Контрактація

КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ТА ОСНОВНИХ СВОБОД — багатостороння регіональна міжнародна угода, яка визначає основні громадянські права людини і встановлює судовий механізм їх захисту. Чинна для громадян і мешканців країн-членів Ради Євро­пи, в тому числі України. Конвенція відкрита для підпи­сання у 1950 р. Набрала чинності в 1953 р. Україна ра­тифікувала Конвенцію 17 липня 1997 р.

КОНКЛЮДЕНТШ ДІЇ (лат. сопсіиао - роблю висно­вок) — у цивільному праві ті особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір. До К. д. належить використання автоматів, прид­бання через касира розфасованих товарів тощо. У деяких прямо передбачених законом випадках мовчання особи породжує юридичні наслідки.

КОНОСАМЕНТ (фр. соппаі55етеігі — розписка) — розписка, яка видається капітаном судна ванта­жовідправникові й засвідчує прийняття вантажу до пере­везення; попередня розписка про одержання товарів на­зивається рецеписою. .

КОНСЕНСУС (лат. сопзепвш — згода, спільна думка) — прийняття рішення чи тексту договору на міжнародних конференціях, нарадах та в міжнародних організаціях на основі згоди учасників без проведення голосування, якщо проти не виступає жоден учасник форуму. Термін К. вжи­вається в загальному значенні, а також як термін політич­ний чи юридичний.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО - провідна галузь систе­ми права держави. Норми К. п. регулюють основні прин­ципи соціально-економічного, політичного й тери­торіального устрою держави, порядку її відносин з інсти­тутами громадянського суспільства, змісту і здійснення основних прав і свобод людини, визначають систему ор­ганів державної влади. Основні джерела К. п. в Україні — Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державно-правові відносини. Норми К. п. (його ще називають державним) є основоположними для всіх інших галузей права.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Основний Закон країни, який закріплює основи суспільного ладу, права та обов'язки громадян, державний устрій, виборчу систему та основні засади організації й діяльності державних органів і місцевого самоврядування України. Чинна К. У. прий­нята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р.

КОНСУЛЬСЬКЕ ПРАВО - сукупність принципів і норм, які регулюють правове становище консульських ус­танов, а також порядок призначення, функції, привілеї та імунітети консульських посадових осіб. Міжнародний до­говір, міжнародно-правовий звичай і законодавства дер­жав є джерелами К. п. У 1963 р. на конференції ООН у Відні було прийнято Конвенцію про консульські відноси­ни. Функції консульських установ України деталізовані Консульським статутом України, що затверджений Ука­зом Президента України від 2 квітня 1994 р.

КОНТРАБАНДА (італ. сопігаЬапдо, від сопіга — проти і оапао — урядовий указ) — за законодавством України — переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю, вчинене у великих розмірах (тисяча і більше нео­податкованих мінімумів доходів громадян), а також неза­конне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мис­ливської зброї та бойових припасів до неї), а так само пе­реправляння важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством установлено відповідні правила вивезен­ня за межі України.

КОНТРАГЕНТ (лат. сопігааеш — той, що домо­вляється) — кожна з сторін у договорі стосовно одна одної.

КОНТРАКТАЦІЯ (лат. сопігасі — договір) — укладен­ня контракту {договору) між виробником сільськогоспо­дарської продукції та заготівельником, який закуповує та­ку продукцію для перероблення і продажу. Якщо інше не передбачається договором, заготівельник приймає сільськогосподарську продукцію у виробника за місцем її знаходження і забезпечує її вивіз. У разі прийняття сільськогосподарської продукції за місцем перебування заготівельника останній не має права відмовитись від прийняття якісної і своєчасно доставленої виробником

КОНТРАФАКЦІЯ

КРАДІЖКА

сільськогосподарської продукції. У договорі К. може бу­ти обумовлено про передання відходів сільськогоспо­дарської продукції заготівельником її виробникові. Ви­робник зобов'язаний поставити заготівельнику сільсько­господарську продукцію в асортименті і кількості, обу­мовлених в контракті, і несе відповідальність за неналеж­не виконання зобов'язання.

КОНТРАФАКЦІЯ (лат. сопігаїасііо — підробка) — 1) порушення авторського права шляхом відтворення й поширення чужого твору; 2) неправомірне відтворення (імітація) й використання об'єкта, що належить іншій особі, для одержання прибутку.

КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА (лат. сопп$каііо, від сопнзсо -вилучаю у власність держави) — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. В українському кримінально­му праві — різновид додаткового покарання, яке призна­чається обов'язково чи факультативно за тяжкі та особ­ливо тяжкі корисливі злочини. Не підлягають К. м. за су­довим вироком деякі види майна та предмети, що нале­жать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудже­ного та осіб, які перебувають на його утриманні. Від К. м. як міри покарання слід відрізняти конфіскацію об'єктів, які були предметом чи засобом вчинення злочи­ну або адміністративного правопорушення; конфіскацію предметів, які не можуть перебувати в цивільному обігу. КОПІЯ (лат. соріа — багато) — у праві точне відтво­рення тексту будь-якого документа. В Україні К., засвід­чена в установленому законом порядку, має таку саму і юридичну силу, що й оригінал.

КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК - рахунок для обміну розрахунків, що їх виконує одна кредитна устано- І ва за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

КОРИСТУВАННЯ — закріплена нормами права мож­ливість вилучення корисних властивостей речі для задо- І волення потреб та інтересів власника або інших осіб.

КОРУПЦІЯ (лат. согшрііо — підкуп) — зловживання І службових осіб владою з метою особистої наживи.

КОСМІЧНЕ ПРАВО — сукупність міжнародних прин­ципів і норм, що регулюють правовий режим космічного простору і небесних тіл, права та обов'язки суб'єктів К. п. Джерелами К. п. є ряд міжнародних договорів та кон­венцій, зокрема: Конвенція про міжнародну відпо­відальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами (1972), Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запуска­ються в космічний простір (1975), Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (1979) та ін. У 1992 р. Указом Президента України створено Національ­не космічне агентство.

КОШТОРИС доходів і видатків — основний документ, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, ви­користання і поквартальний розподіл коштів установи. К. складається з двох частин: загального фонду, який поновлюється за рахунок надходжень із загального фон­ду відповідного бюджету і розподіляє видатки за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою покладених на неї функцій; спеціального Аонду — надходження зі спеціального фонду бюджету на фінансування видатків спеціального призначення. К. бувають індивідуальні (для кожної бюджетної устано­ви) та зведені (зведення показників індивідуальних К. розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня за функціональною бюджетною класифікацією). К. затверд­жуються керівниками відповідних вищестоящих установ, але К. центральних виконавчих органів та установ і ор­ганізацій, які фінансуються за окремими рядками, за­тверджуються самими керівниками за узгодженням з відповідними фінансовими органами. Зміни до затверд­женого К. вносяться лише з дозволу органу, який затвер­джував К.

КРАДІЖКА — за законодавством України — таємне викрадення чужого майна. Саме таємність викрадення відрізняє К. від інших видів розкрадання {грабіж, розбій тощо). Підвищена відповідальність установлена за К. з проникненням до приміщення, іншого сховища чи жит­ла. До інших кваліфікаційних ознак К. належать: по­вторність або вчинення за попередньою змовою групою осіб, вчинення К. у великих розмірах або організованою групою.

===== 139 ======

крайня необхідність

КРИМІНАЛІСТИКА

КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ - за законодавством Ук­раїни правомірне (незлочинне) заподіяння шкоди охоро-нюваним законом інтересам з метою усунення небезпеки, яка загрожує особі чи її правам, суспільним інтересам чи інтересам держави. Правомірність завдання шкоди у стані К. н. визначається двома факторами: а) небезпеку, що за­грожувала, не можна було усунути іншим способом, ніж вчиненням шкідливого діяння; б) шкода, що заподіяна, менша від тієї, що відвернена. Діяння, скоєні у стані К. н.; хоча формально й містять ознаки злочину, але та­ким не вважаються і визнаються суспільно корисними.

КРЕДИТ (лат. сгесіішт — позичка, від сгесіо — вірю, довіряю) — позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на засадах зво-ротності, строковості, платності, забезпеченості та цільо­вого характеру використання. К. поділяється на фінансо­вий, товарний та під цінні папери. К. надається позичаль­нику після укладення кредитного договору. За цим дого­вором банк-кредитор зобов'язується надати кошти у розмірі й на умовах, визначених у договорі, а позичаль­ник зобов'язується повернути позичені кошти у встанов­лений строк і сплатити за них відсотки. Кредитний до­говір є консенсуальним і вважається укладеним з момен­ту, коли між його сторонами досягнуто згоди з усіх істот­них умов. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитором виступає кредитно-фінансова устано­ва, якій законодавством дозволено надавати кошти в К. (здебільшого — банки, в деяких випадках — кредитні спілки, ломбарди тошо). Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Кредитор має право приму­сово повернути наданий К. зі стягненням підвищеної плати, а позичальник може лише відмовитися від укла­дення договору. Надання К., як правило, потребує заста­ви. До кредитного договору застосовуються загальні нор­ми зобов'язального права.

КРЕДИТНА КАРТКА — ідентифікаційний засіб, за до­помогою якого клієнт банку може отримувати кредит у банку при оплаті товарів або отримувати готівку у вигляді овердрафту за спеціальним картковим рахунком, у межах ліміту, встановленого банком.

КРЕДИТНА СПІЛКА — неприбуткова організація, за­снована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредиту­ванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єдна­них грошових внесків членів К. с.

КРЕДИТНІ ГРОШІ — платіжні засоби {банкноти, че­ки, векселі), шо виникли на підставі розвитку кредиту і функцій грошей як засобу платежу.

КРЕДИТНІ САНКЦІЇ — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств, організацій, фізичних осіб, які порушили порядок здійснення господарсько-фінансової діяльності. К. с. спрямовані на здійснення кредитної дисципліни. Вони застосовуються кредитором у разі невиконання або неналежного виконання зо­бов'язання боржником, зокрема неповернення своєчасно позички за кредитним договором, або несплати чи не­своєчасної сплати процентів за користування зазначеною позичкою. Позички видаються кредитними установами, як правило, під забезпечення. У разі неплатоспромож­ності боржника кредитор має право реалізувати заставу з метою відшкодування з виручених коштів боргу клієнта й витрат на реалізацію. Виручка, що залишилась, повер­тається клієнтові. Якщо виручена сума виявиться недо­статньою, кредитор має право фінансової претензії до по­зичальника. К. с. можуть передбачати підвищення про­центної ставки за кредит, повне або часткове припинен­ня видачі позички, дострокове їх стягнення тощо.

КРЕДИТОР (від лат. сгесіііог — позикодавець) — 1) у цивільному праві — сторона в зобов'язанні, яка має право вимагати від другої сторони-боржника виконання обов'язку здійснити певні дії: виконати роботи, передати майно тощо або утриматися від них. У двосторонніх дого­ворах К. є обидві сторони, і якщо інше не передбачене за­коном або договором, кожна має право вимагати виконан­ня зобов'язань нарівні з іншою; 2) у банківському креди­туванні К. — сторона кредитної угоди, яка надала іншій стороні (позичальнику) кошти в тимчасове користування.

КРИМІНАЛІСТИКА (лат. сгітіпаїіз — те, що сто­сується злочину) — юридична наука, що вивчає об'єктивні закономірності утворення доказової інфор-

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

мації у процесі скоєння злочинів та розробляє на основі встановлених закономірностей технічні засоби, тактичні прийоми й методику виявлення, фіксації, збирання, дослідження і використання фактичних даних у розсліду­ванні злочинів і запобігання їм. Наукові дані К. знаходять застосування у судовому розгляді, діяльності адвоката, митної служби, історичних дослідженнях тощо.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - різновид юридичної відповідальності, правовий наслідок вчинення особою злочину, що полягає, як правило, в застосуванні до цієї особи кримінального покарання. Притягнення особи до К. в. передбачає порушення кримінальної спра­ви, розслідування злочину, судовий розгляд кримінальної справи, що завершується проголошенням вироку, в якому визначається К. в. винної особи. К. в. може наставати як за закінчений злочин, так і за приготування до злочину, за замах на злочин, за співучасть у злочині.

КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ (лат. сгітіпаІІБ - те, що стосується злочину; від лат. ге§ез1а — списки, перелік) — система обліку злочинців, невпізнаних трупів, безвісно відсутніх людей, викрадених речей, способів скоєння зло­чинів. Дані К. р. використовуються у розслідуванні як дока­зи, а також у оперативній роботі. Від К. р. слід відрізняти оперативну криміналістичну реєстрацію куль, гільз, відбитків пальців тощо, знайдених на місці нерозкритих злочинів.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО - 1) галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які визначають злочинність і кримінальну караність тих або інших діянь, які становлять загрозу для системи суспільних відносин (суспільну небезпеку), що склалися в даній соціальній структурі; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти. Осно­воположними принципами українського К. п. є: за­конність, гуманізм, рівність громадян перед криміналь­ним законом, невідворотність покарання, персоніфікована та обгрунтована винуватістю особи відповідальність. Ос­новним джерелом К. п. України є Кримінальний кодекс.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - вживається в чоти­рьох значеннях: 1) діяльність певних органів та осіб;

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО

2} галузь права; 3) правова наука; 4) навчальна дис­ципліна. К. п. — регламентована законом діяльність ор­ганів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (з участю державних, громадських організацій, посадових осіб і громадян), змістом якої є порушення розслідування, судовий розгляд кримінальних справ, перегляд і виконан­ня судових рішень.

К. п. складається з 8 стадій: порушення кримінальної спра­ви, досудове розслідування, попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, апеляційне провадження, ка­саційне провадження, виконання вироку, перегляд судових рішень у порядку виключного провадження. К. п. у широкому аспекті тотожний поняттю кримінального судочинства.

Завдання К. п.: забезпечення захисту прав і свобод осіб, які беруть участь у справі, швидке й повне розкриття зло­чинів, одержання доказів з метою з'ясування істини і пра­вильного застосування закону, призначення справедливо­го покарання винним, відвернення незаконного притяг­нення осіб до кримінальної відповідальності та засуджен­ня невинних.

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО, вйправно-трудове право — 1) галузь права України, що становить собою сукупність юридичних норм, які регулюють поря­док виконання (відбуття) кримінального покарання. Предметом К.-в. п. України є: засоби виправлення засуд­жених, захист їхніх прав і законних інтересів, надання їм допомоги в соціальній реабілітації. Згідно з доктриною К.-в. п. головною метою покарання є не тільки кара або відплата за скоєне, а виправлення і перевиховання засуд­жених. Виконання покарання не має на меті вчинення фізичних страждань або приниження людської гідності. Єдиною підставою для відбуття засудженим покарання є тільки вирок суду, який набрав законної сили; 2) наукова дисципліна і навчальний курс, що викладається у вищих юридичних закладах освіти.

КРИМШАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - одна з основних самостійних галузей права в Україні. Су­купність юридичних норм, які визначають завдання, принципи, коло учасників кримінального процесу, їхні права та обов'язки, а також інші положення судочинства.

КРИМІНОЛОГІЯ

Регламентує порядок досудового розслідування, судового розгляду кримінальних справ, перегляду та виконання су­дових вироків, ухвал і постанов. Юридичною базою кримінально-процесуального законодавства є Консти­туція України, яка закріплює принципи кримінального процесу. Кримінально-процесуальний кодекс України містить норми К.-п. п., регламентує порядок проваджен­ня у кримінальних справах.

КРИМІНОЛОГІЯ (лат. сгітеп — злочин і гр. 1о§оз — слово, вчення) — наука про злочинність, її причини, шляхи та методи її попередження, особу злочинця. К. вив­чає злочинність у соціальному контексті як явище суспільного життя, що дає змогу визначити причини суспільно небезпечної (злочинної) поведінки людей та характерні соціально-психологічні риси їх особистості. К. вивчає злочинність в цілому та за певними кате­горіями злочинів (напр., за суб'єктом — злочинність не­повнолітніх, рецидивна злочинність тощо; за об'єктом — майнова, проти особи тощо; за іншими критеріями — ор­ганізована злочинність тощо). До предмета К. входять, крім того, причини злочинності, тобто сукупність соціальних факторів, процесів та явиш, які зумовлюють існування злочинності в цілому і за категоріями злочинів та впливають на її стан і динаміку; особа злочинця, тоб­то система соціально-психологічних якостей, рис, наста­нов та відносин, які, актуалізуючись, визначають суспільно небезпечну поведінку особи.

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ — передання власником майна (товару) — продавцем у власність покупцеві, який прий­має майно (товар) і сплачує за нього певну грошову суму. К.-п. здійснюється на підставі договору. Договір може бу­ти укладений на К.-п. як товару, що наявний у продавця на момент укладення договору, так і товару, що буде створений. Предметом К.-п. можуть бути майнові права, права вимоги. Законодавство встановлює, які угоди К.-п. повинні бути нотаріально засвідчені.

У

^л

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (лат. іедаїіз — законний) — надання за­конної сили, перехід до легального стану.

ЛЕГАЛЬНЕ ТЛУМАЧЕННЯ - вид офіційного тлума­чення нормативно-правових актів, що здійснюється суб'єктами, які не видавали певних норм права, але зако­ном спеціально уповноважені давати їх загальнообов'яз­кове роз'яснення. Напр., Конституційний Суд України не видає законів України, але уповноважений їх тлумачи­ти.

ЛЖЕСВІДЧЕННЯ — завідомо неправдиве показання на дізнанні, досудовому слідстві або в суді свідком чи по­терпілим спотворених фактів або приховування окремих фактів, за що встановлено кримінальну відповідальність. До Л. прирівнюється завідомо неправдивий висновок експерта і завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.

ЛИСТОК НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ, лікарняний листок -

документ, що засвідчує тимчасову непрацездатність працівника. Може видаватися також працездатним працівникам при наданні відпустки по догляду за хворим, у зв'язку з карантином, для санаторно-курортного ліку­вання. За Л. н. надається відпустка жінкам у зв'язку з вагітністю й пологами. Право на видання Л. н. мають лікарі лікувально-профілактичних установ, а також лікарі науково-дослідних установ і медичних університетів; приймальні відділення лікарень, пункти невідкладної допомоги, травматологічні пункти працівникам у випадках їхньої непрацездатності на терміни згідно з

ЛІЗИНГ

ЛОМБАРД

чинним законодавством. У разі лікування в стаціонарі Л. н. видається на весь термін лікування.

ЛІЗИНГ (англ. 1еа$е — оренда) — здача в оренду на тривалий строк засобів виробництва (транспортних за­собів, обладнання, виробничих споруд). Л. є прогресив­ною формою забезпечення товаровиробників засобами виробництва і дає їм можливість отримати в користуван­ня обладнання без значних одночасних грошових витрат. Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного, фінансового та зворотного Л.

ЛІКАРНЯНИЙ ЛИСТОК - див. Листок непрацездат­ності.

ЛІКАРСЬКА ТАЄМНИЦЯ — відомості про хворобу, медичне обстеження, огляд та їхні результати, інтимну й сімейну сторони життя громадянина, які стали відомими особі у зв'язку з виконанням нею професійних чи служ­бових обов'язків. Умисне розголошення Л. т. медичними та фармацевтичними працівниками є злочином.

ЛІКВІДНІСТЬ (лат. Ііфіісіиз — рідкий, текучий) — можливість перетворення статей активу банку, підприємства тощо у гроші для оплати зобов'язань по па­сиву; спроможність чого-небудь негайно виступити як платіжний засіб.