золюції міжнародних організацій, рішення міжнародних судових органів, наукові доктрини.

МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО - сукупність правових норм, які регулюють цивільно-правові відноси­ни, що мають міжнародний характер. У таких відносинах можуть брати участь іноземні фізичні та юридичні особи, а також іноземні держави, вони пов'язані з територією двох або кількох держав, об'єктом є річ, яка знаходиться за кордоном. Норми М. п. п. регулюють питання цивільно-правового становища іноземців, іноземних юридичних осіб та змішаних товариств, права власності, зобов'язаль­ного права (зовнішньоекономічні угоди, договори переве­зення та кредитно-розрахункові відносини), авторського, винахідницького, спадкового та сімейного права. До пи­тань регулювання М. п. п. належать відносини, що вини­кають у процесі міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва. За складом розрізняються норми М. п. п. двох видів: а) які містять прямі правила, що встановлюють права та обов'язки суб'єктів (норми прямого або безпосереднього регулювання); б) які вказу­ють лише пріоритет норм конкретної держави, що по­винні застосовуватися уданих відносинах (колізійні нор­ми). Основним джерелом М. п. п. виступають міжнародні договори.

МІЖНАРОДНИЙ СУД ООН - один із п'яти основ­них органів ООН і водночас її головний судовий орган. Діє на підставі Статуту, підписаного 26 червня 1945 р. Суд складається з 15 суддів, яких обирають строком на 9 років. Судді виступають як особи (не як представники держави). Серед них не може бути двох громадян однієї країни. Сторонами в справах, які розглядаються судом, можуть бути лише держави за взаємною згодою. Рішення VI. с. ООН обов'язкові для виконання сторонами. Крім судової, М. с. ООН виконує консультативну функцію, тлумачення міжнародних договорів. Місцеперебування М. с. ООН — Гаага (Нідерланди).

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

МІСЬКА СМУГА (межа міста)

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ - врегульовані пла­тежі за грошовими зобов'язаннями та вимогами, що по­стають між юридичними й фізичними особами різних країн на підставі економічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. М. р. здійснюються здебільшого у безготівковому порядку через банківські установи за допомогою кореспондентських відносин, які зумовлюють ведення кореспондентських рахунків кредит­но-фінансовими установами.

Режим М. р. застосовується залежно від умов зовнішньое­кономічних контрактів, міжнародних правил і звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та ін. Для страхування валютних ризиків, що виникають при М. р., застосовуються різноманітні захисні застереження. Формами М. р. є інкасо, акредитив, банківські перекази. Інкасова форма М. р. регламентується положеннями Уніфікованих правил щодо інкасо, виданих Міжнарод­ною торговою палатою, і поділяється на інкасо з попе­реднім акцептом документів та інкасо з негайною опла­тою. Акредитивна форма М. р. здійснюється відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для доку­ментарних акредитивів, згідно з якими банк бере на себе зобов'язання провести за дорученням імпортера оплату товарних документів експортеру чи акцептувати тратту. Авансові платежі або оплата отриманого товару здійсню­ються шляхом банківського переказу коштів імпортером експорту.

МІНА — цивільно-правовий договір міни, за яким кожна зі сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні один товар в обмін на інший. Кожна зі сторін, що бере участь у М., вважається продавцем того майна, яке вона дає в обмін, і покупцем майна, яке вона отри­мує. До договору М. застосовуються відповідно правила договору купівлі-продажу, якщо інше не випливає зі змісту відносин сторін. За договірною практикою, якщо з договору М. не випливає інше, майно, що підлягає обміну, передбачається рівноцінним, і витрати на його передання та прийняття здійснюються в кожному випад­ку тією стороною, що несе відповідні обов'язки. Право власності на обмінюване майно переходить до сторін, що виступають за договором М. покупцями, одночасно після

того як сторони виконали зобов'язання щодо пере­давання відповідного майна.

МІНІСТЕРСТВО (від лат. тіпізіго — керую, служу) — назва найважливіших центральних органів управління державою, які входять до структури уряду. М. класифіку­ються за сферами діяльності, функціями, за внутрішньою структурою (принципами побудови). Вперше були засно­вані в XVI—XVIII ст. у Західній Європі.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - визнається і га­рантується Конституцією України. М. с. є правом тери­торіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Ук­раїни. Здійснюється як безпосередньо територіальною громадою, так і через органи М. сі сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні та обласні ра­ди. Права М. с. захищаються в судовому порядку.

МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - су­купність державних органів, які здійснюють державну діяльність на місцевому рівні. До них належать: місцеві державні адміністрації, відповідні суди, органи прокура­тури. Організація, повноваження й порядок діяльності М. о. д. в. визначаються Конституцією та законами України.

МІСЦЯ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - за законодавством України — виправно-трудові та виховно-трудові устано­ви, у яких засуджені відбувають покарання у вигляді поз­бавлення волі. Розрізняють виправно-трудові колонії і ви­ховно-трудові колонії. Виправно-трудові колонії поділя­ються на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочи­ни з необережності, колонії-поселення для осіб, які вчи­нили умисні злочини, колонії загального режиму, поси­леного режиму, суворого режиму, особливого режиму. Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають пока­рання у виправно-трудових колоніях загального і суворо­го режиму. Виховно-трудові колонії поділяються на ко­лонії загального та посиленого режиму.

МІСЬКА СМУГА (межа міста) — зовнішня межа зе­мель міста, що відокремлює їх від земель іншого призна­чення і визначається проектом планування та забудови міста або техніко-економічними обгрунтуваннями роз­витку міста.

155

МІСЬКІ ЗЕМЛІ

МУЖОЛОЗТВО (педерастія)

МІСЬКІ ЗЕМЛІ — всі землі, що знаходяться в межах міста. До складу М. з. входять: землі житлової та гро­мадської забудови; землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природо­охоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культур-них об'єктів; землі об'єктів комунального господарства; землі водного, лісового використання; землі сільськогос­подарського використання; землі загального користуван- ■ ня. М. з. перебувають у віданні міських рад.

МОРАЛЬНІ ЗБИТКИ — втрати немайнового характе­ру внаслідок завданих моральних або фізичних страждань чи інших негативних наслідків фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. М. з. відшкодовуються у встановленому законом порядку через суд.

МОРАТОРІЙ (лат. тогаіогіи$ — той, що вповіль­нює) — відстрочка чи призупинення органами державної влади виконання зобов 'язань у зв'язку з настанням над­звичайних подій, обставин тощо. Під М. розуміють також заборону випробувань, застосування окремих видів зброї та ін, М. встановлюється на певний час.

МОРДУВАННЯ — насильницькі дії щодо особи, що полягають в багаторазовому або тривалому завдаванні болю: щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими пред­метами, дія термічних факторів та інші подібні дії. М. є злочином.

МОРСЬКИЙ ПРОТЕСТ — письмова заява капітана морського або річкового судна під час проходження його морем про подію, яка може бути підставою для висунен­ня до власника судна майнових вимог. Ця заява засвідчується актом уповноваженого органу державного управління. У заяві про М. п. має бути опис обставин події і заходів, ужитих капітаном для забезпечення збере­ження довіреного йому майна. Заява про М. п. подається в порту України нотаріусу, а за кордоном — українсько­му консулові. На підставі заяви складається акт про М. п., що є доказом у можливому спорі. Дані М. п. вва­жаються достовірними, і власник судна не зобов'язаний їх доводити. Обов'язок доказування в такому разі покла­дається на іншу сторону.

===== 156 =====

МУЖОЛОЗТВО (педерастія) — статеві зносини чо­ловіка з чоловіком. Кримінальна відповідальність за М. на­стає за умови, якщо: акт М. було здійснено в ано-генітальній формі; стосовно потерпілого було застосовано фізичне насильство чи погроза або використано його без­порадний стан. Підвищена відповідальність встанов­люється за М., вчинене групою осіб чи особою, яка раніше вчинила такий злочин, або щодо неповнолітнього. Потерпілим може бути особа лише чоловічої статі. Доб­ровільні сексуальні зносини чоловіка з чоловіком не є кримінально караними.

НАКЛАДНА

_гт

НАГЛЯДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ - за колишнім зако­нодавством порядок перегляду рішень, вироків, що набра­ли законної сили, а також касаційних ухвал, постанов та інших рішень нижчих судів за протестами визначених за­коном службових осіб суду і прокуратури. Тепер цю стадію судочинства скасовано. Певним чином наглядову функцію виконує Верховний Суд України у касаційному провадженні.

НАДОМНИКИ — особи, що уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, які надає підприємство. Перевагу в одержанні права на укладання договору про роботу вдома мають жінки з дітьми віком до 15 років; інваліди; пенсіонери; особи зі зниженою пра­цездатністю, яким МСЕК рекомендувала працю в надом­них умовах; особи, які доглядають інвалідів, та ін.

НАДРА — частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Пра^ вовий режим Н. регламентується гірничим законодавст­вом. До Н. належать лише природні об'єкти — суцільні породи, породи, що перебувають у рідкому й газо­подібному стані, та породи, що мають всередині природні порожнини. Правовий режим підземних вод визначається водним законодавством. Усі Н. в Україні за Консти­туцією є об'єктами права власності українського народу. Права власника здійснюють органи державної влади іг органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією.

НАДУРОЧНІ РОБОТИ — роботи, виконані у встанов­леному порядку понад встановлену тривалість робочого часу. Певні категорії робітників (напр. неповнолітні, вагітні жінки, жінки, що мають дітей віком до трьох років) не допускаються до Н. р. Перші дві години Н. р. оплачуються в полуторному, решта — в подвійному розмірі. Допускаються Н. р. тільки в виняткових випад­ках, передбачених законом.

НАЙБІЛЬШЕ СПРИЯННЯ, режим найбільшого спри­яння — принцип міжнародних економічних відносин, за яким держави на взаємній основі надають одна одній пе­реваги й пільги стосовно мита і зборів, що беруться при ввезенні й вивезенні товарів, здійсненні інших зовнішньоторговельних операцій.

НАЙМАНСТВО — залучення за певну плату громадян однієї держави для участі у військовому конфлікті на те­риторії іншої держави. На підставі Міжнародної кон­венції "Про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням та навчанням найманців", ратифікованої Україною 14 липня 1993 р., та КК України Н. є злочином.

НАЙМАЧ, орендар — сторона в договорі майнового найму, якій у тимчасове користування передається майно за плату. Н. може бути громадянин, організація, установа тощо.

НАКАЗ — в Україні акт управління, що видається керівниками міністерств, відомств, відділів та управлінь місцевих рад народних депутатів, а також керівниками об'єднань, установ, організацій, підприємств. За юридич­ною природою Н. може бути нормативним актом уп-гзвління, що містить норми права, які регулюють певні :успільні відносини (напр., про призначення на посаду ~евної особи). З ряду питань керівники установ можуть нндавати Н. лише за згодою профкому (про звільнення ~рацівника з ініціативи адміністрації та ін.). Н. вступає в . :лу з моменту його видання.

НАКЛАДНА — документ, шо супроводжує та регулює :-5іг товарно-матеріальних цінностей. Розрізняють: то­варну Н. — первісний бухгалтерський документ для :дормлення видачі або приймання товарно-матеріальних ємностей; транспортну Н. — основний перевізний

158

НАКЛЕП

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ

документ, який регулює відносини між перевізником. І відправником та одержувачем вантажу, що відправ­ляється залізничним, внутрішнім водним шляхом, І повітряним та автомобільним транспортом.

НАКЛЕП — поширення завідомо неправдивих вига­док, що ганьблять іншу особу. Н. посягає на зафіксоване в Конституції України право людини на повагу до її честі І та гідності. Кримінальний кодекс України 2001 р. не встановлює кримінальної відповідальності за Н. Питання І про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поши- І ренням наклепницьких відомостей, вирішує цивільне І судочинство.

НАРАДЧА КІМНАТА — кімната, в якій склад суду по­становляє вирок, виносить рішення, ухвалу у справі. Присутність в Н. к. осіб, що не входять до складу суду, не допускається. Порушення таємниці Н. к. є підставою для І скасування судового рішення.

НАРКОТИКИ, наркотичні засоби (від гр. пагкоііка — приголомшливий; той, що веде до сну, заціпеніння) — рослини, сировина, природні чи синтетичні речовини, І які визначені Н. у міжнародних договорах {конвенціях) та/або переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженому Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ Ук­раїни, що становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними. Найпоширенішими в Україні Н. і є рослини — мак та макова соломка, коноплі; лікарські препарати — морфін, кодеїн, ефедрин, промедол; про­дукти переробки рослинної сировини — кокаїн, героїн тощо. Українське кримінальне законодавство передбачає відповідальність за незаконні виготовлення, придбання, і зберігання, перевезення, пересилання Н. психотропних речовин як з метою збуту, так і без такої мети; збут Н.; їх розкрадання; посів або вирощування снодійного маку чи конопель;, організацію або утримання приміщення для вживання чи виготовлення Н.; схиляння до вживання Н.: порушення встановлених правил обігу Н. Особа, яка до­бровільно здала Н. і вказала джерело їх походження або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом Н., звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні виробництво, виготовлення, придбання,

— 160 =====

зберігання, перевезення, пересилання Н. Зважаючи на те, що наркоманія є тяжким захворюванням, законодавець звільняє від кримінальної відповідальності за ті самі дії із вжитими Н. тих осіб, які звернулися до медичного закла­ду й розпочали лікування від наркоманії.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ — повноважний та відпо­відальний представник народу у Верховній Раді України. Н. д. покликаний виражати й захищати суспільні інтере­си та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верхов­ної Ради. Повноваження Н. д. визначаються Консти­туцією та законами України.

НАРЯД — 1) документ, розпорядження про виконання певної роботи, про видачу або відправлення будь-чого то­що (Н. на завантаження); 2) група осіб, що виконують службові обов'язки за особливим призначенням (Н. міліції); 3) певне завдання, робота, яку доручається виконати військовослужбовцю (добовий Н.).

НАСИЛЬСТВО — фізичний чи психічний вплив однієї людини на іншу. Протиправність Н. зумовлюється тим, що воно порушує гарантоване Конституцією України пра­во людини на особисту недоторканність. Фізичне Н. полягає у безпосередньому діянні на тіло людини — за­вдаванні тілесних ушкоджень, введенні психотропних речовин тощо. Психічне Н. — це вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз щодо самого потерпілого чи його близьких тощо. У кримінальному праві України Н. розглядається як кваліфікаційна ознака складів деяких злочинів.

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК - 1) центральний банк Ук­раїни, особливий орган державного управління, який на­лежить до першого рівня банківської системи й виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уря­ду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки, пере­дусім забезпечує стабільність національної грошової оди­ниці; 2) у провідних країнах світу назва центрального банку.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ - режим, за яким юри­дичним і фізичним особам {громадянам) однієї держави на

6 5-558 161 ====і

НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ

НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ

території іншої держави надаються такі самі права і пільги, якими користуються і її юридичні та фізичні осо­би. Н. р. може надаватися як за внутрішнім законом, так і за міжнародним договором.

НЕГАТОРНИЙ ПОЗОВ — див. Позов негаторний.

НЕГІДНІ СПАДКОЄМЦІ - особи, які на підставах, визначених законодавством, позбавляються права на спадкування. До такої категорії належать особи, які на­вмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь із спадкоємців або здійснили замах на їхнє життя. Такі осо­би не мають права на спадкування ні за законом, ні за за­повітом. Крім того, позбавляються права на спадкування за законом батьки після дітей, стосовно яких вони поз­бавлені батьківських прав і не були поновлені в цих пра­вах на момент відкриття спадщини, а також батьки та по­внолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покла­дених на них законом обов'язків щодо утримання спад­кодавця. Такі обставини мають бути підтверджені в судо­вому порядку.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА - один із принципів прав громадянина на житло, закріплений в Конституції України. Згідно з цим принципом забороняється прони­кати без дозволу до житлового приміщення, обшукувати його й робити огляд інакше як за рішенням суду. У разі переслідування осіб, підозрюваних у скоєнні злочину. можливий інший порядок проникнення до житла, обшу­ку та огляду майна, встановлений законодавством.

НЕДОТОРКАННІСТЬ ОСОБИ - за Конституцією України право кожного громадянина на державну охорону і захист від будь-яких протиправних посягань на його особисту безпеку. Н. о. передбачає недоторканність фізичну (життя, здоров'я), моральну (честь, гідність), ду­ховну. Ніхто не може бути заарештований без судового рішення.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ - конституційний прин­цип правосуддя в демократичних державах, який визнає, що судді, засідателі, присяжні розглядають судові справи на підставі закону в умовах, що виключають будь-який вплив па них. Незалежність і недоторканність суддів га­рантується Конституцією та законами України.

НЕЗМІННІСТЬ СУДДІВ - принцип, за яким кожна справа має бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Це забезпечує безпосереднє і повне дослідження обставин, доказів по справі. Якщо хтось із суддів не мо­же продовжити участь у засіданні, його замінюють іншим суддею, а справу починають розглядати спочатку. Винят­ком є випадок, коли запасний народний засідатель пере­буває в залі судового засідання. Тоді він вступає в процес з моменту заміни.

НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ -

неможливість для боржника через різні причини здійсни­ти передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його ви­конання. Розрізняють випадкову і винну Н. в. з.

НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ - за законодавством Ук­раїни кримінально каране діяння, яке залежно від обста­вин може кваліфікуватися за різними статтями КК Ук­раїни. Так, кримінальна відповідальність встановлюється за Н. д. особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. У цьому разі Н. д. полягає в бездіяльності винного, який самостійно не надав допомогу потерпілому за наяв­ності можливості надання такої допомоги або вчасно не заявив відповідним службам (напр., швидкій медичній допомозі), установам чи особам про необхідність надан­ня потерпілому допомоги. Підвищена кримінальна відповідальність встановлена за Н. д. хворому без поваж­них причин особою медичного персоналу, яка зобов'яза­на за встановленими правилами подати таку допомогу, якщо це завідомо для медичного працівника могло спри­чинити тяжкі наслідки для хворого. Вважається злочином міжнародного характеру Н. д. судну та особам, що зазна­ли лиха. Національне законодавство відтворює за цей злочин відповідальність, передбачену у Брюссельській конвенції для об'єднання деяких правил щодо надання допомоги та рятування на морі (1910), Міжнародній кон­венції про охорону людського життя на морі (1978), Міжнародній конвенції про пошук та рятування на морі (1979), Конвенції ООН з морського права (1982). Поло­ження про рятування на морі імплементовані у Кодекс торговельного мореплавства України (КТМ) та інші нор­мативні акти, що регулюють безпеку судноплавства.

НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ

НЕПОВНОЛІТНІ

НЕНОРМОВАНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ - режим робо­чого часу, встановлений трудовим законодавством або локальними актами для працівників, чия праця не піддається точному обліку або які розподіляють свій ро­бочий час на власний розсуд. У разі особливої не­обхідності такі працівники часом виконують свою роботу після закінчення встановленого робочого часу. Ця робо­та не вважається надурочною й додатково не оплачується. Вона компенсується наданням додатково оплачуваної відпустки. На працівників з Н. р. д. поширюються прави­ла внутрішнього трудового розпорядку щодо початку й закінчення роботи, перерви на обід, табельного обліку, звільнення від роботи у вихідні та святкові дні.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ - див. Вина.

НЕОБХІДНА ОБОРОНА — одна з умов правомірності заподіяння шкоди та відсутності злочинності діяння. Н. о. визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюва-них законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, яку захищають, а також суспільних інте­ресів та інтересів держави від посягання шляхом за­подіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достат­ньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допуще­но перевищення меж Н. о. Див. також Перевищення меж необхідної оборони.

"НЕОБХІДНІ СПАДКОЄМЦІ" - побутова назва спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині — за нормами спадкового права неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в т. ч. усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) та ут­риманці померлого. За наявності заповіту, незалежно від його змісту, спадкоємці успадковують не менше двох тре­тин частки, яка належала б кожному з них при спадку­ванні за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спад­кового майна, що складається з предметів звичайної до­машньої обстановки та вжитку.

НЕОСУДНІСТЬ — стан особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, який виключає її осудність, тобто спроможність бути суб'єктом кримінальної відповідаль-

пості і кримінального покарання. У стані Н. особа не мо­же усвідомлювати фактичного змісту й суспільно небез­печного характеру своїх дій (бездіяльності) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасово­го розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки. Н. визначається за двома критеріями: медичним (біологічним) — наявність хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і юридичним (психологічним) — нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ни­ми. До особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння в стані Н., можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчини­ла злочин у стані осудності, але до винесення судом виро­ку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можли­вості усвідомлювати свої дії або керувати ними. По виду­жанні така особа може підлягати покаранню. Для вирішення питання про наявність Н. повинна бути при­значена судово-психіатрична експертиза.

НЕПЕРЕБОРНА СИЛА, форс-мажор — надзвичайні й неминучі обставини, через які не можуть бути виконані умови цивільно-правового договору. Внаслідок Н. с. од­на із сторін договору мимоволі завдає збитків іншій сто­роні. Загальними принципами визнання Н. с. є об'єктив­ний та абсолютний характер обставин; тобто дія фак­торів, що стали перешкодою для добросовісного вико­нання умов договору, поширюється на всіх, а не лише на заподіювача шкоди. Неможливість виконання .має бути абсолютною, а не утрудненою для боржника. Умови застосування Н. с. встановлюються як законодав­ством, так і договірною практикою. До Н. с. належать явища стихійного лиха (землетруси, повені тощо) або інші обставини, котрі неможливо передбачити чи відвер­нути (або можна передбачити, але не можна відвернути) за сучасного рівня людських знань і можливостей. В усіх цивільно-правових системах Н. с. є підставою, що звільняє від відповідальності.

НЕПОВНОЛІТНІ — особи, які не досягли віку, з яко­го закон визнає їх повністю дієздатними (в Україні та ба­гатьох країнах світу — 18 років).

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

НОРМА ПРАВА

НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ — відсутність або втрата здат­ності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, про­фесійного захворювання, вагітності й пологів, віку. Вікова Н. передбачена для неповнолітніх та осіб похилого віку. Н. буває тимчасова, постійна або тривала (інвалідність). Тимчасова Н. встановлюється лікарями. Тривале пору­шення працездатності, що призводить до необхідності припинення трудової діяльності взагалі або на тривалий термін, може бути підставою для встановлення інвалідності.

НЕПРИПУСТИМІСТЬ ПОВОРОТУ НА ГІРШЕ - в

кримінальному процесі встановлена законом заборона погіршувати становище засудженого, що подав апеляційну скаргу, порівняно з вироком, який оскаржено. Обвинувальний вирок може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий зло­чин або за м'якістю покарання лише у випадках, коли за цими підставами внесено подання прокурором або подано скаргу потерпілим. Тоді в результаті нового розгляду справи покарання може бути посилене.

НЕПРЯМІ ДОКАЗИ — докази, шо встановлюють проміжні факти, за допомогою яких на підставі аналізу й зіставлення можна встановити яку-небудь шукану обста­вину. На відміну від Н. д., прямі докази встановлюють дану обставину відразу.

НЕУСТОЙКА (штраф, пеня) (старослов'ян. — той, хто не встояв перед спокусою порушити чуже право) — виз­начена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Виступає одним із засобів за­безпечення виконання зобов'язань за цивільним законо­давством. Н. може забезпечуватися лише дійсна вимога. Угода про Н. має бути укладена в письмовій формі неза­лежно від форми основного зобов'язання. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про Н. Креди­тор не вправі вимагати сплати Н., якщо боржник не не­се відповідальності за невиконання або неналежне вико­нання зобов'язань. Кредитор має право вимагати сплати Н., визначеної законодавством, незалежно від того, чи передбачений обов'язок її сплати угодою сторін. Стяг-

нення Н. не потребує наведення спеціальних доказів, крім фактів порушення угоди та наявності підстав для на­стання цивільної відповідальності.

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК — раптове пошкодження

здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків або за обставин, спеціально обумовлених у за­коні (напр. у відрядженні, по дорозі на роботу або з робо­ти, під час виконання обов'язку громадянина щодо рятування людей тощо). Втрата працездатності в резуль­таті Н. в. визнається трудовим каліцтвом, що передбачає надання відповідних пільг.

НІЧНА РОБОТА — робота з 22 годин вечора до 6 го­дин ранку. У нічний час її тривалість скорочується на од­ну годину. Це правило не поширюється на тих працівників, для яких передбачено скорочений робочий час. За умовами виробництва, напр. у безперервних процесах, у разі позмінної роботи шестиденного робочо­го тижня, тривалість Н. р. дорівнює денній. До Н. р. за­бороняється залучати вагітних жінок, жінок з дітьми віком до трьох років, неповнолітніх. Н. р. інвалідів допус­кається за їхньої згоди і якщо це не суперечить медичним рекомендаціям.

НОВАЦІЯ (лат. поуаііо — оновлення) — в цивільному праві угода про заміну одного зобов 'язання іншим між сто­ронами, що приводить до припинення попереднього зо­бов'язання. Не допускається Н. щодо зобов'язань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої здоров'ю чи життю, та виплатою аліментів.

НОРМА ЖИТЛОВОЇ ПЛОЩІ - норматив забез­печеності житловою площею в державному, комунально­му і громадському житлових фондах на одну людину, що відображає принцип споживчого використання жит­лового фонду. Встановлюється законодавством у розмірі 13,65 кв. м на одну людину.

НОРМА ПРАВА — форма прояву права у вигляді санкціонованих державою обов'язкових правил загально­го характеру (закон, указ, декрет, постанова) в певній га­лузі суспільних відносин. Регулююча роль Н. п. полягає в тому, що суб'єкт права діє відповідно до її приписів або вимагає від інших осіб відповідної поведінки, а також у

НОРМАТИВНИЙ АКТ

НОУ-ХАУ

тому, що порушення її вимог зумовлює застосування за­ходів впливу держави до правопорушника. Н. п. поділя­ються на норми позитивного регулювання, які встанов­люють можливість або необхідність щось робити; норми правоохоронні, які забезпечують дію інших норм і вста­новлюють відповідальність за їх порушення; норми-виз-начення; норми-принципи. Інший поділ передбачає норми імперативні, якими точно визначаються пра­ва та обов'язки суб'єктів права; диспозитивні, які діють у разі невстановлення сторонами шляхом угоди своїх прав та обов'язків; і блан кетні, які відсилають до встановлених іншими актами правил. Н. п. поділяються також на норми загальної дії і місцевої дії, постійні і тим­часові, загальні і спеціальні.

НОРМАТИВНИЙ АКТ — офіційний письмовий доку­мент, який приймають суворо визначені законом органи і яким встановлюються, змінюються або скасовуються нор­ми права. Н. а. мають чітку ієрархічну супідрядність і у зв'язку з цим різну юридичну силу. За цією ознакою поділ Н. а. має такий вигляд: конституція, закони (прий­маються вищим органом державної влади або шляхом ре­ферендуму), підзаконні акти. Останні також мають істотну ієрархічність — від загальнообов'язкових указів, декретів, постанов до відомчих наказів та інструкцій і рішень місцевих органів.

НОТАРІАЛЬНА УГОДА — дія громадян та організацій щодо встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов'язків, яка посвідчується в нотаріальному поряд­ку. Н. у. може бути односторонньою (заповіт), двосто­ронньою або багатосторонньою (різні договори). Н. у. має право укладати .лише дієздатна особа.

НОТАРІАЛЬНЕ ЗАСВІДЧЕННЯ - підтвердження но­таріальними органами наявності певних обставин, з яки­ми можуть пов'язуватися права та обов'язки сторін, що мають доказове значення. Н. з. регламентується Законом України «Про нотаріат», який визначає можливість засвідчення: достовірності копій документів; до­стовірності копії з копії документа; справжності підписів на документах, достовірності перекладу.

НОТАРІАТ (від лат. поіагіиз — писар, секретар) — си­стема органів і посадових осіб, які посвідчують безспірні права і факти, що мають юридичне значення, а також вчиняють інші нотаріальні дії з метою надання їм юри­дичної вірогідності. Нотаріальні дії в Україні вчиняють державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси; де не­має нотаріусів — посадові особи сільських, селищних, міських рад (посвідчення заповітів, доручень, правиль­ності копій документів та ін.), за кордоном — консульські установи та дипломатичні представництва України.

НОТАРІУС (від лат. поіагіш — писар, секретар) — по­садова особа, яка вчиняє нотаріальні дії. Н. може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, пройшов стажування протягом шести місяців, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право ве­сти нотаріальну діяльність. Н. зобов'язаний діяти відповідно до закону і складеної ним присяги, сприяти громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і за­хисті законних інтересів. Не має права вести підприємницьку діяльність і ніяку іншу, крім наукової та викладацької у вільний від роботи час, надавати посеред­ницькі послуги при укладенні договорів.

НОТИФІКАЦІЯ (від лат. поїШсаіе — робити відо­мим) — повідомлення векселедержателем індосанта або аваліста про опротестування виданого векселя.

НОУ-ХАУ (англ. кпо^-Ьош, букв. — знаю, як) — технічні знання, досвід, секрети виробництва, необхідні для вирішення технічного або іншого завдання. Під Н.-х. розуміють: результат технічної творчості; технічну або іншу інформацію, необхідну для виробництва певного виробу; технічне рішення, виконане на рівні винаходу, яке з будь-яких причин не запатентоване в тій або іншій країні. Основною ознакою Н.-х. є таємність науково-технічної інформації, що передається. Здійснення охоро­ни відбувається лише в договірному порядку відповідно до умов ліцензійних договорів тощо.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ — у кримінальному процесі — осо­ба, щодо якої винесено постанову про притягнення як О. Після призначення справи до судового розгляду О. зветь­ся підсудним, а О., щодо якого винесено обвинувальний вирок, — засудженим. До О. можуть застосовуватись за­побіжні заходи та інші заходи процесуального примусу. Закон надає О. широке коло прав, серед яких особливо важливими є право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, знати, в чому його обвинувачують і да­вати показання, ознайомлюватися з матеріалами справи, оскаржити вирок суду.

ОБВИНУВАЧЕННЯ — зміст обвинувальної тези, сформульованої в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, постанові про призначення справи до судового розгляду, обвину­вальній промові, обвинувальному вироку. О. є також діяльність уповноважених законом органів та осіб, що по­лягає в доказуванні винуватості притягнутої до криміналь­ної відповідальності особи. Існує О. державне, яке підтримує прокурор, і приватне, яке здійснює по­терпілий.

ОБЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО -цивільно-правова категорія, яка полягає у стягненні бор­гу за рахунок майна боржника. Стягнення здійснюється шляхом опису майна боржника, опечатування і продажу державними виконавцями на підставі виконавчих доку­ментів. Воно звертається як на особисте майно боржни­ка, так і на його частку у спільній власності. Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочином, може бути

ОБЛІГАЦІЯ

звернено також на майно, що є спільною власністю по­дружжя або спільною сумісною власністю інших грома­дян, коли вироком суду в кримінальній справі встановле­но, що це майно було придбане на кошти, здобуті зло­чинним шляхом. Судовий виконавець може звернути стягнення на грошові суми та майно боржника, що зна­ходяться в інших осіб, а також на грошові кошти та май­но, належні боржникові від інших осіб. О. с. на вклади громадян в установах банків може бути застосовано на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що виник з кримінальної справи, рішен­ня суду чи постанови судді про стягнення аліментів (за відсутності заробітку чи іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або з рішення суду про поділ вкла­ду, що є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у банківських установах проводиться на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. Особливості застосування О. с. на м. регламентуються нормами ЦПК України.

ОБ'ЄДНАННЯ ПОЗОВІВ — поєднання в одному про­вадженні у справі кількох однорідних вимог одного й то­го самого позивача до того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача. Однорідними визнаються ви­моги, що випливають з одних і тих самих правовідносин. При О. п. кожна з вимог зберігає самостійне значення, і всі їх належить вирішувати в одному судовому процесі. На кожний із позовів суд повинен дати відповідь у рішенні про задоволення або про відмову повністю чи ча­стково.

ОБ'ЄКТ ПРАВА — суспільні відносини, що за даних соціально-економічних і політичних умов підлягають пра­вовому регулюванню, напр. цивільні, трудові, земельні відносини. Про О. п. говорять також як про речі (предме­ти), з приводу яких виникають суспільні відносини.

ОБЛІГАЦІЯ (лат. оЬ1і§аііо — зобов'язання) — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента, якщо

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА

інше не передбачено умовами випуску. В Україні визна­ються такі види О.: О. внутрішніх державних і місцевих позик; О. підприємств. О. внутрішніх державних позик випускаються в обіг Мінфіном, який є гарантом, за рішенням уряду. О. внутрішніх місцевих позик випуска­ються на підставі рішень місцевих рад. Такі О. випуска­ються на пред'явника. Підприємства усіх видів та форм власності, в т. ч. й об'єднання підприємств, можуть випу­скати О. іменні, на пред'явника, процентні і безпро­центні. Дохід на О. сплачується відповідно до їх видів та умов випуску. Акціонерні товариства можуть випускати О. на суму не більше 25 % розміру статутного фонду і ли­ше після повної оплати всіх випущених акцій. Випуск О. заборонений для покриття збитків, пов'язаних із госпо­дарською діяльністю, а також для формування й попов­нення статутного фонду емітентів. Відносини з приводу випуску та розміщення О. регулюються Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" та іншими закона­ми, нормами Цивільного кодексу щодо договору позики остільки, оскільки це не суперечить закону або установ­леному ним порядку.

ОБЛІК (дисконт) ВЕКСЕЛІВ — купівля банками век­селів до закінчення терміну їх дії. Банк авансує клієнтові гроші, стягуючи за це обліковий процент.

ОБЛІКОВА СТАВКА Національного банку України -

виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінан­сування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними й утримується з номінальної суми векселя. О. с. є найнижчою серед ста­вок рефінансування і виступає орієнтиром ціни на гроші.

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ — особливий психічний стан осудної особи," яка через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, що врахо­вується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ — вид кримінального покарання, який полягає у триманні особи в кримінально-виконав­чих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства

в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залу­ченням засудженого до праці. О. в. не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

ОБМЕЖУВАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - тлумачення правової норми, коли її зміст розуміють дещо вужче, ніж це прямо висловлено у формулюванні норми. Суб'єкт за­стосування норми обґрунтовує висновок, що законода­вець вкладав у норму дещо вужчий зміст порівняно, з бук­вальним текстом і буквальними висновками.

ОБМІН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ - угода двох і більше наймачів житлових приміщень у будинках державного, комунального, громадського чи приватного житлових фондів, а також членів ЖБК про взаємне пере-дання житлових приміщень у користування. Процедура обміну здійснюється згідно з чинним законодавством. Для здійснення О. ж. п. необхідна згода всіх членів сім'ї наймача житлового приміщення. Якщо між членами сім'ї не досягнуто згоди про обмін, то будь-хто з них має пра­во вимагати обміну в судовому порядку. Позов про при­мусовий О. ж. п. суд задовольняє, якщо встановлює, що подальше спільне проживання порушує інтереси особи, яка вимагає обміну, а причини, на основі яких інші чле­ни сім'ї не дають згоди на обмін, не є поважними.

ОБМОВА — завідомо неправдиве повідомлення будь-якою особою суду, прокурору, слідчому або органу дізнан­ня про вчинення злочину. Підвищена кримінальна відповідальність настає, коли особу обвинувачують у скоєнні тяжкого чи особливо тяжкого злочину або поєднують це зі штучним створенням доказів обвинува­чення, а також коли О. вчиняють з корисливих мотивів.

ОБНАРОДУВАННЯ ЗАКОНУ - див. Оприлюднення закону.

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА — частина спадкового май­на, яка переходить до визначених спадкоємців незалежно від змісту заповіту. До них належать неповнолітні або не­працездатні діти спадкодавця (у т. ч. усиновлені), непра­цездатна дружина (чоловік), батьки (усиновителі), утри-

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ

ОГЛЯД ТРУПА

манці померлого. Питання про О. ч. постають у випадках, коли спадкодавець своїм заповітом позбавив спадщини необхідних спадкоємців або заповідав їм меншу, ніж пе­редбачено законом, частину майна. О. ч. встановлюється у частинному відношенні до розміру частки спадкового майна, яка належала б необхідному спадкоємцю при спадкуванні за законом, і обчислюється з урахуванням усього спадкового майна, за винятком вкладу, щодо яко­го зроблено заповідальне розпорядження. Спадкоємець, який має право на О. ч., може відмовитись від її отримання. Відмова може бути тільки безумовною, тобто без зазначення на чиюсь користь. Унаслідок відмо­ви від О. ч. заповіт діє в повній мірі. Якщо заповідано ча­стину майна, відмова від О. ч. не тягне її переходу до спадкоємців за законом, які спадкують незаповідане май­но. О. ч. виділяється або шляхом визнання за спадкоємцем права на ідеальну частку у спадщині, або шляхом псредання спадкоємцеві конкретних матеріаль­них цінностей із спадкової маси, також О. ч. може бути компенсована і в грошовому виразі. Див. також Необхідні спадкоємці.

ОБОВ'ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ - правило розподілу між учасниками процесу обов'язку обґрунтовувати на­явність тих або інших обставин, які є суттєвими для вирішення справи. У кримінальному процесі О. д. винуватості обвинуваченого лежить на обвинувачеві; вод­ночас забороняється суду, прокурору, слідчому та особі, яка провадить дізнання, перекладати О. д. на обвинува­ченого. Всі сумніви стосовно доведеності обвинувачення тлумачаться на користь обвинуваченого (підозрюваного, підсудного). У цивільному процесі.О. д. обставин, на які по­силаються сторони як на підстави своїх вимог і запере­чень, покладено на самі сторони. Об'єктивність і повно­та розгляду цивільних справ за таких умов забезпечуються реалізацією принципу диспозитивності.

ОБРАЗА — умисне приниження честі й гідності особи, виражене в непристойній формі. Справи про О. розгля­даються у порядку цивільного судочинства за позовами про відшкодування моральної шкоди.

ОБРОГАЦІЯ — внесення часткових змін до закону.

ОБСТАВИНИ, ЩО ОБТЯЖУЮТЬ ВІДПОВІДА­ЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку як скоєного

злочину, так і злочинця. Вони можуть враховуватись при призначенні покарання. О., що о. в., зокрема, є: вчинен­ня злочину повторно, щодо малолітнього, з особливою жорстокістю, з заподіянням тяжких наслідків тощо. Вичерпний перелік О., що о. в., наведено у ст. 67 КК України.

ОБСТАВИНИ, ЩО ПОМ'ЯКШУЮТЬ ВІДПОВІДА­ЛЬНІСТЬ — у кримінальному праві обставини, які харак­теризують скоєний злочин або особу винуватого таким чином, що суд, врахувавши їх, призначає покарання більш м'яке, ніж за відсутності таких обставин. О., що п. в., можуть бути ознакою складу злочину, напр. убивст­во у стані сильного душевного хвилювання, а можуть вра­ховуватись на підставі норм Загальної частини криміна­льного законодавства, напр. ст. 66 КК України. Перелік О., що п. в., у законі не є вичерпним, і суд може враху­вати й інші пом'якшувальні обставини.

ОБШУК — у кримінальному процесі слідча дія, що про­вадиться з метою розшукування і примусового вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, інших предметів і документів, які мають значен­ня для встановлення істини у справі, а також розшуку зло­чинця, що переховується. О. проводиться за постановою слідчого і з санкції прокурора. У невідкладних випадках О. може бути проведено без санкції, але з повідомленням прокурору протягом доби про проведений О.

ОВЕРДРАФТ — вид короткострокового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунку клієнта понад їх залишок, тобто в утворенні дебетового сальдо на рахунку клієнта.

ОГЛЯД МІСЦЯ ПОДІЇ — процесуальна дія, що поля­гає в безпосередньому вивченні місцевості чи приміщен­ня, де виявлено сліди злочину. О. м. п. проводить слідчий або особа, що веде дізнання. З метою уточнення обстанов­ки та обставин вчинення злочину, перевірки інших да­них, що мають доказове значення, О. м. п. може провес­ти суд або суддя, який одноособово розглядає справу, у повному складі учасників.

ОГЛЯД ТРУПА — слідча дія, що проводиться безпосе­редньо на місці виявлення трупа з метою встановлення

ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ

ОМБУДСМЕН

ознак, які вказують на особу потерпілого, місце, час, обставини та причини смерті, а також слідів злочинця. О. т. проводиться за участю судово-медичного експерта, а за його відсутності — найближчого лікаря. О. т. не замінює судово-медичну експертизу, яка за законом є обов'язковою.

ОГОЛОШЕННЯ ПОМЕРЛИМ - визнання в судово­му порядку громадянина померлим, якщо в місці його постійного проживання відсутні відомості про його пере­бування протягом трьох років, а якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випад­ку, — протягом шести місяців. Військовослужбовець або інший громадянин, який пропав безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголоше­ний померлим не раніше ніж через два роки з дня закінчення воєнних дій.

У разі з'явлення або виявлення місцеперебування грома­дянина, оголошеного померлим, відповідне рішення ска­совується судом. За таким громадянином зберігається право вимагати від будь-якої особи повернення майна, що збереглося і безоплатно перейшло до цієї особи після О. п. громадянина, незалежно від часу свого з'явлення.

ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ - в

кримінальному праві злочини, що виражаються в одержанні працівником, який не є службовою особою, шляхом вима­гательства незаконної винагороди за виконання роботи чи надання послуги у сфері обслуговування населення, що входять у коло обов'язків працівника, відпо­відальність за які передбачена КК, а також одержання не­законної винагороди працівником державної установи чи організації, який не є службовою особою, за виконання чи невиконання будь-яких інших дій з використанням службового становища, відповідальність за які передбаче­на КК.

ОДНООСОБОВІ ДІЇ СУДДІ - процесуальні дії судді, що здійснюються ним одноособово, без участі народних засідателів або інших суддів, які входять до даного скла­ду суду.

ОДОРОЛОГІЯ (лат. осіог — запах) — у криміналістиці вчення про використання запахів для встановлення осіб, що залишили на місці події свою запахову інформацію, а також слідів та речей осіб. На сучасному етапі ці завдан­ня вирішуються за допомогою службово-розшукових со­бак. Результати застосування собак мають оперативне значення. Питання про використання цих результатів у доказуванні вирішується в кожному конкретному випад­кові судом.

ОКРЕМА ДУМКА — викладена в письмовій формі й додана до справи думка судді, який не згоден з рішенням чи вироком суду, що винесений більшістю голосів. О. д. може бути по справі в цілому або з окремих питань. О. д. викладається в нарадчій кімнаті й додається до справи, в судовому засіданні не оголошується. Справа, в якій вине­сено О. д., обов'язково направляється до вищестоящого суду.

ОКРЕМА УХВАЛА — в процесуальному праві України це особливий вид судового реагування на факти пору­шення закону, що виявлені під час судового розгляду, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вима­гають вжиття відповідних заходів, та з інших питань. Суд виносить О. у., а суддя — окрему постанову.

ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ - різновид цивільного судочинства, за якого між заінтересованими особами відсутній спір про право. Справами О. п. є справи про відновлення певних обставин — юридичних фактів, виз­нанні певного правового стану громадянина, відновлення цивільних прав (наприклад, визнання безвісно зниклим, встановлення неправильності записів в актах громадянсь­кого стану, оскарження нотаріальних дій та ін.). Завдан­ня суду в справах О. п. полягає в захисті прав та охоро-нюваних законом інтересів громадян і організацій шля­хом встановлення наявності або відсутності конкретних юридичних фактів.

ОМБУДСМЕН (швед. отЬисізтап) — посадова особа парламенту, яка стежить за законністю дій державних ор­ганів і службових осіб у контексті забезпечення й дотри­мання прав та свобод людини.

ОНУКИ

ОПРИЛЮДНЕННЯ ЗАКОНУ

ОНУКИ — діти дітей як рідних, так і всиновлених. Дід і баба, якщо вони матеріально спроможні, зобов'язані ут­римувати своїх неповнолітніх О., які потребують ма­теріальної допомоги, якщо у них немає батьків або якщо батьки не можуть з поважних причин забезпечувати їм належне утримання. Повнолітні О., якщо вони матеріаль­но спроможні, зобов'язані утримувати непрацездатних діда чи бабу, які потребують матеріальної допомоги, як­що в останніх немає чоловіка (дружини), повнолітніх дітей або якщо з поважних причин вони не мають змоги забезпечувати їм належне утримання.

ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ — це похідне право від права власності; воно передбачає можливість володіти, користуватися й розпоряджатися майном лише за його цільовим призначенням. Суб'єктами права оперативного управління є державні установи і казенні підприємства. Обсяг правомочностей суб'єктів права О. у. є вужчим порівняно з правом власності і правом повного господарсь­кого відання.

ОПРІС МАЙНА — дія, що проводиться для забезпе­чення стягнення майна за виконавчими документами державним виконавцем або іншими особами, котрі мають право на це. Для забезпечення цивільного позову у кримінальній справі або можливої конфіскації майна за вироком суду О. м. проводиться слідчим. Результати О. м. фіксуються у встановлених законом документах. Не підлягає описуванню майно, на яке за законом не може бути звернуто стягнення.

ОПІКА — одна з правових форм захисту особистих майнових інтересів громадян. О. встановлюється над дітьми, які не досягай 15 років, і над особами, котрі виз^ нані судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства. О. може бути встановлена над майном особи, яку суд визнає безвісно відсутньою. О. встановлюють відділи опіки й піклування органів виконавчої влади за місцем проживання особи, котра потребує О., чи за місцем проживання опікуна. О. припиняється: а) після досягнення підопічним 15 років; б) якщо підопічний по­вертається на виховання до батьків; в) якщо особа, котра була визнана недієздатною й потребувала О., видужала,

й суд поновив її в дієздатності; г) у зв'язку зі смертю підопічного.

ОПІКУН — особа, що виконує функції з опіки стосов­но неповнолітніх осіб (до 15 років) чи недієздатних по­внолітніх. Добір О. стосовно неповнолітніх покладається на відділи опіки й піклування в органах виконавчої вла­ди районів, міст, районів у містах, селищах, селах. О. мо­же бути громадянин, що досяг 18 років і добровільно бере на себе обов'язки опіки. О. є законним представником свого підопічного, проте угоди, що виходять за межі по­бутових, він може здійснювати лише з дозволу органів опіки. Деякі угоди, як-от дарування від імені підопічно­го, він не має права укладати. О. неповнолітньої особи повинен виконувати такі ж обов'язки щодо виховання дитини, захисту її прав, як і батьки. О. недієздатної осо­би зобов'язаний піклуватися про утримання підопічного, створення йому необхідних умов.

ОПРИЛЮДНЕННЯ ЗАКОНУ - доведення до відома населення змісту прийнятих законів. О. з. має на меті інформування про прийняття закону та створення умов для ознайомлення з його змістом і може здійснюватись у різний спосіб: через радіо й телебачення, друковані та електронні засоби масової інформації, розсиланням дер­жавним і громадським органам та організаціям і їх поса­довим особам тощо. Розрізняють офіційне та неофіційне О. з.

Офіційне О. з. має формально-юридичне значення і полягає в нормативно врегульованій об'яві, яка видається від імені законодавчого органу, звернена до загального відома, містить повний і гарантовано точний текст прий­нятого закону. Офіційне О. з. здійснюється у визначених законодавством офіційних виданнях. Право і одночасно обов'язок офіційного О. з. України належать до консти­туційних повноважень Президента України. Неофіційне О. з. не має формально-юридичного значення і полягає в об'яві, яка видається від імені за­собів масової інформації, відомчих органів, видавництв, наукових установ тощо, а тому не гарантує повної відповідності тексту, що оприлюднюється, прийнятому закону.

ОПУБЛІКУВАННЯ ЗАКОНУ

ОРЕНДА

ОПУБЛІКУВАННЯ ЗАКОНУ - спосіб доведення до відома населення змісту прийнятих законів. О. з. має на меті інформування про прийняття закону та створення умов для ознайомлення з його змістом і полягає в опри­людненні тексту прийнятого закону через засоби масової інформації: пресу, радіо, телебачення та комп'ютерні ме­режі. В Україні закон не може набрати чинності раніше від дня його опублікування. Див.: Оприлюднення закону.

ОПЦІОН (англ. орііоп — вибір) — 1) у біржовій прак­тиці угода з премією — особливий вид біржових операцій із обмеженим, порівняно зі звичайними ф'ючерсними угодами, ризиком; договірне зобов'язання купити чи продати певний вид цінностей або фінансових прав за встановленою на момент укладання угоди ціною в межах обумовленого відтинку часу. Розмір премії визначається з урахуванням коливання ринку цін і курсів. О. — один із засобів біржової спекуляції; 2) в цивільно-договірних відносинах — обумовлена договором можливість для однієї сторони вибрати спосіб, обсяг виконання зо­бов'язання або відмовитися від його виконання за обу­мовлених обставин; 3) у міжнародному праві — один із способів набуття та припинення громадянства, який по­лягає у виборі громадянства при зміні державної належ­ності території (оптація); 4) в авторському праві — попе­редня умова договору про видання творів авторів однієї держави в іншій. О. не передбачає здійснення платежів.

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ - різновид са­мостійних державних органів, призначених для здійснен­ня виконавчо-розпорядчих функцій управлінського ха­рактеру щодо безпосереднього та оперативного керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом у державі. В юридичній літературі органи виконавчої влади кла­сифікують на: вищі — Кабінет Міністрів України; центральні — міністерства, державні комітети та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом; місцеві — облрайдержадміністраціїта їхні струк­турні підрозділи.

ОРДЕР (нім. Огсіег, фр. огсіге, від лат. огсіо — ряд, розділ) — 1) бухгалтерський документ, який містить на­каз на здійснення операцій грошовими засобами або то-

варно-матеріальними цінностями; 2) О. на житлове приміщення — документ, на підставі якого здійснюється вселення в житлове приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або фонду житлових будівельних кооперативів. О. може бути виданий лише на вільне житлове приміщення. Підставами для визнання в судовому порядку О. недійсним є: подання громадянами відомостей, що не відповідають справжній потребі в поліпшенні житлових умов; у разі порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в О. житлове приміщення; у разі неправомірних дій осіб при вирішенні питання про надання житлового приміщення; в інших випадках, установлених законодавством. Строк позовної давності для визнання О. недійсним — три роки від дня його видачі.

ОРЕНДА (лат. агепсіо — здаю в найм, наймаю) — цивільно-правовий договір оренди майнового найму, за яким орендодавець (наймодавець) зобов'язується надати орендарю (наймачеві) майно в тимчасове користування за відповідну плату. Об'єктом О. (майнового найму) можуть бути виробничі, торговельні, складські та інші нежилі приміщення, устаткування, підприємства та інші майнові комплекси, будівлі, житлові приміщення, транспортні за­соби, земельні ділянки тощо, які не втрачають своїх на­туральних якостей у процесі їхнього використання. В за­конодавчому порядку можуть бути визначені види майна, здавання якого в О. забороняється або обмежується. Зда­вати майно О. може лише його власник. Орендодавцями можуть також виступати особи, уповноважені законом або власником щодо здавання майна в О. Договір О. має укладатися в письмовій формі. Строк ук­ладання договору О. може бути обмежений законодавст­вом.

Якщо інше не встановлено законом або договором О., орендар, що добросовісно виконував умови договору, має переважне право по закінченню його терміну за рівних умов на укладання договору О. на новий строк. У такому разі орендар повинен письмово повідомити орендодавця про намір поновити договір О. у термін, встановлений у чинному договорі О.

За згодою орендодавця орендар може передавати отрима­не майно у піднайом (суборенду) і передавати свої права

180

181

ОСВІДУВАННЯ

ОСОБЛИВІ УМОВИ ПОСТАВКИ

та обов'язки за договором О. іншій особі. Передача май­на у суборенду не скасовує відповідальності орендаря пе­ред орендодавцем. Договір суборенди не може бути укла­дений на строк, що перевищує строк дії самого договоре О. До договорів суборенди застосовуються правила пре договори О., якщо інше не встановлено законом чи іншими правовими актами.

ОСВІДУВАННЯ — слідча дія, що полягає в огляді тіла живої людини {обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка) з метою виявлення особливих прикмет. О. прово­дить слідчий на підставі своєї постанови. Коли О. пов'яза­не з необхідністю оголення освідуваної особи, воно про­водиться за дорученням слідчого іншим слідчим або працівником органу дізнання тієї ж статі, що й освідува-на особа. Якщо необхідно встановити на тілі людини уш­кодження або засвідчити певний стан людини, за вказівкою слідчого проводиться судово-медичне О. судо­во-медичним експертом або лікарем.

ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СЛУЖБОВИХ ОСІБ - чинне

законодавство передбачає право громадян оскаржувати дії службових осіб, державних і громадських органів. Законом передбачено, що скарги подаються в ті органи або тим службовим особам, яким безпосередньо підпорядковані установи, організації чи службові особи, дії яких оскар­жуються. Скарги мають бути розглянуті в терміни згідне з чинним законодавством. Конституція України передба­чає можливість судового О. д. с. о., здійснених з пору­шенням закону, з перевищенням повноважень, які ущем­ляють права громадян, а також постанов органів службових осіб у справах адміністративних порушень, дій нотаріусів, державних органів, службових осіб.

ОСОБА БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА, апатрид - особа, яка не є громадянином даної країни і не має відповідних до­казів про належність до громадянства якоїсь іншої держа­ви. Безгромадянство виникає тоді, коли особа втрачає своє громадянство й не набуває нового. У зв'язку зі зро­станням кількості О. б. г. прийнято міжнародні кон­венції, спрямовані на скорочення безгромадянства і за­хист О. б. г. (напр., Конвенція про громадянство одруже­ної жінки (1957), Конвенція про скорочення безгрома­дянства (1961).

ОСОБА ФІЗИЧНА — суб'єкт цивільного права, учас­ник регульованих ним майнових або особистих немайно-вих відносин, людина, що має права громадянина й відповідальність. Термін «О. ер.» ширший за термін «гро­мадянин», оскільки включає не тільки громадян України, а й громадян інших держав, осіб без громадянства. Право­здатність О. ф. виникає з моменту її народження і при­пиняється в день смерті.

ОСОБА ЮРИДИЧНА — організація, підприємство чи установа, що має відокремлене майно, може набувати від свого імені майнових і особистих немайнових прав та ви­конувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді тощо. Обов'язковий атрибут О. ю. — організаційна єдність, тобто вона повинна виступати як єдиний суб'єкт правовідносин, діяти на підставі статуту.

ОСОБИСТЕ ПІДСОБНЕ ГОСПОДАРСТВО - неве­лике присадибне господарство громадянина на землях сільськогосподарського призначення, що не вважається підприємницькою діяльністю.

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ - страхування майно­вих інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працез­датністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи. О. с. поділяється на обов'язкове (в силу закону) і договірне (на добровільних засадах).

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА — сукупність осно­воположних прав і свобод, що належать людині від її на­родження, і складають основу правового статусу людини. О. н. п. не пов'язані з майновими. Поділяються на три групи і спрямовані на: індивідуалізацію особистості (пра­во на ім'я, на захист честі й гідності); забезпечення осо­бистої недоторканності громадян (тілесна недотор­канність, охорона життя і здоров'я); забезпечення недо­торканності приватного життя громадян (недотор­канність житла, таємниця особистого життя). В Україні О. н. п. гарантуються Конституцією України.

ОСОБЛИВІ УМОВИ ПОСТАВКИ - умови, що пе­редбачені ЦК України і мають особливі правила для по­ставок продукції (товарів).

ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ РЕЦИДИВІСТ

ОЧНА СТАВКА

ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ РЕЦИДИВІСТ - у

раніше чинному законодавстві у випадках вчинення тяж­ких або особливо тяжких злочинів раніше судима особа за вироком суду могла бути визнана О. н. р., що тягло за собою для цієї особи цілу низку наслідків. У КК 2001 р. фігура О. н. р. відсутня.

ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ - група натуральних та син­тетичних сильнодійних отрут у твердому, порошко­подібному чи іншому стані, попадання яких в організм людини навіть у незначних дозах викликає тяжке от­руєння або смерть. О. р. поділяються на рослинні, тва­ринні, мінеральні та на продукти хімічного синтезу. За незаконне виробництво, виготовлення, придбання, пере­везення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут О. р. встановлено кримінальну відповідальність.

ОФЕРТА (лат. оїїегшз — запропонований) — пропо­зиція укласти договір, адресована одній або кільком кон­кретним особам із обов'язковим переліком усіх умов. О. зв'язує особу, що її направила, з адресатом з моменту її отримання останнім. Якщо повідомлення про відкликан­ня О. надійшло раніше або одночасно із самою О., вона вважається неотриманою. Якщо О. отримана адресатом, вона не може бути відкликаною протягом строку, встановленого для її акцепту, якщо інше не обумовлене в самій О. або не випливає із сутності пропозиції чи обстановки, в якій вона була зроблена. Публічна О. — пропозиція, яка містить істотні умови договору і з якої вбачається воля особи, що заявила таку пропозицію, ук­ласти договір на зазначених умовах із будь-ким, хто відгукнеться.

ОФІЦІЙНА МОВА — основна мова держави, що ви­користовується в законодавстві, офіційному діловодстві. судочинстві, навчанні тощо. В Україні О. м. є українська.

ОФІЦІЙНИЙ СПОСТЕРІГАЧ - офіційний представ­ник від: а) політичної партії, виборчого блоку політичних партій, кандидати від яких до складу виборних органів або на виборні посади зареєстровані у виборчому окрузі: б) кандидата в народні депутати України, зареєстровано­го в одномандатному виборчому окрузі; 3) іноземних дер­жав і міжнародних організацій. О. с. наділений повнова-

женнями спостерігати за здійсненням виборчих процедур і фіксувати виявлені порушення виборчого законодавства під час виборів.

ОФШОРНА ЗОНА — країна чи регіон, у якому вста­новлено пільги (зокрема низькі податки), що викликає зрозумілий інтерес закордонних підприємств.

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕ­РЕДОВИЩА — система державних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення безпечного для життя та здоров'я людей довкілля, раціонального використання природних ресурсів, гармонізацію відносин людини і природи.

ОХОРОНА ПАМ'ЯТОК ІСТОРІЇ І КУЛЬТУРИ - си­стема державних, муніципальних і громадських заходів, спрямованих на охорону, відновлення й використання пам'яток історії та культури. Пам'ятки історії та культури поділяються на пам'ятки історії (будівлі, споруди, пам'ятні місця, предмети, пов'язані з історичними подіями в житті народу); пам'ятки археології (за­лишки давніх поселень, давні місця поховань, старовинні предмети і т. п.); пам'ятки містобудування та архітектури (архітектурні ансамблі, історичні центри, залишки давніх планувань і забудов міст і т. п.); пам'ят­ки мистецтва (твори монументального, образотворчо­го, декоративно-прикладного та інших видів мистецтв); документальні пам'ятки (акти органів державної влади, кінофотодокументи і звукозаписи тощо).

ОХОРОНА ПРАЦІ — сукупність законодавчих актів, технічних, організаційних, лікувальних, гігієнічних та інших заходів і засобів, спрямованих на безпеку, збере­ження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Норми О. п. містяться в Кодексі законів України про працю, Законі України "Про охорону праці", правилах внутрішнього трудового розпорядку; положення про О. п. фіксуються в контрактах, колективних договорах. В О. п. важливу роль відіграють профспілки.

ОЧНА СТАВКА (зводини віч-на-віч) — у кримінальному процесі допит у присутності один одного двох раніше до­питаних осіб, у показаннях яких є істотні суперечності, з метою з'ясування останніх і одержання додаткових да-

>: ^:

ощадний сертифікат

:;:ПЩ«::\. ■;■:.-

них, що дають змогу робити висновки, яке саме з попе­редніх показань відповідає дійсності. Рішення про прове­дення О. с. приймає слідчий і він же вирішує питання про черговість допиту осіб на О. с.

ОЩАДНИЙ СЕРТИФІКАТ — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встанов­леного строку депозиту і процентів по ньому. О. с. вида­ються строкові (під певний договірний процент на визна­чний строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

ПАЙ (тур. рау — частина, частка) — майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передання кооперативу май­на, в тому числі грошей, майнових прав, а також земель­ної ділянки. Визначення поняття П. міститься у Законі України "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997).

ПАРИТЕТ (нім. Рагіші, від лат. рагітаз — рівний) — принцип рівного представництва сторін; рівність, одна­кове положення, рівноправність сторін.

ПАРОНІМІЯ (гр. рага — біля, повз + опута — ім'я) — близькі за звучанням, але різні за значенням слова, які в разі використання їх у законі можуть призвести до супе­речностей, помилок.

ПАСИВ (лат. раззіуих — пасивний) — 1) частина бух­галтерського балансу, що відображає джерело утворення коштів підприємств, організацій та їх призначення (власні резерви, позики інших установ тощо); 2) переви­щення закордонних витрат над надходженнями з-за кор­дону; 3) дефіцит платіжного балансу; 4) те, що становить негативну сторону якогось явища.

ПАСИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право бути обраним. Див. Виборче право.

ПАСИНОК (ПАДЧЕРКА) - дитина батька (матері) від попереднього шлюбу стосовно нерідної матері (мачу­хи) — дружини батька або нерідного батька (вітчима) — чоловіка матері. Неповнолітні П. мають перебувати на вихованні та утриманні вітчима (мачухи) лише в тому

— 187 —

ПАТЕНТ

ПЕНСІЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ

разі, коли не мають батьків або не можуть отримувати від них достатніх коштів на своє проживання. П. зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху (вітчима), що потре­бують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чо­ловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей. Проте суд має право звільнити П. від обов'язку утримувати ма­чуху (вітчима), якщо останні належним чином не вико­нували своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх П. або якщо вони виховували їх протягом нетривалого часу. Див. також Мачуха.

ПАТЕНТ (лат. раїепз — відкритий, явний) — 1) доку­мент, що видається компетентним органом і засвідчує визнання заявленого об'єкта винаходом (промисловим зразком, корисною моделлю), пріоритет винаходу, автор­ство й виключне право на винахід; 2) у ряді країн назва спеціального дозволу на певні види підприємницької діяльності (як правило, індивідуальної). Купівля такого П. звільняє підприємця від сплати податків на певний період (згідно з законодавством); 3) в Україні торговель­ний П. — це свідоцтво, що видається податковими інспекціями суб'єктам підприємницької діяльності на за­няття певними видами діяльності: торгівлю, купівлю-продаж валютних цінностей, ігровий бізнес та надання послуг. Розрізняють короткостроковий, пільговий і спеціальний П.

ПАТЕНТНА ЧИСТОТА — здатність об'єктів експорт) (машин, приладів, інших об'єктів техніки, продукції), створених з використанням винаходів, корисних моделей чи промислових зразків, не порушувати патентні права інших патентовласників у країні експорту. Патентно чи­стими є ті конструкції, машини й т. п., котрі не підпада­ють під дію патентів, які мають чинність у країні експор­ту. П. ч. об'єктів експорту визначається їхніми розробни­ками та виробниками шляхом спеціальної патентної екс­пертизи, яка встановлює, чи не підпадає дана продукція під дію патентів тієї країни, куди має поставлятися. Виз­начення П. ч. запобігає порушенню патентних прав інших патентовласників. Порушення патентних прав тяг­не за собою такі санкції, як накладення арешту на това­ри, закриття виробництва та ін.

ПАТЕНТНЕ ПРАВО — галузь законодавства, норми якого регулюють майнові та пов'язані з ними немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, право­вою охороною й використанням винаходів, корисних мо­делей, промислових зразків, визначають систему охорони прав на них видачею патентів. П. п. є складовою зако­нодавства про інтелектуальну власність.

ПАТЕНТОЗДАТНІСТЬ — спроможність результату на­уково-технічної діяльності одержувати правову охорону від держави, тобто бути визнаним як винахід, корисна мо­дель, промисловий зразок. За законодавством окремих країн умови П. для одних і тих самих об'єктів промисло­вої власності визначаються по-різному. Тому трап­ляється, що один і той самий винахід в одній країні виз­нається патентоздатним, а в іншій — ні, в одній країні йому правова охорона надається, а в іншій — у такій охо­роні відмовляють.

ПАТРОНАТ — (лат. раігогш$ — покровитель) — форма виховання дітей, котрі втратили батьків і передаються на виховання в сім'ї громадянам за договором, який укла­дається, як правило, між органом освіти та особою, що бере дитину на виховання. Патронажному вихователеві виплачується відповідна винагорода, а він зобов'язується утримувати дитину як члена своєї сім'ї. Патронажний ви­хователь є опікуном взятої на виховання дитини.

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД — позабюджетний цільовий фонд, що формується з відрахувань підприємств, ор­ганізацій, з яких потім виплачуються пенсії громадянам.

ПЕНСІЯ ЗА ВИСЛУГУ РОКІВ - різновид пенсії, що призначається окремим категоріям громадян, які відпра­цювали встановлену кількість років за певним фахом. П. за в. р. призначається окремим категоріям працівників авіації та льотно-випробувального складу; робітникам ло­комотивних бригад і окремим категоріям працівників, які безпосередньо здійснюють, перевозять і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті і в метро; працівникам шахт, рудних кар'єрів; деяким категоріям артистів театрів, інших театрально-видовищних закладів;

ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ

ПЕНСІЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА

працівникам освіти, охорони здоров'я, соціального забез­печення, які працюють у будинках-інтернатах, та ін.

ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ — щомісячні грошові виплати чо­ловікам після досягнення ними 60 років і при стажі ро­боти не менш як 25 років; жінкам — після досягнення ними 55 років і при стажі роботи не менш як 20 років. Крім того, чинне законодавство встановлює пільги щодо пенсійного забезпечення для деяких категорій осіб. Пільгові умови на П. за в. мають: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, — за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (чоловіки — по досягненні 50 років і при стажі роботи не менш як 20 років, з них не менш як 10 років на зазначених роботах; жінки — по досягненні 45 років і при стажі роботи не менш як 15 років, з них не менш як 7 років і 6 місяців на зазначених роботах); працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах з: шкідливими й важкими умовами праці, — за списком № 2, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і ре­зультатами атестації робочих місць (чоловіки — після 55 років і при стажі роботи не менш як 25 років, з них не менш як 12 років і 6 місяців на зазначених роботах; жін­ки — після 50 років і при стажі роботи не менш як 20 років, з них не менш як 10 років на зазначених місцях). Є й інші пільги.

ПЕНСІЯ ЗА НЕПОВНОГО СТАЖУ - пенсія, що призначається громадянам, які не мають достатнього ста­жу роботи для одержання повної пенсії. Є три види П. за н. с: за віком; у разі інвалідності; у разі втрати годуваль­ника. Пенсія за віком за неповного стажу призна­чається, якщо особи.за віком мають право на пенсію, але в них стаж роботи недостатній для повної пенсії. Для них пенсія встановлюється у розмірі, пропорційному на­працьованому стажеві роботи, але не менш як 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пенсія у разі інвалідності внаслідок загального за­хворювання особам, що не мають повного стажу, призна­чається в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше від соціальної пенсії, встановленої для відповідної групи інвалідності.

Членам сім'ї у разі втрати годувальника, який помер унаслідок загального захворювання і не мав достатнього стажу для призначення повної пенсії по інвалідності, призначається пенсія за неповного стажу в розмірі, про­порційному фактичному стажу роботи годувальника. У такому випадку пенсія на кожного непрацездатного чле­на сім'ї не може бути меншою від соціальної пенсії, що встановлена для відповідної категорії непрацездатних. До П. за н. с. можуть нараховуватися надбавки, встановлені законодавством.

ПЕНСІЯ ПЕРСОНАЛЬНА - встановлювалась в СРСР особами, які мали особливі заслуги перед держа­вою в галузі революційної, державної, суспільної і госпо­дарської діяльності чи в галузі культури, науки, техніки, а у випадку смерті цих осіб — членам їхніх сімей. Існува­ли П. п. союзного, республіканського та місцевого зна­чення. Персональні пенсіонери та члени їхніх сімей ко­ристувалися рядом пільг, зокрема житлова площа оплачу­валась у розмірі 50 % від квартирної плати, 50 % стано­вила для них плата за газ, електроенергію, воду; вони от­римували спеціалізовану медичну допомогу, за ліки за ре­цептами сплачували 20 % їх вартості.

ПЕНСІЯ ПО ІНВАЛІДНОСТІ - різновид пенсії, що призначається у зв'язку з інвалідністю. Умови визначен­ня П. по і. залежать від причин, що призвели до інвалідності. П. по і. внаслідок трудового каліцтва чи професійної хвороби призначається незалежно від трива­лості загального трудового стажу. П. по і. внаслідок за­гального захворювання громадянам, що стали інвалідами ■ до 20 років, також призначається незалежно від трива­лості загального трудового стажу. В інших випадках для призначення П. по і. внаслідок загального трудового за­хворювання необхідний трудовий стаж до часу настання інвалідності: громадянам віком до 23 років — не менше одного року; віком 23 роки і більше — один рік зі збільшенням його на чотири місяці за кожний повний рік віку, починаючи з 23 років, але не більше ніж 15 років.

ПЕНСІЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА - різно­вид пенсії, що призначається непрацездатним членам сім'ї померлого, які були на його утриманні. Дітям при­значається незалежно від того, чи були вони на утри-

191 з=*==

ПЕНЯ

манні годувальника. Якщо батьки й чоловік (дружина» померлого не були на його утриманні, але згодом втрати­ли джерело засобів до існування, вони мають право на пенсію. Учні, студенти, стажисти мають право на пенсію на весь період навчання, але не довше ніж до 23-річного віку.

Усиновителі мають право на пенсію нарівні з батьками, а усиновлені — нарівні з дітьми. За неповнолітніми, якщо вони мають право на П. у р. в. г., воно зберігається, як­що їх і всиновлюють. Зберігається право на таку пенсію за вітчимом і мачухою, якщо вони утримували померло­го пасинка чи падчерку не менш як 5 років. Якщо паси­нок і падчерка не отримували аліментів, вони мають пра­во на пенсію нарівні з рідними дітьми. П. у р. в. г., яка призначена після смерті одного з подружжя, зберігається і при новому одруженні.

Сім'ї померлого пенсіонера чи сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва або професійного за­хворювання, пенсія призначається незалежно від його ста­жу роботи. Якщо годувальник помер внаслідок загального захворювання чи каліцтва, що не пов'язане з роботою. П. у р. в. г. призначається за умови, що годувальник на день смерті мав стаж, необхідний для призначення пенсії у разі інвалідності. П. у р. в. г. призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі ЗО відсотків за­робітку годувальника, але не менше від соціальної пенсії, визначеної для відповідної категорії непрацездатних. На круглих сиріт, а також на дітей померлої одинокої ма­тері призначається пенсія не менше двократного розміру соціальної пенсії. Сім'ям, котрі виховують дітей, що втра­тили обох батьків, пенсія нараховується із загальної суми заробітків обох батьків.

ПЕНЯ (лат. роепа — покарання) — вид покарання, який застосовується за порушенням строку платежів у цивільно-правових і фінансово-правових відносинах.

ПЕРЕВЕДЕННЯ БОРГУ — передбачена нормами Цивільного кодексу зміна сторін у зобов'язанні внаслідок переведення боржником свого боргу на іншу особу. Суттєвою умовою є згода кредитора на зміну боржника. П. б. має бути основане на угоді, укладеній у простій письмовій формі. Новий боржник вправі висувати проти

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

вимоги кредитора всі заперечення, основані на відноси­нах між кредитором і первісним боржником. П. б. тягне за собою припинення поруки і встановленої третьою осо­бою застави у разі, якщо поручитель або заставодавець не дістали згоди відповідати за нового боржника.

ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ІНШУ РОБОТУ - доручення працівникові на роботу, не обумовлену трудовим догово­ром, із зміною спеціальності, кваліфікації або посади. П. на і. р. допускається лише за згодою працівника на зідміну від переміщення, не пов'язаного зі зміною спеціальності, кваліфікації, посади. Розрізняють тимча­сові та постійні переведення.

ПЕРЕВЕЗЕННЯ — цивільно-правовий договір переве­зення пасажирів, багажу та вантажів. За договором П. па­сажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу — також доставити багаж до пункту призначення й видати його уповноваженій на одержання багажу особі; пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу — й за провіз багажу. За договором П. вантажів транспортна організація (перевізник) зо­бов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення й видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зо­бов'язується сплатити за П. вантажу встановлену плату. Укладання договору П. вантажів підтверджується скла­данням і видачею відправнику транспортної накладної. Укладання договору П. пасажирів посвідчується білетом, а здача багажу — багажною квитанцією. Розрахунки за П. здійснюються на підставі транспортних тарифів. Пе­ревізник відповідає за втрату, нестачу й пошкодження прийнятого до П. вантажу і багажу, якщо не доведе, що вони сталися не з його вини. Строк пред'явлення пре­тензій до перевізника — 6 місяців, а претензій про спла­ту штрафів і премій — 45 днів. Позов до перевізника мо­же бути пред'явлений лише з дотриманням претензійно­го порядку.

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО СЛУЖБОВИХ ПО­ВНОВАЖЕНЬ '— умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. П. в. або с. п. карається у кримінальному

ПЕРЕВИЩЕННЯ МЕЖ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ

ПЕРЕРВИ В РОБОТІ

порядку, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюва-ним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, а також якщо су­проводжувалось насильством, застосуванням зброї або болісними й такими, що ображають особисту гідність по­терпілого, діями.

ПЕРЕВИЩЕННЯ МЕЖ НЕОБХІДНОЇ ОБОРОНИ -

ситуація, коли особа, перебуваючи в стані необхідної обо­рони, тобто здійснюючи насильницькі дії з метою захисту інтересів чи прав своїх, інших осіб, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, пере­вищує її межі. П. м. н. о. визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

ПЕРЕВІРКА — обстеження й вивчення окремих діля­нок фінансово-господарської діяльності підприємств, ус­танов, організацій чи їхніх підрозділів. Результати П. оформляються довідкою чи доповідною запискою.

ПЕРЕГЛЯД ВИРОКУ — в результаті перевірки вироку в апеляційному суді вирок може бути залишено без змін, а апеляція — без задоволення; скасовано і справу повер­нуто на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд до суду першої інстанції; скасовано, а справу за­крито, змінено; постановлено свій вирок. П. в. може бу­ти здійснено і в суді касаційної інстанції з тими ж резуль­татами, крім постановлення свого вироку.

ПЕРЕДАТНИЙ НАПИС - див. Індосамент.

ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ - діяльність у період ви­борчої кампанії з метою спонукати виборців голосувати "за" чи ''проти" кандидатів на виборні посади (Президен­та України, народного депутата України, депутата місцевої ради), або "за" чи "проти" виборчих списків від політич­них партій, виборчих блоків партій, або "проти" всіх кан­дидатів чи виборчих списків. П. а. може здійснюватись різними способами: усно (бесіди з виборцями, виступи на зборах, мітингах тощо), письмово (у листівках, плакатах), за допомогою засобів масової інформації (публікації, інтерв'ю, участь у теле- та радіодебатах тощо).

ПЕРЕДДОГОВІРШ СПОРИ — спори, що виникають

при укладенні, зміні чи розірванні господарських дого-

ворів. Справи щодо П. с. підвідомчі господарському суду. Порядок врегулювання розбіжностей у П. с. регламенту­ються господарським процесуальним законодавством.

ПЕРЕДОВІРА — передання особою, якій видано дору­чення, права на вчинення всіх або окремих дій, на які її уповноважено, іншій особі. Угода, укладена особою, що діє на підставі П., створює права та обов'язки для довіри­теля, а не для особи, що передала свої повноваження. Умовою П. має бути нотаріально посвідчене доручення. Строк його дії не може перевищувати строку дії основно­го доручення, на підставі якого воно видане. Особа, яка передала повноваження за П. іншій особі, повинна сповістити про це того, хто видав доручення, і надати йо­му необхідні відомості про особу, якій передано повнова­ження. У разі невиконання цього зобов'язання відповідальність за дії особи, на яку зроблено П., несе особа, що передала повноваження.

ПЕРЕКАЗНЙЙ ВЕКСЕЛЬ (тратта) - вексель, вида­ний у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж. Документ, який містить нічим не обумовлений наказ векселедавця (трасанта) платникові (трасату) спла­тити третій особі (ремітентові) певну суму грошей в обу­мовлений строк. Платником по П. в., як правило, є не векселедавець, а третя особа (банк), яка шляхом акцепту приймає на себе безумовне зобов'язання здійснити платіж.

ПЕРЕКЛАДАЧ — у досудовому й судовому процесі особа, що володіє мовами, необхідними для перекладу письмових документів чи виступів учасників процесу.

ПЕРЕРВИ В РОБОТІ — час відпочинку, який вста­новлюється протягом робочого дня, але не пізніше ніж за 4 години після початку роботи. П. в р. надаються: а) для відпочинку та споживання їжі тривалістю не більш як дві години (тривалість перерви, а також час її початку та кінця визначаються Правилами внутрішнього трудового розпорядку). Час обідньої перерви не входить до робочо­го часу; б) для зігрівання під час роботи на відкритому повітрі в холодну пору року. Ці перерви входять у робо­чий час; в) для відпочинку на вантажно-розвантажуваль­них роботах. Такі перерви зараховуються до робочого

ПЕРЕХОВУВАННЯ