Висновки до розділу 1

Іронія – повноправна форма комічного поряд із гумором і сатирою. Це надзвичайно різнобічне явище, яке в кожному з напрямів свого існування виявляє ознаки критичної форми відображення дійсності на рівні мислення та розумової творчості, інтелектуального розвитку окремої людини й суспільства загалом.

У лінгвістиці іронія постає як універсальна субкатегорія вираження авторської позиції через різноманітні мовні одиниці від слова до тексту. Іронія є відображенням прихованого значення, що відрізняється, або є протилежним до явного, мовними засобами (мовна іронія) або ситуаціями твору (екстрамовна іронія). Мовна іронія включає два типи: ситуативна іронія – явний тип іронії, що реалізується у мікро- і макроконтексті, і асоціативна іронія – прихований тип іронії, що реалізується переважно у мегаконтексті. Таке розуміння іронії дало змогу виявити діапазон аналізу мовних засобів її реалізації від лексичного рівня до синтаксичного і текстового, довести, що іронія  – явище значно складніше, глибше і змістовніше.

Активно іронія реалізується на усіх мовних рівнях. На рівні синтаксису іронічний смисл створюється через звʼязок із контекстом. Її презентують порівняльні конструкції, синтаксичні транспозиції, іронічні епітети, метафори та перифрази, явища парцеляції й сегментації, та найчастіше, що засвідчує фактичний матеріал, – лексико-синтаксичні алогізми й парадокси. Найбільш уживаними словотвірними засобами реалізації іронії є абревіація та афіксація (афікси з модальною оцінкою).

Розділ 2 лексичні засоби вираження іронії в романі лІни костенко «записки українського самашедшого»

2. 1. Роль енантіосемії у створенні іронії

Енантіосемія є одним із найпоширеніших засобів іронії, в основі якого лежить внутрішньослівна антонімія. За енциклопедією “Українськоа мова” енантіосемія (з гр. – протилежний знак) – “це розвиток у мовної одиниці протилежних значень, поляризація її значень” [33, с. 158].

На думку Ю. Пацаранюк, енантіосемічність є різновидом контекстуально зумовленого значення, що виникає в процесі розвитку внутрішньої антонімії в семантиці певної мовної одиниці. Науковець прирівнює явище енантеосемії до антифразису, який є наслідком вживання мовної одиниці у значенні, протилежному до звичного, зумовлений контекстуально та інтонацією. При антифразисному слововживанні пряма поняттєва співвіднесеність затемнена, а натомість з'являється значення, протилежне до того, що позначене словом [22, с. 4], напр..: 16 липня. Всесвітній День Справедливості. Куди не глянеш, сама справедливість (1, с. 302). У контексті йдеться про абсурдне ставлення в країні до людей.

Така реалізація, на думку О. Шумейко, зумовлена актуалізацією усталеного оцінного значення слова, його свідомою трансформацією, що полярно змінює аксіологічну маркованість. Це, зокрема, стосується ідеологем, які в іронічних та сатиричних контекстах набувають зниженого забарвлення [38, с. 18].

За твердженням Н. Гуйванюк, необхідною умовою енантіосемії є наявність суперечності між прямим значенням слова та семантикою інтонації [12, с. 546], напр..: Словом, вересень був гарний, а жовтень ще кращий (1, с. 370), де гарний = поганий. Так автор підводить іронічний підсумок світових надзвичайних ситуацій. Чи, описуючи низку катастроф року, що починається, автор говорить: 2000-й ми зустріли пристойно. Один стрибнув з 8 поверху. Одна знайома втонула у ванні. В Росії прийшов новий президент і почав нову чеченську війну (1, с. 10), де слово пристойно набуває протилежного значення, що створює іронічний ефект, адже поза контекстом лексема пристойно – позитивно забарвлена, однак у контексті розкрито негативний її зміст. У висловленні Я за все своє життя не наслухався таких пасквілів на народ, як наговорено при цій, з дозволу сказати, демократії. Навіть у радянському ідеологічному казані не варили в такій смолі українців (1, с. 26) позитивний зміст поняття демократія втрачено, у слові розвивається енантіосемічне значення, протилежне до буквального, що має виразне негативне забарвлення, пом’якшене вставною конструкцією (з дозволу сказати). Інший приклад – На базарних розкладках продаються бойові ордени і медалі – чиїсь вдячні онуки хочуть заробити на славі своїх дідів (1, с. 135), тобто позитивно забарвлена лексема вдячні в контексті означає протилежне поняття – невдячні. Через енантіосемію автор уболіває за долю рідної мови, напр.: Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що (1, с. 26), де позитивно забарвлена лексема тьохкати виражає негативну оцінку. Або: Але це їхній [ветеранів] День, у цей день їм велика шана: 20 гривень до пенсії, 10 хвилин дармових телефонних розмов, а в одній із лазень безкоштовний вхід (1, с. 135) – позитивно забарвлена лексема шана набуває негативного змісту: не такого життя заслуговують люди, які вибороли для нас перемогу.

Автор в один ряд ставить представників влади, бізнесові структури й кримінальні елементи, називаючи їх золотим фондом України, чим, звичайно, створює негативний ефект, напр.: Олігархи, нардепи, бізнесмени, очільники, кримінальні авторитети, VIP-персони і поп-зірки – ось він, золотий фонд суспільства, його неоціненний скарб (1, с. 16). Іронія виникає між підметом і присудком, які з лексичного боку є несумісними поняттями.

У іншому прикладі автор іронізує над законодавчою системою в Україні – Генпрокуратура знову взялася за леді Ю. Тепер їй ікримінують спробу дати хабаря нашим кришталево чистим суддям (1, с. 297). Важливою умовою енантеосемії є розуміння реципієнтом контексту висловлювання.