2.4. Поєднання лексики, що належить до різних стилів, для створення іронічного ефекту

Фактичний матеріал демонструє переважання різних шарів оцінної лексики, представленої як елементами літературної мови, так і позалітературної – розмовної, жаргонної.

Створення іронічного ефекту відбувається через поєднання різних стилів: книжного і розмовного, напр.: У нас зі святинями скрутно, вони переважно запльовані (1, с. 349); Патріоти у нас є, але дуже затюкані (1, с. 168); Чому домінує жлобство на державному рівні? (1, с. 292); Висвистіло нашу незалежність у підземну трубу (1, с. 35); Шабаш у Верховній Раді (1, с. 375); Художніх ідей чортма (1, с. 18); Репродуктор на кухні бубонить і виспівує (1, с. 13); Дзюмкотять комп’ютерні ігри (1, с. 13); У сусідів ремонт, мозок просвердлює електродрель (1, с. 13); У Верховній Раді бедлам (1, с. 9). Уживання автором розмовних слів у тексті публіцистичного стилю поряд із книжними словами вносить відтінок усного спілкування. У реченні 23 березня. Вранці станція “Мир” булькнула в Тихому океані (1, с. 102) автор про серйозні речі говорить розмовною лексикою. Іронічний ефект створює й уживання автором розмовної лексеми на позначення транспортного засобу іншомовного виробництва. Напр.: А я, може, хочу іномарку меланжевого кольору, а не цей твій помальований рекламою драндулет (1, с. 20) (йдеться про іномарку “Опель”, на якій герой роману працює, “обслуговуючи клієнтів”).

Використання урочистих слів на позначення атрибутів іноземної держави в поєднанні зі словами в прямому, буквальному їхньому розумінні створюють іронію. Напр.: Так, у Росії герб має зображення двоголового орла. В його [президента] особі вітають Росію, бо то держава грізна й велика, переконана у своїй величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки (1, с. 297), останньою фразою автор засуджує загарбницьку політику Росії. Уживання слів у не властивому їм прямому, буквальному значенні є засобом вираження іронії, напр.: – Мобільник – це ж посекундна тарифікація. – Життя – це теж посекундна тарифікація. Доводиться платити за кожну секунду (1, с. 122). Розмовну лексику вживає автор і для характеристики такої силової структури, як міліція, напр.: Сама міліція, перевдягнувшись,.. виламала турнікети, врепіжила себе дрюком, швиргонула димову шашку (1, с. 93).

Іронічний ефект створюється й через використання вульгаризмів та просторіч, напр.: На фіг талант, натхнення, якісь там ідеї. Головне, щоб було стьобно (1, с. 287); Майбутнє щодня стає минулим. Вйо (1, с. 287); Морда ціла, ніде ні подряпинки, а весь у комплексі поразки (1, с. 296); Тільки я, лох, очкарик, ніяк не звикну. Мені коллега каже: “Ну, ти, блін, дайош” (1, с. 8). Інший приклад демонструє молодіжний сленг, напр.: Борька у них лідер, за кожним словом – “блін”, “круто” (1, с. 7).

Особливої уваги заслуговує обсценна лексика, за допомогою якої автор надає експресивного забарвлення певним ситуаціям, незважаючи на загальномовні та етично-моральні норми. Напр.: Йде якась планомірна лярвизація країни (1, с. 113); На вулиці Києва вийшла ще якась політична сила під гаслом: “Демократія – курва, бюрократія” (1, с. 370). Автор іронізує над великою кількістю різних політичних сил, які з’явилися останнім часом. Уживає автор вульгарну, лайливу лексику й з метою звернутися до молодого покоління їхньою мовою, що, звичайно, повинно вплинути на читача – він має задуматися над проблемами мови молоді, напр.: Вчора син побився з Борькою, прийшов і каже: “Борmка – мудак” (1, с. 25); До всіх перинатальних хвороб державності ще й така халепа – виросли покоління, яким усе по фіτ, – каже дружина (1, с. 107).