2.7. Лексичний повтор як один із засобів вираження іронічного ефекту

Іронія може виражатися через повтор однієї лексеми в різних морфологічних формах. Повтор служить не лише для створення асоціативних зв’язків між окремими відрізками тексту, він експлікує постійність авторської суб’єктивно-оцінної модальності, тим самим підтверджуючи, що нічого випадкового на художньому полотні немає [5, c. 73]. Напр.: Шеф залежний від біса, ми залежні від шефа, тепер же всі залежні від залежних (1, с. 112); Гарантуючі гаранти нічого не гарантують (1, с. 356); Панство панству вручає премії (1, с. 208); Ті, що вже побили диявола, і ті, що ще не побили, не змогли розминутися і побилися між собою (1, с. 267); Експертиза експертиз (1, с. 270). Так автор іронізує над вищими гілками правління в країні. Інші приклади демонструють болісне ставлення автора до проблем України, напр.: Вона [Україна] безнадійно хвора, вона так довго вмирає, декому вже й навкучило, тільки що не кажуть уголос: “Умираючи, умирай” (1, с. 131); Де ж іще на планеті є така чорнобильська зона, що там де й не зона, все одно зона? (1, с. 212); Але досить пройти дворами й завулками – скрізь зачаїлися спецназівці, сидять у закритих автобусах, їм тільки дай знак, вмент зроблять Україну без українців (1, с. 79).

Іронічні повтори часто побудовані за принципом алогізму. За О. Селівановою, алогізм – “стилістичний прийом навмисного порушення логічних зв’язків у тексті, синтаксичного співвіднесення семантично не співвідносних слів з метою створення іронії, комічного ефекту, підкреслення жанрових і стилістичних особливостей” [27, с. 24]. Алогізм суперечить діалектній логіці.

Ю. Пацаранюк зазначає, що у структурі речення яскраво виражає іронію явище лексико-синтаксичного алогізму, яке утворюється на основі логічної несполучуваності різноманітних членів речення (як предикативного центру, так і поширювачів). Саме така несполучуваність створює іронічний контекст [22, с. 7], напр.: Вже й відділ боротьби зі злочинністю підпав під підозру в злочинності (1, c. 248). Іронія досягається шляхом поєднання протилежних угрупувань людей, що наводить на думку про корумпованість державних організацій, які з контексту більш злочинні ніж ті, з ким вони борються. Або інший приклад: Але досить пройти дворами й завулками – скрізь зачаїлися спецназівці, сидять у закритих автобусах, їм тільки дай знак, вмент зроблять Україну без українців (1, c. 79). Тут автор іронізує над тим, що правлячі верхи суспільства не мають жодного відношення до народу очолюваної ними країни, та навіть не проти його позбутися.

2.8. Функціональний аспект використання авторських неологізмів для реалізації іронічного смислу

Одним із важливих засобів реалізації іронії є авторські неологізми, які є яскравими показниками власного стилю письменника. Новотвори дають змогу уникнути штампів, надати тексту гумористично-іронічного відтінку, який може підсилюватися через контраст напівжаргонної форми та офіційного змісту. Напр.: Зате є понад сотню партій, які вегетуються й конфронтуються (1, с. 27); Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе готові знищити (1, с. 23); Московський патріархат. Київський патріархат. Один всія України, і другий всія України. В очах двоїться – хто ж із них усіїший (1, с. 120). Займенник весь уже несе в собі ознаку завершеності, творення на його основі вищого ступеня порівняння створює іронічний ефект. Або коли автор говорить про проблему роззброєння країни, ініційовану Генеральною Асамблеєю ООН: Слухняна Україна, самороззброюється (1, с. 120).

Іронію викликають і авторські неологізми, утворені на основі зрощення компонентів. Напр.: Він [Тінейджер] подивився на мене тим своїм дивним-наче-з-космосу-і-ніяких-позивних поглядом і нічого не сказав (1, с. 126), через ужитий новотвір автор дає характеристику своєму персонажеві.

Серед авторських новотворів багато складних назв, компоненти яких містять виразне оцінне значення. Такий спосіб творення слів називають контамінацією, яка, за словником “Українська мова”, трактується як схрещення двох мовних одиниць, які, перебуваючи в парадигматичних і рідше синтагматичних відношеннях між собою, одночасно спливають у свідомості мовця при потребі позначення певного поняття чи ситуації і внаслідок цього переплітаються або тісно поєднуються в межах однієї новоутвореної одиниці [33, с. 280]. Напр.: 9 мартобря (1, c. 129). Зазвичай явище контамінації відбувається випадково в процессі мовлення, але тут автор навмисне натякає на жовтневі події, які дублюються 9-ого березня, коли урядом було розігнано мирну акцію студентів, які намагалися покласти квіти до пам’ятника Т. Г. Шевченка: март + октябрь.

Автор створює новотвори і шляхом абревіації, що полягає в складанні по-різному усічених основ. Напр.: квазідемократія (1, c. 24), бігморди (1, c. 347). У першому випадку частина квазі (лат. ніби, майже) – “перша частина складних слів, що відповідає “ніби”, “несправжній”, “фальшивий” [31, с. 226] у поєднанні з демократія є натяком на спотворення української демократії. У другому йдеться про насмішку над бігбордами з обличчями (мордами) відомих українських політиків.

У результаті наявні й слова утворені буквенною абревіацією. Напр.: Самозречені своєю ж пропагандою сепаратисти закликають до створення Південно-Східної Українсько Автономної республіки (коротко – ПІСУАР) (1, c. 396). Так автор глузує над серйозністю наміру створення республіки, де абревіатура є омонімом до загальновживаного слова, тотожного за значенням до слова унітаз. Лексико-семантичний спосіб словотвору використовує автор для обігравання відомих абревіатур, створення каламбурів. Напр.: Приміром, був СЛОН, а тепер уже з’явився ЗУБР, себто – за Україну, Білорусь і Росію, за їхній знову нерушимий союз (1, с. 57). Використання апелятива зубр у реченні У Біловезькій Пущі зубри підписали угоду (1, с. 18) вносить у текст іронічну експресію (у людей, не знайомих із цією абревіатурою подібне викликає, звичайно, сміх) та висловлює авторське негативне ставлення до цього союзу, тобто про серйозні речі автор говорить з насмішкою.

Широкого вжитку для реалізації іронії набули афікси з модальною оцінкою. Словник подає визначення модальності як функціонально-семантичну категорію, що виражає відношення змісту висловлювання до дійсності або суб’єктивну оцінку висловлюваного [33, с. 384]. Напр.: А у нас вибори. Перевибори. Недовибори (1, c. 402). Префікс недо вказує на авторську оцінку виборчого процесу в Україні, є натяком на його недолугість.

Об’єднуються дони й подонки (1, c. 344). Вказані лексеми мають власні значення, але у цьому випадку дон – усічення від Донбас, так автор називає нового прем’єра з Донбасу, а подонки – ті, що їх підтримують. Поєднання буквального й новоутвореного значення створюють іронічну оцінку дійсності автором.

Ігрова стихія слова, яка виникає через звукову подібність неспоріднених слів, спричинює появу іронії, напр.: Електорат сидить без електрики (1, с. 18); По-моєму, тут уже потрібні не політологи, а політпатологи (1, с. 470).

Ігрове словотворення виражає іронію й тоді, коли вжито власну назву на позначення партії, що має демократичне спрямування, однак похідні утворення засвідчують аж ніяк не демократичне призначення цієї організації, напр.: І є вже аж три Рухи, які рухаються врізнобіч і закликають до єдності (1, с. 27).