28. Архітектурні пам’ятки доби козацького бороко, рококо, класицизму.

У козац.добу в Укр. витворився своєрідний стиль,який наз. бароко. Козац.бароко – художній напрям, що поєднав традиції вітчизняного народного мист-ва і європейс. бароко. Виникли особливі, оригінальні типи забудов національного стилю з надзвичайною декоративною пишністю, вигадливістю, пишністю. Характерним для цього стилю було позолочення церков, мальовничість іконостасів. Будуються кам`яні церкви в Бережанах, Сумах, Ніжині(Миколаївська церква), Чернігові(Троїцька). Реставруються Успенський собор, монастирі у Лубнах, Києві. У цих та інших забудовах відчутні впливи зх.європейського мист-ва. До розвиненої барокової доби належать забудови Київської лаври та Видубицького монастиря. Справжніми перлинами укр. бароко стали Катеринська церка у Чернігові, 1715 та Преображенська у Сорочинцях, 1728.

Іван Барський споруджав церкви, храми у Києві. У кам`яних спорудах Правобережжя переважало загальноєвропейське бароко, напр. Домініканський костел у Львові. Продовженням бароко став творчо запозичений у Франції стиль рококо. В ньому перебудовано Київську академію, дзвіниці Києво-Печерської Лаври, Софіївського собору, головної церкви в Почаєві. Німець Шедель спроектував дзвіницю Києво-Печерс. лаври, італієць Варфоломій Растреллі у Києві спроектував Андріївську церкву та Маріїнський палац. Досконалішим зразком рококо в архітектурі стала й будівля єзуїтського колегіуму та костелу в Кременці Тернопільської об. (Павло Гижицький 1743 р.) З кінця 18ст. архітектура розвивалася у стилі класицизму, що поєднував геометричну чіткість і раціональність з античністю. Провідне місце зайняло місце будування. За розробленими планами будували нові міста, торгові й війської порти на Чорному морі: Херсон(1778), Севастополь(1784), Микоаїв(1788), Одесу(1794). Також розвивається палацова архітектура. У садово-парковому мистецтві відчувається перехід від регулярного планування т.зв. французьких парків, до ландшафтного- парк «Софіїївка» в Умані.

29. Образатворче мистецтво у 2 пол. 17 – 18 ст.

Живопис

При дворах абсолютних монархів XVIIІ ст. розквітав пишний офіційний придворний живопис. У ньому було менше релігійних мотивів, ніж у середні віки, переважали міфологічні сюжети, портрети королів, полководців. Особливо модним став так званий «галантний живопис», який змальовував світських дам і кавалерів, пікніки на лоні природи.

Наприкінці XVIIІ ст. гостра політична боротьба французької буржуазії проти дворянства відбилося і в живописі. Художники почали створювати картини з образами реальних людей з «третьої верстви», писали портрети видатних просвітителів XVIIІ ст. У такому напрямі працював талановитий художник Ж.Б. Грез (1725–1805), який написав портрет Дені Дідро.

Найбільш видатним представником класицизму став Ж.‑Л. Давід (1748–1825). Ще до Великої французької революції він написав картину «Клятва Гораціїв», на якій зображений батько, який благословляє синів на бій з ворогами республіки у Стародавньому Римі. Під час Великої французької революції Давід голосував за страту короля і вніс пропозицію про перетворення королівського зібрання картин і статуй у Луврі у національний музей. В подальшому, за часів імперії, Ж.-Л. Давід став писати пишні, офіційно-холодні, придворні картини, які звеличували Наполеона і створену ним знать.

На останню чверть XVIIІ ст. припадає виникнення складного духовного руху, який отримав назву романтизм. Для романтизму властивий духовний порив, піднесення над реальністю, що зумовлено небажанням змиритися з суперечностями дійсності. Романтизм, показ героїки національно-визвольної боротьби є характерним для творчості великого іспанського художника Ф. Гойї (1746–1828). Широко відомий груповий портрет королівської сім’ї, в якому він не побоявся реалістично зобразити обличчя короля з ознаками виродження, відштовхуюче, пихате і злобне лице королеви. В той же час картини, присвячені простим людям Іспанії, Ф. Гойя писав з величезною любов’ю до народу. Революційним пафосом овіяна його картина «Розстріл повстанців».